Наднова

Система Зеур, планета Йоун.

Технологічна цивілізація 6 ступеня розвитку.

Орбітальна мегастанція «Йофес», відсік Тендерної служби.

В найближчі години вирішувалася доля тендеру ЗЦ-21013Й. За умовами, на вирішальній стадії переговори велися на відкритому засіданні за присутністю замовника і конкуруючих компаній-виконавців.

Я сидів навпроти товстого люб’язного лорда Ларра, який представляв замовника, Управління планети Лоссвуд. Ліворуч від мене сиділи юристи Служби Галактичного Контролю, які слідкували за дотриманням Законів Галактики при підписанні угоди. А праворуч…праворуч (і ближче до лорда Ларра) сидів мій конкурент – спритний малий Джей-Джонс з компанії «Довга Енергія», яка базувалася в системі Павур.

- Що ж, панове, почнемо? – Керуючий тендером чи то запросив, чи то наказав нам.

- Звичайно, - пробулькотів Ларр. – Потрібно вже давно закінчувати цю тягомотину! За три дні нам конче необхідна нова енергія, інакше багато кому на Лоссвуді доведеться скрутно!

- Добре. За регламентом – перший ви, пане Джей-Джонс!

- Дякую. Я вчора вже надавав необхідну документацію та тримірну голографічну модель системи Фуку та імовірного розташування  нашого обладнання. Сьогодні ж я радий повідомити, що весь транспорт вже в дорозі, і завтра буде готовий до налаштування!

- Я протестую, пане Керуючий! – мої нерви не витримали. - Це просто замулювання очей! Інформація про ступінь готовності аж ніяк не прописується в Угоді! Наше обладнання вже давно чекає на орбіті Фуку, але ж ми не маніпулюємо цим фактом!

- Тихше, пане Йовул! Вам буде надано слово. А наразі протест не приймається. Продовжуйте, пане Джей-Джонс.

- Так, дякую. А найголовніше: сьогодні ми пропонуємо додаткову знижку 3 відсотки і Угоду з новою ціною! – з цими словами він розвернув перед лордом голографічне зображення Угоди і кинув тріумфуючий погляд на мене.

- Що ж, гарна пропозиція! – лорд обмізковував несподіваний бонус. – Тепер нехай пане Йовул розповість, що приготувала нам компанія «Йоуненерго».

Всі подивилися в мій бік. Я занервував, стало страшенно спекотно. Що я можу запропонувати на таку вигідну пропозицію «ДЕгі»? Майже нічого! Але потрібно було боротися надалі.

- Дякую. Я теж на сьогодні підготував новий варіант Угоди, – лорд Ларр тепер уважно вивчав його. – Як ви бачите, змінено пункт сто п’ятдесят восьмий, в якому йдеться про 100 відсоткову відповідальність за якість Ефекту Раапса! – тут вже я іронічно зиркнув на Джонса і продовжував. – Наскільки я знаю, ми – єдина компанія в нашій Галактиці, яка пропонує такі зміни, адже всі 17 разів, коли ми використовували бомбардування, в нас закінчувалися успішно. Навряд чи пане Джей-Джонс може сказати те саме про свою компанію! І тим більше запропонувати 100 відсоткову гарантію!

- Протестую! – сполохнув мій суперник. (Всі прекрасно пам’ятали, як три роки тому «ДЕгі» невдало підібрали частоту зорі і не впоралися з вибухом. Тоді загинуло більше двох тисяч павурівців).

- Протест відхиляється! Вам було надано слово, пане Джей-Джонс! Тепер прошу висловитися лорда Ларра.

Запанувала тиша. Я намагався не дивитися на лорда, зосередивши погляд на своїй карточці з голографічним зображенням Угоди. Ларр довго думав, прицмокуючи губами. Нарешті, його чоло посвітлішало.

- Ось що, панове. Зараз мені важко зробити вибір в світлі нових пропозицій. Наскільки я зрозумів, обидві компанії розгортають обладнання на орбіті Фуку, і технічно вже готові надати нам енергію за три дні? – він подивився по черзі на мене і мого супротивника. Наше мовчання означало згоду з його словами. – Тож, ми можемо відкласти остаточне рішення на завтра. Можливо, представники компаній нададуть ще якусь інформацію, яка допоможе мені зробити вибір на їх користь.

- Засідання тендеру ЗЦ-21013Й оголошую закритим до завтра. Наступний тендер – НВ-32456Й – за 5 хвилин. – керуючий встав, а я полегшено зітхнув.

…

Я сидів в своєму відсіку і машинально листав голографічні зображення гірських пейзажів рідного Йоуна. Настрій був не найкращий. Справи йшли кепсько. Дуже привабливу ціну запропонували «ДЕгі». Звичайно, три роки тому вони замінили все обладнання на нове, більш надійне і економічне, тому і можуть демпінгувати. На нашому, більш старому обладнанні, собівартість створення Ефекту Раапса набагато більша. З цим важко боротися. Чим я ще можу завтра порадувати лорда Ларра, а після того – мого шефа, лорда Йонукса?!

В будь-якому випадку, я впевнений, що Джей-Джонс приготував ще якийсь козир в цій грі. Надто впевнено він себе тримає. Нічого, ще три дні – і все скінчиться. Або будемо «на коні», або візьму відпустку – і в гори!

За такими сумними думками застав мене мій помічник, молодий Йуппер, який збуджено влетів в приміщення, і, енергійно махаючи руками, заходився бігати по відсіку. Мені подобалась та енергійна манера життя мого помічника, його емоційний стиль роботи, але зараз це трохи дратувало.

- Пане Йовул! Пане Йовул! Я – з гарними новинами! Ви не повірите! Хууух! – він не сів, а впав в крісло.

- Викладай!

- За Угодою ми виконуємо лише Ефект Раапса, а передачу енергії в подальшому виконує замовник, чи не так?

- Звичайно, так. І що?

- А якщо раптом у замовника супутник керування передачі енергії вийде з ладу? – очі Йуппера хитро звузились, він посміхнувся. – Якщо після цього виконуюча компанія надасть свій супутник керування?!! Чи не виграє вона тендер?

- Виграє. Але мені набридли твої припущення і «якщо». Кажи, до чого ти хилиш!

- Мені ДОСТОВІРНО відомо, що керуючий супутник лоссвудівців зазнав сьогодні невиправних ушкоджень.

Ця інформація пролунала як грім серед ясного неба. Я не одразу прийшов до тями.

- Але звідки тобі це відомо?

- Неважливо. Я ДОСТОВІРНО знаю те, що від вибуху постраждала навігаційна система супутника та загинув весь екіпаж. І баста! – він махнув рукою, не бажаючи розголошувати деталі.

Я напружено думав. Йупперу «достовірно» відомо. Як він дізнався про це перший? І чому стався вибух? Зрозуміло, що справа нечиста. Хтось підірвав корабель, знищивши весь екіпаж, лише задля того, щоб наша компанія виграла тендер. Напрошувалося лише таке рішення. Я дивився на молодика, який безтурботно листав мій альбом з гірськими пейзажами, і ані трохи не переймався долею тих, хто помер. Так, на 100 відсотків, це він організував вибух на супутнику за наказом лорда Йонукса. Впевнений, лорд зробить все, щоб інспектори Служби Галактичної Безпеки впевнились в нещасному випадку на кораблі, і ніякої підозри на компанію не буде.

- Зрозуміло. Тепер треба швидко надіслати наш керуючий супутник в систему Фуку, а назавтра я оголошу, що в Угоді прописано новий пункт – передача енергії за наш рахунок.

- Вірно. Тільки я вже направив корабель в систему

Фуку, пане Йовул!

- Чудово! Ти робиш успіхи, Йуппер! Звичайно,

«ДЕгі» не встигнуть підготувати і надіслати туди свій супутник керування! Ми виграємо! – я полегшено зітхнув. Тепер можна було розслабитися. А все інше нехай буде на совісті шефа та цього молодика.

…

Останнє засідання тендеру ЗЦ-21013Й пройшло швидко і без несподіванок. Лорд Ларр, в траурній туніці, мовчазний і суворий, вислухав мене і Джей-Джонса (на цей раз «ДЕгі» запропонували таку саму 100 відсоткову гарантію за результат, яку вчора запропонували ми), але моя пропозиція виявилася набагато актуальнішою. Лорд підписав Угоду, і я, щасливий, пішов пакувати речі. Біля відсіку мене чекав вдоволений Йуппер. За день ми повинні бути на Командирському кораблі компанії «Йоуненерго» з гучною назвою «Вітер Йоуна».

…

Робота лагодилася. Врешті-решт, найважче вже закінчилося – всі ці переговори дуже втомили мене. Зараз залишалося лише «попрацювати руками». За останній день до народження нового джерела енергії необхідно було зробити ще декілька тисяч операцій. Сотні автоматичних супутників та екіпаж Командирського корабля були задіяні в цих грандіозних приготуваннях.

Всім відомо, що Ефект Раапса винайшла група вчених з системи Крауд, і був вперше вдало випробуваний на зорі Раапса (звідси і назва). Але мало кому з пересічних громадян відомо, що до того було безліч невдалих спроб, коли зорі вибухали не так, як це прораховувалося, енергію неможливо було застосувати до передачі, коли, врешті-решт, гинули сотні екіпажів кораблів. Всі ці дані було засекречено. Наразі технологія створення Ефекту Раапса настільки відпрацьована, що помилки трапляються дуже рідко.

Перш за все, необхідно визначити власну частоту коливань зорі, її діаметр, температуру на поверхні зорі, провести спектральний аналіз випромінювання та аналіз хвильової провідності всіх шарів. За цими даними спеціалісти-енергетики вираховують частоту, глибину проникнення, поляризацію, енергію та тривалість імпульсу, який буде скеровано в центр зорі для створення Ефекту Раапса. При правильних розрахунках помилитися неможливо. На другому етапі на орбіті розгортається все необхідне обладнання. Близько сотні автоматичних супутників розподіляються в визначеному порядку по периметру величезної уявної сфери, яка знаходиться на відстані орбіти супутника-гармати (радіус орбіти зазвичай – 600-800 радіусів зорі). Ці супутники за допомогою електромагнітних полей формують енергетичні пастки – зони, в яких зберігатимуться згустки енергії після вибуху. Сітка пасток створюється таким чином, щоб повністю «покрити» поверхню уявної сфери. Постачання необхідної для роботи супутників енергії ведеться зі Спеціалізованого Енергетичного Орбітального Комплексу (СЕОК), який розташовується на орбіті супутника Керування.

Після проведеної підготовки супутник-гармата з далекої орбіти скеровує надпотужний імпульс з потрібними параметрами, декілька десятків інших супутників за допомогою силових електромагнітних полей скеровують цей імпульс у визначену область зорі. Температура плазми в заданій точці зорі стає в сотні раз більше оточуючих шарів. І, коли власна частота коливань зорі співпадає з частотою коливань імпульсу, область розігрітої плазми входить в резонанс, створюючи неконтрольоване миттєве розширення внутрішніх шарів зорі. За мить стається величезний вибух. Зоря наче «скидає» свої зовнішні шари, вивільнюючи колосальну енергію. За лічені хвилини після вибуху матерія досягає периметру уявної сфери, на якій встановлено електромагнітні енергетичні пастки. В цих пастках формуються згустки енергії, які постійно зростають по мірі надходження нових шарів матерії після вибуху зорі. Після створення Ефекту Раапса, за допомогою пасток, супутники можуть створювати і контролювати такі собі штучні зорі вагою до 0,001 ваги материнської зорі. Тільки-но згустки енергії досягають комерційно доцільного розміру, починається етап утилізації та передачі енергії. Супутники-збирачі за допомогою електромагнітних гравітаційних захватів «захоплюють» штучні зорі і перетягують їх в область передачі енергії, де вже знаходиться керуючий супутник. Керуючий супутник  за допомогою електромагнітних гармат формує з цих згустків енергії короткі надпотужні імпульси, які скеровуються в напрямку зоряної системи замовника проекту. При потребі через визначені проміжки встановлюються супутники-ретранслятори, які можуть корегувати напрямок руху імпульсів. Супутники-приймачі зазвичай знаходяться на орбіті планети замовника і надалі передають енергію безпосередньо споживачам.

При правильному виконанні Ефекту Раапса та розташуванні супутників-пасток та супутників-спостерігачів, після вибуху до 99 відсотків енергії по всьому спектру випромінення потрапляє до пастки. Щоправда, іноді трапляються аварії та неприємні несподіванки, коли випромінення після вибуху зорі не вловлюється супутниками-пастками і розповсюджується у простори Всесвіту.

Наша компанія – одна з небагатьох, яка за всю свою історію жодного разу не помилилася, і це – великий плюс.

 …

Я перейшов до відсіку керування і вмостився в подряпане шкіряне крісло. Праворуч од мене сидів штурман Йокс, який керував операцією по створенню Ефекту Раапса, ліворуч же сидів капітан Йпару-Карма – він відповідав за етап збору та передачі енергії. Я ж, звісно, відповідав за результат в цілому. Мене можуть підвищити в разі успіху, і точно не подякують мені в разі якоїсь неприємної несподіванки.

Все було готово до створення імпульсу. Фуку, зоря, яка за кілька хвилин мала бути знищена на примху споживачів енергії, яскраво світила і переливалася різними кольорами, збільшена у десятки разів на екрані відсіку керування.

- Пане Йовул! – перервав мої роздуми голос штурмана. – Ви не повірите, але усі супутники «ДЕгі» зникли з наших радарів.

- Тобто?! – я не міг повірити цим словам. – Як це зникли?!!

- Пане Йовул, наскільки я можу оцінити за записами, вони зробили стрибок і зараз вже далеко від нас. Я гадаю, що вони вже десь у себе, на Павурі.

- Навряд чи. Щось не так… А де Йуппер? Ніхто його не бачив?

Всі мовчки похитали головами. Якщо хтось і може сказати, що коїться, то це тільки Йуппер. Нечувана справа – «ДЕгі» кидають спостереження перед початком створення Ефекту Раапса. Завжди залишаються кілька супутників конкурентів біля периметру уявної сфери розташування пасток. Це називається «дружня допомога» в разі потреби. Насправді, вивчаються передові технології конкурентів, які можна застосувати у себе, а також помилки, які припускають конкуренти, які можна оголосити замовнику під час наступного тендеру як козир. Окрім того, компанія-конкурент-невдаха завжди має декілька супутників-шпигунів «дружньої допомоги», які мають потужності для створення енергетичних пасток та передачі енергії. В потрібний момент такі супутники створюватимуть електромагнітні перешкоди супутникам компанії, яка створює Ефект Раапса. (Наша компанія мала з десяток таких кораблів). Я вже приготувався до ймовірних атак супутників «ДЕгі», а вони... зникли.

- То де Йуппер? Накажіть мені його знайти! І негайно перевірте ще раз усі системи!

- За Йуппером надіслали, пане Йовул! А от перевірити все вже не встигнемо – от-от буде потрібно створювати імпульс. Якщо не зробимо зараз, необхідно буде робити нові розрахунки по новому місцезнаходженню Фуку та амплітуді її коливань.

- Так, знаю, – переді мною стояла дилема. Або відкласти створення Ефекту Раапса та отримати догану від лорда Йонукса, і, що гірше, пеню за контрактом з Лоссвудом. Або допустити, що втеча супутників «ДЕгі» - лише випадковість, яка нас не стосується, і продовжити роботу. Адже, я особисто перевіряв контрольні звіти три години тому. – Добре! Починаємо!

Створення надпотужного імпульсу – сама по собі справа не з легких. Тому тепер вся моя увага була прикута до моніторів з показниками супутника-гармати. СЕОК передає енергію на супутник-гармату, де вона акумулюється в спеціальному прискорювачі частинок еліптичної форми. Нагнітання триває до створення імпульсу з критичною енергією, після чого в прискорювачі відкривається спеціальний отвір, імпульс з якого спрямовується на об’єкт.

З цим проблем не виникло, і вже за кілька хвилин процес нагнітання енергії підходив до завершення.

- Пане Йовул! Коїться щось дивне! – штурман Йокс сидів з округленими очима. – Мені щойно повідомили, що «ДЕгі» встановлюють систему для створення Ефекту Раапса в системі Кальвервіон.

- Не може бути! Але ж вони в останній час не брали участі в ніяких тендерах, окрім як з нами!

- Так, пане Йовул. І ще дещо. Ваш помічник, пан Йуппер, вилетів проінспектувати СЕОК особисто, якраз перед зникненням супутників «ДЕгі».

- Що?!! Зупинити Ефект Раапса! Негайно! - я негайно прийняв рішення.

Але було вже запізно. Ми всі побачили, як на екрані спалахнули відблиски з супутника-гармати. Надпотужний імпульс створено. За декілька хвилин він досягне зорі, і настане вибух.

-Йовул! Йооовул! – штурман Йокс вперше забув ввічливе звернення до старшого за посадою. – СЕОК відмовив! Супутники не контролюють пастки.

Всі з острахом дивилися на мене, а я не знав, що і відповісти. Я не міг прийняти жодного рішення. Дарма зараз питати, а що там сталося з СЕОК. Все було зрозуміло і так. Йуппер, сучий ти син! Що там тобі наобіцяли «ДЕгі»?!! Це міг зробити тільки він. Тільки він, крім мене, бував на розгляді тендерів. Тільки він міг зійтися з Джей-Джонсом чи з кимось іншим з «ДЕгі». Тільки він, крім мене, мав доступ до лорда Ларра, і міг з ним домовитися про новий контракт на користь «ДЕгі». Врешті-решт, тільки він мав доступ до СЕОК і міг встановити вибуховий пристрій, так само, як він встановив його перед тим на кораблі лоссвудівців. Так, сучий син! Тепер, я гадаю, він далеко. Десь в системі Кальвервіон на кораблі «ДЕгі» працюють над створенням Ефекту Раапса для лорда Ларра.

А що ж ми? А ми «зависли» в безмежних просторах космосу в системі зорі Фуку, яка незабаром вибухне яскравим полум’ям. Без СЕОК та його енергії супутники-пастки не працюватимуть. Без нього нам не вистачить енергії не тільки на стрибок, а й на просунення на безпечну відстань. Йуппер все розрахував. Свідків не залишиться.

Зоря спалахнула, і шалений вирій смертельної енергії кинувся до наших супутників. Жахливо. Хоча, миттєва кремація – не найгірший спосіб загинути. У всякому випадку, я нічого не відчую…

13 мільйонів років по тому.

Сонячна система, планета Земля.

Технологічна цивілізація 3 ступеня розвитку.

1972 рік за місцевим літочисленням. США, астрономічна обсерваторія Маунт-Паломар.

Починало світати. За балачками зі студентами непомітно пролетіли години нічного чергування. Чарльз відчував піднесення від того, що його доводи стали вирішальними, і поклали край нічній суперечці. Адже, все, чим він вже добрий десяток років займався тут – досліджував суто МАТЕРІАЛЬНІ об’єкти. Світ – матеріальний, Космос – також! Всі процеси відбуваються за фізичними законами, а не за примхою якихось «розумних сил»! Студенти ж, які приїхали сюди тиждень тому на практику, намагалися знайти щось дивовижне і несподіване, дивлячись в телескоп. Романтики! Цілу ніч будували свої теорії щодо інопланетного життя, Бога, розумних сил та їх проявів у Всесвіті!

Чарльз подивився на їх змарнілі обличчя. «Можливо, не мої доводи, а втома припинила нашу суперечку?!!» - зітхнувши, Чарльз пішов у підсобне приміщення, налив каву собі і двом студентам, які мирно спочивали на стільчиках.

- А ну, прокидайтесь! Роботу ще не закінчено! Зараз треба переглянути знімки, які зроблено за ніч, і написати відповідний звіт.

- Може, зробимо це вдень, професоре?

- Ні! Записувати дані необхідно вчасно, поки ви не забули, що ви робили!

Чарльз сів за стіл, на якому було розкладено декілька десятків чорно-білих фотографій зоряного неба. Студенти підсунули свої стільці. Деякий час професор показував різні фотографії, демонструючи, на що треба звернути увагу. Раптом, його погляд затримався на одному знімку, він схопився і почав збуджено скакати перед очманілими студентами.

- Дивіться! Дивіться!!! Оце вдача! – він тикав пальцем в середину знімка якоїсь галактики. – Це – галактика NGC 5253, а це – НАДНОВА зірка! На вчорашніх фотографіях її не було!

- Нічого собі! Так ми виявили сьогодні НАДНОВУ зірку?!! – студенти не вірили такій вдачі. – Супер!

- Справді! – надалі професор, стоячи над практикантами, продовжував тоном лектора. - Вам же відомо, що причиною спалахування наднових є виснаження запасів ядерного пального в центральній зоні з подальшим катастрофічним стисканням внаслідок гравітаційних сил до нейтронної зорі, миттєвого розігрівання речовини, і утворення могутньої ударної хвилі, яка скидає з холодної зовнішньої оболонки зовнішні шари?! – і, тріумфуючи, додав. - Ось вам і наочний приклад до моїх сьогоднішніх доводів: спалахування наднової – суто фізичний процес, і дія якихось ефемерних «розумних сил» тут ні до чого!

Обидва студенти, погоджуючись, уважно слухали збудженого професора. Доводи були надто безперечними… Але в глибині душі кожний з них плекав мрію колись знайти-таки розумне життя у Всесвіті!