ДонькаДонКіхота

Дата реєстрації: 2015-03-14 23:11:08

Нік: ДонькаДонКіхота

Коментарів: 14

Комментарии

• Блукач
  2015-03-17 20:55:14
  

  і мені на недоречності вказували... інколи - їдко. але я за те вдячна. бо навчилася "слухати" слова, а не просто їх використовувати. я абсолютно не вважаю себе безгрішною і безпомильною.

  на спасибі - будь ласка... пишу, що думаю. нехай вибачають мені ті, кого ненароком образила...

  жаль, що твір викинули з конкурсу. я до цього аж ніяк не причетна...

• Блукач
  2015-03-17 20:39:40
  

  пане Мишіусе, хвалитися публікаціями я не буду... "чукча - не писатель, чукча - читатель". я розумію, що ви би залюбки познаходили якісь недоречності в моїх творах :cheese: але-але... художніх творів я не пишу. а хвалитися статями з літературознавства - в середовищі письменників - моветон.

• Блукач
  2015-03-17 20:36:29
  

  для автора оповідання - друга порція критики :)

  Я швиденько піднявся, вдягнув куртку, підняв наплічника і майже бігом пішов до виходу з переходу

  .

  Бігом пішов – піти можна швидко, а можна побігти. Виходу з переходу – майже внутрішня рима :wow:

  І наукова революція почала свою ходу.

  Революція почала ходу – звучить як канцеляризм. Найкраще – висловлюватися природно.

  Я просто знаю кома де та чи інша річ чекає на мене.

  Або ж я створюю цю річ, редагуючи якимось чином реальність.

  Редагувати реальність – цікавий образ. Але літературний редактор точно виправив би його.

  Почалося це вже давно. І саме науково-технічний прогрес цьому причина. Світ пронизаний потоками енергії. Вони є основою його нормального функціонування. Вони дарують життя всьому живому, і мають свої прояви в рельєфі та гідросфері. Кожна гребля, кожне осушене болото чи тунель прорубаний у скелі вносить зміни у енергопотоки світу. Це врешті решт згубить світ, і мені здається, що хтось до цього і веде.

  Згубить світ – знищить. Губити має трохи інше значення. Гублять ключі… загалом правильний розумний фрагмент, але такий науковий. Трохи стилістично випадає в художньому тексті.

  Дніпро ТИРЕ надзвичайна річка.

  Вона стояла і дивилась на мене КОМА трішки нахиливши голову вбік, а очі її сяяли сотнями веселих бісиків.

  –

  Ти говориш як божевільний, але так переконливо. Та й здаєшся таким мудрим, хоча й молодий. То що ж ти тут робиш насправді? До речі, мене звати Оксана.

  Якось надто швидко дівчина зрозуміла, що він мудрий і зовсім не божевільний. Вона ж тільки одну фразу чула? Та й ситуація мені здається трохи штучною. Дівчина сама знічев’я починає розмову, каже своє ім’я незнайомцю, якого бачить вперше. Чогось мені тут не вистачає. Наприклад, пояснення – чому вона до нього підійшла.

  Прохолодна відлига зими змінилася квітучістю весни.

  Красиво… квітучість весни… красивість фрази :cheese: не люблю красивості

  Але для мене той час промайнув кома наче сполох.

  Точно сполох? Це слово за словником означає: 1. Тривога, переляк, збентеження або хвилювання, що охопили багатьох. 2. Сигнал тривоги у випадку якого-небудь нещастя (нападу ворогів, пожежі і т. ін.). у вашому творі це означає швидкість дії – я правильно зрозуміла. Може, тут спалах? або я щось не так зрозуміла

  Вуличні тварини геть усі повтікали до лісів області.

  Геть усі… геть – просторічна форма у такому слововживанні… але, може так і треба? я би область прибрала - до лісів і все...

  Простір і час на мали для мене жодного значення.

  НЕ мали

  Витвір смертоносного мистецтва хворобливих мізків вчених.

  Красиво, але стилістично… мистецтво мізків вчених? Ого… є музика, є живопис, література… мистецтво мізків учених – це щось новеньке :roll:

  Щось я впускаю.

  Впускати – відчиняють двері і впускають. Від російського – упускать. Калька.

  Проходжу біля бокової гилки колій.

  ГІЛКИ? Слово гилка в українській мові є – однак воно має інше значення 

  Здаються саме туди мені і треба.

  Здається? І кома після цього слова.

  Хоча можливо колись так і було.

  Можливо – вставне слово. Треба виділяти комами.

  Я почав підходити до того місця, де було джерело світла.

  Почав підходити – закінчив підходити  краще – я пішов до джерела світла

  Воно стояло поряд з настільки потужним енергетичним вузлом, що його було видно не озброєним оком.

  Неозброєним – разом.

  І в ту ж секунду відскочило. Відсмикнув свої пазурі як від розпеченої сковорідки.

  Воно ВІДСКОЧИЛО – але потім пазурі ВІДСМИКНУВ він? То воно чи він?

  Склалося відчуття, що він жалівся на свого кривдника і просив захисту.

  Складається враження, а не відчуття… відчуття може з’явитися, виникнути, але не скластися

  Чомусь долі за той ранок у німецьких лісах мене щось не пускало.

  дАлі?

  Прикласти маленьке зусилля там, трішки відкоригувати тут, змінити те…

  Зусилля ДОкласти – так грамотно

  Істота не відступиться КОМА доки не знищить світ.

  Треба було шукати КОМА де заночувати.

  Я намагався відійти назад, але двоє його оплічників вже обійшли мене.

  Оплічників? Це що таке? Чи поплічників?

  Я побачив руків’я ножа, що стирчал

  О

  з правого боку, і обличчя того КОМА хто це зробив.

  Краплі дощу висіли КОМА наче чудернацька гірлянда.

  Мене наче розірвало на тисячу шматків і добряче перемішали в блендері

  .

  Розірвало – але перемішали… однакові форми мають бути

  Я блукав мільйонами світів на протязі тисячі тисяч років

  Протягом (так правильно) – на протязі нежить буває :)

  Доля ТИРЕ то єдине, що має владу над Блукачами, хоча й не може нами командувати.

  Я ТИРЕ перший в кого з’явився вибір!

  – От і добре. Не люблю КОМА коли мене чекають. – посміхнулася вона. – Ходімо!

  – Зачекай, я мою МАЮ? тобі дещо сказати…

  Чого мені ще не вистачило – якогось поступового розгортання стосунків Блукача і Оксани.. якось у них все раптово і дуже швидко вийшло. Але то специфіка жіночого читання. :-)

  Підсумок – можливо, не всі ідеї оригінальні, але назагал мені твір сподобався. Аура в нього світла і добра. Непогана ідея зі снами, які вплітаються в оповідь. Мені чомусь хотілося б, аби цих снів було більше. і більш про Блукачів... :-) Художній світ в принципі непогано описаний. Так, є одруківки, є стилістичні «недохопи» - але то виправляється. Меж вдосконаленню немає.

• Блукач
  2015-03-17 19:20:58
  

  а тут хтось жартує?

  однак "вернемся к нашим баранам", як казав персонажа одного старовинного французького фарсу.

  :) слово баран у цій ідіомі - не образа на чиюсь адресу. просто приказка.

  і заклик повернутися до оповідання... здається, автору це потрібне більше, ніж наше фехтування фразами

• Блукач
  2015-03-17 19:15:35
  

  Просто смеюсь. Я не знаю, жираф или жирафа, думаю, что жираф.

  я думаю - достатній доказ. а в словник зазирнути ліньки. ну та що ж - це вищий пілотаж. уявіть, в українській мові є паралельні форми - жираф і жирафа.

  щодо ворона - я не біолог. розповідати про те, який птах - це ворон, а який крук, не буду. мова йшла про те, що в українській мові слова ворон немає. я довела, що є. проблеми не бачу

• Блукач
  2015-03-17 19:13:13
  

  СЕР? Пане Мишіусе, у вас манія величі? до СЕРА ще дорости треба. коли англійська королева вручить вам відповідну відзнаку - тоді і називатиму СЕРОМ.

• Блукач
  2015-03-17 18:11:27
  

  в чому пан Мишіус абсолютно правий - повтори дуже шкодять оповіданню. повтор - один із чотирьох головних композиційних прийомів. однак, коли повторювання перетворюється на тенденцію - це стає хибою твору. письменникам завжди радять уникати тавтологій і нав’язливих повторів.

  Ніхто з цих людей не був здатен на подібну кристалізовану ненависть, на подібну сліпучу лють

  .

  кристалізована ненавість, сліпуча лють. надто пафосно і красиво. такого все ж таки краще уникати.

  Вони навіть і не здогадувались ще вчора, про існування цієї людини

  .

  кома тут до чого? що вона відділяє від чого? додаток від присудка? не потрібна вона там.

  Він ввібрав всіх цих людей, пережував їх особистості і йшов за своєю ціллю.

  "йшов за своєю ціллю" - негарно, кострубато. тут ціль - це мішень чи мета? про що тут йдеться?

  Тому і переслідувалися вчені - частка "ся" вказує на те, що дія спрямована на самого мовця. умиватиСя - це умивати себе. вчені переслідувалися - значить, самі себе переслідували? уникайте пасивних дієслівних форм. набагато природніше звучить: вчених ПЕРЕСЛІДУВАЛИ.

  далі буде...

• Блукач
  2015-03-17 17:24:03
  

  шановні учасники дискусії про воронів/круків/граків трохи захопилися. у нас тут конкурс художніх оповідань, а не клуб любителів зоології. слово ворон є... крапка. в художньому творі, як правило, неважливі деталі. тому не варто все ускладнювати.

  ну і ще трохи зачіпок:

  Вони навіть і не здогадувались ще вчора, про існування цієї людини. Але натовп нікого і не питав. Він ввібрав всіх цих людей – Впечатление, что люди у автора только с приставкой "эти"

  Ой-ой-ой, пане Мишіусе. Ви ж нібито знавець російської мови. Як же ж так? "эти" – це не «приставка» (префікс), це зовсім інша частина мови (її навіть у школі вивчають...). В сирій українській мові це називається займенник. (п.с. крім словника, можна також інколи в підручник зазирати… корисна річ і дуже пізнавальна)

  [сексизм] - это неоспоримый довод.

  Ну да, ну да… тільки до чого це було? Хто тут більший сексист?

  Школьный атлас-определитель животных

  .

  Так-так, саме там треба шукати значення слів. а якщо його там немає то і слова немає… наука – то ніщо, а шкільні атласи і підручники – «наше всьо». 

• Блукач
  2015-03-17 17:12:01
  

  Если в языке даже не определились с названием птицы, то это еще один довод в пользу того, что язык еще крайне сырой, и с ним творят, что хотят.

  в українській мові давно з усім визначилися. відносно того, що "язык еще крайне сырой, и с ним творят, что хотят" - це тільки ваше враження. до речі, з російською мовою автори-постмодерністи також "творят что хотят". в чому тут проблема? здається, лише в намаганні принизити українську мову. традиційна забавка для прихильників "русского мира". але треба просто гарно знати українську мову. бо можна виявити своє невігластво. це не перехід на особистості. лише фраза пана Мишіуса ( чи Мішіуса - хто нарешті скаже, як правильно) - дужу негарний випад.

  а висновок один - за Рильським - не бійтесь зазирати у словник. це пишний яр, а не сумне провалля

• Блукач
  2015-03-17 17:06:18
  

  народ, ну ви і смішні... ворон, крук. для того, аби перевірити, чи

  є таке слово в українській мові, треба звертатися не до атласу. а до 11-томного академічного "Словника української мови". і тоді не будете говорити дурниць.

  він є в інтернеті. і там можна прочитати таке:

  "ВОРОН 1, а, чол.

  1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі). На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Іван Франко, XIII, 1954, 94); Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (Олесь Донченко, III, 1956, 110).

  ♦ Ворон ворону ока не виклює — один одному не буде шкодити. Пан і старшина — як брати рідні! Ворон ворону ока не виклює (Панас Мирний, II, 1954, 85).

  2. Рід гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка. [Мотря:] Парубки гратимуть у довгої лози, у тарана; дівчата — у ворона, у гусей!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 25); Панночка виглядає.. дівчат, що грають у «ворона» (Любов Яновська, I, 1959, 143).

  Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 740.

  далі:

  КРУК, діал. КРЮК, а, чол. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі); ворон. Не штука вбити крука: злови-но живого (Номис, 1864, № 7250); Закрякали чорні крюки, Виймаючи очі; Заспівали козаченьки Пісню тії ночі (Тарас Шевченко, I, 1963, 45); Круки — нечисленні осілі птахи України. Живляться вони гризунами, комахами. Поїдають також різні покидьки й трупи тварин (Вечірній Київ, 4.II 1961, 4); * Образно. Ридає вночі віоліна. О музико, серця не край! В диму і крові Україна, розтерзаний круками край (Володимир Сосюра, II, 1958, 242); * У порівняннях. Польська шляхта і татари налітали із заходу і сходу, мов ті круки (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 243).

  ♦ Білий крук — те саме, що Біла ворона (див. білий).

  так що не варто навіть пробувати здаватися святішим за Папу Римського. відповідь на те, чи є таке слово в українській мові,може бути лише словник.

• Ці таємничі супутники
  2015-03-17 16:58:45
  

  оскільки репліки пана Андрія Ворона стосувалися мого допису - дозволю собі дещо відкоментувати. але насамперед все ж таки питання: Андрій Ворон і Чернідар - це одна особа чи різні люди? бо здалося, що з таким пафосом автор міг би себе захищати. але здається мені, що це не так. тут згадувалося ім’я пана Сіліври. тобто виходить, що Чернідар - це Ігор Сілівра? я читала його "Цепелін до Києва"... гарна книга, цікавий художній світ, динамічний сюжет. втім, до розмови це стосунку не має. пан Сергій Торенко правильно озвучив проблему - я не є ні постійним автором "Зоряної фортеці", ні завсідницею фнатастичної тусовки. тому не знаю, хто є хто і в кого яке псевдо. в тому й задоволення, щоб читати й оцінювати твори, а не авторів.

  Дорікати людини тим, що його книжок немає у бібліотеці аж надто нахабно.

  пане Андрію, читайте уважно мій коментар. бо направду ваші звинувачення необгрунтовані. я не збиралася нікого ображати. якби ви уважно читали, то зрозуміли б суть сказаного. поруч із бібліотеками могли би і мали поруч стояти інтернет-ресурси. тобто якщо людина щось пише і десь публікує - його твори прочитати можна. я лише писала про те, що прочитати твори автора можна ЛИШЕ ЗА УМОВИ, ЯКЩО ЗНАЄШ ЙОГО ІМ’Я. адже свої твори від підписує, напевне ж, не псевдонімом, а власним прізвищем. чи не так? а то так виходить, ніби я дорікаю людині, що його творів немає в бібліотеках. далебі абсурдне звинувачення.

  В Україні і досі немає книжкового ринку навіть і близько. Як в принципі немає української книги. Щось схоже на неї тільки но почало мерехтіти на обрії. Так я наразі про Шкляра

  .

  знаєте, я доволі непогано обізнана з сучасної українською літературою. і крім Шкляра знаю ще кількох успішних і популярних письменників.українська книга є - не перебільшуйте. інша проблема - молодим "нерозкрученим" авторам важкувато пробитися у видавництво. а отже - і до читача. їм в нагоді якраз і стають подібні конкурси, а також періодика. "хто стукає - тому відчиняють"...

  І я, чесно, не розумію чому так виходить. Наче і автори є, і бажання в них є... а книжок немає. Навіть сайту для пуюблікації та обговоренню творів. Не самолюбовання а для спілкування з читачем та роботи над творами, стилем та мовою

  .

  і автори є, і книжки є.. всього є. і сайти є - бо де ж ми оце з вами спілкуємося? тут оприлюднюють твори, коментують їх... щодо спілкування з читачем - хто ж забороняє? робіть свій сайт - і спілкуйтеся на здоров’я. чому ні?

  Тут мені якось кидали посилання на літературний форум тридцятирічної давнини з нечитаємим кеглем.... але, це просто не серйозно. Єдине бажання, що в мене виникає дивлячись на нього - запропонувати зробити новий сайт

  .

  ТОБТО ЗАПРОПОНУВАТИ ІНШИМ? щоб інші зробили? а починати з себе? Вас щось не влаштовує - робіть щось, а не пропонуйте це зробити іншим. зрештою, є "Буквоїд", є "Літакцент" і ще багато чого - люди хотіли це зробити, зробили.

  Шановні ви показилися? (вибачте вирвалося)
  В нас РІК іде війна. В нас народжується/оновлюється нація і нові герої постають поряд з сотнями з минувших поколінь. І це відбито у кількох роботах літературного конкурсу. Всеукраїнського літературного конкурсу.

  Шановний, ви серйозно? думаєте, ми не бачимо, що йде війна? бачимо. але ви помилилися адресою. Ви зайшли на сайт, який називається "Зоряна фортеця". і дописуєте в коментарях до конкурсу ФАНТАСТИЧНИХ ОПОВІДАНЬ. фантастичних, а не реалістичних... сподіваюся, ви пам’ятаєте, що таке фантастика... якось наївно було сподіватися, що тут усі твори будуть про АТО. не той дискурс. писати твори про сучасність і наших героїв треба, але - всьому своє місце. ТУТ конкурс фантастичних оповідань. тобто абсолютно інший формат.

  Та харківські, не дуже чемні, фанати Металісту для української літератури зробили більше ніж усі тут присутні разом узяті

  ви говорите про короткостроковий вплив, література ж керується іншими часовими категоріями. те, що написане на злобу дня, написане швидко. і тому скоро забувається. література намагається ОСМИСЛИТИ те, що відбувається в суспільстві. а для цього потрібен час. для швидшого реагування є документальні жанри: нариси, есе, памфлети тощо. вони - на першому краї. зараз - час документалістики. якщо література бере на себе подібні зобов’язання - вона перетворюється на агітку. а звідти - лише один крок до соцреалізму. так що - на все свій час. є час збирати каміння і час розкидати каміння. якщо звернутися, скажімо, до творів про Другу світову - все найкраще і найглибше було написано після неї. коли уляглися пристрасті і з’явився час для рефлексій. я не закликаю письменників ігнорувати тему. лише застерігаю від поверхневого ковзання по темі.

  Як відреагував літературне товариство на Савченко, Кіборгів, ДАП, Укропів, Дебальцево, Волонтерів та Добровольців? ...

  прийде час - література відреагує. а спочатку суспільство має на них адекватно відреагувати. забезпечити вояків усім необхідним. а волонтерам принаймні не заважати працювати... наш час - це час героїв. а письменникові найперше потрібні герої, аби твір був яскравим і цікавим. прийде час - і письменники просто не зможуть відмовитися від цих образів. ще раз - зараз не час літератури про героїв, а час РОБОТИ і боротьби. для літератури ще буде час - коли буде мир. а зараз найбільше користі приносять письменники не ті, які пишуть про АТО, а ті, які - як наприклад, Ірен Роздобудько - збирають кошти на АТО. і не одна вона така. письменник має вплив на суспільство - тому завжди має можливість безпосередньо щось робити.

  Є люди що хотіли б читати україномовну книгу. Насправді попит є. Пропозиції немає.

  ..

  є купа пропозицій. але не буду читати вам лекцію.

  Ви в якій країні взагалі живете? Ви коли живете? Може я чогось не знаю і увас по той бік монітору 2009 рік?

  та ні - в мене 2015... і я не істерю про те. що ніхто не пише про героїв. а роблю те, що можу. для тих же воїнів.

  У нас всі люблять казати, що Україна програє битву на інформаціному полі. А як ми її можемо виграти якщо постійно від неї тікаємо.

  Док писав тут про "Рєпку-клюб" - автори цього сайту на ниві "інформвійни" роблять більше, ніж мінстець і іже з ними. честь їм і хвала. але це не література. література - це не знарядді в інформвійні. для цього є інші жанри. література намагається осмислювати, коли треба - виховувати. але не плутаймо завдання літератури як різновиду мистецтва і пропаганди.у нас уже намагалися злити їх воєдино - маємо втрачені покоління радянських письменників - Микитенка, Корнійчука і т.д.

  П.М.: Мені тут дорікали у однаковості та невиразності моїх персонажів. Заперечувати не буду, бо зі сторони видніше. Але я от тільки ніяк не збагну, чому оповідання без сюжету, з картоними вирізками замість дійових осіб і анекдотом замість фабули посіло друге місце?

  а це вже схоже на те, що коментарові воістину накипіло. образливо за себе. бо недооцінили. знаєте, цей пасаж чомусь розбиває щирий пафос ваших попередніх міркувань... не оцінили ваш твір. буває.. життя взагалі несправедливе. але конкурсанти проголосували за оповідання "До питання про стосунки". тому воно і посіло друге місце. ви не згодні - що зробиш. це рішення журі. так є. крім того - не розумію страждань. переможцям дали нагороди про 100 тис. доларів? пообіцяли видати їх книги? є якась нагорода, аби за неї боротися, окрім моральної? цей конкурс - нагода оприлюднити свій твір, почути відгуки, а при нагоді і критику. це отримав кожен, тому кожен - виграв по-своєму. мені симпатичні оповідання переможців. крім того у мене були й інші твори, які мені дуже сподобалися. не всі з них до фіналу увійшли. були оповідання слабенькі, але в них була якась така "рисочка", за яку хотілося сказати авторові спасибі.

  п.с. я написала надто багато, втім - вже як є.. і насамкінець - чому я на цьому конкурсі. я не письменниця, просто людина, яка любить літературу. і мені цікаво було подивитися - про що пишуть молоді автори (переважна більшість авторів - все ж таки молоді люди)... чим живе молодіжна літературна тусовка. свою цікавість я задовольнила. а за критику вибачайте - то професійне.

• Ці таємничі супутники
  2015-03-15 09:39:58
  

  Суперечка виникла в коментарях до оповідання "Сповідь горбатого Дем’яна". кому цікаво - можете подивитися, з чого все вийшло.

  Росаво, вибачте, Вашого твору я, напевне, не читала. спочатку - коли творів було мало - читала все підряд. а потім - під кінець - оповідань стало стільки, що я загубилася в цьому потоці. залюбки прочитаю.

  Мишіусе, за відсутності опонента попкорн готувати не доводиться. до того ж який там "кровавий бій".. я людина мирна. хоча - єслішо - наш "бронепоезд стоит на запасном пути". але тільки для захисту, а не для нападу.

• Ці таємничі супутники
  2015-03-14 23:33:01
  

  вибачте, пане Сергію. конкурс завершився. але я маю ще одну незавершену справу – відповісти пану Чернідару на його обурену репліку:

  а самі Ви вже почали писати про сучасність? Так, почав. Ні, не тікаю. Моральне, судячи із ваших слів, право маю. Щось іще? А, так. Я писав про сепаратизм на Донбасі ще у творах 2011 року... аби ж знати, що воно так збудеться... :(

  дуже добре, що Ви про це пишете... однак на конкурсі нічого подібного я не бачила. невже пропустила?

  Отож, перед тим як радити - ознайомтесь з моєю творчістю, а то можна попасти в саме таке положення, як от ви зараз попали. Звичайно, те, що зараз найактуальніше - те буде надруковане пізніше.

  я би, може, і ознайомилася, пане Чернідаре з Вашою творчістю. але от проблема - чи знайду я в бібліотеці книжки Чернідара? це ж псевдо? напевне, так... а книжки Ви підписуєте, припускаю, власним іменем. хто такий Чернідар я не знаю. книг Чернідара в бібліотеці мені не траплялося - то як же я можу ознайомитися з Вашими творами. отак і живу, як невіглас, потрапляю в таке "положення".. до речі, "положення" - це нехарактерна для української мови лексема. калька з російської. це так - до слова.

  Вибачення будуть?

  вибачення обов’язково будуть. я вже навіть збиралася посипати голову попелом і просити дарувати мені ту критичну інсинуацію, однак розум пригальмував емоції.

  пане Чернідаре, я готова публічно просити вибачення. більше того - як моральну компенсацію пропоную надіслати Вам - на вибір - коробку цукерок чи пляшку чогось міцнішого (якщо я правильно зрозуміла, Ви - чоловік, а отже цукерки Вас навряд чи зацікавлять). але зроблю це лише за однієї умови: якщо Ви скажете, яке оповідання надіслали на цей конкурс (зараз же можна відкривати авторство). і якщо в цьому творі мова буде йти не про фантастичний світ чи історичні реалії. якщо це не так - то повторюся, Ви не мали жодного морального права вимагати від інших, щоб вони писали про АТО, Донбас і гіркі реалії сьогодення. щоб це вимагати - Ви самі мали написати твір ПРО ЦЕ і надіслати саме цей твір на конкурс. я читала не всі твори, може, щось і пропустила - визнаю... але з тих, які прочитала, був лише один з алюзіями на події сьогодення. на жаль, виглядало все це штучно і непереконливо. всі інші тексти - ВСІ - були про фантастичні світи чи містили "очуднене" відображення певних історичних епох.

  Ви вказуєте, що пишете про сьогодення. але ж мова зараз ПРО КОНКУРС і твори, подані на цей конкурс. а не про те, хто що пише поза цим. а може, люди, яким Ви закидали, що вони втікають в минуле від сьогодення, теж поза конкурсом пишуть і про Майдан, і про АТО? а може, навіть не просто пишуть, а й збирають гроші на бронежилети, оптичні приціли чи тепловізори... плетуть маскувальні сітки й кікімори... готують сухі борщі для бійців... чергують в госпіталі біля поранених...

  то може, все ж таки не варто нав’язувати авторам, про що вони мають писати - особливо, коли й самі Ви надіслали на конкурс оповідання не про сьогодення... та конкурс - фантастичних оповідань (що не дуже сприяє зверненню до сучасної проблематики).

  отже - чекаю відповіді.

• Сповідь горбатого Дем'яна
  2015-03-14 23:11:08
  

  L.L., даруйте, будь ласка, що так вийшло. піду з’ясовувати стосунки на головну гілку обговорення. а Ви, пані, не сумуйте. конкурс - це лише конкурс, хтось виграє, хтось - ні. таке життя. головне, що у Вас є хист до письменництва. і читати Ваше оповідання цікаво. так що пишіть. а ми будемо читати. прийде час, а з ним і більші успіхи. удачі Вам!