Під крилом Мантикори у засніженому Івано-Франківську

22-24 березня 2013 року в Івано-Франківську відбувся ІІ міжнародний фестиваль метареалістичної літератури «Карпатська Мантикора». Хоча, правильніше було б, певно, сказати 40-42 лютого — зима направду лютує… Втім, це аж ніяк не позначилося на теплій атмосфері фестивалю.

Цікаві доповіді, екскурсії, нові знайомства і неформальне спілкування — фестиваль направду вийшов чудовий, за що велика подяка усім його організаторам, натхненникам і представникам місцевої громади: Володимиру Єшкілєву, Марії Микицей, Віктору Вітоняку і багатьом іншим. Впродовж кількох днів ми мали нагоду подискутувати на тему фантастики взагалі та різних аспектів, що її стосуються.

Наприклад, доповідь Міли Кріппи спонукала задуматися не стільки про фантастику, скільки про відношення до авторського права, шлях книги до читача, особливо у порівнянні нашого і зарубіжного досвіду. Художниця «Росмену» Ольга Закіс примусила задуматися над важливістю не лише ідеї й гарного тексту, а й візуальній його подачі у вигляді оформлення книги, інших промоційних продуктів (сайту, груп у соцмережах і т. ін.).

А доповідь наймолодшої учасниці фестивалю Каті Чернікової, котра у свої чотирнадцять не лише багато читає, а й пише фанфіки, викликала масу запитань і жваве обговорення, так що ж усе таки читають підлітки? Чи є різниця між літературою для хлопців і дівчат, і чому? Яким чином достукатися до молодої аудиторії, щоб їм захотілося читати? І це була справді цікава дискусія, тому що практично всі присутні могли поділитися власним досвідом. З точки зору затребуваного автора, наприклад, це зробила Наталія Щерба, та й не тільки вона. Багато хто дивиться на підліткову літературу із позиції батьків або не надто «давніх» читачів (як-от, наприклад, я ).

Дуже цікавими для мене були й літературознавчі доповіді, котрі зробили Володимир Арєнєв, Марія Галіна та Ігор Сід. Аналіз «своєрідного» фентезі чи, радше, предтечі фентезі на теренах колишнього СРСР і України зокрема, вилився у глибшу дискусію про фентезійну літературу, її характерні ознаки і відмінність від казки чи міфу. Доповіді Марії Галіної та Ігоря Сіда взагалі чудово доповнювали одна одну, як на мене — обидва автора торкалися тенденцій у метареалізмі як прози, так і поезії, давали ґрунт для роздумів, навіть для певних прогнозів розвитку фантастичної літератури.

Взагалі, мене дуже зацікавила думка про «посмертя», котре зустрічається у творах багатьох сучасних авторів, як про своєрідне відображення дійсності після того, як певні традиції життя вже зруйновано: ми існуємо у такому ж «посмерті» величезної соцдержави, коли нові традиції ще не сформовано, старі — уже відкинуто, тобто, нема спадкоємності, розірване коло між минулим і майбутнім. І це дає досить велике підґрунтя для мистецьких експериментів, зокрема, літературних.

Дуже сподобалися і неформальні зустрічі, де ми мали змогу поспілкуватися про плани на майбутнє, про проект «Зоряна Фортеця», Єврокон, майстер-класи і конкурси, видавництва, періодику, переклади, фентезі, фантастику… Загалом, і за сніданком і на вечірніх посиденьках завжди знаходилася і цікава тема, і співрозмовники: окрім уже згадуваних учасників фестивалю, до нас приєднувалися й Сергій Грабар (Секретар Національної спілки письменників України), і Людмила Лукьянченко (представник радіо «Культура»), і Сергій Торенко, і Олег "Скай" Сілін — співредактори та ідейні натхненники проекту «Зоряна Фортеця»..

Ще раз вітаю Таню Томах, Макса Пшебильського (та й себе ), а також володарів малих залізних мантикор Дмитра Костюкевича і Ніка Нілака із перемогою у цьому чудовому конкурсі, а також усіх, чиї оповідки потрапили в альманах і були відмічені дипломами. Ми таки гарно попрацювали. Девіз «Час діяти!» цілком виправдав себе.

Окремо хочеться подякувати за гарні екскурсії пану Любомиру Яцківу (на Карпатському трамвайчику) і пану Івану Бондарєву (по Івано-Франківську) — було чудово! — та кухню із смачними місцевими стравами та колоритними напоями )

Ніфіга-ніфіга, ми ще повернемось, бо нам у вас сподобалося!

Трохи фоток можна побачити тут.

Оригінал відгуку: http://lora-prosto.livejournal.com/33642.html

Лариса Іллюк