Ось вона - автентична українська фантастика, яку зрозуміє кожен українець! Не впевнена, що зрозуміє росіянин чи, тим паче, громадянин іншого закордоння, бо гончарівський "Собор" - це все-таки не "Війна і мир" чи "Марсіанські хроніки", та співвітчизники виловлять сіль історії.
Написано дуже добре: техніка майстра, переконливі діалоги, витримана авантюра а-ля браунівського "Кода да Вінчі" (чом би й ні?). Завершення дещо змазане і не до кінця розкрите: ніби все крутилося довкола "Собоа", а фінал вийшов якийсь сторонній, наче не вистачило абзацу для фінального вистрілу.
А ще світ-перевертень, де жінки - чоловікоподібні, а чоловіки надмір ожіночнені, мені неприємний. І завжди був неприємним у будь-чиєму виконанні - хоч Урсули ле Гуїн, хоч інших забутих мною авторів. Тут - це не погане авторське виконання, а моя непереносимість подібного стану речей. Принизливого чи що... Ну це так, і не зауваження навіть...
Чесно кажучи, не уявляю у авторстві чоловіка.
Вс-таки хочу зазначити наостанок - попри специфічну тему читати було цікаво і кидати читання на півдорозі бажання не виникло. Автор - молодець!
Сьогодні був тякий день. Хочеться когось «порвати». Авторе, вибачайте, але нині Ваш милий дім крайній у списку, а крайньому часто дістається.
Почну з хорошого. Є динамічний сюжет з чітким фіналом, є ідея (справжнє кохання на пару з усвідомленням шедеврів вітчизняної та світової літератури можуть творити чудеса).
Тепер про вавки.
Є трохи одруківок і десь помітив коми не на своєму місці, втім, це не так страшно й швидко прибирається редагуванням. Для прикладу:
От як, ти думаєш, Гурток опанував телепатію? - казав Ренат. - Аналізуючи "Кайдашеву сім'ю".
Кому потрібно поставити перед як
Чао... - Ганя поцілила у голову. Ну будемо більш про це, - заспокоїла.
Мабуть, націлилась, Не будемо
Гурток, як назва терористичної організації – усміхнуло.
Спочатку оповідання нагадало п’єсу Коломійця «Фараони», але, коли дочитав, виникло питання: оце таке майбутнє нас чекає? Були нормальні чоловіки й жінки а стали… Особливо прикро за чоловіків. І якщо у Фараонах є мотив обміну ролями й ГГ намагаються з тим боротися, то тут все всіх влаштовує. Незрозуміла причина такої, не побоюся цього слова, катастрофи. Ще якби герої в кінці, переживши пригоди, усвідомили, ким вони є насправді й яким неприродним стало людське суспільство (бо таке навіть матріархатом назвати не можна), вибраний автором засіб можна було б виправдати. Або ж автор за щось дуже не любить чоловіків.
Кілька зауважень по достовірності певних фактів:
Там був полоній. Я дуже добре відчуваю радіацію. Після одної пригоди у лісах Чорнобиля.
Не відчувають живі істоти іонізуючого випромінювання, незважаючи на його можливий летальний вплив. А дистанційно визначити при цьому, що джерелом випромінювання є саме полоній, не можна навіть з допомогою дозиметра.
- Подивись, Аліно! - вільною рукою, Ренат підніс кишеньковий мікроскоп до ледь помітної плямки на грудях. - Що бачиш?
Кишеньковий мікроскоп – це лупа? При таких розмірах об’єкта на тілі зображення давно б зникло внаслідок злущування ороговілого епітелію.
Герої активно діють, але частенько зупиняються, щоб поридати на плечі або поцілуватися. При цьому поцілунки варіюють від цнотливих…
Тепер усе гаразд, - він поцілував Аліну у щоку. Той обійняв її і чмокнув у щоку.
…до шалених
І він почав її цілувати - швидко, божевільно, у лоб, у щоки, у губи, у вічі.
Автор має дуже віддалене уявлення про роботу спецслужб і осіб, яких туди відбирають. Я сам на такому якось погорів, але моя героїня, обізвана критиками недолугою Ларою Крофт, на фоні описаного в оповіданні героя-героїні виглядала б справжнім професіоналом.
Як наслідок, оповідання нагадує боллівудський бойовик за мотивами вже згаданих «Фараонів».
В загальному, авторе, все сказане – лише моя особиста думка, а перший коментар свідчить, що у оповідання є свій читач і свої прихильники. Тим більше, визнаю, стилістично написано досить непогано.
"У творі Олесь Гончар використав за основу реальні події і факти:
Прототипом Зачіплянки стало приміське селище на Дніпропетровщині, де минули життя і творчість письменника.
У Титані можна побачити монумент Прометею, після революції відлитий і встановлений у Дніпродзержинську.
Свято-Троїцький собор у Новомосковську
Собор, зображений у романі, мабуть, найбільше схожий до козацької дерев'яної церкви у Новомосковську, яку, за легендою, в одну ніч побачив і зробив її макет з комишин Яків Погребняк з Нової Водолаги. Також прототипом міг служити і Дніпропетровський собор, споруджений приблизно у ті ж роки."
В загальному, авторе, все сказане – лише моя особиста думка, а перший коментар свідчить, що у оповідання є свій читач і свої прихильники. Тим більше, визнаю, стилістично написано досить непогано.
Я не відмовлюся
Як би мені переказали зміст, напевно я б не зацікавився. Автор написав так, що було цікаво читати до останнього.
Його мало хто читав. А от екранізація була дуже популярною. Раніше, в 70-х роках вже минулого сторіччя, демонстрація цього фільму-вистави вважалася таким же незмінним атрибутом 8 березня, як "Іронія долі" - Нового року. Рекомендую, сам нещодавно з задоволенням переглянув:
http://www.ex.ua/5549802
Оце написав і сам злякався: який вже, виявляється старий. Ще таке пам"ятаю.
До речі, сюжет у Фараонів інший, та й події відбуваються не на Марсі, а в радянському колгоспі, але рольова зміна статі і її наслідки - у наявності.
Пардон, мадам, по поводу гендерных стереотипов профессий.
Муж — жене:
— Ты когда мои рубашки постираешь?
— А почему бы тебе их самому не постирать?
— Вообще-то стирка — это женское дело.
— Да? Так вот, послушай, мой дорогой, что я тебе скажу: я теперь — феминистка и считаю, что мужчины и женщины абсолютно равны. И я хочу, чтобы ты впредь обращался со мной соответственно!
— Понял тебя. Тогда, давай-ка, помоги мне пианино на второй этаж затащить.
перше, що хочу сказати -- для позначення професії використовується слово "інженер" в чоловічому роді незалежно від статі особи
Інженер, так і мій нік ви заперечите А також слова типу "виборчиня" (від виборець), "продавчиня", "депутатка", "директорка" тощо. А крім того ви ж врахуйте - справа то відбувається у далекому майбутньому - хтозна які там норми мовлення і словотвору. Суспійльний устрій он який перевернутий...
- У багатьох сучасних мовах назви професій "фемінізовано" і цей процес триває. Наприклад, у французькій: "avocat" vs. "avocate", "docteur" vs "docteure". Граматик ХІХ століття застрілився б від такого. Тобто, я не впевнений, що Україна майбутнього житиме за граматичними нормами "Консультанта кадровика" напівдикого ХХІ століття А тим більше, у гіпотетичній (і фантастичній) ситуації, коли чоловіки і жінки "обмінялися" соціальними ролями
- Щодо "інженера-геолога": звідки ми знаємо, як поєднуватимуться професії у майбутньому? І що таке інженер? На початку ХХ століття це була високооплачувана людина, що займала важливі посади. Один інженер міг бути повністю відповідальним за побудову, наприклад, залізничного моста через велику ріку: його підлеглі не вважалися інженерами. Тепер інженер - це вже не настільки престижно (а про пізні радянські часи взагалі не згадую). У моєму оповіданні, "інженер-геолог" - професія важка, не занадто добре оплачувана, і вимагає важкої праці у польових умовах.
У житті часто трапляється, що люди мають певні хобі. Наприклад, бухгалтер може у вільний час ходити на лукції з історії мистецтва, лікар може вечорами грати у любительському театрі, програміст може писати фантастику (і їздити на відповідні майстер-класи ). Чому б інженерці майбутнього не вчити літературу по інтернету?
Допоки з’являються в літературі такі твори, як «Соломинка…», не розірветься зв’язок між поколіннями українських письменників. Видно, що сучасні автори не лише читають, шанують, трепетно бережуть пам’ять попередників, а й не дадуть Мамбам спокійно полежати в кущах та насолоджуватися милозвучним сучлітом. Тому ми вкотре виповзаємо, бо хороша критика – вона як стимул - і дорогу вказує, і ослів підганяє.
Спочатку, в кращих традиціях, декілька слів про сюжет та основні моменти твору.
Автор намагається показати нам іншу планету, і єдиними ознаками цього місцеперебування ГГ є кратери, дрібний червоний пісок та чорний марсохід!
швидкісний чорний марсохід від'їхав від Дому і зник за гірським перевалом
А в Домі:
справжнісенький зимовий сад, із фікусами, ліанами, трояндами і навіть бузком...
Зимовий сад під куполом Дому - це добре Тільки ніякий бузок не виживе в кліматі, що створений для пальм та фікусів.
Тут же на ресепшині молодик пускає бісики очима! Авторе, поясніть Ваше уточнення, чим іще землянин може пускати бісики на Марсі? І чому футболка біла, але не в обтяг. На фоні штампованої мови – це перша і остання невідповідність.
А далі можна цитувати із заплющеними очима, хоч Мамбам це і неможливо:
Аліна не вірила власним вухам. Освічений тендітний хлопчик - і безжалісний вбивця? Вона подивилася Ренатові у вічі і зрозуміла: той не жартує. Бо художня література - це квінтесенція життя. А я знаю! - здогадалася Аліна. - Ти шукаєш щастя! Щастя і кохання. І ще ти хочеш бути собою, справжнім. І щоб тебе любили таким, як ти є. Сонце піднімалося над Венерою. На березі океану було затишно. Легкий бриз бив у лобове скло скафандрів.
А в загальному – сумна варіація на тему Гаррі Гаррісона (Занепад Едему). Такий собі Ренат (марсіанська Мата Харі) працює в Будинку розпусти і є таємним агентом організації, створеної правнуками працівників КДБ. До речі, в творі часто зустрічаються правнуки: Ганнуся – правнучка вчителя літератури, Аліна - правнучка дисидента. Проводимо аналогії далі: театральна трупа – правнуки «Казаків»? Якихось 80 – 100 років і Марс освоєно настільки, що побудовано Марсополь! Дороги б в Україні так будували, а не викидали кошти на освоєння Марса. Інші країни на Землі зникли, або ж зовсім не звертають увагу на сусідню планету, а українці – forever! На Марсі освоїлись Панасики, Ганнусі, Лесі… Ренат із східним розрізом очей, але теж затятий українець…
А які зміни в природі Марса учудили земні гречкосії: корів випасають і мають змогу подавати до столу
натуральні вершки у порцеляновому глечику
хоча самі бігають у скафандрах. Чи то і корови пасуться у скафандрах? Щось ми заплутались…
Звернемось до іншого. Згадаємо доброго дідуся Фройда, що стверджував гуманістичні ідеали. Любов до ближнього у таких різноманітних обставинах, що описані в творі, насторожує:
Потім ридання перейшло на схлипи. Парубок підвів заплакані очі. Аліна набралася сміливості і поцілувала. Парубок відповів... Вони повільно опустилися на підлогу...
Не забуваємо, що поруч два тіла бездиханні. Два трупи, вузький коридор і вирішується доля Всесвіту, а їм один секс в голові! Ренат, як агент, безвідповідальний і ГГ маніячка. Та й взагалі, протягом твору, головна героїня – така мужня, вонюча і волохата - почервоніла разів десять. І в ситуації, коли потрібно рятувати свою шкуру, мріє.. довго мріє про Ренатика. Ой! І це після бурхливого виснажливого кількагодинного сексу з Панасиком?
Іноді у автора виникають проблеми із просторовою орієнтацією:
увійшов до тім'ячка
- це про ніж. Такий цікавий предмет, хоч і лазерний, не входить, а влучає. І в якій позі біг Панасик, щоб ніж втрапив у проміжок між лобною та тім’яними кістками черепа при метанні зі спини?
Автор допускає в тексті забагато порушень причинно-наслідкових з’вязків:
1.порушений хронотоп:
Подивилася на пляшку - півлітрова, у стилі 20-го століття. З такої пили пиво та лимонад наші далекі пращури.
А ГГ правнучка відомого дисидента – і гарно знає Харків та історію перейменувань його вулиць.
2. Невідповідність лексичного наповнення тексту реаліям змальованої ситуації:
Так думала Аліна, паркуючи марсохід біля Дому Дозвольте допомогти вам зняти скафандр?
3. Характер головного героя (Ренат) сповнений протиріч. За текстом твору він шість разів ридає, один раз впадає в істерику, один раз кохається на трупі колишньої коханки і при цьому лише від його не-чоловічого голосу:
Крикуни замовкли, дехто знепритомнів і впав на підлогу.
4. Дивує підбір літературної основи. Чому «Собор», а не «Прапороносці»? Чому «Кайдашева сім’я», а не «Микола Джеря»? Чому пароль обрано з вірша Максима Рильського:
«Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду»,
а не Володимира Сосюри? Де вмотивованість?
Просимо автора пояснити вибір ключової сцени з роману Гончара. Бо тепер остерігаємося перечитувати твір, щоб не опинитися без скафандра на Венері!
5. Склалося враження, що автор та Мамби, як середньостатистичні читачі, по-різному уявляють собі роботу спецслужб. І вербування, сидячи на колінах, і обмундирування під час нападу
Одні були у зелених скафандрах Служби Безпеки. Інші - хто у чому, Це вже не були тендітні хлопці, ані вишукані леді у вечірніх сукнях. Ці — інші: широкоплечі суворі жінки з суворими обвітреними обличчями.
І де військові на Марсі обвітрили обличчя, якщо ходять у скафандрах?
І що то був за прапороносець?
Хтось тримав ледь помітний прапорець: "Ф6ХЛ"
Підсумовуючи, зауважимо. Автор обчитався та обдивився творів Дена Брауна, Бориса Акуніна і т.п. про вселенські заговори, намагаючись переселити їх на український грунт. І як тут не згадати відомий анекдот «яка країна, такий і теракт» і цитату з тексту:
пише інстинктивно, і навіть не розуміє, що ж він таке написав
Єдина фраза з тексту, що припала до душі:
Там холод, втома, брутальні жінки. А тут - справжня літературна праця! А ще - тепло, комфорт... і багато гарних хлопців.
Неначе про нашу роботу та бажання…
P.S. На втіху автору: з попереднього досвіду коментарів Мамб, твори, обрані для критики, потрапляють в фінал та до публікації. Дякувати не треба!
От ви, пані інженере, дивуєтесь, що в українській мові майбутнього можуть з'явитися слова на кшталт "геологиня", бо з точки зору сьогодення це здається "немислимим". При цьому, вас не дивує, що на Марсі можуть з'явитися розважальні комплекси, що нервові авантюристи можуть махати лазерними ножами, а співробітники СБУ - стріляти з бластерів. І якби я написав, що Землею правитиме Імператор Мракобесій Восьмий, ви й цьому б не здивувалися А от "інженерКА" - це нереально (хоча в багатьох мовах такі зміни відбуваються прямо зараз).
Про фахи і поклик душі: особисто знаю програміста з дипломом інженера-машинобудівника, який збирався поступати на філфак (заочне відділення) і у вільний час не тільки писав вірші, а й організовував поетичні вечори. Була б в нього можливість писати літдослідження по інтернету - він би нею скористався.
Мамбо, у Майбутньому Прогрес іде семимильними кроками: вершкозберігальні технології досягли таких висот, що вершки зовсім не псуються під час двомісячної подорожі Коломия-Марсопіль
Ну що ж поробиш, Інженере, коли раніше працювати за професією вважалося прерогативою чоловіків. Але динаміка життя і фемінізація суспільства призвела до урівняння цього явища. Вже давно для творення форми жіночого роду для "чоловічих" професій використовують суфікс -к-, а -чин(я), здебільшого використовують тоді, коли не пасує суфікс -к-.
До слова, врахуйте, що в оповіданні мова йде про суспільство, де панують жінки і важка робота - це їх обов'язок, тому закономірно, що усі професії будуть жіночого роду.
а Ви знаєте -- а) як працювати в польових умовах? б) як писати дисертацію? в) як поєднати а) і б)? а якщо предмет досліджень ще й ніяк не пов'язаний з роботою?..
Знаю. Ну не саме за таких обставин, як в оповіданні, але як поєднувати два непоєднувані заняття - дуже добре знаю.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 35 RSS
1Olex20-09-2013 19:50
Тенденція однако, чи вже традиція?
Написано класно, мені б так.
До оповідання, матріархат зайвий, тільки відволікає. Тим більш, що тут просте віддзеркалення.
Хоча, це лише моя думка.
2L.L.20-09-2013 21:32
Ну коли вже перестануть над тим нещасним Собором знущатись?
3Ловчиня птахів20-09-2013 23:54
Ось вона - автентична українська фантастика, яку зрозуміє кожен українець! Не впевнена, що зрозуміє росіянин чи, тим паче, громадянин іншого закордоння, бо гончарівський "Собор" - це все-таки не "Війна і мир" чи "Марсіанські хроніки", та співвітчизники виловлять сіль історії.
Написано дуже добре: техніка майстра, переконливі діалоги, витримана авантюра а-ля браунівського "Кода да Вінчі" (чом би й ні?). Завершення дещо змазане і не до кінця розкрите: ніби все крутилося довкола "Собоа", а фінал вийшов якийсь сторонній, наче не вистачило абзацу для фінального вистрілу.
А ще світ-перевертень, де жінки - чоловікоподібні, а чоловіки надмір ожіночнені, мені неприємний. І завжди був неприємним у будь-чиєму виконанні - хоч Урсули ле Гуїн, хоч інших забутих мною авторів. Тут - це не погане авторське виконання, а моя непереносимість подібного стану речей. Принизливого чи що... Ну це так, і не зауваження навіть...
Чесно кажучи, не уявляю у авторстві чоловіка.
Вс-таки хочу зазначити наостанок - попри специфічну тему читати було цікаво і кидати читання на півдорозі бажання не виникло. Автор - молодець!
Бажаю успіху на конкурсі!
4Док21-09-2013 00:03
Сьогодні був тякий день. Хочеться когось «порвати». Авторе, вибачайте, але нині Ваш милий дім крайній у списку, а крайньому часто дістається.
Почну з хорошого. Є динамічний сюжет з чітким фіналом, є ідея (справжнє кохання на пару з усвідомленням шедеврів вітчизняної та світової літератури можуть творити чудеса).
Тепер про вавки.
Є трохи одруківок і десь помітив коми не на своєму місці, втім, це не так страшно й швидко прибирається редагуванням. Для прикладу:
Кому потрібно поставити перед як
Мабуть, націлилась, Не будемо
Гурток, як назва терористичної організації – усміхнуло.
Спочатку оповідання нагадало п’єсу Коломійця «Фараони», але, коли дочитав, виникло питання: оце таке майбутнє нас чекає? Були нормальні чоловіки й жінки а стали… Особливо прикро за чоловіків. І якщо у Фараонах є мотив обміну ролями й ГГ намагаються з тим боротися, то тут все всіх влаштовує. Незрозуміла причина такої, не побоюся цього слова, катастрофи. Ще якби герої в кінці, переживши пригоди, усвідомили, ким вони є насправді й яким неприродним стало людське суспільство (бо таке навіть матріархатом назвати не можна), вибраний автором засіб можна було б виправдати. Або ж автор за щось дуже не любить чоловіків.
Кілька зауважень по достовірності певних фактів:
Не відчувають живі істоти іонізуючого випромінювання, незважаючи на його можливий летальний вплив. А дистанційно визначити при цьому, що джерелом випромінювання є саме полоній, не можна навіть з допомогою дозиметра.
Кишеньковий мікроскоп – це лупа? При таких розмірах об’єкта на тілі зображення давно б зникло внаслідок злущування ороговілого епітелію.
Герої активно діють, але частенько зупиняються, щоб поридати на плечі або поцілуватися. При цьому поцілунки варіюють від цнотливих…
…до шалених
Автор має дуже віддалене уявлення про роботу спецслужб і осіб, яких туди відбирають. Я сам на такому якось погорів, але моя героїня, обізвана критиками недолугою Ларою Крофт, на фоні описаного в оповіданні героя-героїні виглядала б справжнім професіоналом.
Як наслідок, оповідання нагадує боллівудський бойовик за мотивами вже згаданих «Фараонів».
В загальному, авторе, все сказане – лише моя особиста думка, а перший коментар свідчить, що у оповідання є свій читач і свої прихильники. Тим більше, визнаю, стилістично написано досить непогано.
Успіхів на конкурсі.
5L.L.21-09-2013 00:11
До речі, спеціалісти ніколи не пробували визначити, у якому місті відбувається дія Собору? Може, знає хтось?
6Ловчиня птахів21-09-2013 00:14
критики вони такі, як понаписують, понаобзивають...
7Олег Сілін21-09-2013 00:18
Новомосковськ Дніпропетровської області
Точніше, там збірний образ з кількох селищ і Новомосковська.
8L.L.21-09-2013 00:19
Звідки інформація?
9Олег Сілін21-09-2013 00:20
У дев'ятому класі був відкритий урок, присвячений "Собору"
10L.L.21-09-2013 00:24
Ми теж Собор вивчали, але наш вчитель не зміг відповісти на запитання про місто.
А ця версія офіційна чи це припущення?
11Автор21-09-2013 04:16
Дякую усім читачам за відгуки!
А щодо місця дії "Собору" Вікі каже:
"У творі Олесь Гончар використав за основу реальні події і факти:
Прототипом Зачіплянки стало приміське селище на Дніпропетровщині, де минули життя і творчість письменника.
У Титані можна побачити монумент Прометею, після революції відлитий і встановлений у Дніпродзержинську.
Свято-Троїцький собор у Новомосковську
Собор, зображений у романі, мабуть, найбільше схожий до козацької дерев'яної церкви у Новомосковську, яку, за легендою, в одну ніч побачив і зробив її макет з комишин Яків Погребняк з Нової Водолаги. Також прототипом міг служити і Дніпропетровський собор, споруджений приблизно у ті ж роки."
12Автор21-09-2013 04:19
P.S. а от «Фараони» Коломійця я не читав :(
13Olex21-09-2013 12:23
Як би мені переказали зміст, напевно я б не зацікавився. Автор написав так, що було цікаво читати до останнього.
Авторе не зажимайте, цікаві ідеї на конкурс.
14Док21-09-2013 13:05
Його мало хто читав. А от екранізація була дуже популярною. Раніше, в 70-х роках вже минулого сторіччя, демонстрація цього фільму-вистави вважалася таким же незмінним атрибутом 8 березня, як "Іронія долі" - Нового року. Рекомендую, сам нещодавно з задоволенням переглянув:
http://www.ex.ua/5549802
Оце написав і сам злякався: який вже, виявляється старий. Ще таке пам"ятаю
.
До речі, сюжет у Фараонів інший, та й події відбуваються не на Марсі, а в радянському колгоспі
, але рольова зміна статі і її наслідки - у наявності.
15engineer21-09-2013 15:36
перше, що хочу сказати -- для позначення професії використовується слово "інженер" в чоловічому роді незалежно від статі особи
до речі, якщо цікаво, є стаття у Консультанті кадровика (називається Гендерний стереотип професій) -- там детально описано що і до чого
як на мене, творення жіночого роду деяких професій виглядає невиправдано і дико -- як у цьому випадку
і ще питання -- що це за така інженер Аліна?
чому вона працює у
?чим вона там займається?
що це за такий інженер-геолог майбутнього?
чому вони ходять по троє, а живуть у бараках?
+ не кожний геолог інженер
нічого не розумію
тобто розумію, що інженер звучить дуже гарно і гордо, але хто за професією ГГ не розумію
йдемо далі
ем... і тут просто апофеоз абсурду -- інженерка-геолог Аліна пише дисертацію
?авторе, за що Ви так?
я розумію, що інженер звучить дуже гарно і гордо
, але чому вона не займається своєю гірничою геологією? 
чи вона вже написала і захистила дві дисертації з геології (кандидатську і докторську) і їй більше зайнятися нічим?
і їй тільки 29
так, докторами в такому віці стають, якщо займаються наукою, а не працюють на виробництві
ну чому так?
як на мене, це оповідання дивний вінегрет
якщо воно мало бути гумористично-абсурдне, то не вийшло
взагалі складається враження, що автор гуманітарій у не найкращому значенні цього слова
16L.L.21-09-2013 15:48
А про поєднання праці з навчанням ви не чули?
17Док21-09-2013 16:02
Що, Олю, зачепило? Посягнули на святе?
До речі, вчора теж забув поцікавитись, хто ж головна героїня - інженер чи філолог.
18Пан Мышиус21-09-2013 17:43
Пардон, мадам, по поводу гендерных стереотипов профессий.
Муж — жене:
— Ты когда мои рубашки постираешь?
— А почему бы тебе их самому не постирать?
— Вообще-то стирка — это женское дело.
— Да? Так вот, послушай, мой дорогой, что я тебе скажу: я теперь — феминистка и считаю, что мужчины и женщины абсолютно равны. И я хочу, чтобы ты впредь обращался со мной соответственно!
— Понял тебя. Тогда, давай-ка, помоги мне пианино на второй этаж затащить.
19Ловчиня птахів21-09-2013 17:44
Інженер, так і мій нік ви заперечите
А також слова типу "виборчиня" (від виборець), "продавчиня", "депутатка", "директорка" тощо. А крім того ви ж врахуйте - справа то відбувається у далекому майбутньому - хтозна які там норми мовлення і словотвору. 
Суспійльний устрій он який перевернутий...
20Автор21-09-2013 23:35
engineer:
- У багатьох сучасних мовах назви професій "фемінізовано" і цей процес триває. Наприклад, у французькій: "avocat" vs. "avocate", "docteur" vs "docteure". Граматик ХІХ століття застрілився б від такого. Тобто, я не впевнений, що Україна майбутнього житиме за граматичними нормами "Консультанта кадровика" напівдикого ХХІ століття
А тим більше, у гіпотетичній (і фантастичній) ситуації, коли чоловіки і жінки "обмінялися" соціальними ролями 
- Щодо "інженера-геолога": звідки ми знаємо, як поєднуватимуться професії у майбутньому? І що таке інженер? На початку ХХ століття це була високооплачувана людина, що займала важливі посади. Один інженер міг бути повністю відповідальним за побудову, наприклад, залізничного моста через велику ріку: його підлеглі не вважалися інженерами. Тепер інженер - це вже не настільки престижно (а про пізні радянські часи взагалі не згадую). У моєму оповіданні, "інженер-геолог" - професія важка, не занадто добре оплачувана, і вимагає важкої праці у польових умовах.
21Автор21-09-2013 23:42
продовжую відповідати engineer''ові:
У житті часто трапляється, що люди мають певні хобі. Наприклад, бухгалтер може у вільний час ходити на лукції з історії мистецтва, лікар може вечорами грати у любительському театрі, програміст може писати фантастику (і їздити на відповідні майстер-класи
). Чому б інженерці майбутнього не вчити літературу по інтернету?
22Автор21-09-2013 23:49
Dok, героїня - технарка, що цікавиться гуманітарними науками
engineer, p.p.s.,
автор за освітою технар
але багато тусувався з гуманітаріями 
23Док21-09-2013 23:59
Чернідаре, це ти?
Скільки вже можна про Марс писати!
24Mamba22-09-2013 00:07
Жить и верить - это замечательно.
Перед нами - небывалые пути:
Утверждают космонавты и мечтатели,
Что на Марсе будут яблони цвести.
Е. Долматовский
Допоки з’являються в літературі такі твори, як «Соломинка…», не розірветься зв’язок між поколіннями українських письменників. Видно, що сучасні автори не лише читають, шанують, трепетно бережуть пам’ять попередників, а й не дадуть Мамбам спокійно полежати в кущах та насолоджуватися милозвучним сучлітом. Тому ми вкотре виповзаємо, бо хороша критика – вона як стимул - і дорогу вказує, і ослів підганяє.
Спочатку, в кращих традиціях, декілька слів про сюжет та основні моменти твору.
Автор намагається показати нам іншу планету, і єдиними ознаками цього місцеперебування ГГ є кратери, дрібний червоний пісок та чорний марсохід!
А в Домі:
Зимовий сад під куполом Дому - це добре Тільки ніякий бузок не виживе в кліматі, що створений для пальм та фікусів.
Тут же на ресепшині молодик пускає бісики очима! Авторе, поясніть Ваше уточнення, чим іще землянин може пускати бісики на Марсі? І чому футболка біла, але не в обтяг. На фоні штампованої мови – це перша і остання невідповідність.
А далі можна цитувати із заплющеними очима, хоч Мамбам це і неможливо:
А в загальному – сумна варіація на тему Гаррі Гаррісона (Занепад Едему). Такий собі Ренат (марсіанська Мата Харі) працює в Будинку розпусти і є таємним агентом організації, створеної правнуками працівників КДБ. До речі, в творі часто зустрічаються правнуки: Ганнуся – правнучка вчителя літератури, Аліна - правнучка дисидента. Проводимо аналогії далі: театральна трупа – правнуки «Казаків»? Якихось 80 – 100 років і Марс освоєно настільки, що побудовано Марсополь! Дороги б в Україні так будували, а не викидали кошти на освоєння Марса. Інші країни на Землі зникли, або ж зовсім не звертають увагу на сусідню планету, а українці – forever! На Марсі освоїлись Панасики, Ганнусі, Лесі… Ренат із східним розрізом очей, але теж затятий українець…
А які зміни в природі Марса учудили земні гречкосії: корів випасають і мають змогу подавати до столу
хоча самі бігають у скафандрах. Чи то і корови пасуться у скафандрах? Щось ми заплутались…
Звернемось до іншого. Згадаємо доброго дідуся Фройда, що стверджував гуманістичні ідеали. Любов до ближнього у таких різноманітних обставинах, що описані в творі, насторожує:
Не забуваємо, що поруч два тіла бездиханні. Два трупи, вузький коридор і вирішується доля Всесвіту, а їм один секс в голові! Ренат, як агент, безвідповідальний і ГГ маніячка. Та й взагалі, протягом твору, головна героїня – така мужня, вонюча і волохата - почервоніла разів десять. І в ситуації, коли потрібно рятувати свою шкуру, мріє.. довго мріє про Ренатика. Ой! І це після бурхливого виснажливого кількагодинного сексу з Панасиком?
Іноді у автора виникають проблеми із просторовою орієнтацією:
- це про ніж. Такий цікавий предмет, хоч і лазерний, не входить, а влучає. І в якій позі біг Панасик, щоб ніж втрапив у проміжок між лобною та тім’яними кістками черепа при метанні зі спини?
Автор допускає в тексті забагато порушень причинно-наслідкових з’вязків:
1.порушений хронотоп:
А ГГ правнучка відомого дисидента – і гарно знає Харків та історію перейменувань його вулиць.
2. Невідповідність лексичного наповнення тексту реаліям змальованої ситуації:
3. Характер головного героя (Ренат) сповнений протиріч. За текстом твору він шість разів ридає, один раз впадає в істерику, один раз кохається на трупі колишньої коханки і при цьому лише від його не-чоловічого голосу:
4. Дивує підбір літературної основи. Чому «Собор», а не «Прапороносці»? Чому «Кайдашева сім’я», а не «Микола Джеря»? Чому пароль обрано з вірша Максима Рильського:
«Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду»,
а не Володимира Сосюри? Де вмотивованість?
Просимо автора пояснити вибір ключової сцени з роману Гончара. Бо тепер остерігаємося перечитувати твір, щоб не опинитися без скафандра на Венері!
5. Склалося враження, що автор та Мамби, як середньостатистичні читачі, по-різному уявляють собі роботу спецслужб. І вербування, сидячи на колінах, і обмундирування під час нападу
І де військові на Марсі обвітрили обличчя, якщо ходять у скафандрах?
І що то був за прапороносець?
Підсумовуючи, зауважимо. Автор обчитався та обдивився творів Дена Брауна, Бориса Акуніна і т.п. про вселенські заговори, намагаючись переселити їх на український грунт. І як тут не згадати відомий анекдот «яка країна, такий і теракт» і цитату з тексту:
Єдина фраза з тексту, що припала до душі:
Неначе про нашу роботу та бажання…
P.S. На втіху автору: з попереднього досвіду коментарів Мамб, твори, обрані для критики, потрапляють в фінал та до публікації. Дякувати не треба!
25Автор22-09-2013 16:56
Dok, Чернідар би вставив паровий цепелін і портал до світу без пентіумів, а в мене лише Марс
26Автор22-09-2013 17:01
Mamba, дуже дякую за таку докладну критику!
Вершки, звісно, завозять з Землі. А щодо решти - заперечень нема: треба писати краще...
А от пояснити вибір сцени з роману Гончара не можу: це таємниця Всесвіту, яка ще не відкрилася нашому розуму. Хіба наші пра-правнуки...
27Док22-09-2013 17:45
О, Мамби проповзли!
Тепер можна розслабитися, раніше вони більше одного оповідання за конкурс не шматували
Ет, авторе, не захотіли підіграти...
А якщо так: Ви, звісно, не з Марсу, але, підозрюю, здалеку?
28Автор22-09-2013 18:02
Dok, автор зі світу без електрики і гарячої води))
29Док22-09-2013 18:10
Ага! Значить, Зіркохід, той в селі живе. Зіркоходе, не очікував такої зміни стилю!
30Mamba22-09-2013 20:50
За 9 місяців польоту вони вже будуть, м"яко кажучи, несвіжими.
31engineer23-09-2013 00:09
L.L., звісно, чула -- я ж не глуха
а Ви знаєте --
а) як працювати в польових умовах?
б) як писати дисертацію?
в) як поєднати а) і б)?
а якщо предмет досліджень ще й ніяк не пов'язаний з роботою?..
тут важливіше питання для чого інженеру писати дисертацію з української літератури
Ловчине птахів, а жінка електрик тоді електричка чи електриня, чи, може, електрисса? а жінка маркетолог маркетоложка чи маркетологиня?
я до того, що так вже у нас склалося, що більшість назв професій використовууть саме у чоловічому роді і інженер теж до таких належить
в житті не чула (хоч і з жінками інженерами справу мати доводилось) як хтось когось би інженеркою називав
до речі, Авторе, інженер-геолог займається інженерною геологією, Ваша Аліна робить зовсім не те
так, вона, може й геолог, але не інженер
залежно де
32engineer23-09-2013 00:31
а, зрештою, яка різниця?..
ще пара неоковирностей цьому оповіданню вже не нашкодить
P.S. Консультант кадровика, звісно, це таке -- там не граматичні норми розписані, але стаття, вважаю, корисна
33Автор23-09-2013 02:05
От ви, пані інженере, дивуєтесь, що в українській мові майбутнього можуть з'явитися слова на кшталт "геологиня", бо з точки зору сьогодення це здається "немислимим". При цьому, вас не дивує, що на Марсі можуть з'явитися розважальні комплекси, що нервові авантюристи можуть махати лазерними ножами, а співробітники СБУ - стріляти з бластерів. І якби я написав, що Землею правитиме Імператор Мракобесій Восьмий, ви й цьому б не здивувалися
А от "інженерКА" - це нереально (хоча в багатьох мовах такі зміни відбуваються прямо зараз).
Про фахи і поклик душі: особисто знаю програміста з дипломом інженера-машинобудівника, який збирався поступати на філфак (заочне відділення) і у вільний час не тільки писав вірші, а й організовував поетичні вечори. Була б в нього можливість писати літдослідження по інтернету - він би нею скористався.
Мамбо, у Майбутньому Прогрес іде семимильними кроками: вершкозберігальні технології досягли таких висот, що вершки зовсім не псуються під час двомісячної подорожі Коломия-Марсопіль
34Ловчиня птахів23-09-2013 08:37
Ну що ж поробиш, Інженере, коли раніше працювати за професією вважалося прерогативою чоловіків. Але динаміка життя і фемінізація суспільства призвела до урівняння цього явища. Вже давно для творення форми жіночого роду для "чоловічих" професій використовують суфікс -к-, а -чин(я), здебільшого використовують тоді, коли не пасує суфікс -к-.
До слова, врахуйте, що в оповіданні мова йде про суспільство, де панують жінки і важка робота - це їх обов'язок, тому закономірно, що усі професії будуть жіночого роду.
Ну це так... Холостий постріл.
35L.L.23-09-2013 09:52
Знаю. Ну не саме за таких обставин, як в оповіданні, але як поєднувати два непоєднувані заняття - дуже добре знаю.