Почну із вибачень – по перше запізнився, по друге – забрав невиправдано багато часу. Почасти це пояснюється тим, що я не дуже розумів у якому форматі все відбуватиметься, а ще – тим, що послухавши невелике оголошення Арєнєва я в останній момент поміняв плани. Не робіть цього! Як результат – отримав по перше, друге і третє число, а ще багато матеріалу для роздумів.
Отже, чим це відрізняється від майстер-класу.
Усім. Ти сам можеш вибрати найкращий із творів і високоймовірно пошліфувати на ньому щербинки та підняти ЧСВ. Можеш вибрати найгірший із творів, отримати цінні поради та довго відпоювати ЧСВ валеріанкою. Можеш слухати всіх і кожного, конспектуючи геть усе, а можеш виловлювати саме принципові відмінності в погляді на текст.
Десь так я й робив. Твір зачитував… ну якщо не найгірший, то один із таких. ЧСВ відпоював валеріанкою усю дорогу до дому. Проте почув пару-трійку унікальних порад і цілу купу просто цікавих і несподіваних.
Унікальними порадами поділюсь. Якщо для когось загальновідомі речі – пробачайте.
1. Є твори, які слід переписувати повністю (наприклад, мій). Будь-які виправлення першоджерела малозмістовні – помилка дуже, дуже глибоко, в самій структурі. Тому варто не правити твір – варто написати по твору синопсис (так би мовити підняти рівень абстракції), потім виправити синопсис, потім по виправленому синопсису переписати твір – і аж тоді (якщо не вийшло в процесі) братись за повтори, тавтології, кліше та ін.
2. Одна із моїх (і не тільки моїх) бід – брак емоційного подання тексту. Твір може детально описувати про те, як після закінчення рідкого пального пасажир поруч із шофером автоматично перетворюється в кочегара, містити реальні діалоги із охоронцями, директорами, містити реальні описи заводу… І цьому ніхто не повірить. А відступати від «правди» (наприклад) не хочеться. Тоді можна зробити ось що: вводиться іще один герой, цікавий та індивідуальний. І все «скучні» моменти подаються через його сприйняття.
Іще одне із спостережень – є твори для читання вголос, а є – ні. Це варто розуміти ще під час написання.
І ще: ви завжди пишете для своєї цільової аудиторії. А на літстудії гарантовано буде не тільки вона – тож плюси і мінуси твору будуть розказані під найрізноманітнішими кутами. Буде купа-купезна порад, всі врахувати не просто не вийде – це ще й пошкодить. Але спробувати варто врахувати усе – покрутити і подивитись: «чи не стане краще».
Літстудія це перш за все – тусовка, і дасть вона вам стільки – скільки візьмете самі (на відміну від майстер-класу, де майстри гарантовано втиснуть у вас хоч щось). Отже, панове, я усім-усім неймовірно вдячний.
