Почну з реалізації. Автор привержений штампам: якхо дорога - то змією, якщо сонячні промені - то золотаві. І т.д. Шукайте свій шлях, свої метафори. Далі. В тексті забагато зайвих уточнень, громіздких побудов речень. Приміром:
Аж ось попереду з’явилася невелика будівля, з якої вийшло кілька чоловіків. Над дверима підсвічувалася вивіска з написом «Кумівські посиденьки». Це була місцева корчма,
Простіше ж сказати: З корчми "Кумівські посиденьки вийшло... далі по тексту.
І тут же ви знову уточнюєте, що в корчмі - пили. Воно і так зрозуміло, чого вже там
От, тепер сюжетно. Маємо всемогутнього містичного месника (невідомо кого і звідки воно узялося). Він карає молодика за знущання над котом. Справедливо? Ніби так. Але, що ми маємо. Оповідання вчить відповідати силою на силу, жорстокістю на жорстокість. Тут, звичайно, можна виправдати автора фразою "око за око". А як же тоді доброе, светлое, вечное? Так, тепер перейду до найголовнішого питання: НАВІЩО меснику розмінюватися на такі дрібниці? З такими можливостями він би мав боротися із жорстокістю і несправедливістю глобально, а не ганяти п'яного садиста селом і виколупувати очі.
Фантоме, в оповіданні мораль така, що кожен наш вчинок не залишається без уваги. Рано чи пізно нам доведеться за нього отримати винагороду, або ж покарання. Як приклад, чоловік жорстоко знущався над твариною і отримав своє. В якості того хто карає цього садиста виходить невідомий подорожній. Гадаю, уява читача сама вже домалює хто він і звідки, буде над чим подумати.
Авторе, є порада: попрацюйте з комами. Найкраще - прочитайте текст вслух, зупиняючись там, де поставили кому. Переконайтесь, чи дійсно вона там потрібна.
Док, хм... дивно, адже коми розтавляв згідно правил, перечитував разів зо три, та й співробітниця моєї знайомої перевіряла на останок, а вона вчителька української мови. Навіть не віриться, що стільки недоробок
Фантоме, в оповіданні мораль така, що кожен наш вчинок не залишається без уваги. Рано чи пізно нам доведеться за нього отримати винагороду, або ж покарання.
Мораль зрозуміла і прозора. Але, сам метод покарання пропагандує насильство. Нехай би цей месник, ну не знаю, залоскотав би до смерті, чи що
Гадаю, уява читача сама вже домалює хто він і звідки, буде над чим подумати.
Питання навіть не в тому, хто він. Питання в межах його здібностей. В той час, як він карає одного, в світі вбивають і катують ще тисячі. І не тільки котів. Як бути із ними? Це я до того, що або ж месник діє вибірково (іале ж справедливість не може бути вибірковою, чи не так? ) або він є одночасно усюди, або подорожує в часі просторі, щоб принести справедливість усім. Як гадаєте, не забагато треба вигадувати читечеві?
Повірте, це я кажу не задля того, щоб прискіпатися, а, так би мовити, з власного досвіду. Два роки тому я писав точнісінько на таку тему. Так от, оповідання так ніде в друк і не потрапило (хоча й було озвучене (ахтунг! самопіар). І після написання я щиро вважав його таким гарним і таким чудовим. Але пройшов час і ці самі питання я адресую собі. При тому, наразі відповісти на них теж не в змозі.
Спочатку подобалось. Гарний опис того, які події можуть зіпсувати найспокійніший день, і ще кращий - якою жорстокою може виявитися дуже симпатична зовні людина. Єдиний недолік у першій частині - ось це речення:
Всі ці події завжди були і одвічно будуть залежати від людей та їх вчинків.
Цей філософський відступ вибиває читача з плину сюжета.
Далі почались неправдоподібності.
1. Будь-який кіт, вирвавшись із ящика (до речі, якщо дерев'яний, то скоріше ящик, а не коробка) відразу дремене геть чи принаймні спробує це зробити і пробуватиме, доки не вийде. У вас же кіт випустив кігті лише тоді, як йому ока припекли, а до того лише благально нявчав. Ну це ж не собака, що вилятиме хвостом навіть тоді, як господар його битиме.
2.
Сили повільно покидали його, але це було на краще. Коли прийде спокій, він вже не відчуватиме того болю, який так довго й нещадно палив внутрішні органи. Треба зачекати ще кілька хвилин… може, навіть, годину. Довгу годину повільних мук і все нарешті закінчиться…
Виглядає, як роздуми кота, але кіт не міг так мислити. По-перше, коти нерозумні істоти і нічогісінько не знають про посмертя. А по-друге, тварини до останнього борються за життя. Знаю історію, розказану ветеринаром, коли люди принесли присипляти стару кішку - смертельної дози снодійного (чи чим їх там убивають) у тварини ще сім хвилин билося серце. Це тільки жорстокі люди могли придумати таку казку, що краще істоту вбити, щоб не мучилась - на виправдання своєї жорстокості.
А ще далі пішла повна маячня. Перед нами постає незрозуміла, але дуже добра істота, що зцілює кота і навіть віддає йому частинку свого серця. Авторе, але ж потім у вас це "втілення доброти" мордує юнака разів у десять довше, ніж той кота! І ще й як мордує - з насолодою, повільно випускаючи кіготь перед оком людини... Я ніколи не повірю, що на таке здатен хтось, хто має таке добре серце! Чим той месник принципово кращий за самого кривдника?
І то було б нічого. Я думала, що коли месник каже, що він не такий жорстокий, як здається, і позбавить юнака фізичних мук - чесно, я вирішила, що він зараз зцілить побитого юнака, залишивши йому сумний досвід і муки совісті. Але месник його вбив! Може, це й справедливо - але ж який добрий борець за справедливість!
Останнє речення, де месник залишається в образі кота, все пояснило. Він просто помстився за "свого". Ідею добра я перестала сприймати ще з середини оповідання; тепер ще й ідея справедливості постала надто примітивною, бо це справедливість з точки зору котячого племені - і ні про що загальнолюдське там не йдеться.
Питання в межах його здібностей. В той час, як він карає одного, в світі вбивають і катують ще тисячі. І не тільки котів. Як бути із ними? Це я до того, що або ж месник діє вибірково
Фантоме, ну тут все просто. Як не крути, всього в короткому оповіданні не викласи. Тому це лише такий собі простий випадок на дорозі. Якби я й далі продовжив розвивати моралі та принципи мандрівника, то й зовсім відхилився від теми. А щодо моєї жорстокості, то можливо ви праві, але інколи люди роблять такі вчинки, котрі пробачити неможливо. Я мабуть здамся для вас надто жорстоким, але я вчинив би точнісінько так само. Коли я писав це опвідання, для мене, як муза, діяв роман Івана Франка "Перехресні Стежки", оскільки мене дуже вразили знущання над котом, описані письменником, але найбільше мене загнала в ступор реакція моїх одногрупників. Вони... сміялися. Реготали, ніби це якась звична подія, ніби так і треба. І якщо вже дивитися масштабно, то від людських рук страждає дуже багато тварин. І як ще дати зрозуміти, як не такою химерною історією, що кожна жива істота відчуває біль, що рано чи пізно ми відповідатимемо за наші вчинки. І не важливо кого ми скривдили, людину чи безневинного кота, який просто намагався вижити.
Будь-який кіт, вирвавшись із ящика (до речі, якщо дерев'яний, то скоріше ящик, а не коробка) відразу дремене геть чи принаймні спробує це зробити і пробуватиме, доки не вийде.
Як не сумно це говорити, але не з кожного полону можна вирватися, і не з кожної цупкої хватки виплутатися. Інколи трапляються люди спритні та сильні в руках...
але кіт не міг так мислити. По-перше, коти нерозумні істоти і нічогісінько не знають про посмертя. А по-друге, тварини до останнього борються за життя.
Нехай коти не вміють мислити як люди, не знають що таке життя чи смерть, але в тому що вони нерозумні, тут я посперечаюся. Коти досить хитрі і розумні тварини. І розуміють вони набагато більше ніж ми думаємо. В мене стільки різних ситуацій пов'язаних з цими тваринами, що я просто не можу повірити в те, ніби вони не здатні мислити. А щодо розуміння смерті, то я певен, що у них щодо цього є своєрідні думки (чи бодай якесь примітивне уявлення). Так, тварини до останнього боряться за життя, але це важко робити, коли перебийтий хребет, зламані ребра і повільно стікаєш кров'ю.
Нє, ну думаю, всім зрозуміло, що Пухнастик-Шалапут, попри своє длітєльноє отсутствіє, просто не міг пройти повз це оповідання. В силу закономірних причин...
Відразу ж слід обозначити, що Пухнастик-Шалапут виступає катєгорічєскі проти знущань над будь-якими представниками родини котячих, та і взагалі проти будь-яких знущань, коли на то пішло.
Пухнастик-Шалапут висловлює солідарність з усіма обіженними і угнітьонними.
А щодо оповідання - то воно, по ідеї, непогане, одначе його зміст аж надто дидактичний, а задум - очевидний.
Є багато чисто технічних ляпів, а також психологічних нестиковок. Ось, наприклад, автор пише, що герой з радісною усмішкою піднявся назустріч незнайомцеві у чорному плащі. Важко уявити собі людину, яка спроможна радісно усміхатись після того, як їй виколупали око. Ну, принаймні Пухнастик-Шалапут вважає це малоймовірним.
За ідеєю в цілому нагадало розсказ Говарда Лавкрафта "Коти Ултару". Кстаті, ПуШ рекомендую для прочтєнія всім любителям "котячих" історій. Вісьма поучітєльно. Но болєє лаконічно, шо вже плюс.
І ще одне.
Не зовсім зрозуміло, нащо герою було тащити напівмертвого кота - в коробці, панове! - кудись ген за село, щоб там приктрупити. Невже цього не можна було зробити вдома? Ну і взагалі - якщо ми вже послуговуємося такою кількістю штампів - то чи не більш вірогідною була б розправа над нахабним ворюгою в формі утоплення? Або повішання - якщо слідувати стопами класиків? Вопшім, ці моменти виглядають неубідітєльно. Варто б їх якось прояснити.
Ну а так - як криваво-реалістична замальвка на тему жизнь і смерть звичайного котоненависника" - вполнє має право на існування.
прочитав. Задоволення не отримав. Знаєте, не можу збагнути мораль. Ідею можу,але вона аморальна. Детальні описи знущання на котом зайві, краще б акцентувати увагу на розкритті сюжету. А так - око за око?
Шановний, Ви мали б проставити на своєму оповіданні позначку "18+": наскільки я пам'ятаю, в правилах конкурсу немає вікового обмеження, і тут можуть бути діти. Такі відверті сцени насильства мені неприємно було читати, а я офіційно вже доросла. Вибачте, але складається враження, що Ви самі отримуєте насолоду від страждань живих істот. Ну, а про те, наскільки морально відповідати насильством за насильство, вже сказали без мене. До того ж, важаю, що мала ціна утриманню від жорстокості лише зі страху, що у жертви може виявитися "крутий" захисник.
Щодо граматики, в тексті присутні неузгоджені та невірно написані слова, коми не на своєму місці. Скажіть отій учительці, що вона або несумлінно виконала перевірку, або даремно обіймає свою посаду. І наступного разу довіртеся комусь іншому - звичайно ж, краще вчитися самому.
Є декілька хороших описів, вони були єдиним світлим боком в читанні. Раджу направити свій творчий потенціал в конструктивне русло.
Мены було неприэмно читати твір, адже! як любитель фільмів-жахів! я знайшла купу алогічностей в анатомії котів та людини. Я уявила, як мало б бути на справді... а потім прочитала купу "мозгодовбань" поганий ой поганий чоловік.
Та краще було б написати що він хороший і молодець.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 14 RSS
1Фантом14-02-2014 12:47
Вітаю, авторе!
Почну з реалізації. Автор привержений штампам: якхо дорога - то змією, якщо сонячні промені - то золотаві. І т.д. Шукайте свій шлях, свої метафори. Далі. В тексті забагато зайвих уточнень, громіздких побудов речень. Приміром:
Простіше ж сказати: З корчми "Кумівські посиденьки вийшло... далі по тексту.
І тут же ви знову уточнюєте, що в корчмі - пили. Воно і так зрозуміло, чого вже там
От, тепер сюжетно. Маємо всемогутнього містичного месника (невідомо кого і звідки воно узялося). Він карає молодика за знущання над котом. Справедливо? Ніби так. Але, що ми маємо. Оповідання вчить відповідати силою на силу, жорстокістю на жорстокість. Тут, звичайно, можна виправдати автора фразою "око за око". А як же тоді доброе, светлое, вечное? Так, тепер перейду до найголовнішого питання: НАВІЩО меснику розмінюватися на такі дрібниці? З такими можливостями він би мав боротися із жорстокістю і несправедливістю глобально, а не ганяти п'яного садиста селом і виколупувати очі.
Успіхів та наснаги!
2автор14-02-2014 15:44
Фантоме, в оповіданні мораль така, що кожен наш вчинок не залишається без уваги. Рано чи пізно нам доведеться за нього отримати винагороду, або ж покарання. Як приклад, чоловік жорстоко знущався над твариною і отримав своє. В якості того хто карає цього садиста виходить невідомий подорожній. Гадаю, уява читача сама вже домалює хто він і звідки, буде над чим подумати.
3Док14-02-2014 19:14
Авторе, є порада: попрацюйте з комами. Найкраще - прочитайте текст вслух, зупиняючись там, де поставили кому. Переконайтесь, чи дійсно вона там потрібна.
Успіху.
4автор15-02-2014 16:50
Док, хм... дивно, адже коми розтавляв згідно правил, перечитував разів зо три, та й співробітниця моєї знайомої перевіряла на останок, а вона вчителька української мови. Навіть не віриться, що стільки недоробок
5Док15-02-2014 17:15
6Зіркохід15-02-2014 19:25
7Фантом16-02-2014 09:32
Мораль зрозуміла і прозора. Але, сам метод покарання пропагандує насильство. Нехай би цей месник, ну не знаю, залоскотав би до смерті, чи що
Питання навіть не в тому, хто він. Питання в межах його здібностей. В той час, як він карає одного, в світі вбивають і катують ще тисячі. І не тільки котів. Як бути із ними? Це я до того, що або ж месник діє вибірково (іале ж справедливість не може бути вибірковою, чи не так?Повірте, це я кажу не задля того, щоб прискіпатися, а, так би мовити, з власного досвіду. Два роки тому я писав точнісінько на таку тему. Так от, оповідання так ніде в друк і не потрапило (хоча й було озвучене (ахтунг! самопіар
). І після написання я щиро вважав його таким гарним і таким чудовим. Але пройшов час і ці самі питання я адресую собі. При тому, наразі відповісти на них теж не в змозі.
8L.L.16-02-2014 13:54
Спочатку подобалось. Гарний опис того, які події можуть зіпсувати найспокійніший день, і ще кращий - якою жорстокою може виявитися дуже симпатична зовні людина. Єдиний недолік у першій частині - ось це речення:
Цей філософський відступ вибиває читача з плину сюжета.Далі почались неправдоподібності.
1. Будь-який кіт, вирвавшись із ящика (до речі, якщо дерев'яний, то скоріше ящик, а не коробка) відразу дремене геть чи принаймні спробує це зробити і пробуватиме, доки не вийде. У вас же кіт випустив кігті лише тоді, як йому ока припекли, а до того лише благально нявчав. Ну це ж не собака, що вилятиме хвостом навіть тоді, як господар його битиме.
2.
Виглядає, як роздуми кота, але кіт не міг так мислити. По-перше, коти нерозумні істоти і нічогісінько не знають про посмертя. А по-друге, тварини до останнього борються за життя. Знаю історію, розказану ветеринаром, коли люди принесли присипляти стару кішку - смертельної дози снодійного (чи чим їх там убивають) у тварини ще сім хвилин билося серце. Це тільки жорстокі люди могли придумати таку казку, що краще істоту вбити, щоб не мучилась - на виправдання своєї жорстокості.
А ще далі пішла повна маячня. Перед нами постає незрозуміла, але дуже добра істота, що зцілює кота і навіть віддає йому частинку свого серця. Авторе, але ж потім у вас це "втілення доброти" мордує юнака разів у десять довше, ніж той кота! І ще й як мордує - з насолодою, повільно випускаючи кіготь перед оком людини... Я ніколи не повірю, що на таке здатен хтось, хто має таке добре серце! Чим той месник принципово кращий за самого кривдника?
І то було б нічого. Я думала, що коли месник каже, що він не такий жорстокий, як здається, і позбавить юнака фізичних мук - чесно, я вирішила, що він зараз зцілить побитого юнака, залишивши йому сумний досвід і муки совісті. Але месник його вбив! Може, це й справедливо - але ж який добрий борець за справедливість!
Останнє речення, де месник залишається в образі кота, все пояснило. Він просто помстився за "свого". Ідею добра я перестала сприймати ще з середини оповідання; тепер ще й ідея справедливості постала надто примітивною, бо це справедливість з точки зору котячого племені - і ні про що загальнолюдське там не йдеться.
9автор16-02-2014 15:21
Фантоме, ну тут все просто. Як не крути, всього в короткому оповіданні не викласи. Тому це лише такий собі простий випадок на дорозі. Якби я й далі продовжив розвивати моралі та принципи мандрівника, то й зовсім відхилився від теми. А щодо моєї жорстокості, то можливо ви праві, але інколи люди роблять такі вчинки, котрі пробачити неможливо. Я мабуть здамся для вас надто жорстоким, але я вчинив би точнісінько так само. Коли я писав це опвідання, для мене, як муза, діяв роман Івана Франка "Перехресні Стежки", оскільки мене дуже вразили знущання над котом, описані письменником, але найбільше мене загнала в ступор реакція моїх одногрупників. Вони... сміялися. Реготали, ніби це якась звична подія, ніби так і треба. І якщо вже дивитися масштабно, то від людських рук страждає дуже багато тварин. І як ще дати зрозуміти, як не такою химерною історією, що кожна жива істота відчуває біль, що рано чи пізно ми відповідатимемо за наші вчинки. І не важливо кого ми скривдили, людину чи безневинного кота, який просто намагався вижити.
10автор16-02-2014 15:38
Як не сумно це говорити, але не з кожного полону можна вирватися, і не з кожної цупкої хватки виплутатися. Інколи трапляються люди спритні та сильні в руках...
Нехай коти не вміють мислити як люди, не знають що таке життя чи смерть, але в тому що вони нерозумні, тут я посперечаюся. Коти досить хитрі і розумні тварини. І розуміють вони набагато більше ніж ми думаємо. В мене стільки різних ситуацій пов'язаних з цими тваринами, що я просто не можу повірити в те, ніби вони не здатні мислити. А щодо розуміння смерті, то я певен, що у них щодо цього є своєрідні думки (чи бодай якесь примітивне уявлення). Так, тварини до останнього боряться за життя, але це важко робити, коли перебийтий хребет, зламані ребра і повільно стікаєш кров'ю.
11Пухнастик-Шалапут03-03-2014 11:19
Нє, ну думаю, всім зрозуміло, що Пухнастик-Шалапут, попри своє длітєльноє отсутствіє, просто не міг пройти повз це оповідання. В силу закономірних причин...
Відразу ж слід обозначити, що Пухнастик-Шалапут виступає катєгорічєскі проти знущань над будь-якими представниками родини котячих, та і взагалі проти будь-яких знущань, коли на то пішло.
Пухнастик-Шалапут висловлює солідарність з усіма обіженними і угнітьонними.
А щодо оповідання - то воно, по ідеї, непогане, одначе його зміст аж надто дидактичний, а задум - очевидний.
Є багато чисто технічних ляпів, а також психологічних нестиковок. Ось, наприклад, автор пише, що герой з радісною усмішкою піднявся назустріч незнайомцеві у чорному плащі. Важко уявити собі людину, яка спроможна радісно усміхатись після того, як їй виколупали око. Ну, принаймні Пухнастик-Шалапут вважає це малоймовірним.
За ідеєю в цілому нагадало розсказ Говарда Лавкрафта "Коти Ултару". Кстаті, ПуШ рекомендую для прочтєнія всім любителям "котячих" історій. Вісьма поучітєльно. Но болєє лаконічно, шо вже плюс.
І ще одне.
Не зовсім зрозуміло, нащо герою було тащити напівмертвого кота - в коробці, панове! - кудись ген за село, щоб там приктрупити. Невже цього не можна було зробити вдома? Ну і взагалі - якщо ми вже послуговуємося такою кількістю штампів - то чи не більш вірогідною була б розправа над нахабним ворюгою в формі утоплення? Або повішання - якщо слідувати стопами класиків? Вопшім, ці моменти виглядають неубідітєльно. Варто б їх якось прояснити.
Ну а так - як криваво-реалістична замальвка на тему жизнь і смерть звичайного котоненависника" - вполнє має право на існування.
З повагою, ПуШ.
P.S.
- І всьо-таки я жив, - сказав кіт Шрьодінгера.
12марко08-03-2014 21:53
прочитав. Задоволення не отримав. Знаєте, не можу збагнути мораль. Ідею можу,але вона аморальна. Детальні описи знущання на котом зайві, краще б акцентувати увагу на розкритті сюжету. А так - око за око?
Ітого.
темнувато, не страшно, місцями бридко.
проте досить атмосферно.
напевно, я не Ваш читач
13Естелла11-03-2014 19:43
Шановний, Ви мали б проставити на своєму оповіданні позначку "18+": наскільки я пам'ятаю, в правилах конкурсу немає вікового обмеження, і тут можуть бути діти. Такі відверті сцени насильства мені неприємно було читати, а я офіційно вже доросла. Вибачте, але складається враження, що Ви самі отримуєте насолоду від страждань живих істот. Ну, а про те, наскільки морально відповідати насильством за насильство, вже сказали без мене. До того ж, важаю, що мала ціна утриманню від жорстокості лише зі страху, що у жертви може виявитися "крутий" захисник.
Щодо граматики, в тексті присутні неузгоджені та невірно написані слова, коми не на своєму місці. Скажіть отій учительці, що вона або несумлінно виконала перевірку, або даремно обіймає свою посаду. І наступного разу довіртеся комусь іншому - звичайно ж, краще вчитися самому.
Є декілька хороших описів, вони були єдиним світлим боком в читанні. Раджу направити свій творчий потенціал в конструктивне русло.
14няша13-03-2014 17:51
Мены було неприэмно читати твір, адже! як любитель фільмів-жахів! я знайшла купу алогічностей в анатомії котів та людини. Я уявила, як мало б бути на справді... а потім прочитала купу "мозгодовбань" поганий ой поганий чоловік.
Та краще було б написати що він хороший і молодець.