Ідеал у нашому світі

Ейтаро був першокласним ніндзя. В таблицях популярності персонажів свого твору він ніколи не займав сходинки нижче третьої, його загадковий образ обростав чимраз новими деталями на фанатських форумах, а кількість фанфіків про те, як героїня здобуває ключ до його серця, була співставною з популярністю «Гаррі Поттера». Одне японське містечко, прагнучи привернути до себе всесвітню увагу, навіть змінило назву на його честь — потік туристів у той рік збільшився у декілька разів.

Поліна обожнювала свого кумира. Все почалось п’ять років тому, коли вона випадково застукала старшого брата за нічним переглядом надпопулярного аніме. Тоді вона його насварила, погрожуючи, що розповість батькам про недотримання режиму, але назву твору непомітно записала в нотатник. Через кілька днів порушником стала вона.

Герой мав дивовижну зовнішність. Оксамитово-чорний плащ, обрамлений небесними язиками морських хвиль, жилаві міцні руки, приховані за ніби невагомим кімоно, брунатне напівдовге волосся та очі кольору нічної темряви. Перстень з вигравіюваним кандзі «Рюдзін» займав перші позиції покупок в інтернет-магазинах, а таємниця, що саме Ейтаро приховує під маскою на обличчі, була розкрита тільки в передостанньому епізоді.

«Не можна відволікатись ні на мить»

Навколо ноутбука розташувалося крейдяне півкільце, яке гарно проглядалось у променях вечірнього сонця. П’ять воскових свічок повільно згорали, розповсюджуючи кімнатою запах троянд — згідно з фоліантом «Магічних ритуалів та заклинань» саме такі свічки повинні використовуватись для виклику сутності зі значною кількістю духовної енергії. Поліна стояла на колінах, з заплющеними очима вимальовуючи в думках образ улюбленого персонажа.

На хвилю їй не вистачило зосередженості. Крізь повіки на дівчину поглянув настінний плакат. Тоді Поліні здалося, що звичайний флегматичний вираз на обличчі Ейтаро змінився — ніби він закрив очі в усмішці, побажавши успішного виконання плану. Так як Поліна дивилась у вікно на захід (це було важливо для ритуалу), здавалось, що на фоліант навпроти неї повільно опадає пилова мряка.

Якщо все закінчиться вдало, прихована камера запише відео з викликаним героєм. Навіть коли Ейтаро помітить пристрій, пряма трансляція не обірветься до моменту його вимкнення.

Результат перевершив всі найсміливіші здогадки. Гуркіт не дозволив Поліні втриматись на колінах. Кумир таємничо виринув з відкритого екрану, оглядаючи її загрозливим поглядом натренованого вбивці. Вона вже встигла тисячу разів заклястись, що більше ніколи не торкнеться тієї дурнуватої книжки, але мороз від сталі клинка-танто на горлі не дозволив затриматися і цим думкам.

Ейтаро був украй збентежений. Незрозумілий ритуал наводив виключно на підозру, що це черговий підступ ворога. Його відволікли від тренувань, зухвало викравши в невідомому напрямку! Водночас незвична домашня обстановка кімнати, нажахана дівчина, яку він в цілях безпеки тримав у захваті, та відчуття порожнечі всередині, ніби всю силу висмоктало при переміщенні, наводили на підозри, що ситуація набагато гірше. Не дозволяючи панічним думкам заволодіти розумом, він про всяк випадок сховав під одяг фоліант, на мить зустрівшись зі стомленим поглядом самого себе під час ранкових процедур. Фиркнувши з такого манірного вияву уваги, він відвернувся від плакату, поправивши маску на обличчі. Ейтаро не хотів мордувати страхом беззахисну незнайомку та забрав вбивчий ніж від горла.

Він вже піднявся, щоб нарешті натиснути кнопку та вимкнути набридливий погляд засобу для стеження, як у кімнату увірвалися озброєні люди в зеленій уніформі. Ейтаро вирішив не випробовувати долю та здався на їх милість.

***

— Пане Ейтаро, як ви ставитеся до епізоду №40 з Вашою участю?

— Дозвольте панові Ейтаро пройти! У нього інтерв’ю з мангакою через п’ять хвилин!

— Пане Ейтаро, ми би бажали детальніше дізнатись про систему бойової підготовки у Вашому світі.

— Пане Ейтаро, які у Вас склалися враження про нашу країну? Яке громадянство плануєте Ви взяти?

Колишній ніндзя третій день підряд випивав по кілька склянок води у рідкісні хвилини відпочинку. Допит служби безпеки виявився не надто прискіпливим — відчувалось якесь дивне тотальне помішання його особистістю. Вони навіть не відібрали магічний фоліант, обмежившись обережними розпитуваннями про його походження.

Виявилось, така недоторканість була пов’язана з безпрецедентним тиском зі сторони журналістів та соцмереж. Його звільнили через кілька годин і цим передали від одного органу, який мав право проводити допит, до іншого — незрівнянно більш нахабного.

Попросити вибачення перед Поліною йому так і не дали часу.

Вчора під час короткої обідньої перерви Ейтаро встиг дослідити фоліант, знайшовши опис того злощасного ритуалу. Ситуація виявилась майже безнадійною: сутність, яка викликається в результаті ритуалу, залишається у новому світі до кінця життя. Залишався примарний шанс, що Поліна, яка ймовірно і провела все дійство, на мить відволіклась — тоді його душа не зможе досконало «закріпитись» у цьому світі та сама повернеться додому через невизначений проміжок часу.

Цього разу Ейтаро вдивлявся у екран смартфону та, відфільтровуючи новини про свою появу, намагався якомога більше дізнатись про новий світ. Зараз він наткнувся на соцмережу, в якій транслювалась його поява — це виглядало найшвидшим способом знайти те наївне дівчисько та, спершу вибачившись, вивідати всі деталі щодо ритуалу.

Поглянувши на годинник, Ейтаро схаменувся: до наступного інтерв’ю залишилось п’ять хвилин, а обідня страва так і залишиться недоїденою. Його поведінку напевно зафіксують камери, розставлені в цьому дорогому готелі як мишоловки — через кілька годин світ накриє сенсація: «Потраплянець переймає шкідливі звички нашого світу».

Він чемно витерся серветкою і сховав обличчя за незмінною маскою.

— Пане Ейтаро, через шість місяців відбудуться президентські вибори. Чи розглядаєте ви себе як кандидата?

Щільна маска пружно розтягнулась.

***

Ейтаро відповідав на каверзні питання у політичному ток-шоу. За чотири місяці у новому світі він зі спритністю ніндзя призвичаївся до такої уваги. Опонент, варто віддати йому належне, тримався украй вправно, але підтримка Ейтаро ще ні разу не падала нижче шістдесяти відсотків.

Дивовижний фанатизм до його особи нікуди не зник. Навіть більше. Якщо спершу ним цікавились виключно у рамках того, що він надпопулярний персонаж з якогось-там анімованого серіалу (але в якому неймовірно точно відтворювався рідний світ), то зараз всі бажали дізнатись його ставлення до зміни клімату, подвійного громадянства чи податку на виведений капітал.

Йому таки довелось балотуватись у президенти. Нездоланна перепона у вигляді понад п’яти років проживання у цій країні виявилась для виборчої комісії чистою формальністю. Двадцять тисяч підписів, необхідні для реєстрації кандидата, були зібрані за одну ніч, як і декілька мільйонів застави. Коли Ейтаро в перші ранкові хвилини дзвінком поставили перед цим фактом, довелось неохоче піддатись бажанням зіпсованих людей. В одну із вільних хвилин йому таки вдалось сконтактувати з Поліною.

Чи відволікалась дівчина під час ритуалу, вона, як не дивно, забула.

Через два місяці Ейтаро складав присягу. Безпрецендентні вісімдесят відсотків у другому турі стали об’єктом уваги провідних світових ЗМІ. Новинні стрічки повнились аналітичними статтями. Деякі вважали, що новий президент — катастрофа для країни і показник моральної деградації народу. Однак більшість запевняла: молодий навчений в нескінченних битвах ніндзя — ідеальний кандидат, «нове обличчя», яке подарує країні шлях у світле майбуття.

Надзвичайна увага спокушала Ейтаро. Цей світ виявився значно складнішим за рідний. Тому таку відповідальність треба понести з трепетом, щоби не зрадити цю країну та наданий кредит довіри. І можливо, трішки скористатися цим для себе.

***

Ейтаро сидів за президентською ложею, в думках проговорюючи текст останньої промови. Ці півтора роки на найвищій посаді виявились гіршими, аніж кількамісячні тортури у ворожому полоні в таку недосягненну кількарічну давнину. Процедура імпічменту готувалась давно — залишився лише фінальний акт.

Все почалось із президентської команди. Представники цього неконтрольованого збориська — некомпетентні «фанати» та «друзі» Ейтаро, що прагнули якнайближче прилеститись до кумира — не раз потрапляли у скандали. Виборці під час президентської кампанії це дивовижним чином ігнорували, зате на посаді критика лунала звідусіль. Ейтаро швидко взяв ситуацію під контроль, виключивши зі своїх лав абсолютну більшість недостойних осіб. Звинувачення у некомпетентності змінились закидами у фаворитизмі.

Спершу він намагався через парламент протягнути зміни до бюджету, збільшивши фінансування освіти та науки. Цей крок нищівно розкритикували через те, що витрати були погано структуровані. Експерти центрального банку побоювались значного збільшення бюджетного тягара та можливу корупційну складову. Через місяці запеклих суперечок та скандалів у парламенті зміни таки були ухвалені.

Того року за індексом сприйняття корупції країна втратила кілька балів.

З міжнародними відносинами ситуація не була кращою. Правила поведінки на зустрічах виявились простішими, аніж звичні церемонії на далекій рідній землі. Але прямолінійність указів, настільки незвична в цьому світі, вмить викликала купу запитань. Військові навчання сприймались як акт ворожості. А ретельно пророблений стратегічний договір з сусідом був сприйнятий як порушення споконвічних державних інтересів.

Нові формальності дратували. Зручне кімоно довелось замінити смокінгом, а улюблений плащ, подарований недосяжною коханою ще в світлі підліткові роки, та перстень були викинуті до сейфу. Маску, яка за десятки років стала рідною частиною тіла, довелося зняти, щоб через порушення етикету не трапився міжнародний скандал. Його новий образ викликав обурення. Кілька місяців тому на Ейтаро навіть подали в міжнародний суд за «образу почуттів фанатів». Варто зауважити, справа не була взята до розгляду.

На звичні тренування не вистачало часу. Навички ніндзя — єдине, що зв’язувало його з рідною землею. Ейтаро боявся їх втратити більше, аніж життя.

З Поліною перемовитись віч-на-віч так і не знайшлося часу.

Останнім ударом став корупційний скандал. Ейтаро на подарунки фанатів вирішив придбати собі заміський будинок. Декларація була заповнена з помилкою — як виявилось, помешкання продали йому за вартістю, помітно нижчою за ринкову.

Майже колишній президент тяжким кроком спустився з президентської ложі та зайняв трибуну.

— Пані та панове, хочу почати свою промову з подяки вам. За виявлену довіру… — маска помітно заглушила голос. В останній день на посаді можна без формальностей.

Незадоволений галас із парламентської зали відволік. Листок із промовою повільно злетів на мармурову підлогу.

Підібгавши подоли плаща, Ейтаро стомлено схилився підібрати папірець. Він відчув на животі жахаючу жирову складку.

І з лязком зник в ту ж мить, ніби перетворившись на повітряну кульку, яку знищила голка.

«Невже Поліна тоді таки відволіклась?» — окрилено прошепотів Ейтаро, опинившись на вже незвичному полігоні для тренувань.

Ефемерний образ світового кумира канув у небуття.