Їдка річ і водночас тепла. Відчувається авторська злість. Автор знущається зі штампів, але знущання це, на жахові замішане, бо така вже доля кожної знахідки - перетворитися врешті-решт на штамп. Зауваження до мови є, але загалом текст вправний.
Автору успіхів на нелегкому самостійному шляху фантастики.
Прочитав. Річ симпатична. Кінцівка нормальна, в міру щаслива, в міру загадкова.
Початок затягнутий неймовірно, я ледве продерся. ІМХО варто закинути якусь "зачіпку"
Цікаво, заводи, що розплачуються кавунами - то гумор, чи ляп?
Місцями є зайві подробниці - вони наче й допомагають вжитись у світ, але при цьому здорово розсіюють увагу. Важко сказати від них більше шкоди чи користі.
розстібає бюстгальтер і звільнює перса. Перса в неї великі і пружні. Дівчина підставляє їх Івановим губам.
76 рік. І написано для власної дружини в теперішньому... гм. ІМХО - неправдоподібно, нє? В будь-якому разі дружина мала б це якось відкоментувати, щось на кшалт: "чоловіки, вам все одне"
при послідовні кінцівки - респект.
Ще кілька слів по тексту... тут велике ІМХО, я не мовознавець, проте він якийсь кострубатий. ЧИ то з виразами щось не так, чи то канцеляризми заїли... ну не знаю. Тут би якийсь фахівець щось міг гарне порадити.
Резюме.
Важкий початок, гарний кінець. Сподіваюсь бачити цей текст у фіналі.
А концервовані кавуни у 3-літрових банках - реальна реалія 90х років. Як і той факт, що з аудиторами інколи розплачувалися консервами. Часи були фантастичніші від фантастики
Їх вигадав Олесь Гончар, а я в нього поцупив. Але ж це не є плагіат, правда?
Авторе, не вибачайся, бо все одно не пробачу. По-перше, дуже поважаю "Собор", справді геніальний твір. По-друге, терпіти не можу пародій, а Ера і Жанна настільки не схожі на гончарівських героїнь, що краще хай був би плагіат! Якби вони були не зацікавленими дівчатками, а такими ж цинічними жінками, як і в оригіналі, якби вважали ту писанину відвертою маячнею і дочитали б до кінця, тільки щоб переконатися, що кінець так само "галімий", як і початок - і то було б терпиміше.
Організація міститься у мініатюрному двоповерховому будинку біля моря. За два кроки від неї будують житловий хмарочос. Хмарочос добудували до половини і, кажуть, вже розпродали частину квартир.
Такий абзац у тексті не один. Це, пробачте, стиль шкільних творів. "На передньому плані картини починається стежка. На задньому плані стежка продовжується". Якось так. Створює відчуття якоїсь примітивності твору, недосвідченості автора... Ні, несмертельно, але неприємно.
PS. Нітрохи не хотіла образити автора, тому про всяк випадок прошу вибачення, якщо тон видався різким.
Dear Lady, мої Жанна і Ера справді не схожі на "соборівських". Просто потрібно було два жіночих імені. А "Собор" мені теж колись сподобався. Але, водночас, не міг не помітити, як цікаво Гончар розставляє акценти. Негативні жіночі персонажі:
1) вчителька англійської (іноземна мова з претензією на аристократичність), якій не комфортно у селі (який жах!) і
2) дівчата з "іноземними" "космополітичними" іменами - Жанна і Ера.
Звісно ж, Жанни, Ери та інші вчительки англійської тільки й можуть, що сходитися з рецидивістами, спекулянтами та іншими негідниками
Але я не писав пародію на Гончара, просто взяв в нього "прикольні" імена
Щодо другого зауваження - дякую! Наперед буду вважати на такі речі.
На порозі кімнати стоять дві дівчини. Вони не дивляться у його бік. Говорять поміж собою. Одна - золотоволоса, блакитноока панночка у білому светрі. А інша - Галя.
Ні, до цього я підозрював, що шафа якось пов’язана з "Нарнією" - тепер от впевнився
Золотоволоса розповідає, як ходила до стоматолога. Той спершу поставив тимчасову пломбу, але, як виявилося, поклав замало миш'яку. Виявилося це, коли він вже почав виривати зуб і дівчину аж перекосило від болю.
Наскільки я пам’ятаю, миш’як клали перед лікуванням зуба, щоб вбити нерви, а не його видаленням. Хоча, так було в дев’яностих, за стоматологію семидесятих-вісімдесятих не знаю
- Вічно ти вигадуєш якесь інше життя. Замість того, щоб писати про наше, нормальне...
Блін, а фраза знайома. Мені теж таке кажуть
Отже, не зважаючи на лавсторі - сподобалося. Хоч подорожі в часі і заюзані до дір, але почитати було приємно. Викликало певну ностальгію, за тим таки 98-м роком.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 9 RSS
1R2D206-02-2013 10:37
Їдка річ і водночас тепла. Відчувається авторська злість. Автор знущається зі штампів, але знущання це, на жахові замішане, бо така вже доля кожної знахідки - перетворитися врешті-решт на штамп. Зауваження до мови є, але загалом текст вправний.
Автору успіхів на нелегкому самостійному шляху фантастики.
2Chernidar08-02-2013 16:07
Прочитав. Річ симпатична. Кінцівка нормальна, в міру щаслива, в міру загадкова.
Початок затягнутий неймовірно, я ледве продерся. ІМХО варто закинути якусь "зачіпку"
Цікаво, заводи, що розплачуються кавунами - то гумор, чи ляп?
Місцями є зайві подробниці - вони наче й допомагають вжитись у світ, але при цьому здорово розсіюють увагу. Важко сказати від них більше шкоди чи користі.
76 рік. І написано для власної дружини в теперішньому... гм. ІМХО - неправдоподібно, нє? В будь-якому разі дружина мала б це якось відкоментувати, щось на кшалт: "чоловіки, вам все одне"
при послідовні кінцівки - респект.
Ще кілька слів по тексту... тут велике ІМХО, я не мовознавець, проте він якийсь кострубатий. ЧИ то з виразами щось не так, чи то канцеляризми заїли... ну не знаю. Тут би якийсь фахівець щось міг гарне порадити.
Резюме.
Важкий початок, гарний кінець. Сподіваюсь бачити цей текст у фіналі.
ЗІ
жанр визначив як "міська казка".
3Док08-02-2013 17:37
Приєднуюся! Авторові - успіхів!
4Автор08-02-2013 23:22
Дякую!
А концервовані кавуни у 3-літрових банках - реальна реалія 90х років. Як і той факт, що з аудиторами інколи розплачувалися консервами. Часи були фантастичніші від фантастики
5Зіркохід09-02-2013 18:18
Не пішло. Залишилося відчуття банальності. Може, якби твір був коротший, і враження були б інші. Написано непогано, огріхів не помітив.
6Lady_Guest16-02-2013 22:27
Авторе, не вибачайся, бо все одно не пробачу.
По-перше, дуже поважаю "Собор", справді геніальний твір. По-друге, терпіти не можу пародій, а Ера і Жанна настільки не схожі на гончарівських героїнь, що краще хай був би плагіат! Якби вони були не зацікавленими дівчатками, а такими ж цинічними жінками, як і в оригіналі, якби вважали ту писанину відвертою маячнею і дочитали б до кінця, тільки щоб переконатися, що кінець так само "галімий", як і початок - і то було б терпиміше.
Такий абзац у тексті не один. Це, пробачте, стиль шкільних творів. "На передньому плані картини починається стежка. На задньому плані стежка продовжується". Якось так.
Створює відчуття якоїсь примітивності твору, недосвідченості автора... Ні, несмертельно, але неприємно.
PS. Нітрохи не хотіла образити автора, тому про всяк випадок прошу вибачення, якщо тон видався різким.
7Автор18-02-2013 05:36
Dear Lady, мої Жанна і Ера справді не схожі на "соборівських". Просто потрібно було два жіночих імені. А "Собор" мені теж колись сподобався. Але, водночас, не міг не помітити, як цікаво Гончар розставляє акценти. Негативні жіночі персонажі:
1) вчителька англійської (іноземна мова з претензією на аристократичність), якій не комфортно у селі (який жах!) і
2) дівчата з "іноземними" "космополітичними" іменами - Жанна і Ера.
Звісно ж, Жанни, Ери та інші вчительки англійської тільки й можуть, що сходитися з рецидивістами, спекулянтами та іншими негідниками
Але я не писав пародію на Гончара, просто взяв в нього "прикольні" імена
Щодо другого зауваження - дякую! Наперед буду вважати на такі речі.
8Фантом22-02-2013 21:10
Отже, не зважаючи на лавсторі - сподобалося. Хоч подорожі в часі і заюзані до дір, але почитати було приємно. Викликало певну ностальгію, за тим таки 98-м роком.
Успіхів!
9Chernidar03-03-2013 08:48
Женя, текст реально вдався! Є над чим попрацювати, але річ цікава. Приємно, що твоє. Успіхів, пробуй друкувати це.