Сповідь ядерного попелу

Відгук Макса Пшебильського на майстер-клас Михайла Назаренка 19 квітня 2014 р.

— Назаренко розітре вас на ядерний попіл, — сказав Олег і загадково посміхнувся.

Та неодноразово битого на майстер-класах Фантома так просто не залякати . Тому він все таки набрався сміливості і відвідав цей захід, про що зовсім не жалкує.

Почалося все вступною лекцією. Викладати тези не буду, оскільки… (ага, нехай фортечани деякий час «предвкушают» )

Тому, безпосередньо до зауваг.

1. — Пам'ятаєте катастрофу на Землі-8?

— На якій, офіційній чи неофіційній? (с) М. Назаренко.

Світ, у якому нововідкритим планетам дають замість назви порядковий номер, натомість супутникам власні імена, виглядає дивно.

2. Описова частина. Якщо автор вдається до опису будь-чого в загальному вигляді, а потім переводить опис на цілком конкретний випадок, то краще описову частину загального взагалі опустити. Далі. Описи сприймаються краще, коли вони подані через сприйняття, реакції та емоції героїв.

3. Вигадуючи і описуючи певну історію, варто пам'ятати не тільки про героїв, сюжет, мотивації і т.д. а й про те, чи ця історія взагалі могла трапитися у конкретному світі з різних причин (зокрема акцентувалася увага на економічній доцільності програми космічних досліджень)

4. Персоніфікації героїв. Про це говориться майже на кожному майстер-класі, тому в деталі не вдаватимуся.

5. «Треба пояснити, що…» Отакого робити не треба. Якщо ж таке пояснення чи лекція все ж необхідні, то персона оповідача має вводитися на початку тексту. (Як приклад такого прийому Михайло навів «Гоббіта» та «авторський голос» у творах Нестайка).

6. Поведінка персонажа має відповідати заявленій для нього ролі. Тобто, якщо персонаж — капітан корабля, то метушитися перед посадкою він аж ніяк не повинен.

7. Емоції. Автор має їх «показувати», а не декларувати. (Як приклад декларованої передачі емоцій Михайло наводив знаки оклику в авторській мові).

8. Якщо епізоди оповідання розділені певним часом, то межі потрібно чітко акцентувати, щоб читач не плутався і сприймав текст саме так, як задумав автор.

9. Правдоподібність описаних подій. Про це теж неодноразово говорилося на МК. Як приклад: космічний корабель за задумом автора має сісти на планету. При запланованій події, все відбувається так, ніби корабель здійснює посадку після аварії, або ж в несправному стані (трясуться стіни, перекидається склянка з водою), відповідно, правдоподібність написаного зникає. («Не дивно, що він (ГГ) і помер» (с) М. Назаренко).

10. Штампи. Тут без коментарів.

11. Дії героя. До певного моменту герой діє за деяким алгоритмом. Потім він щось розуміє/відбувається певна подія і настає злам у світогляді ГГ. Але, він продовжує діяти за тією ж схемою, за якою діяв до «зламу» і при тому досягає бажаного результату. Як мінімум — дивно. Тобто, якщо настав «злам» то й в діях героя повинні відбутися хоч якісь зміни. З описами дій героїв також треба бути дуже уважним, особливо коли це опис від першої особи (от у мене в «Краплині»: я не втримав сліз — виглядає неприроднім). Як метод боротьби з неприродністю описів дій Михайло назвав опис дій від першої та від третьої особи з подальшим співставленням цих описів і відсіюванням усіх «неприродностей». І ще про дію. Герой має допрацьовувати до кінця. Знову ж на прикладі «Краплини»: Я почав навмисне чіпати людей, кого плечем, кого рукою. Ніхто не реагував! — тут ГГ недопрацьовує. Якби він почав гамселити людей, бити посуд, комп'ютери, а ніхто не реагував, тоді б дія була відпрацьована повністю.

12. Автор має співставляти особливості описаного світу з архітектурою, технікою, транспортними засобами, що використовуються у цьому світі. Адже, коли постійно лютують шторми, то прості балкони на будинках виглядають не зовсім доречно і правдоподібно.

13. «Прозріння» героя має бути вмотивованим, щоб читач в це повірив. Гострі припадки надінтуіції, одномоментного розуміння ситуації і т.д. перетворюють читача на Станіславського 

14. Лексика автора та його героїв повинна відповідати описаному часу. Тобто, вираз «жити стало легше й веселіше» просто не міг використовуватися в центральній Америці у Х ст. До того ж від таких виразів страждає стилізація.

От ніби й все. Якщо щось забув, доповнять інші учасники. Усім дяка за гарно і корисно проведений час.

P.S. Шановні учасники МК, як минулих, так і майбутніх. Не дуже приємно, коли чуєш: «Я це оповідання не читав». Для МК існують певні правила, зокрема обов'язкове ознайомлення з текстами колег і готовність до обговорення. Тож давайте на майбутнє притримуватися цих правил, щоб не вводити покарання за їх недотримання.

P.P.S. Вичитані тексти з моїми примітками та заувагами можу розіслати учасникам МК. Якщо потрібно, звертайтеся.