"Експоплаза" звучить гордо, але по факту виявилось, що це великий бляшаний склад з промисловою підлогою, затертою топінгом до дзеркального блиску. Власне, вразили дві речі – оця сама над’якісна підлога та дорогущі металогалогенні світильники. В такому приміщенні добре показувати цеглу, металочерепицю, труби, запірну арматуру, дорогу моєму серцю кабельно-провідникову продукцію, але аж ніяк не влаштовувати виставки, зв’язані з колективним спілкуванням. Тому, що коли в одному куті співають веснянки, в другому не чути, чому "Зоряний фенікс" криває на обидві ноги. Але це все суб’єктивне буркотіння учасника, котрий їхав у потязі з хокейною командою, учасникам якої було по десять років. (Хоча, ніде правди діти, паралельно можна було пройти майстер-клас по "Майнкрафту".)
Майстри виявилися пунктуальними, одразу взялися до справи. Було відмічено загальний високий рівень оповідань. Температура по палаті виявилась високою. Тож взялися нас лікувати.
Першим визвався Вадим Соколенко з оповіданням "Якось в Кощієвім царстві". Симпатичне, в принципі оповідання, з гумором, доладно написане. Але в кульмінації виліз рояльчик в гущині лісу. Коли стали кепські справи, герої отримали хіт-пойнти від Матіки-Землі. Зіграв, так би мовити, третій гравець, наші дали їхнім прочухана. Як то казали на комбайновому заводі, "недоточив". Прописали пігулку.
Другим визвався дует Чернівців та Мелітополя. Там виявився перелом на дві ноги. Перша нога – протиставлення реалу й віртуалу. Не нова, сказали дохтори, болячка, але треба ж було щеплення робити. Друга нога – перервана, так би мовити, кульмінація. Справді, посеред тексту в читача, який вже готовий був до кульмінації, висмикнули, так би мовити, мережевий кабель. Нагадує сюжет добропам’ятної пісні культового для мене гурту "Король и Шут", яка називається "Прерванная любовь". Не можна так робити, МТА, не можна!
Третім визвався не менш талановитий дует Луцьк-Долинськ. Традиційно, сказали дохтори, життєво. От тільки з масовкою промашка вийшла. Бракнуло одного кадра, доброго, але безсилого. Як той вухатий сірий ельф, рятівник Гарі, земля йому пухом. Автор цих рідків, який нещодавно переніс велике потрясіння, розуміє авторів, ба, навіть більше. В ставленні до дітей наша країна нічим не відрізняється від якої-небудь Уганди, тож вважаю твір потрібним і корисним. Без іронії.
Четвертим визвався ваш покірний слуга. "Зоряний фенікс", сказали, не має хребта, сиріч конфлікту, на що автор, який вважає себе пупом Землі, межею досконалості та володарем Першої Червоної Призової Футболки, ніяк не може погодитися, бо вважає, що зустріч з невідомим – уже сам по собі конфлікт. Ще треба сказати про урізання тексту, бо довелось викинути все, крім самої дії. Якщо хто не вірить – скачайте текст і подивіться на статистику. Але це слабке виправдання. Інвалід, сказали, та й по всьому.
П’ятим пішов у бій "Равлик-павлик". Там виявилось генетичне захворювання – фантастичне допущення, закладене, як ДНК, в тіло оповідання, зіграло на руйнацію тексту. Суперечливо, як на мене, бо психологічна складова цілком достовірна, і вона якраз промовляє, чому танкіст не міг скористатися супер-здатністю. Слухаю дохторів, але слухатись не буду. До того ж, вони повторили тезу одного дядька, який справедливо вказав на ріст героя. І нехай сичить серпентарій, але оповідання вдалося. Хоча, сам танкіст, як сказали, мало нагадує студента сорокових, а радше дві тисячі надцятих.
Останньою розглядалася історія хвороби, об яку ламалися щити, списи, вила, сапи, шуфлі та рискалі. "І тисячі років – війна". От написали б – бараболя, і всі б зрозуміли, бо дачним мистецтвом займаються всі українці – від бомжів до академіків. Але ж в даному випадку йшлося про ратну справу, і про її майстрів – спецназівців. Щоправда, чіткого визначення, що цей кагал є спецназом, в тексті немає. Однак майстри тиснули на слабку психологію авторів, а ті мовчали, благоговійно всотуючи бальзам критики. Словом, забальзамувалися. А от у мене створилося враження, що перед нами постав такий собі ерзац-варіант Французького Іноземного Легіону, однак більш прогресивний, сиріч не такий благородний. Хтось із фахівців може сказати, чи є хоча б один "мейдінюесесар" у цьому відомому воїнстві? А дзуськи! Підозрюю, що колишні радянські суперагенти цілком могли створити свої бригади найманців, причому не такі кучеряві, як відомий французький аналог. Є огріхи в описі методики підготовки, в методах ведення операцій, але хто може з упевненістю сказати, що ми знаємо про все, що відбувається в світі, чисту правду?
Наостанок професори сказали кілька слів про найменування діагнозів, сиріч оповідань. Щоб справити враження на пацієнтів, треба, щоб діагноз звучав сердито, динамічно, але водночас не відображав справжнього стану речей, тобто правди. Бо пацієнт, тобто читач, якщо почує щось знайоме, може взагалі плюнути на лікаря, і лічитися лопухами та горілкою.
Коментарів: 21 RSS
1L.L.15-04-2013 20:52
Дуже колоритно звучить
2L.L.15-04-2013 20:54
Забула спитати: авторе, то яка наступна тема?
3Пан Мишиус15-04-2013 21:20
Спасибо, Олег.
Основной мой недостаток. Про кого не пишу - все равно получается мелкой интеллигенцией. Про это и Ешкилев говорил на прошлом мастер-классе.
Мне тоже было интересно, но я смолчал по поводу претензий к рассказу по поводу того, что гг применил суперспособности (аналогично тому, что вдруг вспомнил про заряженный пистолет в кармане) и всех спас. Он же, скорее всего, погиб, как и почти все из экипажа. Он знал, на что идет и дело не совсем в супервозможностях. А вот по поводу того, что не хватает интриги - заранее знаешь, чем закончится, полностью согласен.
И вообще, как говорили мастера, что надо не слушаться, а прислушиваться к советам.
4Шибальба16-04-2013 10:13
Цікаво почитати ваші враження. Як ті солдати, що після бою смалите одну цигарочку на всіх.
5Пан Мишиус16-04-2013 10:50
Да писать особо нечего.
Мастер-класс понравился. Организация не очень.
Олди говорят красиво, это вы можете понять, если прочитаете или послушаете их доклады. Умеют держать внимание публики. В меру смешно, остроумно и метко. Знают, когда вставить грубое словцо, а когда шутку. Умеют чередовать и то и другое. Они театралы и хорошо работают на внимание зрителей. Жаль, что выделялось буквально по десять минут на рассказ, и в защиту особо не поспоришь.
Из советов основное:
- никогда не писать о том, что не знаешь. Стоит сначала хорошо изучить вопрос, желательно на людях, а не просто из Интернета.
- нельзя давить на читателя весь текст, иначе возникнет защитная реакция. Лично для меня в рассказе про сироток картина, когда в современной Украине чистят карточку зубной щеткой вызывает смех, ничего не могу поделать. Комедия может сочетаться с трагедией. Пример, когда Шекспит в Гамлете на фоне трагедии ввел комедийных могильщиков, игравших роль шутов.
- для истории важен конфликт. Бесконфликтные истории, когда персонажи не меняются на протяжении рассказа, не интересны. Лучше, когда персонаж мечется, и читатель понимает, что ему приходится трудно из-за душевного выбора. Пример - Гэндальф из Властелина колец, когда он стал белым, то командует: "пленных не брать". И боится, что совсем потеряет контроль над собой и станет хуже Саурона.
- для поддержания интереса должна быть загадка, сюжет не должен раскрываться сразу, как в Равлике-Павлике. Ну это понятно.
Больше всего досталось авторам "И тысячу лет война", начиная от названия и кончая тем, что писали, не разобравшись в теме. Один из Олди - мастер международного класса по карате, поэтому с ним не поспоришь по поводу рукопашного боя. И выражение "стараться пробить блок" действительно смешное.
Запись мастер-класса велась, но не знаю, выложат ли в сеть. Всем было бы интересно послушать.
После обсуждения рассказов Олди отвечали на вопросы. Особенно запомнился вопрос молодого человека: "Я придумал целый мир с названиями месяцев, длин, одежды и т.д. Как теперь все вылить на читателя, чтобы он не растерялся?". На что Олди сравнили произведение с пьесой. Автор пишет пьесу, начиная с конфликта, придумывает героев, композитор пишет музыку, а вот бутафор (или как он называется) в самом конце наполняет пьесу внешним оформлением. Так вот тот молодой человек начал с работы бутафора вместо конфликта. Потом подбежала девушка с попыткой впихнуть Олди свой роман. Еле отделались, что читать не будут, а, если она хочет, то пусть пытается пробиться на их семинар по романам. Знаю, что известных авторов атакуют графоманки, вот теперь увидел воочию.
После сбора лично я немного растерялся - куча народа, шум, гам, все разбежались, а я ничего не узнал. Непонятно было, куда можно заходить, если не платил взнос, а куда нет. Вот тут детская пьеса идет, и пахнет на весь зал жаренным мясом, потому что рядом идет передача в стиле "мастер-шеф". Тут продаются поделки. Причем непонятно,каким боком это все к Еврокону относится. В общем, у каждого свои проблемы в пространстве. Но зато встретился с Панченко, Ешкилевым, Пузием и Анной Смольской - редактором Фантаверсума. Приятно было, что меня по фамилии узнавали незнакомые люди и сообщали, что читали мои рассказы. Неожиданно и приятно.
Из советов - люблю определенность. Нормально делать общие объявления для всех, что тогда-то и тогда-то состоится то и то. Чтобы потом не было разговоров, что кому-то прожужжали уши, а кто-то не знал. Согласен, что этот кто-то просто тормознул, но просьба насчет лучшей организации и объявлений остается в силе.
Так что желательно мой приз оставить - заберу в следующий раз. Спасибо.
6Coren16-04-2013 11:02
"Дім, милий дім"
Така буде тема. В центрі уваги - нерухомість всіх видів, форм, архітектурних стилів. Неважка, чи не так?
7Пан Мишиус16-04-2013 11:12
Конечно, несложная, потому как был уже русскоязычной конкурс на подобную тему. Даже два. "Строим будущее" - про дома будущего и "Строим прошлое" на портале Газеты "Строитель. Енисей".
8Фантом16-04-2013 13:00
О, про обмеження ти не казав. Тепер важче стало, адже в "Дім, милий дім" дуже класно лягало поняття Батьківщини і патріотизму, яке тепер залишиться поза конкурсними рамками. Але за тему - велика дяка.
9Док16-04-2013 13:11
Цікава тема. Ніби й проста, але... Є над чим подумати.
10Зіркохід16-04-2013 13:28
То є обмеження чи ні
?
11Coren16-04-2013 13:33
Ніби це когось колись спиняло...
12Фантом16-04-2013 15:50
13Зіркохід16-04-2013 16:56
Поняв, з'їхав
.
14Пан Мишиус16-04-2013 17:17
Польский патриотизм вряд ли будет.
15Coren16-04-2013 18:58
Та добре, образ "дім" нехай кожен трактує по-своєму. Головне, щоб було відображене відношення людини до місця, в якому вона живе. Зрештою, ми ж нікого ще не засудили за небуквальне слідування темі. Натхнення вам!
16Coren16-04-2013 19:01
Було б добре, щоб в творах містилися роздуми про те, що таке дім - просто машина для проживання, чи щось більше. Вітаються усі точки зору - як чисто функціональні, так і романтично-ностальгійні.
17L.L.17-04-2013 12:26
Дякую за тему!
Гарна тема! 
18Зіркохід17-04-2013 18:36
А чи нема тут певної логічної пастки? Перший тайм ми уже відіграли... А ЗФ була двічі на рік... Досі.
19Олег Сілін18-04-2013 12:55
Володь, если ты думаешь, что у нас было право выбора площадки для конвента в целом и зала на площадке в частности - то ты жестоко ошибаешься. Собственно, вся остальная суета - производная от этого факта.
І буде. А ще буде між ними "Мантикора" (чекайте наступного тижня на тему) і міні-конкурс.
20Пан Мишиус18-04-2013 13:28
А почему именно "жестоко"?
Стараюсь не думать. У нас всегда выходит, как всегда, так что тут все нормально. Могло быть хуже, могло быть лучше.
21Лариса Іллюк19-04-2013 11:12
Живенько і з гумором. Зрештою, МК як медична енциклопедія: повичитуй там, і знайдеш у себе стільки всього цікавого!..