Повернутися на сторінку

Коментарів: 12

  1. От всі ви, чоловіки, такі! Знаєте, що у вас закохана дівчина, яку ви не кохаєте - і сприймаєте це, як бозна яке лихо! так боїтесь її почуття! Хоча що поганого в тому, що вас кохають? ну значить ви хоч трохи того гідні.

    Зате потім виявляється, що це дуже вигідно, коли дівчина кохає - є на кого скинути свої тягарі! А потім, як вигоду отримаєте, вважаєте свої почуття примарними, а стосунки з дівчиною - помилкою. А хто ж, як не вона, була поруч, коли вам було важко? Така от чорна невдячність!

    Втім, чого ще від вас чекати, коли ви тільки й вмієте, що закохуватись у загадкових жінок та поринати в філософії про інші реальності, а зовсім нездатні вирішити проблему, яка у вас просто під носом. От скажімо: діти з різних соціальних шарів у церкві б'ються. Вас тільки й вистачить, що мовчки обуритись та відчути прикрість, що не можете сконцентруватись на службі. Ні заступитись за біднішого, ні хоча б спробувати примирити їх - нічого!

    Знаєте, я не проти, щоб більшість із вас емігрувала кудись у іншу реальність.

    Ну, лірично-філософський відступ закінчено, а тепер по суті.

    От і перші політичні мотиви на конкурсі! smile Але, як на мене, політична ситуація в країні - заслабка мотивація для пошуку інших реальностей.

  2. Знаєте, я не проти, щоб більшість із вас емігрувала кудись у іншу реальність.

    Грін Грей в таких випадках співає: "Эммигрант увидел мир"

    Ну, лірично-філософський відступ закінчено, а тепер по суті.

    Нє, у вас тут, по ходу, одна лірика. З філософією варто б трохи більше напружитись.

    Не подумайте, я не відстоюю гендерного статусу. Ви безумовно праві - чоловіки, ясна річ, - казли. Як кажуть, голий чоловік у профіль це "Ні то-ні сьо і сбоку бантік".Просто я за вас переживаю. Адже високоморальна особистість, по ідеї, не повинна камуфлюватися за рахунок ганьблення інших людей (тим паче такої багаточисельної, поділеної за статевою ознакою, мультинаціональної соцгрупи, як чоловіки).

  3. LL, Нурсултане, ви, теє, спокійніше, конкурс тільки розпочинається, а вже така напруга.smile

    Щодо оповідання.

    Ніби й написано гарно, і текстових ляпів не так багато (є трохи повторюваності, загублені коми). Але - не зачепило.

    В чому причина? Враховуючи класичну структуру оповідання, у вступній частині повинен прописуватися конфлікт. Читаючи, зрозумів, що конфлікт полягає у наступному: герой закохався у таємничу незнайомку, а та зникла, залишивши на згадку лише таємничу прикрасу.

    Як вивляється потім, герой все оповідання у пошуку. Але шукає він не лише незнайомку (розв"язування конфлікту), а й шлях у паралельний світ. То це вже інший конфлікт?

    Пошуки якісь невпевнені. По суті, ГГ пливе за течією, якийсь він... ніякий. Йому не хочеться співчувати. Це, звісно, особиста думка, але, для прикладу, у зауваженні LL є суттєвий момент: ГГ грається з почуттями дівчини, лише щоб заспокоїтись самому. І таким "герой" залишається до кінця твору. Так, йому тепер кортить в іншу реальність, а що він для цього зробив? Обнишпорив кабінет учителя?

    Є в оповіданні кілька протиречивих моментів: якщо Вікторія вже вміє мандрувати паралельними світами, для чого питає про це ГГ, збуджуючи справедливу підозру?

    ГГ - спеціаліст з етики. Логічно міркуючи - його учитель теж. І як вони шукали механізми мандрівок у паралельні світи? Вони ж не фізики, не технарі?

    Та й взагалі: варто, мабуть, не шукати ідеальний світ (герої наївні, якщо вважають, що такі існують), а пробувати змінити свій власний.

    Видно, що у автора є хороший потенціал для художньої літератури, але, у даному випадку, у творі необхідно ретельно розставити акценти.

    Успіху на конкурсі!

  4. Пошуки дороги в іншу реальність спеціаліст з етики проводить на філософському рівці. Якщо кожен буде самоудосконалюватися, то й реальність стане іншою. Дорогою мусить стати самоудосконалення. Принаймні так вважав покійний професор.До чого тут фізики?

    Наводжу цитату з тверджень професора

    Якщо людина працюватиме над удосконаленням своєї духовної сутності, вона знайде дорогу до іншої реальності…Такої, в якій сама захоче жити.

    Тобто, якщо кожен почне з себе й удосконалить себе зміниться і реальність.

  5. Дорогою мусить стати самоудосконалення. Принаймні так вважав покійний професор.До чого тут фізики?
    Наводжу цитату з тверджень професора
    Якщо людина працюватиме над удосконаленням своєї духовної сутності, вона знайде дорогу до іншої реальності…Такої, в якій сама захоче жити.
    Тобто, якщо кожен почне з себе й удосконалить себе зміниться і реальність.

    Дійсно, авторе, тут я був неправий, вибачте.

    Тільки, виходить, поганий у професора учень, бо виразних кроків до самоудосконалення я у нього не помітив?

  6. 2014-02-04 в 12:03:25 | Аноним
    Тільки, виходить, поганий у професора учень, бо виразних кроків до самоудосконалення я у нього не помітив?

    Так, він ще не знайшов дороги, але ж і сам професор її не встиг знайти. Проте все попереду, бо:

    Я втратив її. Проте знайшов себе. На мене чекала нелегка розмова з Софією і довгі пошуки дороги в іншу реальність.

    Він зрозумв, що негідно вчинив з дівчиною, а також усвідомив, що пошуки (самоудосконалення) будуть довгим.

    Автор не прагнув, щоб ГГ до кінця оповідання абсолютно змінився, автор прагнув, щоб ГГ усвідомив помилки. Автор не прихильник того, коли негативного героя, до кінця оповідання роблять ідеальним. Або навпаки.

    Дякую, що прочитали.

  7. Вітаю, авторе!

    Питання до світу: навіщо створювати новий світ, коли для оповідання він не дає абсолютно нічого? Події могли відбуватися і в нашій реальності, і, гадаю, було б цікавіше.

    Далі. Зовсім не зрозуміло, хто така Вікторія (до речі, у вас вона двічі чомусь стала Віленою) і Костянтин. Чому вони шукають придатну для життя реальність? Що трапилося з їхньою власною реальністю? І чому світ №3 непридатний для життя? Вами він зображений цілком собі придатним (в ньому ж люди живуть, кохають, радіють, навчаються і т.д.). Які тоді критерії "придатності" у Вікторії?

    Назагал, питань дуже і дуже багато, на які б хотілося почути відповіді. Нажаль, бажання лишається бажанням.

    За формою подачі оповідання від першої особи, то ГГ просто не міг знати, куди зникла Вікторія, про що і з ким вона потім балакала. Себто, за такого фіналу подачу треба було робити від третьої особи.

    Сам перебіг подій якийсь млявенький. Оповідання - претензія на детектив, але гостроти сюжету немає. Тут би додати саспенсу, можливо трохи містики, але це так - НМД.

    І щодо реалізації: просто купа зайвих уточнень. Дуже заважають при читанні.

    Успіхів та наснаги!

  8. Читаю твір удруге. Але не тому, що захотілося, а тому що не мав часу ретельно розібрати під час першого читання.

    Пробачте, авторе, але твір мені зовсім не сподобався із багатьох причин: незграбний сюжет, повний суперечностей виклад, відверта невичитаність. От останнє, коли твір вкрай невичитаний, завжди найбільше кидається в око і нараз псує враження від оповідання, НМСД.

    По собі знаю, що Капітан Очевидність чомусь не бажає сидіти поруч письменника в час творення. Натомість залюбки сідає поруч читача. Тож те, що Фантом назвав зайвими уточненнями, спробую виокремити в загальному масиві зауваг. Отож:

    — зайве «було»: «Від Кам’янця-Подільського до гірськолижного містечка «Товтри» було трохи більше десяти кілометрів» (відстань між населеними пунктами змінилася? Тоді навіщо «було»?);

    — «Увагу привернув невеличкий котедж. Він не був схожий на господарське приміщення» — Враховуючи, що котедж — це невеликий одноквартирний житловий будинок, то він не повинен бути подвійно «невеличким» й не має бути схожим на будь-що, окрім одноквартирного житлового будинку;

    — «Знаменитість, — пояснила покоївка» — не зовсім доладне оформлення прямої мови, зважаючи на те, що словом «знаменитість» покоївка й так пояснила. Нащо ж дублювання? Хоча, тут можна не зважати, адже навіть у відомих творах часто можна зустріти подібні конструкції. Ну, а про «знаменитість» «знаменитості» — далі;

    — «Раптом світло у ВІКНАХ згасло. Я втратив цікавість до того, що відбувалося за ВІКНОМ. Дивитися в освітлені ВІКНА значно цікавіше, аніж у темні.» — окрім потрійних ВІКОН можемо спостерігати за появою Кепа в останньому реченні;

    — «Розріз довгої шкіряної спідниці оголював стрункі ноги в чорних панчохах й оксамитові підв’язки такого ж зеленого кольору, як і корсет». Що ж, якщо попри мої припущення це писав чоловік, то жіночої критики щодо цього моменту йому має дістатися удосталь. Приблизно так, гадаю, мали виглядати «інтердівчатка» з «інтуристів», а не знаменитості з цілим статком на шиї. Тим паче такий гардероб не личить образові «містичної» панни. Бо ще трохи і всі її «таємниці» стануть явними. Хоча, і тут можна не зважати. Знаменитості усього світу інколи теж демонструють відвертий несмак в одязі, так же?;

    — «Я сидів за столиком, битий лихоманкою, наче температура тіла у мене була за сорок». — НМСД такі порівняння — перебір. Ну, розумію, якби ГГ щойно вибрався зі смертельного двобою із вовкулаками чи якби раптом пізнав вселенську істину. Та якби хоча б голяка пробігся по тих засніжених схилах. А так виходить якась невмотивована хворобливість. Якщо ж це така грандіозна ейфорія від вигляду нікому не знайомої знаменитості (!), то чому у розмові з нею ГГ лишається холоднокровним мачо? Та й взагалі, його трясе від вигляду дівчини, зате від нокаутуючого удару в тім’ячко — так ото: повалявся трохи і здивовано знизав плечима. Також слід знову звернути погляд до Капітана Очевидності, котрий категорично заявляє, що при лихоманці й так кидає в жар, без уточнень про те, що температура піднялася. «Без сумніву, я відчував запал разом з іншими...» — ні, у Кепа іще лишилися сумніви після того побиття лихоманкою;

    «— Вікторія!

    — Роман! Викладач Вищої Етики.» — нагадало сцену із відомого кіно: «зам начальника главка». Але це, скоріше за все, НМСД, адже я так просто не відрекомендовуюся і все;

    — Гаразд, якщо ГГ примрілося крізь дим, що очі панни світяться хтивістю, то звідки він взяв, що її зіниці — крутійські, адже сам уже пару разів зауважив, що не бачив їх крізь вуаль?;

    — «Вона злегка нахилилася вперед, щоб я краще розгледів декольте, наче вже побаченого було мало. Спокушала мене». — тут уже авторові вирішувати: або це знову бешкети Кепа, або дівчина злегка нахилилися із будь-яких інших причин, крім спокушання, наприклад нюхнути одну із квіток на столі;

    — Вікторію-Вілену вже й без мене зауважили;

    — «Вона допивала чорний чай зі смаком ванілі» — як плюс до незграбного вбрання, це остаточно вбило моє враження від Вікторії. Саме зі смаком ванілі? Ароматизатор, як у кабаку, чи екстракт, як у посередньому ресторані? Вона ж каменюку носить на шиї (пробачте, іще одна ознака «аристократичного» смаку), то що не може дозволити собі пити чай із власне ваніллю? Я розумію, що у чистому вигляді ваніль додають лише в «Кока-колу», але, гадаю, такою бормотухою, як чай із будь-яким смаком, вишукану панну поїти ніззя;

    — «Я побоювався говорити про це з малознайомою людиною. Навіть якщо вона жінка» — тут я не зовсім зрозумів. Навіть, якщо вона жінка? Тобто малознайомим жінкам — більше довіри, ніж малознайомим чоловікам?;

    — «Мій піднесений настрій псувався. Приїхав у гірськолижне містечко, щоб відпочити й розслабитися». — то його піднесений настрій насправді був викликаний не потенційними амурними стосунками із красапєтою, а приїздом у гірськолижне містечко? Так він приїхав же ж, мінімум, вчора. І чого автор розжовував про ті залицяння, коли все щастя замикалось довкола відпустки?!;

    Тепер я припиняю повторне читання, адже бачу, що виконую невдячну роботу — замість автора вичитую оповідання. Тож наступні неоковирності не коментую. Хіба, із того, що запам’яталося, — 2 яскравих моменти:

    1) Софійка і ГГ обговорюють таємничу панну, далі одне одного перепитують прямим текстом, чи знають про неї хоч щось і обидва віднєкуються. Врешті в тому ж діалозі ГГ називає невідому «Вікторією», а Софія не лише не звертає на це уваги, а й сама відповідає саме про Вікторію. Іще й у підсумку ГГ міркує, що та таємнича панна — точно Вікторія. Комедія? — Ні, серйозне оповідання з претензією не лише на детектив, а й на якісь паралелі із політичною ситуацією. Хоча, знову ж таки, останніми подіями тут й не пахне — старшина і гетьман знущались над Україною рівно стільки, скільки я себе пам’ятаю;

    2) Софія згодом стає Сонею, певно, аби не повторятися. Гадаю, це недоречно. Але зручно: беремо персонажа на ім’я, скажімо, Сергій і, аби не повторятися, кличемо його: Сєра, Сєрий, Серьожа, Сергійко, Сєрж. Може, й виправдано, а чого б і ні!

    Що ж, авторе, успіхів! Без тіні сарказму зазначу, що на конкурсі буває всяке і не здивуюся, якщо цей твір пройде до фіналу.

  9. 2014-02-05 в 16:46:44 | Няша Л.

    Мені кінцівка не сподобалась. Вона тут або зайва або тема твору не розкрита.

    Нащо професору розказувати всім про інші виміри, в нього що клепки взагалі немає і він не знає що з нього будуть глузувати?

  10. Ви помиляєтеся.Це у нашому світі котеджі - одноквартирні будиночки. У змальованому світі, де переважають шестигранні хмарочоси й аеромобілі, котеджі можуть бути іншими.

    — «Розріз довгої шкіряної спідниці оголював стрункі ноги в чорних панчохах й оксамитові підв’язки такого ж зеленого кольору, як і корсет». Що ж, якщо попри мої припущення це писав чоловік, то жіночої критики щодо цього моменту йому має дістатися удосталь. Приблизно так, гадаю, мали виглядати «інтердівчатка» з «інтуристів»

    Костюм сценічний. Він може бути різного ступеню відвертості.

    — Гаразд, якщо ГГ примрілося крізь дим, що очі панни світяться хтивістю, то звідки він взяв, що її зіниці — крутійські, адже сам уже пару разів зауважив, що не бачив їх крізь вуаль?;

    Герой не стверджує, що зіниці крутійські. Так він лише думаю. А ось і речення з тексту, яке ви так перекрутили

    Думаю, що саме це запитання застигло у її крутійських зіницях, схованих за вуаллю. Може вони поблискували хотінням? Принаймні так примрілося мені крізь дим, що видихав.

    Він лише думав, уявляв, фантазував.

    «Вона допивала чорний чай зі смаком ванілі» — як плюс до незграбного вбрання, це остаточно вбило моє враження від Вікторії. Саме зі смаком ванілі? Ароматизатор, як у кабаку, чи екстракт, як у посередньому ресторані? Вона ж каменюку носить на шиї (пробачте, іще одна ознака «аристократичного» смаку

    Не варто плутати аристократичні смаки, що побутують у нашому світі з смаками, що побутують у змальованому мною світі.

    Тепер я припиняю пояснення,адже бачу, що ваш вишуканий смак і так постраждав від мого оповідання.

    Мені дуже шкода Вас: ну навіщо двічі читати те, що так категорично не подобається? Навіщо гвалтувати себе самого?

  11. Ясно, все правильно.

  12. На мій погляд, зовнішній вигляд та поведінка героїв не відповідають їхньому заявленому статусу. Під час читання мене не покидала атмосфера вульгарності. І не можна все виправдовувати реаліями змальованого світу, адже читачі все-таки з цього світу і треба подумати про те, як саме вони будуть сприймати цей тест. Принципові відмінності в реаліях мають бути додатково пояснені та обґрунтовані, але це вже завдання не для формату оповідання.

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)