Зрозуміла, що потрібно і від себе залишити відгук про майстер-клас. Але ж до мене тут стільки всього було сказано! А я ще й новачок у цій справі…
Кому дісталося більше – питання риторичне. Усі погодяться з тим, що Альфу критика Майстра зачепила найменше. За «Майстра» навіть не вибачаюсь, бо він усе одно наших відгуків читати не буде.
Перемога Альфи у майстер-класі мене вельми потішила. Щодо цього оповідання у критиці Майстра є річ, з якою я абсолютно не згодна. Ну скажіть, куди його ще скорочувати? Але то лише на мій смак, може хтось іншої думки.
Одразу ж перед розбором творів Арєнєв наголосив на тому, що годі й чекати на об’єктивний підхід від, власне, суб’єкту. І твори наші він пообіцяв роздивлятись на кшталт того, як лікар Хаус робить дифдіагноз із своїми підопічними. А отже, стало зрозуміло, що треба активізувати усю свою мужність. Погодьтеся, вона не раз стала у нагоді тим, хто брав участь у обговореннях.
Звісно ж, приємно літати у хмарах і радіти результатам голосування, але здоровий глузд підказує, що не може усе бути так добре. На критику Майстра я чекала із завмиранням серця. І дочекалась, за що йому вельми дякую. Бо, як би не хотілось врятувати свою оповідку від стусанів критика, усі зауваження доречні. Отож ідею критики, на відміну від ідеї твору, знаходжу легко: «Потрібно постійно працювати над собою!». Коротше, так нам і треба!
Набагато більше за своє стало шкода оповідання, які сподобались. Особливо «Хороші діти». От іще з чим знову дозволю собі не погодитись, то з тим клятим статевим життям героїв, яке постійно не давало спокою майстрові. Образили ми, дівчатка, чоловіків-героїв і лишили їх без інтимних зв’язків. У «Хороших дітях» навіть натяку не знайшли, а у моєму «Вогнику» навпаки, знайшли там, де я його не робила. А ото вже мій недолік - мабуть, закралась десь думка, і якось це відбилось у творі.
Із корисних порад:
1. Логіка вчинків. Вчинки героїв, якими істотами ті б не були, не мають викликати сумнівів щодо доцільності їх у даній ситуації.
2. Логічність світу. Світотворення – справа приємна, але займаючись цією справою, маєш бути готовим до будь-яких питань. Ці питання не оминули, здається, жодного з учасників майстер-класу.
3. Логічність персонажів. Тут усе. Й імена, і назви, і стиль життя, і філософські думки.
Так чи інакше, це стосувалось майже всіх, а папірці з правкою Майстра навіть після нищівної критики, викликали легкий шок. (Хоча я й підглядала у них в процесі, користуючись зручним місцем і гарним зором) Свій, сподіваюсь, зможу теж викласти на днях. Якщо комусь це цікаво.
Противагою тим листочкам стали інші. Ілюстрації художника були дивовижним доказом того, що не все марно. Бо якщо митець побачив створений світ настільки яскраво, значить ми все ж таки щось уміємо. Хоча б донести свої образи до читача. А над іншим будемо працювати і вчитись, як заповів нам Володимир… Арєнєв.
Лишається тільки подякувати усім, хто терпів мою недолугу критику, Майстрові, що приділив нам стільки уваги (хоч він і не дізнається про подяку), звісно ж, організаторам, завдяки яким відбулось усе це дійство, і усім цікавим людям, з якими пощастило познайомитись.
Окрема подяка за інформативну і дружню екскурсію по Столиці!
Коментарів: 8 RSS
1Пан Мышиус22-05-2012 08:17
Мне кажется, что мастер имел в виду, что действия героев должны быть понятны читателю, почему они поступают так, или иначе. Например, почему спят в ящике шкафа. Но не думаю, что все действия персонажей должны быть логичными, иначе это получатся детективы в стиле Донцовой - все по полочком и все логично. Люди - не роботы, они часто поступают нелогично и не могут объяснить почему. С другой стороны для читателя поступки героев не должны быть очень загадочными - по-человечески объяснимы.
Кстати на уровне повыше точно так же вщент авторы разносят рассказы друг друга и это всё нормально.
2Олена22-05-2012 09:37
Ох і прискіпались до того ящика стола...
Знаю людей, які котру зиму мерзнуть без опалення. Усі намагання зясувати причину звелись до того що: Жінка - художниця завалила усю піч і простір біля неї своїм художнім приладдям і їм ліньки усе те привести до ладу. Така от сімя, що не переймається побутом, але має ноутбук і сучасну пральну машину. Кожен обирає свій стиль життя.
А з вашою поправкою погоджуюсь. Саме так, вчинки мають бути обгрунтованими у оповіданні.
3Пан Мышиус22-05-2012 12:24
Как самый яркий и запоминающийся пример. В тексте просто написать, например, что привычка - и нормально будет.
4Coren22-05-2012 12:37
Та з тою логікою багато хто заганяється. "А чого він цього не зробив? А чого він зробив так?" Дійсно, чорт його знає, чого сталося так, а не інакше, почитати історію, то таких випадків там - хоч греблю гати. Коли пишеш оповідання, канон вимагає початку й закінчення дії, тобто "нульової суми" наприкінці. Але ж чи буває в житті так, щоб жити однією ситуацією, і щоб при цьому щось інше не втручалося? Тому на так звані нелогічності я майже завжди закриваю очі, а в своїх оповіданнях використовую інтуїцію, не уточняючи, чого ці кляті ШІ раптом вирішили займатися політикою і ділити сфери впливу. Є класна відповідь на ці питання: "Так сі стало!"
5ЗлИй22-05-2012 13:05
Мені здається - що тут потрібно розділити два моменти: це стартовий опис мотивів і самого героя і друге: це мотиви поведінки по ходу сюжету. Мені здається що Майстер мав на увазі якраз перший момент: потрібно хоча б трохи конкретизувати вік героя, основні молменти - чому він такий розумний. такий дивний чи такий одинокий.
А взагалі - було б цікаво - на наступному майстер класі - доторкнутися до досконалого і розібрати якке небудь творінн янаступного майстра)))
6Олена22-05-2012 22:59
2ЗлИй - Ого на що ви замахнулись! Та майстрам якраз і дістається більш за всіх. Бо чим більше читачів, тим більше і питань до автора. А також пересудів у мережі і порад, як би було краще.
2Пан Мышиус - Цілком згодна. А от ляп із механічними крилами для мене був дуже прикрим. Бо іноді відпочиваю у Коктебелі, який раніше звався Планерное. Тож про повітряні потоки начебто знаю. А тут для краси написала про ті крила, навіть не подумавши наприкінці оповідання, що погода, яку описала ажніяк не доречна для такого хоббі.
2Coren - А вам не доводилось на конкурсах стикатись із тим, що усілякі недоліки під оте "так сі сталось" списуються. Дійсно, іноді диву даєшся, як люди примудряються шукати вади у написаному, але ж іноді і автори кхм...
Абсолютно згодна із тим, що для оповідання не варто вигадувати іншоствітні міри довжини та інше. Навіть у романі це не завжди доречно. Про те і Майстер казав. Світ, якщо добре подумати, взагалі нелогічна штуковина. Чому створений майстром у магічному світі світляк не міг відбивати настрій свого господаря? Бо я не наголосила на особливості того світляка, а отже стало не зрозуміло. І відносини дівчини з майстром чітко не обмежила спілкуванням, виключивши з них сексуальність. Взагалі не вистачає майстерності. Я не змогла у оповіданні відбити усі грані людських взаємин. А їх не менше ніж людських нелогічностей. Щож будемо вчитись.
7Наталка Ліщинська24-05-2012 09:22
На мою думку, автори іноді не усвідомлюють, що художня література і життя - це геть різні речі. Так, в реальному житті є маса нелогічностей і "так сі стало", проте в художньому тексті в ідеалі всі деталі повинні злагоджено працювати, як-от механізм годинника. Нічого зайвого, але і нічого не бракує. Часто спостерігаю, що деякі автори (це на ГАКу) можуть захоплюватися, наприклад, описами природи. Просто так. Та навіть пейзаж в художньому тексті мусить створювати настрій і то не довільний, а саме такий, який потрібен для повнішого розкриття події, стосунків героїв і т.і. Якщо буря, гроза, то вона співзвучна ситуації, переживанням персонажів. Те ж стосується деталей. Якщо розтоптана лялька, то для того, щоб створити тривожну напругу, атмосферу страху, викликати в підсвідомості читача якісь складні асоціації, що з героїнею також відбувається щось погане, її "ламають". Ну якось так...
8Олена24-05-2012 21:05
2 Наталка Ліщинська - цілком згодна. Але тут не може бути одного вірного рішення. Бо те, що автор може сприймати як деталі годинника, читач може визнати цілковитим мотлохом. Хотілося б навчитись робити ті деталі настільки яскравими і істотними, щоб не виникало з їх приводу ніяких сумнівів. Тож коли не розуміють, мабуть і кивати нема на кого, окрім як на себе.