Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. 2018-12-06 в 20:41:01 | Лісовик

    Ні про що. Тепер я розумію, що мали на увазі, коли допікали мені "про звичайну стрілянину". Але я хоч трохи намагався додати драми. Тут є конфлікт, але драма та емоції відсутні, наче автор хоче нав'язати алексетимію головного героя нам як читачам.

    Успіхів.

  2. Написано гарно, за це авторові велика дяка. Оповідання тримає в напрузі. Проте тим більше розчарування. Тексту дечого бракує.

    По-перше, розуміння того, що відбувається. Що таке інформаційний вибух, як стався інформаційний опік. Чому "травмовані" стають надлюдинами - довго живуть і не старіють.

    По-друге, хто на чиєму боці. Щодо Ореста і Мартина це зрозуміло. А хто є бандити, хто головгад?

    По-третє, якщо не згадувати про інформаційний вибух (він суто антуражний), нічого не зміниться. Тобто це не фантастика насправді, а звичайнісінький детектив. Але цікавий. Але детектив.

    Удачі на конкурсі!

  3. Оповідання динамічне і гарно вибудоване, але межа між "добрими" та "поганими" героями вельми умовна, як в анекдоті про добру і злу дівчаток, які плювали з балкону. Там добра попала в 5-х людей, а зла лише у 3-х - так добро в черговий раз перемогло зло. І тут відчувалося щось подібне. Зокрема, не лише відносно Ореста (якому ще можна пробачити, бо він травмований), але й Оксани, яка кілька років працювала сестрою-доглядальницею, а потім за хвилину перетворилася у холоднокровного вбивцю. Тут слово за Станіславським.

    З іншого боку тема безсмертя і вічної молодості доволі багатообіцяюча, тому автору слід продовжити шукати в тому напрямку і з цього ще може вийти добрий твір.

    Окремо хотів зауважити місце, де люди "перемовлялися без слів" - щось у цій фразі дивне.

  4. 2018-12-09 в 15:19:12 | Грішник з другої групи
    Орест задоволений тим, що має.

    Непогана риса, варто було би повчитися в героя Але з іншого боку, те як спілкується зі злочинцями, зовсім відбиває охоту навіть з ним спілкуватися І в дилеммі арест чи Орест питань не виникає

  5. Сподобалося, як написано, сподобалися окремі ідеї: інформаційний вибух, концепція "травмованих", оце "життя у Світі", у минулому тощо.

    Не спободалося, що деякі з цих цікавих і багатих ідей накреслені лише пунктирно, а зовнішній екшеновий сюжет існує ніби взагалі окремо від них: чому саме сьогодні, коли старий надумав помирати, за ними прийшли - невже в інший день Мирон би від такої бригади відстрілявся? Він же явно ледь дихав. Чому сам Денис одразу не викликав підмогу?

    А що їм тепер буде за весь цей гармидер, зокрема Оксані, цивільній?

    І як це мало показати проблеми Ореста і його покоління, чи то пак навіть виду? У сцені стрілянини виокреслюються три його головні риси: він рішучий-сміливий, кмітливий і трохи садист. Тобто емоції не заважають йому думати, прораховувати й діяти, його не зупиняє мораль/емпатія. Але ми й так про це знали зі згадок Дениса, самохарактеристик тощо. Воно просто вияскравилося дії. Склалося відчуття повтору. І лишається тільки якась печаль, а відповіді на питання, що закономірно постало, немає. І це питання: так що ж краще, те, що було, чи те, що зараз? Чи різниці немає? Травмовані - це жахлива помилка цивілізації чи новий, досконаліший вид?

    Чи все справді погано, що зараз, що тоді?

    Якось мутно воно все вийшло.

    Але, попри певне розчарування від фіналу, мені радше сподобалося. Усе-таки є ці ідеї, психологічно цікаві моменти, екшен, знову ж таки. "Стріляла паскудно" - ух ти ж господи, щемливий реалізм))

  6. Окей, дякую всім за коменти! Поговоримо детальніше:

    1) Лісовик:

    Ні про що. Тепер я розумію, що мали на увазі, коли допікали мені "про звичайну стрілянину". Але я хоч трохи намагався додати драми. Тут є конфлікт, але драма та емоції відсутні, наче автор хоче нав'язати алексетимію головного героя нам як читачам.
    Успіхів.

    Так, справді, я дещно перегнув з нагнітанням сухості в тексті. Але дякую, що прочитали!

    2) Птиця Сірін:

    По-перше, розуміння того, що відбувається. Що таке інформаційний вибух, як стався інформаційний опік. Чому "травмовані" стають надлюдинами - довго живуть і не старіють.
    По-друге, хто на чиєму боці. Щодо Ореста і Мартина це зрозуміло. А хто є бандити, хто головгад?
    По-третє, якщо не згадувати про інформаційний вибух (він суто антуражний), нічого не зміниться. Тобто це не фантастика насправді, а звичайнісінький детектив. Але цікавий. Але детектив.

    Я б не назвав це детективом, але назагал я з вами згоден. Я написав це оповідання як частину запланованого циклу про цей світ і якось не врахував, що за межами циклу фантастичний елемент не є надто важливим для сюжету окремого оповідання. Але вийшов радше бойовик, ніж детектив.

    Головгад і бандити - то просто бандити wink

    Щодо природи інформаційного вибуху - я не планую це розкривати. Ніколи. Така політика партії. Така концепція світу.

    3) Віктор Полянко:

    межа між "добрими" та "поганими" героями вельми умовна... Оксани, яка кілька років працювала сестрою-доглядальницею, а потім за хвилину перетворилася у холоднокровного вбивцю.

    Згоден, різкий вийшов перехід. В моєму уявленні про Оксану у неї просто було шалене бажання помститись за Мартина. Втім, це справді не дуже реалістично. А от щодо межі між хорошими і поганими - тут якраз прямо як в житті wink

    4) Грішник з другої групи:

    Але з іншого боку, те як спілкується зі злочинцями, зовсім відбиває охоту навіть з ним спілкуватися І в дилеммі арест чи Орест питань не виникає

    У мене теж. В жодному разі не хочу, щоб комусь вчинки Ореста видались здоровими. Я радше хотів показати поганий світ, де погана людина грає на хорошому боці. Тому дякую за адекватну реакцію.

    5) Рибка:

    ...чому саме сьогодні, коли старий надумав помирати, за ними прийшли...
    Чому сам Денис одразу не викликав підмогу?
    А що їм тепер буде за весь цей гармидер, зокрема Оксані, цивільній?
    І це питання: так що ж краще, те, що було, чи те, що зараз? Чи різниці немає? Травмовані - це жахлива помилка цивілізації чи новий, досконаліший вид?

    Прийшли саме в той день, тому що приходили не за Мартином, а за Чобою. Просто знали, що Чоба прийде в день смерті Мартина.

    Денис не міг викликати підмогу одразу, тому що він не мав рації. Вони ж не патрульні, та й взагалі не при виконанні - треба був телефон.

    А за гармидер їм нічого не буде. Оксана залишиться невинною, ніхто навіть не намагатиметься звинуватити її в участі. Поліція вже 70 років покриває витівки Ореста Чоби, їм не вперше зливати справу. Тим паче вони радітимуть смерті сина Кесаря, бо Кесар був одним з найвідоміших кримінальних лідерів Києва. Про його смерть я скоро напишу окреме оповідання wink

    Щодо глобальних питань: зараз точно краще, ніж у світі цього оповідання. Я думав, це очевидно з купи смертей у творі LOL Просто вирішив показати альтернативу глобалізації. Дякую за детальний відгук!

  7. 2018-12-10 в 17:56:30 | Крампус

    А мені щось у цьому оповіданні сподобалось. Дух фільмів Тарантіно, "Шаленого Макса" cool smile

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, вкажіть пароль і свій актуальний email.

(обов’язково)