Почитач

Дата реєстрації: 2021-06-21 14:38:30

Нік: Почитач

Коментарів: 4

Комментарии

• Служба дедеїзації
  2021-06-25 02:17:43
  

  Як розумієте, я одна й та сама людина. То щось глюкнуло при авторизації, коментар зник, а потім виринув, так мене і задвоїло.

  Так, дивлюсь ваш блог, але тут коментую разом з кількома іншими оповіданнями. Цікаво було порівняти з Ролло.

• Служба дедеїзації
  2021-06-21 15:38:09
  

  Не погоджуюся з багатьма попередніми коментарями про надлишок ідей, надмірну складність і таке інше. Лише в одному місці було дещо незрозуміло, хто на кому стояв: на переході від капітана до пілота, але потім усе вирівнюється. Наприкінці, як мені здалося, текст навіть стає трохи менш концентрованим, ніж є оптимальним, а от на початку та в середині все добре.

  Не без ложки дьогтю. Ідея, що люди не дають цим двом середовища, виглядає надто вже натягнутою. Ми у тексті маємо трьох істот, яким достатньо середовища у вигляді атмосфери, океану та розплавленого металу, а для головних героїв перешкою є клонованість та біотехнології? Розумію ідею автора про редуковану особистість у макролюдей, але якось не надто переконливо виглядає, це потребує якогось інакшого обгрунтування (хоча сама ідея, гадаю, має право на життя).

  Головні герої надто буденні та звичайні для свого чималого віку та понадлюдського походження, і ця звичайність не має пояснення у тексті.

  Не зрозуміло, чому вони обрали саме такий, не надто приємних у їхнії обставинах спосіб заробляти. Це якось пояснюється, може, пройшло повз мене?

  Ще один момент: події, описані у оповіданні, мало пов`язані із глобальним конфліктом, в центрі якого головні герої, та його вирішенням. Їхня проблема - люди на дають середовища. Вирішення проблеми згадується - еволюція макролюдини у суспільство, більш придатне для співіснування з богами. Але до чого тут зіткнення з гефестоідом? До чого тут таємниця, яка розкрилася? Виходить так - заявлено велику проблему, герої вступають у взаємодію з іншими персонажами, вирішують локальний конфлікт, наприкінці згадується, що велика проблема може згодом вирішитися безвідносно локального конфлікту.

  Найбільше сподобався момент, коли один герой вказує іншому, що люди його переважно боялися, і реакція на цю ремарку. Додає цікавинки до "людськості" персонажа.

  В цілому не розумію, чому це оповідання не потрапило у фінал.

  І прошу вибачення за довжелезний коментар.

• Ворог героя
  2021-06-21 15:09:47
  

  Виконання чудове, з емоційної точки зору вибудовано дуже добре. От самі ситуації, у які потрапляє герой, мені здається, не дуже вдалі саме з точки зору досягнення авторської мети. Вони надто двозначні, кожна ситуація припускає багато рівнозначних трактувань, і тому пояснення наприкінці виглядають дещо притягненими за вуха. Чому звернути увагу на голос матері є правильним рішенням? Чому не звільняти змію є правильним рішенням? З тексту це не випливає. У світі оповідання є якісь закони, з якими читач не знайомий, на них лише натякають. Читач, доки йде дія, намагається ті закони вгадати. А наприкінці йому пояснюють, що закони насправді були отакі (із тексту напряму вони не виводилися ну ніяк), і тому герой напартачив.

  Тим не менш, фінал справді потужний. Надто коротким мені не здався, все на своєму місці.

• П'ять прозрінь гобліна Грума
  2021-06-21 14:45:41
  

  Дещо шаблонне, але тим не менш приємне оповідання. В цілому не маю нічого проти "експозицій", якщо вони на своєму місці, але тут вони добряче знижують динаміку.

  Найцікавіше тут - останній фінт вухами. Герой, який спромігся вийти із власної матриці та апрегдитися до деміурга, не спроможний змінити власні вподобання та звички (або швидше не має бажання) та влаштовує матрицю усьому всесвіту, аби лише анітрошки не змінитися внутрішньо. Зробити середину більш динамічною, і буде вогонь.