— Тільки не кажи, що ти віриш в цю… в цю тупу брехню! — Арі зім’яв афішу і кинув її просто мені в лице.— А що, коли вірю? — посміхнувся я, здмухуючи папірець. — Знааю я цю усмішку, — протягнув Арі. — Останнього разу, [...]
Щоразу восени мені здається, що я помру. Ні, з моєї сім’ї ніхто не помирав в цей час від непоправних діагнозів. У мене взагалі рідних немає. Або я не знаю про їхнє існування. Або вони вирішили забути про моє – ніхто вж [...]
– І пам’ятай: один день – один труп. Це важливо, це основне правило, – я дивлюсь на те, як Влтава спокійно хлюпоче, торкаючись тераси ресторану. Не найкраще місце для того, щоб говорити про трупи цього чарівного й соняч [...]
Ці сходи — моє прокляття. Це єдиний в місті шлях до великої дороги. Сходи тягнуться від повороту біля дому старости, повз кузню, повз квартал ткаль і піднімаються вгору прольотами по 200 сходинок, не менше. І так довго [...]
