Повернутися на сторінку

Коментарів: 7

  1. 2018-12-06 в 20:41:01 | Лісовик

    Ні про що. Тепер я розумію, що мали на увазі, коли допікали мені "про звичайну стрілянину". Але я хоч трохи намагався додати драми. Тут є конфлікт, але драма та емоції відсутні, наче автор хоче нав'язати алексетимію головного героя нам як читачам.

    Успіхів.

  2. Написано гарно, за це авторові велика дяка. Оповідання тримає в напрузі. Проте тим більше розчарування. Тексту дечого бракує.

    По-перше, розуміння того, що відбувається. Що таке інформаційний вибух, як стався інформаційний опік. Чому "травмовані" стають надлюдинами - довго живуть і не старіють.

    По-друге, хто на чиєму боці. Щодо Ореста і Мартина це зрозуміло. А хто є бандити, хто головгад?

    По-третє, якщо не згадувати про інформаційний вибух (він суто антуражний), нічого не зміниться. Тобто це не фантастика насправді, а звичайнісінький детектив. Але цікавий. Але детектив.

    Удачі на конкурсі!

  3. Оповідання динамічне і гарно вибудоване, але межа між "добрими" та "поганими" героями вельми умовна, як в анекдоті про добру і злу дівчаток, які плювали з балкону. Там добра попала в 5-х людей, а зла лише у 3-х - так добро в черговий раз перемогло зло. І тут відчувалося щось подібне. Зокрема, не лише відносно Ореста (якому ще можна пробачити, бо він травмований), але й Оксани, яка кілька років працювала сестрою-доглядальницею, а потім за хвилину перетворилася у холоднокровного вбивцю. Тут слово за Станіславським.

    З іншого боку тема безсмертя і вічної молодості доволі багатообіцяюча, тому автору слід продовжити шукати в тому напрямку і з цього ще може вийти добрий твір.

    Окремо хотів зауважити місце, де люди "перемовлялися без слів" - щось у цій фразі дивне.

  4. 2018-12-09 в 15:19:12 | Грішник з другої групи
    Орест задоволений тим, що має.

    Непогана риса, варто було би повчитися в героя Але з іншого боку, те як спілкується зі злочинцями, зовсім відбиває охоту навіть з ним спілкуватися І в дилеммі арест чи Орест питань не виникає

  5. Сподобалося, як написано, сподобалися окремі ідеї: інформаційний вибух, концепція "травмованих", оце "життя у Світі", у минулому тощо.

    Не спободалося, що деякі з цих цікавих і багатих ідей накреслені лише пунктирно, а зовнішній екшеновий сюжет існує ніби взагалі окремо від них: чому саме сьогодні, коли старий надумав помирати, за ними прийшли - невже в інший день Мирон би від такої бригади відстрілявся? Він же явно ледь дихав. Чому сам Денис одразу не викликав підмогу?

    А що їм тепер буде за весь цей гармидер, зокрема Оксані, цивільній?

    І як це мало показати проблеми Ореста і його покоління, чи то пак навіть виду? У сцені стрілянини виокреслюються три його головні риси: він рішучий-сміливий, кмітливий і трохи садист. Тобто емоції не заважають йому думати, прораховувати й діяти, його не зупиняє мораль/емпатія. Але ми й так про це знали зі згадок Дениса, самохарактеристик тощо. Воно просто вияскравилося дії. Склалося відчуття повтору. І лишається тільки якась печаль, а відповіді на питання, що закономірно постало, немає. І це питання: так що ж краще, те, що було, чи те, що зараз? Чи різниці немає? Травмовані - це жахлива помилка цивілізації чи новий, досконаліший вид?

    Чи все справді погано, що зараз, що тоді?

    Якось мутно воно все вийшло.

    Але, попри певне розчарування від фіналу, мені радше сподобалося. Усе-таки є ці ідеї, психологічно цікаві моменти, екшен, знову ж таки. "Стріляла паскудно" - ух ти ж господи, щемливий реалізм))

  6. Окей, дякую всім за коменти! Поговоримо детальніше:

    1) Лісовик:

    Ні про що. Тепер я розумію, що мали на увазі, коли допікали мені "про звичайну стрілянину". Але я хоч трохи намагався додати драми. Тут є конфлікт, але драма та емоції відсутні, наче автор хоче нав'язати алексетимію головного героя нам як читачам.
    Успіхів.

    Так, справді, я дещно перегнув з нагнітанням сухості в тексті. Але дякую, що прочитали!

    2) Птиця Сірін:

    По-перше, розуміння того, що відбувається. Що таке інформаційний вибух, як стався інформаційний опік. Чому "травмовані" стають надлюдинами - довго живуть і не старіють.
    По-друге, хто на чиєму боці. Щодо Ореста і Мартина це зрозуміло. А хто є бандити, хто головгад?
    По-третє, якщо не згадувати про інформаційний вибух (він суто антуражний), нічого не зміниться. Тобто це не фантастика насправді, а звичайнісінький детектив. Але цікавий. Але детектив.

    Я б не назвав це детективом, але назагал я з вами згоден. Я написав це оповідання як частину запланованого циклу про цей світ і якось не врахував, що за межами циклу фантастичний елемент не є надто важливим для сюжету окремого оповідання. Але вийшов радше бойовик, ніж детектив.

    Головгад і бандити - то просто бандити wink

    Щодо природи інформаційного вибуху - я не планую це розкривати. Ніколи. Така політика партії. Така концепція світу.

    3) Віктор Полянко:

    межа між "добрими" та "поганими" героями вельми умовна... Оксани, яка кілька років працювала сестрою-доглядальницею, а потім за хвилину перетворилася у холоднокровного вбивцю.

    Згоден, різкий вийшов перехід. В моєму уявленні про Оксану у неї просто було шалене бажання помститись за Мартина. Втім, це справді не дуже реалістично. А от щодо межі між хорошими і поганими - тут якраз прямо як в житті wink

    4) Грішник з другої групи:

    Але з іншого боку, те як спілкується зі злочинцями, зовсім відбиває охоту навіть з ним спілкуватися І в дилеммі арест чи Орест питань не виникає

    У мене теж. В жодному разі не хочу, щоб комусь вчинки Ореста видались здоровими. Я радше хотів показати поганий світ, де погана людина грає на хорошому боці. Тому дякую за адекватну реакцію.

    5) Рибка:

    ...чому саме сьогодні, коли старий надумав помирати, за ними прийшли...
    Чому сам Денис одразу не викликав підмогу?
    А що їм тепер буде за весь цей гармидер, зокрема Оксані, цивільній?
    І це питання: так що ж краще, те, що було, чи те, що зараз? Чи різниці немає? Травмовані - це жахлива помилка цивілізації чи новий, досконаліший вид?

    Прийшли саме в той день, тому що приходили не за Мартином, а за Чобою. Просто знали, що Чоба прийде в день смерті Мартина.

    Денис не міг викликати підмогу одразу, тому що він не мав рації. Вони ж не патрульні, та й взагалі не при виконанні - треба був телефон.

    А за гармидер їм нічого не буде. Оксана залишиться невинною, ніхто навіть не намагатиметься звинуватити її в участі. Поліція вже 70 років покриває витівки Ореста Чоби, їм не вперше зливати справу. Тим паче вони радітимуть смерті сина Кесаря, бо Кесар був одним з найвідоміших кримінальних лідерів Києва. Про його смерть я скоро напишу окреме оповідання wink

    Щодо глобальних питань: зараз точно краще, ніж у світі цього оповідання. Я думав, це очевидно з купи смертей у творі LOL Просто вирішив показати альтернативу глобалізації. Дякую за детальний відгук!

  7. 2018-12-10 в 17:56:30 | Крампус

    А мені щось у цьому оповіданні сподобалось. Дух фільмів Тарантіно, "Шаленого Макса" cool smile

Повернутися на сторінку