Пшебильський Макс

Сповідь ядерного попелу

Неділя, 20 квітня 2014 г.
Рубрика: Колонка -> Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 826
Підписатися на комментарі по RSS

Изображение

Відгук Макса Пшебильського на майстер-клас Михайла Назаренка 19 квітня 2014 р.

— Назаренко розітре вас на ядерний попіл, — сказав Олег і загадково посміхнувся.

Та неодноразово битого на майстер-класах Фантома так просто не залякати smile. Тому він все таки набрався сміливості і відвідав цей захід, про що зовсім не жалкує.

Почалося все вступною лекцією. Викладати тези не буду, оскільки… (ага, нехай фортечани деякий час «предвкушают» smile )

Тому, безпосередньо до зауваг.

Далі…

Майстер-клас видався цікавим. Насамперед тим, що розбір проводився не з точки зору автора, а з позиції редактора, що певний час працював саме з новачками.

Пані Олеся зробила коротеньку вступну лекцію на тему: що ж таке оповідання взагалі? Що стається з характером героя протягом оповідання? Цікаво, що на думку Майстра, характер героя протягом оповідання не повинен змінюватися. Із цим твердженням категорично не погоджуся, адже з моєї точки зору (саме як читача) якщо ГГ на виході із системи такий самий, як і на вході — оповідання мені зовсім нецікаве. Тобто певна еволюція потрібна, НМД. Мотивувала Майстер таке твердження тим, що в оповіданні на це просто не вистачить місця. Оповідання — то як фото: ми (себто автори) вихоплюємо героя в певному стані і подаємо його таким, яким він є зараз. Описуємо. Для оповідання дуже важливим є саме опис.

Але перейду до конкретних зауваг.

Далі…

Сповнений спраги

Понеділок, 30 вересня 2013 г.
Мітки: |
Проглядів: 2048
Підписатися на комментарі по RSS

Текст оповідання знято на прохання автора.

Про спільний проект «Зоряної фортеці» та Володимира Арєнєва почув ще на «Карпатьській Мантикорі». Приємно, що така гарна ініціатива була реалізована всього за два місяці.

Читати на публіку виявилося досить цікавою справою. Особливо, коли опиняєшся на місці «першовідкривача» — а саме така честь випала нам з Ларисою із оповіданням «Княжою владою». І, здається, ми впоралися, попри мій страх перед аудиторією. До речі, боявся марно — атмосфера була дружньою, невимушеною…домашньою.

Досить цікаві враження від читання співавторського оповідання, особливо, коли воно написане від першої особи і особа ця — жінкаsmile

Аудиторія сприйняла текст досить гарно, якщо враховувати кількість зловлених багівsmile Тобто, експеримент із сприйняттям оповідання в 25К символів — вдався.

Як критик почувався досить незручно, адже на слух сприйняти оповідання для мене дуже важко. Тому, при нагоді, відвідаю цей чудовий проект ще неодноразовоsmile Адже вчитися і читати власні твори, і сприймати чужі — треба.

Далі…

Ну и что? (с) Г. Л. Олді. (Макс Пшебильський)

Понеділок, 15 квітня 2013 г.
Рубрика: Колонка -> Літпроцес -> Майстер-клас
Мітки:
Проглядів: 1961
Підписатися на комментарі по RSS

Врешті трохи вляглися емоції від Єврокону і можу більш-менш адекватно щось написати. Отже, велика подяка Майстрам (семе так, з великої літери) за розбір. Сказано про кожне оповідання було небагато, але — найголовніше. Отже, почнемо.

1. Конфлікт — рушій твору (нехай то буде оповідка, повість чи роман). Нехай це буде навіть щось дуже примітивне, не обов’язково вигадувати страшний конфлікт. За приклад Майстри навели Шекспіра — безсмертного «Ромео і Джульєтту», побудованого на конфлікті кохання та ненависті. Простенький конфлікт? Так, ну то й що? І ще одне — краще сприймаються ті твори, де герой, мов маятник, гойдається з одного боку конфлікту на інший (знову ж таки, на думку майстрів).

Далі…