Повернутися на сторінку

Коментарів: 36

  1. Вітаю!

    Ги, було на одному з конкурсів у мене оповідання про якогось молодого віршомаза Тараса. Як він подорожував із хлопчиком Диким Полем і вночі над ними сяючі будинки літали. Мені тоді дорікнули — мовляв, що у цім оповіданні роблять інопланетні космічні кораблі??? grin От розумію вас, Авторе! Чому б і ні? Сучасний погляд на минувщину, а то прямо обмежені усі занадто, ніби вони тільки у ХХ ст. почали літати...tongue laugh

    Схоже, автор знається на характерництві, «сорочка» — то звідти grin

    Мова дуже хороша. Гумор на висоті.

    Якщо придиратися, то питання про бабцю. В ті часи люди були ближчі до потойбічного. Остаточно віра у сільську магію померла лише у минулому сторіччі. ТО чому ж Самійло одразу не зметикував, що бабця, яка конає у страшних муках, непроста була? У мене в селі і досі про це говорять — мучиться при смерті, значить, відьмачила. Значить, треба стелю ламати...ну чи якось інакше... До того ж, герой — набожний дуже, і точно має поостерегтися...

    Хоча, звісно, можна пояснити тим, що Самійло був, як назвав його Анцибол, трохи телепнем smile

    Загалом же так: настрій підняли. Читати було цікаво.

    Успіху!

  2. До сказаного Ловчинею й додати нічого.

    Гарне оповідання.

    Успіху на конкурсі!

  3. 2015-02-27 в 22:13:20 | Автор Рахуби

    Довчине Птахів, Доку - дякую, що читали!

    До того ж, герой — набожний дуже, і точно має поостерегтися...

    Козацька набожність - дещо особлива й зазвичай проявлялася більше зовні smile. До того ж поостерегтися - це не про козака. Не про цього grin.

  4. 2015-02-27 в 22:15:32 | Автор Рахуби

    Перепрошую, Ловчине Птахів - ці кляті клавіші поряд хтось розмістив red face.

  5. не образилась ні разу smile

    про козаків стільки міфів, що хз, як насправді.

  6. 2015-02-28 в 13:33:01 | Лютеранка

    Вітаю! гарний твір, зачиталась grin успіхів, бо це вартісна річ

  7. 2015-02-28 в 14:51:32 | Автор Рахуби

    Лютеранко, спасибі!

  8. 2015-02-28 в 16:28:07 | Олександр

    Думаю, знайшов для себе перше місце на конкурсі. Однак, незрозуміло що далі. Втручання такої істоти дало б козакам велику воєнну і технологічну перевагу, однозначно змінивши історію. Тобто уже по роздумі приходить відчуття неможливості (на жаль) історії.

  9. 2015-02-28 в 19:55:38 | Автор Рахуби

    Дякую, Олександре! Далі... ну, можливо, доведеться й справді досліджувати, чим усе врешті скінчилося smile. Але не думаю, щоби вплив на історію міг бути хоч трохи мінімальним. Власне, козак усього лише отримав можливості, притаманні, за переказами, характерникам. Він не став надлюдиною чи безсмертним. Мабуть, мав і вразливі місця. До того ж, не варто переоцінювати вплив особистості на історичний процес. Про інопланетну особистість уже й мовчу smile.

  10. 2015-02-28 в 22:25:50 | ДонькаДонКіхота

    прекрасне оповідання. однозначно. одне з найкращих на конкурсі. інтрига є. мова колоритна. герой індивідуалізований і яскравий. чимось нагадало "Козацькому роду нема переводу.." Ільченка і "Северина Наливайка" Вінграновського, в чомусь навіть Шевчука - із старішого. але згадала ці твори не для того, щоб довести неоригінальність "Козацької рахуби". навпаки, це конкурсне оповідання цілком на рівні. цікаво було читати.

    що можна було б покращити?

    1) трішки мене турбує мовлення "супутника". якщо вже витримувати "атмосферу епохи", то і мовлення мало бути відповідним. а в цьому уступі дуже вже пафосно-сучасні речі упізнаються

    Одного разу я з побратимами вирішив здійснити мандрівку, щоби дізнатися, як воно в інших світах. Ми збудували… гм, корабель і пустилися в подорож через пітьму і безмежжя. Довго були в дорозі, побачили чимало дивовижного й загадкового… Нарешті дісталися вашого світу… І тут наш корабель… гм, наскочив на пороги, розбився. Ми врятувалися, але опинилися в геть чужому довкіллі, звідки вже ніколи не могли повернутися додому. Ба більше - були приречені на загибель. На щастя, нам зустрілися ви - люди, завдяки яким з’явилася можливість відстрочити неминучу смерть
    виділені фрази здалися мені штучно-надуманими. але то моє особисте враження.

    є деякі дрібненькі мовні хиби

    кличка
    - прізвисько

    Бог надніс тебе саме вчасно
    - надніс? не дуже вдале слово

    А померти ти можеш лише природним ладом
    природним ЛАДОМ?

    казна як
    шкільна премудрість - слова з будь-, -небудь, казна-, хтозна- пишуться завжди через дефіс

    Зграйний постріл зливається в лункі розкоти
    зграйний постріл? звучить оригінально.. але...

    Те твоє собаче діло! здається, там мало бути НЕ...

    ну і ще там місцями можна дещо покращити.

    насамкінець - я би прибрала останні три абзаци, а саме:

    Коли в тобі не лише ти сам, мимоволі задумуєшся, що жити слід не тільки для себе. А коли при цьому маєш майже безмежні можливості… Що ж, світ цей такий недосконалий і несправедливий. Спробую хоч щось виправити.
    Ти як, Анциболе, підтримуєш?
    Авжеж підтримуєш. Бо ніякий ти не дідько. Хоч і не янгол.

    це моє особисте враження, але вони тільки затягують розв’язку, надто пафосні якісь. достатньо було міркування про можливість наступних пригод...

    але - знову ж таки - це моя приватна думка.

    а твір - дуже гарний

  11. 2015-03-01 в 11:43:59 | Автор Рахуби

    ДонькоДонКіхота, щира дяка за зауваження! Що тут скажеш - іду правити вихідник smile.

  12. Хороша оповідка! Колоритненько, оригінально! І весело!

    Тільки, що ж далі? З такими здібностями - гетьманом мало стати!

    Не стикується тільки те, як цей супутник-невидимка дібрався до Землі без носія-людини...

    Удачі!

  13. 2015-03-02 в 23:23:53 | Автор Рахуби

    Читачу, спасибі за відгук!

    Гетьман у козаків - посада виборна, а навіть чортяка не мастак оперувати психологією великих груп grin.

    Не стикується тільки те, як цей супутник-невидимка дібрався до Землі без носія-людини...

    Все стикується wink. Звідки нам знати, як виглядав чужинський зореліт? Може - як вулик із біологічними чарунками-комірками? Хтозна! А людина - це як дошка посеред кораблетрощі - крайний і аж ніяк не ідеальний вихід.

    Але історію треба таки спробувати продовжити - ви, критики, мені вже стільки нових ідей накидали smile.

  14. Не впевнена, що скажу щось нове...

    Загальне враження: дуже сподобалось

    Ідея: цікава, не нова, але нова її реалізація, для мене.

    Мова: Багата, насичена, з різноманітними перлами та словечками, що, проте, не йде на шкоду твору, а лише на користь.

    Персонажі дуже вдалі, козак такий колоритний, а супутник його потішний. Дуже подобається, що персонаж розкривається не описово, а в діалогах, діях і думках. Ну дуже майстерно. Декому, наприклад мені, ще вчитися і вчитися.

    Атмосферність зашкалює, вміло, ненав*язливо, яскраво, реалістично та правдоподібно.

    Звісно є певні загадки, які залишаються нерозгаданими, але то таке.

  15. 2015-03-04 в 20:14:31 | Автор Рахуби

    Ліандро, щиро вдячний за відгук!

    Загадки розгадаємо, чого там. Але не всі wink.

  16. Мене звісно зараз трохи поб’ють, тому маленький дісклеймер. Це оповідання - на голову вище за більшість творів тут. Виключно тому, що може претендувати на звання "оповідання" а не "учнівський твір, який я назвав оповіданням тому що в ньому є кілька героїв". Саме тому, на фоні сусідів цей твір виглядає суттєвим кроком вперед.

    Але разом з тим, якщо відкинути критерії учнівського твору, якими ми тут всі оперуємо і почати судити твір, як власне оповідання, виникають певні проблеми.

    Проблема перша: що сталося? Ми маємо зачин, козак зустрів якусь чортівню, яка йому стала допомагати. Хороша зав’язка, постмодерн, змішування стилів, усе правильно. Але що далі? В чому тут сюжет? Потасовка проти вісьмох? Дайте спокій, придумати щось нудніше важко. Це як п’єса, в якій поставили декорації, вийшли актори в гарних костюмах, і стоять.

    Проблема друга: конфлікт. Кілька хороших зачинів просто викинуто на смітник.

    Не можна вбивати живу істоту - чудесно, постав перед ситуацією, коли вбивство потрібне. Наприклад старої, яка мучиться, але померти не може. Кінь там ноги поламав чи бісова бактерія, яку можна вбити горілкою, але тепер не можна, бо ми типу благородні. Але все, що слідує з цього - ми не вбиваємо зрадників. Подумаєш.

    Постійна присутність з тілом. Чи сподобається комусь, коли за ним підглядають? А якщо з дівчиною? А якщо таємні справи з гетьманом? Чи можна довіряти чорту за спиною?

    Релігійність можна приплести. Чи можна заходити в церкву? Чи можна молитися і кому тепер молитися?

    Справжні цілі цих істот. Просто вижити - нудно. Треба корабель побудувати і додому полетіти. Інакше набагато простіше перетворити носія в овоч, хай лежить на дивані, їсть, п’є і паралельно бачить сюжет про те, який він крутий. А в бою може і ядро гарматне прилетіти, і чорта з два ти щось зможеш з цим зробити.

    Гумористична частина - хай цей прибулець трохи недобачає, хай приймає дерева за древніх ворогів, від яких треба ховатися, хай приймає придорожніх собак за божество і кидає козака кланятися кожного разу як вони поруч.

    Словом, це все додумування і я не кажу, що це все можна було втиснути в рамки одного маленького оповідання. Достатньо було чогось одного. А на даний момент цей твір нагадує мелодраму, в якій герої зустрілися, закохалися одне в одного і зіграли весілля. Кінець. На біса комусь таке читати? На біса комусь таке писати?

    Так от, знову дісклеймер. Автор вміє складати слова у речення. Якраз час починати задумуватися над тим, що сказати за допомогою цих слів. В рамках цього конкурсу шанси на перемогу є. Але чи є сенс обмежуватися цим конкурсом?

  17. Мене звісно зараз трохи поб’ють

    А може й ні.wink

    Адже думка висловлена цікава.

    Але дещо заперечити можна:

    А на даний момент цей твір нагадує мелодраму, в якій герої зустрілися, закохалися одне в одного і зіграли весілля.

    Так можна інтерпретувати любу ідею. От одну з ваших, наприклад

    Релігійність можна приплести. Чи можна заходити в церкву? Чи можна молитися і кому тепер молитися?

    І буде твір нагадувати комедію, в якій ходили в церкву, ходили, молилися, молилися і вирішили, що атеїсти. І що?

    На біса комусь таке читати? На біса комусь таке писати?

    Мені сподобалося. Припустимо, вік дає своє і мій смак "застарілий". Але оповідання сподобалося кільком значно молодшим читачам. У них теж щось зі смаком?

    У мене, наприклад, поки що не викликало захоплення жодне ваше оповідання. Це не значить, що вони погані. У мене такий смак. Все. Тут нічого не зробиш. Можливо, цього разу мене здивуєте і я зміню думку.

    І це не в захист автора, а так, задля бесіди. Чогось здається, що захист авторові не потрібен.

  18. 2015-03-05 в 21:42:01 | Автор Рахуби

    Дякую, Але і ще раз дякую - Доку!grin

    На біса комусь таке читати? На біса комусь таке писати?

    Щодо першого - не в курсі. Щодо другого - планувався коротенький твір, який би давав раціональне пояснення феномену відьомства-чарівництва-характерництва. На жаль (чи на щастя smile), від теми почали відростати все нові й нові відгалуження, які в рамках одного твору не вирішаться. Доведеться зв'язуватися з космосом і з'ясовувати, що там буде далі. Хоча б для себе smile.

  19. планувався коротенький твір, який би давав раціональне пояснення феномену відьомства-чарівництва-характерництва.

    Тоді план міг бути такий: ставиться питання, шукається відповідь (детектив), потім несподівана розв'язка, мовляв інопланетяни.

    Або будь-яким іншим способом. Інтрига - раз, проблема+вирішення - два, цікава подія - три, мотивація - чотири. Будь-який з факторів підійде, щоб перетворити твір на оповідання. Поки що це схоже на ессе: я думаю, що козаки були характерниками тому, що ментальний паразит. Ідея цікава, але розвиток на нулі.

    Менше з тим, не буду набридати. Я сказав усе, що хотів, далі ваша справа.

    У мене, наприклад, поки що не викликало захоплення жодне ваше оповідання.

    Враховуючи ваші смаки, по тому, що вам сподобається моє оповідання, я буду знати, що пішов кардинально не в тому напрямку.

  20. Враховуючи ваші смаки, по тому, що вам сподобається моє оповідання, я буду знати, що пішов кардинально не в тому напрямку.

    Пропоную не зарікатись smile

    Юрію, я не хотів вас образити, якшо що, поважаю, що відстоюєте свою думку, шукаєте свій шлях і стиль у літературі. І взагалі, вважаю, літературні уподобання не потрібно переносити на особисті стосунки.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)