ой ніфіга собі!!! прогнали привидів і повернулись до виконання подружніх обов'язків??? Які ж це нерви треба мати! Не вірю!
чорти-хорти. помилка?
Отже, дочитав. Написано цікаво, хоч над мовою варто попрацювати.
Проте є кілька структурних помилок - по ідеї моменти загибелі що хлопця, що дівчини мали б бути емоційно насиченішими, щоб аж підскакувалось Це проміжні кульмінації. А вони минають наче між іншим.
псевдохристиянська містика теж напружує, а момент коли відігнали привидів і продовжили кохатись - слабенький.
До безперечних плюсів - гарний посткриптум і те, що збережена інтрига, читати цікаво до самої кінцівки.
Трохи побурчу з приводу змій.Вибачайте, але професійне.
Якщо гадюки, то не такі вже й тоненькі, та й однотонні зелені не зустрічаються.
Наслідки укусів, навіть якщо їх кілька, проявляться не відразу (пам"ятаємо, це саме гадюки, бо інших отруйних на Україні немає. Або у чортів - приватний серпентарій і то зовсім не гадюки), а хвилин через 10-15.
Протизміїна отрута - щось унікальне! Діє контактним способом при розпиленні (але на людей, які поряд і мають значно активніший обмін речовин, чомусь не діє). Мабуть, ГГ дістався до військового складу хімічної зброї. Але ж ні - купили отруту у місті!
Дуже цікавить, авторе, що таке протизміїна отрута і де можна її придбати? Ще й цілий ящик!
ой ніфіга собі!!! прогнали привидів і повернулись до виконання подружніх обов'язків??? Які ж це нерви треба мати! Не вірю!
Подружжя таким і задумувалось - нелякливим; до того ж за страх в оповіданні мали відповідати чорти і змії, а не привиди.
чорти-хорти. помилка?
Ні. Чортами їх кличе Віталик за схожість із собаками. Але якщо слово хорти зустрічається не в його мові - тоді помилка.
Якщо гадюки, то не такі вже й тоненькі, та й однотонні зелені не зустрічаються.
Малось на увазі, що в домі живуть не лише гадюки, просто гадюки найнебезпечніші, тому навколо них стільки галасу. Тому тонка зелена змія, що виповзла з трави, гадюкою звичайно не була.
Наслідки укусів, навіть якщо їх кілька, проявляться не відразу (пам"ятаємо, це саме гадюки, бо інших отруйних на Україні немає. Або у чортів - приватний серпентарій і то зовсім не гадюки), а хвилин через 10-15.
Так ніде й не сказано, що Рита відразу померла. Але померла.
А змії у чортів все-таки особливі, бо не стане ж звичайна змія так свідомо атакувати людину, щоб укусити аж п'ять разів. Ясно, що то за чортячим наказом.
Дуже цікавить, авторе, що таке протизміїна отрута і де можна її придбати? Ще й цілий ящик!
А отут - таки притисли! Зізнаюся - автор занадто дав волю фантазії.
В тему оповідання. Історія про моє цьоголітнє спілкування зі зміями.
Дача моя знаходиться на вулиці, яка одним кінцем виходить на дорогу до автобусної зупинки, а другим - до річки. Якось, не пам'ятаю, навіщо, пішла я до річки. І закортіло ж мені підійти до самісінької води! Підхожу - і тут прямо в мене з-під ніг виповзає сірий вуж! та такий довгий! і такий жирний! Добре розжився на річкових жабках.
Ввечері повертаюсь додому. Іду вулицею до зупинки, бачу - попереду лежить собака. А я тих бродячих собак, яких "добрі люди" підгодовують, страшенно боюсь!.. Стою і думаю, чи обійти, чи ризикнути пройти повз неї. Страх переміг, ризикувати не стала, пішла в інший бік із наміром дійти до річки і вийти на іншу вулицю. Іду - з того боку вулиці на доріжці лежить товстенна сіра змія. Мабуть, той самий вуж, бо не вірю, щоб аж таких жирних було в нас так багато... Довелось почекати, поки він відповзе. Я тоді в розпач впала: що за біда, там собаки, тут вужі, я сьогодні додому взагалі дістанусь без пригод?..
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 11 RSS
1Chernidar11-09-2013 11:02
ой ніфіга собі!!! прогнали привидів і повернулись до виконання подружніх обов'язків??? Які ж це нерви треба мати! Не вірю!
чорти-хорти. помилка?
Отже, дочитав. Написано цікаво, хоч над мовою варто попрацювати.
Проте є кілька структурних помилок - по ідеї моменти загибелі що хлопця, що дівчини мали б бути емоційно насиченішими, щоб аж підскакувалось Це проміжні кульмінації. А вони минають наче між іншим.
псевдохристиянська містика теж напружує, а момент коли відігнали привидів і продовжили кохатись - слабенький.
До безперечних плюсів - гарний посткриптум і те, що збережена інтрига, читати цікаво до самої кінцівки.
Успіхів.
2Док11-09-2013 13:01
Все, що мав би сказати, вже відмічено Чернідаром.
Трохи побурчу з приводу змій.Вибачайте, але професійне.
Якщо гадюки, то не такі вже й тоненькі, та й однотонні зелені не зустрічаються.
Наслідки укусів, навіть якщо їх кілька, проявляться не відразу (пам"ятаємо, це саме гадюки, бо інших отруйних на Україні немає. Або у чортів - приватний серпентарій і то зовсім не гадюки), а хвилин через 10-15.
Протизміїна отрута - щось унікальне! Діє контактним способом при розпиленні (але на людей, які поряд і мають значно активніший обмін речовин, чомусь не діє). Мабуть, ГГ дістався до військового складу хімічної зброї. Але ж ні - купили отруту у місті!
Дуже цікавить, авторе, що таке протизміїна отрута і де можна її придбати? Ще й цілий ящик!
Успіхів
3Chernidar11-09-2013 13:13
Доку, гугли: зарин, зоман, іприт, люізіт, хлорціан, синильна кислота, фосген, циклон-Б...
Власне, потруїти змій не важко, а миттєво таки складно.
4Автор11-09-2013 18:50
Подружжя таким і задумувалось - нелякливим; до того ж за страх в оповіданні мали відповідати чорти і змії, а не привиди.
Ні. Чортами їх кличе Віталик за схожість із собаками. Але якщо слово хорти зустрічається не в його мові - тоді помилка.
Малось на увазі, що в домі живуть не лише гадюки, просто гадюки найнебезпечніші, тому навколо них стільки галасу. Тому тонка зелена змія, що виповзла з трави, гадюкою звичайно не була.
Так ніде й не сказано, що Рита відразу померла. Але померла.
А змії у чортів все-таки особливі, бо не стане ж звичайна змія так свідомо атакувати людину, щоб укусити аж п'ять разів. Ясно, що то за чортячим наказом.
А отут - таки притисли!
Зізнаюся - автор занадто дав волю фантазії. 
5Автор11-09-2013 19:11
Хортами* Тепер точно помилка
6Док11-09-2013 19:15
І Андрій за хвилину помер. Думаю, взагалі не варто тих змій величати гадюками.
7Автор11-09-2013 19:18
У випадку з Андрієм змій було значно більше. Якщо людину одночасно кусає півсотні отруйних змій - це не пришвидшить смерть?
8Док11-09-2013 19:22
Ну, якщо їх таке кодло...
9Автор11-09-2013 19:24
Ну, там і було кодло...
10Ловчиня птахів11-09-2013 19:28
і чому мені здається, що в цього оповідання автор той же, що і в "Огидного шостого..."???
Погоджуюсь із Чернідаром, фінал гарний, а решта - не по моєму смаку.
Успіху на конкурсі і в творчості!
11L.L.11-09-2013 20:24
В тему оповідання. Історія про моє цьоголітнє спілкування зі зміями.
Дача моя знаходиться на вулиці, яка одним кінцем виходить на дорогу до автобусної зупинки, а другим - до річки. Якось, не пам'ятаю, навіщо, пішла я до річки. І закортіло ж мені підійти до самісінької води! Підхожу - і тут прямо в мене з-під ніг виповзає сірий вуж! та такий довгий! і такий жирний! Добре розжився на річкових жабках.
Ввечері повертаюсь додому. Іду вулицею до зупинки, бачу - попереду лежить собака. А я тих бродячих собак, яких "добрі люди" підгодовують, страшенно боюсь!.. Стою і думаю, чи обійти, чи ризикнути пройти повз неї. Страх переміг, ризикувати не стала, пішла в інший бік із наміром дійти до річки і вийти на іншу вулицю. Іду - з того боку вулиці на доріжці лежить товстенна сіра змія. Мабуть, той самий вуж, бо не вірю, щоб аж таких жирних було в нас так багато... Довелось почекати, поки він відповзе. Я тоді в розпач впала: що за біда, там собаки, тут вужі, я сьогодні додому взагалі дістанусь без пригод?..