Ідея написати цю повість прийшла до мене спонтанно. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я поїхала на малу батьківщину свого нареченого – до Хмельниччини. Якось, одного вечора, його сестра Інна принесла мені книжку про різних істот та героїв слов’янського фентезі, яку обожнювала читати в дитинстві. Частина зображень була помальована фломастерами (одразу видно – книга читана-перечитана!), і я, щоб відволіктися від страшних новин, почала її гортати. Саме так, несподівано, я дізналася про Леля, у голові щось клацнуло, і я загорілася ідеєю цієї повісті.
Писала я історію близько року, і магічним копняком стало повідомлення від засновника видавництва «Прометей» - пана Андрія. Він запропонував мені співпрацю та запитав, чи маю я щось у своєму авторському портфелі? На той момент «Лель» був майже дописаний, і я пообіцяла видавцю, що завершу роботу над рукописом до кінця весни 2023 року. Так і сталося, а вже у липні я побачила свою другу сольну книжку.
Це дуже світле фентезі, у яке я вклала багато любові. Мені хотілося створити безпечний світ, куди можна втекти від нашого сьогодення, а ще – показати у книзі приклад здорових стосунків, донести трохи феміністичних та екологічних меседжів. Поки що отримую багато відгуків, що це вдалося, і такий факт мене дуже тішить!
Планую провести багато цікавих презентацій з цією книгою у школах та бібліотеках, і вже маю анонс, що 14-15 жовтня розповідатиму про «Леля» у Львові завдяки фан-клубу сучасної української літератури «Пірнай у слово». Також я вже мала змогу розповісти про свою історію на ютуб-каналі ALL MOR: Світлана Вертола і її фентезі світ. Українські фентезі світи #12. Запрошую переглянути!
«Мені подобалося те, чим я оточила свій простір, своє життя. Я не можу вплинути на всі чинники. Не можу передбачити, що геометричка прийде на урок зла, як Цербер, і дасть складну контрольну. Ніколи не вгадаю наперед, яку фігню втнуть мої однокласники цього разу заради дешевого хайпу. Не зможу визначити, коли точно отримаю прочуханку від мами за якусь незначну дрібничку. Але принаймні визначаю свій настрій та реакцію на те, що відбувається навколо. Перепишу контрольну. Тицьну фак усім тупим пранкерам. Вимию посуд, бо знаю, що мама теж приходить з роботи змучена та задовбана. Брати відповідальність — це завжди складно. Але винуватити всіх, крім себе, — позиція, яка не призведе ні до чого доброго.
Інколи чую, що для своїх років я надто самостійна та мудра, але не можу сказати, що це трапилося від хорошого життя. Скоріше, були «хороші вчителі», які змусили стиснути зуби та ломитися вперед, не зважаючи на будь-які перепони.
Років так за десять я бачу себе в затишному будиночку з панорамними вікнами. Там багато світла та місця під мою рослинну колекцію. Я — успішна фотографка, яка має велику базу клієнтів та втілює у життя навіть найбожевільніші ідеї. Маю гардероб з речей, у яких мені комфортно, та набір платівок з улюбленими виконавцями. Я, пританцьовуючи, готую вечерю, і байдуже, що там подумають чи побачать сусіди. Не закриваю шторами вікна і відкриваю серце для нових вражень. Просто люблю. Себе. Цей світ. Заради такого варто іти вперед, наопашки накинувши на себе щит з упевненості та здорового пофігізму.»
ТікТок: www.tiktok.com/@vertola.svitlana
Інстаграм: https://www.instagram.com/vertola.svitlana/
