Відгук про майстер-клас (Олег Росткович)

Насамперед подякую за те що мене запросили на цей майстер-клас. Було дуже приємно познайомитися особисто і з організаторами і з, власне, учасниками майстер-класу, і з Радутним та Литовченком. Окремий респект усім прекрасним учасницям: і пані Вірі і Пані Олені і пані Ларисі. Варта поваги мужність з якою вони сприймали знущання нищівну критику аналіз Майстра.

Як це виглядало. Хоча сам Майстер (називатиму його так, хоча він і просив називати його Ведучим, але це якось не так сакрально) ототожнював себе з доктором Хаусом, дійство швидше нагадувало спілкування іншого доктора – Бикова зі своїми інтернами. Але оскільки нічне чергування нам не загрожувало, то все побиття наших творів сприймалося на позитиві, без притаманних інтернам творчим людям образ і схильності до скандалів. Врешті – всі залишилися задоволеними.

Єдине, що ми не почули (ймовірно, Майстер просто не встиг), що ж усе таки доброго було в наших оповіданнях. Сподіваюся, якісь моменти авторам усе-таки вдалися. А так вийшло, що окрім усіх смертних літературних гріхів у тих тестах нічого нема)))

Але думаю, що громадськість усе ж чекає від відгуків учасників не тільки подяк подяк організаторам, «погладжувань» себе - коханих, але й переказу настанов Майстра. Ото ж, спробую якісь такі «заповіді» сформулювати:

1. Градус (інтриги, конфлікту) повинен зростати. Спочатку живчик – потім пиво, вино і горілка. Тільки у такому порядку. Сам Майстер неодноразово згадував Колю Герасімова, який починав з кефіру, а вже потім підглядав за підозрілою тіткою.

2. Мотивація головних героїв уже на старті сюжету. Тобто, якщо всі втекли з острова, а ГГ там лишився – то потрібно переконати читача, що він справді мав дуже-дуже-дуже вагомі причини для цього.

3. Чітко розуміти ідею твору. Якщо сенсей у «Королі Літрі» Подерв’янського питав своїх учнів у чому правда то Майстер питав усіх: «А в чому ідея». І не кожен автор зміг відповісти на це ніби-то просте питання. Чітке розуміння ідеї повинно допомогти чіткій її реалізації.

4. Кожен автор повинен купити собі лезо Оккама або хоча би джіллет-сенсор-іксель. І не тільки купити, а й активно використовувати при написанні своїх творів. Персонажі (події теж) не повинні з’являтися невмотивовано і невмотивовано зникати. Хитрість у тому, що якщо ви добряче покремсаєте свій твір лезом Оккама то цього ніхто не помітить, а от коли воно не використовувалося, то Майстер (а може й рядові критики) скаже: «А-а-а-а-а-а!».

5. Читайте уважно написане Вами. «Якби вдень той Місяць було видно, то весь день сиділа б і дивилася на нього». «Скрипка лежала у кутку розбита, це дуже не гармонійно було на фоні прибраного будинку. Давно такого порядку у Матіша вдома не було:» «Мама дуже любила проводити з ним час після його смерті», «підняв свій погляд».

6. Обережно з іменами та скороченнями. Тобто, без зайвої потреби не слід називати ГГ п’ятьма різними іменами. Якщо нема претензій на притчу – не скорочувати імена та назви. Міста Майстер просив не залишати безіменними. Також, доцільно конкретизувати вік героїв. Назви іншопланетних цивілізацій (якщо йдеться про їхнє власне себе визначення, а не обзивання людьми) не брати з латини, англійської чи будь-якої із людських мов.

7. Вчити матчастину. Пишемо про мед – читач повинен зрозуміти, що пише спеціаліст у бджільництві.

Ну, мабуть і досить. Можливо, інші інтерни мене доповнять.

В цілому, нічого такого принципово нового, але, як виявилося, практично в усіх аналізованих оповіданнях порушено усі сім заповідей.

Так що, колеги, успіхів у наступних конкурсах і участі майбутніх майстер-класах. В принципі, навіть і просто глядачам, я думаю, було цікаво і корисно. А сказати, що було весело – значить нічого не сказати. Останній вираз, до речі, Майстер категорично заборонив вживати у текстах.

Спасибі та успіхів усім: і організаторам і учасникам і Ведучому.

Sergiy Torenko