Ще одна казка. Ну що ж. Загалом сподобалось. Але маю кілька зауважень:
1.
після свого одруження аж блищав від щастя
Від щастя все-таки сяють, а не блищать.
2. Як я зрозуміла, Джон страждав від ревнощів довгий час. Не вірю, щоб цього ніхто не помітив і не зрозумів. Слуги мали б уже шепотітися між собою на тему любовного трикутника в маєтку.
3.
Пізніше, оглянувши свою знахідку при денному світлі, хлопець зрозумів, що він дуже добре зробив, привівши його – кінь був чудовим, красень сірої масті з тонкою прямою шиєю, глибокою грудною кліткою, рельєфною мускулатурою, а на його кінцівках виразно проступали сухожилля. Особливо привертали увагу очі жеребця – напрочуд виразні, з проникливим, цілком людським поглядом. Здавалося, кінь от-от розтулить губи і заговорить. Часом, дивлячись на нього, Джон відчував внутрішнє тремтіння.
Не впевнена, що саме так має виглядати ідеальний кінь. Про рельєфну мускулатуру взагалі не зрозуміла, як це і що це таке.
4.
Але, якщо я не володітиму більше тобою тілесно, я заберу з собою твою душу.
А от як саме він це зробив, незрозуміло. Виглядає так, що кінь убив жінку, щоб забрати з собою. Але ж так само він вчинив і з братами, щоб прибрати конкурентів. Той самий спосіб - і неясно, чому різні наслідки. Це б якось детальніше прописати.
Історія написана легкою рукою, читається приємно і не напружує. Місцями оцей англійський стиль письма - лаконічність мови, стриманість, відсутність емоційного накалу - тонко передає певний часовий проміжок: пані в накрохмалених платтях, пани з вишуканими манерами, купа слуг... Але й читання від цього йде якось поверхово. Та це не вада, просто автор вибрав таку манеру написання даного оповідання.
Діалогів зовсім мало і на першому я трохи спотикнулася, бо різко вже Ви виразили потаємну думку молодого Джона. Я навіть подумала, що далі закінчиться "вікторіанська" історія і почнеться стьобТа ні, далі автор собі не зрадив.
Кінцівка, погоджуюсь із ЛЛ, невиразна. То кінь-перевертень був 20 років у подобі Джона? Чому б йому не прибрати Тома ще на початку історії? І хто був отим красенем-конем, яким милувалися усі, якщо кінь-перевертень став Джоном?
Головна проблема твору, на мою особисту думку, заміна ГГ і зміна конфлікту. Тобто, ГГ, для якого виник конфлікт (нерозділене кохання)змінюється у кінці конем-перевертнем, конфлікт якого - вічна подорож і збирання душ.
Текст бажано "прополоти", у ньому багато повторюваних слів. Для прикладу:
Її тиха усмішка, лагідний погляд, звернені до кожного, з ким їй випадало забалакати, привертали увагу, і люди мимоволі починали посміхатися їй у відповідь.
О так, він би так само,
Є невдалі фрази:
та мовби з притлумленою насмішкою.
То була та посмішка чи не була?
кінь був чудовим, красень сірої масті з тонкою прямою шиєю, глибокою грудною кліткою,
Можливо, широкою?
Тут недописане слово:
к пригадували старіші слуги
Авторе, для чого так нагнітати страх перед плазунами? Люди й так їх бояться й безпідставно знищують.
І мов насторожена гадюка, лише чекала нагоди напасти і вкусити. Ніби вона, кров, перемінилася на жовч, зміїну отруту, що пропікає його груди зсередини.
Тим більше, без причини гадюки не нападають.
Ще текст перенасичений порівняннями, теж бажано зайві прибрати.
Яка могла вийти чудова річ... шкода, що не вийшла. Спробую пояснити.
На початку є яскаво виражений конфлікт. Але, його реалізація не вдалася. Тут би показати, наскільки важко Джону, наскільки він мучиться, розривається між дівчиною та братом. Показати через дію, а не констатацію. Тобто тонкої психологічної гри не вийшло, нажаль. Далі. Кульмінація і розв'язка конфлікту наступають в середині оповідки. А потім... Я, чесно, не зрозумів, навіщо друга частина. Фокус оповідання стрибає, конфлікт зникає, якоїсь напруги, інтриги не видно. Повернтається псевдо-ГГ, одружується, забирає душу дівчини. Навіщо такі складнощі? Хіба не можна було просто забрати душу? Без усіляких одружень і т.д.
Хоча, поки писав комент, назріла думка. Було б цікавіше, якби закохався не перевертень, а душа вбитого Джона почала домінувати в коні. Тоді б початковий конфлікт отримав би новий розвиток. Звісно ж, вирішувати автору
Щодо реалізації. Текст переобтяжений прикметниками, зайвими красивостями. Дуже громіздкі речення і заскладна побудова фраз. Наприклад:
Змальовував в уяві
- Уявляв
як би можна було здійснити цей злочин
Як здійснити це.
Дуже багато був, була, було, від яких треба текст чистити.
А от щодо прикметників і зайвих красивостей - тут я не погоджусь. Вони ж додають тексту художності! "Змальовував в уяві" значно поетичніше, ніж просто "уявляв". Це ж фентезі, а не наукова фантастика!
Ага, питання красивостей уже підняли, тож буду стислим: текст можна сміливо скоротити наполовину без жодних втрат. Добре це чи зле - на розсуд автора. Зазначу лише, використовуючи одне з речень твору, що сентенціями на кшталт "Одного паркого сірого передгрозового ранку" автор хапає уяву читача "за горлянку і тисне згори коліном у груди, додушуючи" . Порада (НМСД): змальовувати широкими мазками, хай деталі додумує читач - "у міру власної розпущеності" .
Читається цікаво. Заважають не зовсім вдалі описи. Точніше, не зовсім до місця. Ну і головне зауваження - мені не вистачило антуражу, колориту. Вийшли наші землі з чужими іменами, НМСП. Успіхів, авторе!
Справді, дуже хотілося трохи поекспериментувати зі стилем, спробувати відтворити мову тієї епохи. Задля цього текст і писався Діалогів, погоджуюся, малувато.
Красень-кінь і був перевертнем від початку, подоби Джона він набув уже пізніше.
Дуже дякую за вказані помилки. Хоч текст і вичитувався, ще раз добряче "прополоти" його справді не завадить.
А от щодо заміни конфлікту: те, що той, кого читач сприймав як "Джона" раптом виявляється перевертнем, нмсд, створює несподіваний ефект. Мені як читачеві, така розв'язка сподобалася б.
Можливо, конфлікт дійсно краще було показати через дію. Єдине, з чим не можу погодитися - Джон насправді не "розривається між дівчиною і братом". До брата він взагалі не має жодних почуттів, крім заздрості і ненависті. Очевидно, це тому, що Джон завжди був, м'яко кажучи, не дуже добрим братом)І Каїн у тексті згаданий недаремно.
Щодо повернення псевдо-ГГ - це було задумано заради несподіваного завершення оповідання.
перше речення надто громіздке як для початку будь-чого
лежав навзнак на ложі потвор
навіть замкнути у стайні. якщо "маєток" - то конюшня. стайня в селян.
Кінцівка несподівана. ІМХО драматизму та конфлікту - бракує, варто було б понагнітати на початку обстановку. Тобто конфлікт є - між братами - але він не надто пов'язаний із розв'язкою.
Узагалі - містика - не моє, тому детальніше сказати мало що можу.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Наші патрони: Carsten Schmitt Щиро дякуємо всім за підтримку!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творчу спільноту авторів, читачів та експертів в українській фантастиці. Більше про нас: ТИЦЬ
Коментарів: 19 RSS
1L.L.03-02-2014 11:33
Ще одна казка. Ну що ж. Загалом сподобалось. Але маю кілька зауважень:
1.
Від щастя все-таки сяють, а не блищать.
2. Як я зрозуміла, Джон страждав від ревнощів довгий час. Не вірю, щоб цього ніхто не помітив і не зрозумів. Слуги мали б уже шепотітися між собою на тему любовного трикутника в маєтку.
3.
Не впевнена, що саме так має виглядати ідеальний кінь. Про рельєфну мускулатуру взагалі не зрозуміла, як це і що це таке.
4.
А от як саме він це зробив, незрозуміло. Виглядає так, що кінь убив жінку, щоб забрати з собою. Але ж так само він вчинив і з братами, щоб прибрати конкурентів. Той самий спосіб - і неясно, чому різні наслідки. Це б якось детальніше прописати.
Але поки що - найперше оповідання в моєму топі.
Успіхів!
2Ловчиня птахів03-02-2014 12:06
Історія про Агасфера у подобі коня.
Історія написана легкою рукою, читається приємно і не напружує. Місцями оцей англійський стиль письма - лаконічність мови, стриманість, відсутність емоційного накалу - тонко передає певний часовий проміжок: пані в накрохмалених платтях, пани з вишуканими манерами, купа слуг... Але й читання від цього йде якось поверхово. Та це не вада, просто автор вибрав таку манеру написання даного оповідання.
Діалогів зовсім мало і на першому я трохи спотикнулася, бо різко вже Ви виразили потаємну думку молодого Джона. Я навіть подумала, що далі закінчиться "вікторіанська" історія і почнеться стьоб
Та ні, далі автор собі не зрадив.
Кінцівка, погоджуюсь із ЛЛ, невиразна. То кінь-перевертень був 20 років у подобі Джона? Чому б йому не прибрати Тома ще на початку історії? І хто був отим красенем-конем, яким милувалися усі, якщо кінь-перевертень став Джоном?
А загалом, хороше оповідання.
Успіху на конкурсі.
3Док03-02-2014 12:15
Друга оповідка на конкурсі і друга казка.
З мораллю: не зазіхай на чуже, бо втратиш душу.
Головна проблема твору, на мою особисту думку, заміна ГГ і зміна конфлікту. Тобто, ГГ, для якого виник конфлікт (нерозділене кохання)змінюється у кінці конем-перевертнем, конфлікт якого - вічна подорож і збирання душ.
Текст бажано "прополоти", у ньому багато повторюваних слів. Для прикладу:
Є невдалі фрази:
То була та посмішка чи не була?
Можливо, широкою?
Тут недописане слово:
Авторе, для чого так нагнітати страх перед плазунами? Люди й так їх бояться й безпідставно знищують.
Тим більше, без причини гадюки не нападають.
Ще текст перенасичений порівняннями, теж бажано зайві прибрати.
Успіхів на конкурсі.
4Фантом03-02-2014 17:32
Вітаю, авторе!
Яка могла вийти чудова річ... шкода, що не вийшла. Спробую пояснити.
На початку є яскаво виражений конфлікт. Але, його реалізація не вдалася. Тут би показати, наскільки важко Джону, наскільки він мучиться, розривається між дівчиною та братом. Показати через дію, а не констатацію. Тобто тонкої психологічної гри не вийшло, нажаль. Далі. Кульмінація і розв'язка конфлікту наступають в середині оповідки. А потім... Я, чесно, не зрозумів, навіщо друга частина. Фокус оповідання стрибає, конфлікт зникає, якоїсь напруги, інтриги не видно. Повернтається псевдо-ГГ, одружується, забирає душу дівчини. Навіщо такі складнощі? Хіба не можна було просто забрати душу? Без усіляких одружень і т.д.
Хоча, поки писав комент, назріла думка. Було б цікавіше, якби закохався не перевертень, а душа вбитого Джона почала домінувати в коні. Тоді б початковий конфлікт отримав би новий розвиток. Звісно ж, вирішувати автору
Щодо реалізації. Текст переобтяжений прикметниками, зайвими красивостями. Дуже громіздкі речення і заскладна побудова фраз. Наприклад:
- УявлявЯк здійснити це.Дуже багато був, була, було, від яких треба текст чистити.
Успіхів та наснаги!
5L.L.03-02-2014 18:55
А от щодо прикметників і зайвих красивостей - тут я не погоджусь. Вони ж додають тексту художності! "Змальовував в уяві" значно поетичніше, ніж просто "уявляв". Це ж фентезі, а не наукова фантастика!
6Фантом03-02-2014 19:09
Хоча, на колір і смак...
7Док03-02-2014 19:17
Я нещодавно надибцяв на гарну статтю з приводу надмірних красивостей. Якщо Торенко буде не проти, можу дати посилання.
8Sergiy Torenko03-02-2014 19:26
Не проти. Тільки у загальній гілці обговорення, а не під оповіданням.
9Зіркохід05-02-2014 17:54
Ага, питання красивостей уже підняли, тож буду стислим: текст можна сміливо скоротити наполовину без жодних втрат. Добре це чи зле - на розсуд автора. Зазначу лише, використовуючи одне з речень твору, що сентенціями на кшталт "Одного паркого сірого передгрозового ранку" автор хапає уяву читача "за горлянку і тисне згори коліном у груди, додушуючи"
. Порада (НМСД): змальовувати широкими мазками, хай деталі додумує читач - "у міру власної розпущеності" 
.
10Нурсултан Тюлякбаєв06-02-2014 11:38
Читається цікаво. Заважають не зовсім вдалі описи. Точніше, не зовсім до місця. Ну і головне зауваження - мені не вистачило антуражу, колориту. Вийшли наші землі з чужими іменами, НМСП. Успіхів, авторе!
11Автор11-02-2014 12:02
L.L.
Дійсно, від щастя не блищать, а сяють. І опис коня, можливо, ще редагуватиму.
Слуги знали, що Джон був похмурим ще змалку; хоча справді, могли здогадуватися про причини його теперішнього настрою. Подумаю ще над цим.
Приємно, що твір Вам сподобався!
12Автор11-02-2014 12:33
Ловчиня птахів
Справді, дуже хотілося трохи поекспериментувати зі стилем, спробувати відтворити мову тієї епохи. Задля цього текст і писався
Діалогів, погоджуюся, малувато.
Красень-кінь і був перевертнем від початку, подоби Джона він набув уже пізніше.
Дякую за відгук!
13Автор11-02-2014 12:52
Док
Дуже дякую за вказані помилки. Хоч текст і вичитувався, ще раз добряче "прополоти" його справді не завадить.
А от щодо заміни конфлікту: те, що той, кого читач сприймав як "Джона" раптом виявляється перевертнем, нмсд, створює несподіваний ефект. Мені як читачеві, така розв'язка сподобалася б.
Дякую, що читали.
14Автор11-02-2014 13:24
Фантом
Можливо, конфлікт дійсно краще було показати через дію. Єдине, з чим не можу погодитися - Джон насправді не "розривається між дівчиною і братом". До брата він взагалі не має жодних почуттів, крім заздрості і ненависті. Очевидно, це тому, що Джон завжди був, м'яко кажучи, не дуже добрим братом)І Каїн у тексті згаданий недаремно.
Щодо повернення псевдо-ГГ - це було задумано заради несподіваного завершення оповідання.
зайві був, була, було - приберу неодмінно.
Дякую за відгук!
15Автор11-02-2014 13:53
Зіркохід
Не сперечатимуся з Вами, оскільки красивості у творі подобаються не всім читачам. Це вже як на чий смак.
Дякую, що читали.
16Автор11-02-2014 13:56
Нурсултан Тюлякбаєв
А які саме описи Ви вважаєте не зовсім вдалими чи не зовсім до місця?
17Chernidar17-02-2014 12:56
перше речення надто громіздке як для початку будь-чого
лежав навзнак на ложі потвор
навіть замкнути у стайні. якщо "маєток" - то конюшня. стайня в селян.
Кінцівка несподівана. ІМХО драматизму та конфлікту - бракує, варто було б понагнітати на початку обстановку. Тобто конфлікт є - між братами - але він не надто пов'язаний із розв'язкою.
Узагалі - містика - не моє, тому детальніше сказати мало що можу.
успіхів.
18Автор17-02-2014 14:23
Chernidar
Дякую за відгук!
19Alyssa13-03-2014 16:11
Якщо з'являється кінь з туману - чекайте на вершника без голови або кельпі. Виявився кельпі