Не вразило. Звичайна історія про упирицю з феміністичним ухилом. Чоловіків їсть, жінок не їсть - посміхнуло. Доктор, учениця Фройда - з тої ж опери і теж провокує усмішку. Історичний антураж сподобався, але фантастична складова давно затерта до дір, тому нудно і не страшно. Я люблю містику, але окремі деталі, як-от тринадцять чоловіків, зовсім наївні, школярські. Нема потрібної атмосфери, нагнітання жаху.
Мій відгук швидше "різний", ніж конструктивний, я просто поділюся своїми враженнями як читача.
Отже, оповідання з присмаком містики і детективу. Власне, в ідеї нічого нового не знайшла,- а про що саме буде йтися, стало зрозумілим із першими смертями. Тому від читання чекала просто хорошої історії - і, якщо вже містика, то щоб холола кров. Та тут вам треба ще попрацювати, оскільки не вистачило емоцій, кольорів, сюжетного напруження, щоб загадка замку Борецьких зворохобила уяву читача і підсьогнула його читацький запал. З технічної точки зору не вистачило слів-декорацій типу "несподівано, раптом, і тут" чи подібних. Уся оповідь у вас йде на одному рівні - чи це бесіда за столом, чи це знахоження трупів, чи поява привида-убивці, чи загибель господаря замку... А де ж переляк? Де зловіщість? Де ірраціональність того, що відбувається з героями?
Наступний мінус. Стрижень, на який нанизується оповідання - історія жінки-душогубки і її зв'язку з господарем - залишився десь в стороні, а хотілось би більшого розкриття теми. Хазяїн замку з його перепадами настрою, наказовістю-белькотінням, виступає взагалі позбавленим характеру, таким собі не просто параноїком, а шизофреніком, проте давні знайомі, не помічають особливих змін у поведінці Амадея (за виключенням натяку на початку).
Наступне, що відволікало увагу, - це французькі слова. Щоб зрозуміти їх, треба було опускатися вниз сторінки за перекладом, а потім повертатися і шукати місце, де зупинився при читанні. Власне, самі слова не є проблемою, просто читач став нині лінивим Але проблемою для мене було те, що не всі слова мали переклад. От оце вже mauvais ton.
Попри сказане, у оповідання є й плюси. Наприклад, готичність добре витримано. Історія і підбірка героїв цікаві. Присутній такий собі англійський аристократизм (правда, на українських просторах). Діалоги нормальні.
Десь із середини оповідання я почала виписувати помилки, бо їх і справді чимало - як граматичних, так і лексичних. Щоб не бути про це голослівною, ось те, що особливо кинулося у очі:
Застив – застиг
простерадло – простирадло
Що скажете, пані докторка? – …пані докторко
Стій! - гукнув Орест, але той зник у темряві… - але ж Ореста вбила потороч. Опечатка?
Первісний шок перейшов. Трійця сиділа посеред моста і пильно вдивлялася у ніч.- де сиділи серед ночі? На досках? Плитах? А якщо привид з’явиться? Тікати краще, коли ти вже на ногах.
Дякую! Це оповідання - далеко не шедевр; до того, не вистачило часу його вичитати, розвинути характери, додати описи (дедлайн насувався, як вампір).
Тож вийшла чернетка. Якщо вона тут - то власне щоб визначити, що вдалося а що ні. Щоб не повторювати аналогічних помилок у наступних творах, а навпаки, розвивати "перспективні" моменти.
І звісно, багато стереотипів початку 20-го століття - від учениці Фройда до полковника у смокінгу. Бракує шампанського, грамафону і дуельних пістолетів
оскільки відгук "не по гарячих слідах", то вибачайте. Основне, що залишилось в пам'яті (крім помилок) - передбачуваність сюжету, відсутність "родзинки". проте інших достоїнств вистачило, щоб попасти в топ. Попри мою нелюбов до вампірської теми - якби внести в текст елемент непередбачуваності та родзинку - твір мав би вищу оцінку.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 5 RSS
1Автор29-09-2013 17:15
Вітаю! Чесно кажучи, головна мета публікації цього твору - це отримати читацькі фідбеки.
Буду вдячний за відгуки - конструктивні і різні
Текст, на жаль, не вичитано, бо часу вже не було.
2це я30-09-2013 15:02
Не вразило. Звичайна історія про упирицю з феміністичним ухилом. Чоловіків їсть, жінок не їсть - посміхнуло. Доктор, учениця Фройда - з тої ж опери і теж провокує усмішку. Історичний антураж сподобався, але фантастична складова давно затерта до дір, тому нудно і не страшно. Я люблю містику, але окремі деталі, як-от тринадцять чоловіків, зовсім наївні, школярські. Нема потрібної атмосфери, нагнітання жаху.
3Ловчиня птахів30-09-2013 15:53
Вітаю, Авторе!
Мій відгук швидше "різний", ніж конструктивний, я просто поділюся своїми враженнями як читача.
Отже, оповідання з присмаком містики і детективу. Власне, в ідеї нічого нового не знайшла,- а про що саме буде йтися, стало зрозумілим із першими смертями. Тому від читання чекала просто хорошої історії - і, якщо вже містика, то щоб холола кров. Та тут вам треба ще попрацювати, оскільки не вистачило емоцій, кольорів, сюжетного напруження, щоб загадка замку Борецьких зворохобила уяву читача і підсьогнула його читацький запал. З технічної точки зору не вистачило слів-декорацій типу "несподівано, раптом, і тут" чи подібних. Уся оповідь у вас йде на одному рівні - чи це бесіда за столом, чи це знахоження трупів, чи поява привида-убивці, чи загибель господаря замку... А де ж переляк? Де зловіщість? Де ірраціональність того, що відбувається з героями?
Наступний мінус. Стрижень, на який нанизується оповідання - історія жінки-душогубки і її зв'язку з господарем - залишився десь в стороні, а хотілось би більшого розкриття теми. Хазяїн замку з його перепадами настрою, наказовістю-белькотінням, виступає взагалі позбавленим характеру, таким собі не просто параноїком, а шизофреніком, проте давні знайомі, не помічають особливих змін у поведінці Амадея (за виключенням натяку на початку).
Наступне, що відволікало увагу, - це французькі слова. Щоб зрозуміти їх, треба було опускатися вниз сторінки за перекладом, а потім повертатися і шукати місце, де зупинився при читанні. Власне, самі слова не є проблемою, просто читач став нині лінивим
Але проблемою для мене було те, що не всі слова мали переклад. От оце вже mauvais ton.
Попри сказане, у оповідання є й плюси. Наприклад, готичність добре витримано. Історія і підбірка героїв цікаві. Присутній такий собі англійський аристократизм (правда, на українських просторах). Діалоги нормальні.
Десь із середини оповідання я почала виписувати помилки, бо їх і справді чимало - як граматичних, так і лексичних. Щоб не бути про це голослівною, ось те, що особливо кинулося у очі:
Застив – застиг
простерадло – простирадло
Що скажете, пані докторка? – …пані докторко
Стій! - гукнув Орест, але той зник у темряві… - але ж Ореста вбила потороч. Опечатка?
Первісний шок перейшов. Трійця сиділа посеред моста і пильно вдивлялася у ніч.- де сиділи серед ночі? На досках? Плитах? А якщо привид з’явиться? Тікати краще, коли ти вже на ногах.
За одно – заодно
Бідолазі – бідоласі
вий про мене – ви й
Я підбералася - підбиралася, підкрадалася...
Успіхів.
4Автор30-09-2013 20:19
Дякую! Це оповідання - далеко не шедевр; до того, не вистачило часу його вичитати, розвинути характери, додати описи (дедлайн насувався, як вампір).
Тож вийшла чернетка. Якщо вона тут - то власне щоб визначити, що вдалося а що ні. Щоб не повторювати аналогічних помилок у наступних творах, а навпаки, розвивати "перспективні" моменти.
І звісно, багато стереотипів початку 20-го століття - від учениці Фройда до полковника у смокінгу. Бракує шампанського, грамафону і дуельних пістолетів
5Chernidar04-10-2013 14:30
оскільки відгук "не по гарячих слідах", то вибачайте. Основне, що залишилось в пам'яті (крім помилок) - передбачуваність сюжету, відсутність "родзинки". проте інших достоїнств вистачило, щоб попасти в топ. Попри мою нелюбов до вампірської теми - якби внести в текст елемент непередбачуваності та родзинку - твір мав би вищу оцінку.
Успіхів!