Обізнаність автора в народних традиціях видає вислів "на Івана Купала". Це свято є церковним і його дата абсолютно не прив"язана до жодних природних явищ. Тоді як свято Купала, що відзначається рідновірами у день літнього сонцестояння, є тим самим споконвічним магічним днем та ніччю наших предків.
Пухнастику-Шалапуте, не всім же писати твори з елементами «м’яса». Іноді хочеться чогось хорошого, щоб, хоча б на мить, позабути про всі негаразди світу і, після прочитаного, посміхнутися, а не шукати мило та мотузку… Вибачте, що не вдалося задовольнити Ваші хижацькі потреби, надіюсь, їх зможуть задовольнити інші.
Аноніме, ви не правий, Івана Купала - це цілковито язичницьке свято. У Православній Церкві ніякого "купала" ніколи не було, просто день пам'яті Йоана Хрестителя співпав із днем коли язичники святкували Купала, і це у свідомості неосвіченого люду перемішалося.
Я дуже не люблю подібне "язичницьке" фентезі, однак коли воно так гарно написане, то тут уже критицизм зникає, десь коли мова доходить до водяника.
Гулю, це ви поспішили з віртуозною мовою. Цебто, вона таки віртуозна, але чистити й чистити. Дуже багато русизмів, і не лише відвертих, а просто слів та виразів, які формально начебто русизмами не є, але звучать по-російськи. У якомусь іншому тексті воно б пройшло непоміченим, але ця казка настільки етнічна, що вони дуже ріжуть око. Наприклад - Лісовий, Водяний (краще Лісовик та Водяник).
Далі просто вивалюю список таких виразів, а ви вже самі дивіться, чи треба їх міняти і як саме:
озноб, покидає, безкінечно, позабув, коряві, стисли, як ти виглядаєш (треба - маєш вигляд), заслуговуєш кращого (на краще), осушив, кромішній, поклонившись.
А хто такі "соловії"? Чи не родичі вони дівкам легкої поведінки?
Хотів ще придовбатися до "вісімдесят літ" - але зупинився, бо, мабуть, мається на увазі саме літа, а не роки. Але на це бажано хоч якось звернути увагу читача.
Вишиванка зі спеки та шаровари з марева - чудовий образ, вітаю.
Моя мила Осико - зовсім не батьківський вираз. Скоріше він підходить старому ловеласові. Тим більше два "м" підряд,краще б написати, наприклад, так: моя рідна Осичко. Втім, авторові видніше, звичайно.
Ще раз Щиро Дякую за зауваження! Удосконалю, хоча, здається, Водяного не було, був Водяник, Болотяник, Польовик, а Лісовий справді упущення. "А хто такі "соловії"?" - підкажіть де це, в якому абзаці? Бо є "Стихли солов’ї", - але в слові нема помилки.
Коментарів: 12
Обізнаність автора в народних традиціях видає вислів "на Івана Купала". Це свято є церковним і його дата абсолютно не прив"язана до жодних природних явищ. Тоді як свято Купала, що відзначається рідновірами у день літнього сонцестояння, є тим самим споконвічним магічним днем та ніччю наших предків.
Віртуозна мова, чуттєвість - на найвищому рівні. Дуже добре
Динамічно... така собі казка
приємно було читати
Гарна лісова казочка))
Але мені здалась трохи скомканою... Втім, все одне гарно.
А де мої улюблені трупи?
неееемаааа
*плаче*
Щиро дякую за зауваження та особисті враження.
Пухнастику-Шалапуте, не всім же писати твори з елементами «м’яса». Іноді хочеться чогось хорошого, щоб, хоча б на мить, позабути про всі негаразди світу і, після прочитаного, посміхнутися, а не шукати мило та мотузку… Вибачте, що не вдалося задовольнити Ваші хижацькі потреби, надіюсь, їх зможуть задовольнити інші.
Аноніме, ви не правий, Івана Купала - це цілковито язичницьке свято. У Православній Церкві ніякого "купала" ніколи не було, просто день пам'яті Йоана Хрестителя співпав із днем коли язичники святкували Купала, і це у свідомості неосвіченого люду перемішалося.
Я дуже не люблю подібне "язичницьке" фентезі, однак коли воно так гарно написане, то тут уже критицизм зникає, десь коли мова доходить до водяника.
Гулю, це ви поспішили з віртуозною мовою. Цебто, вона таки віртуозна, але чистити й чистити. Дуже багато русизмів, і не лише відвертих, а просто слів та виразів, які формально начебто русизмами не є, але звучать по-російськи. У якомусь іншому тексті воно б пройшло непоміченим, але ця казка настільки етнічна, що вони дуже ріжуть око. Наприклад - Лісовий, Водяний (краще Лісовик та Водяник).
Далі просто вивалюю список таких виразів, а ви вже самі дивіться, чи треба їх міняти і як саме:
озноб, покидає, безкінечно, позабув, коряві, стисли, як ти виглядаєш (треба - маєш вигляд), заслуговуєш кращого (на краще), осушив, кромішній, поклонившись.
А хто такі "соловії"?
Чи не родичі вони дівкам легкої поведінки? 
Хотів ще придовбатися до "вісімдесят літ" - але зупинився, бо, мабуть, мається на увазі саме літа, а не роки. Але на це бажано хоч якось звернути увагу читача.
Вишиванка зі спеки та шаровари з марева - чудовий образ, вітаю.
Моя мила Осико - зовсім не батьківський вираз. Скоріше він підходить старому ловеласові.
Тим більше два "м" підряд,краще б написати, наприклад, так: моя рідна Осичко. Втім, авторові видніше, звичайно.
Прекрасний прозорий, бугор бруду, пояс плісняви - пр-пр, б-б, п-п.
"несправжні духи" - мені здається, тут "не" має бути окремо.
А, ще пунктуація кульгає. Не вистачає ком у реченні
"За три дні до народження, мене пробудив люблячий голос тата", і ще в кількох.
Фух. Вибачте за прискіпливість, але оповідання мені сподобалося і я буду радий, якщо з моєю допомогою воно стане ще кращим.
Ще раз Щиро Дякую за зауваження! Удосконалю, хоча, здається, Водяного не було, був Водяник, Болотяник, Польовик, а Лісовий справді упущення. "А хто такі "соловії"?" - підкажіть де це, в якому абзаці? Бо є "Стихли солов’ї", - але в слові нема помилки.
>квакали так голосно, що не було чути соловіїв
>стояв не прекрасний Водяний,
Ой, знову таки дякую!
Дійсно, слід трішечки попрацювати з редактором, а в цілому - дуже гарно!