Початок дуже сподобався. Порадували досі незнайомі мені особливості перевертнів (тобто, фантприпущення про них) - і що вагітність у них рідкісна, і що в малих дітей бувають самовільні перевтілення... Сюжет від самого початку інтригуючий; налаштував на досить цікаве фентезі.
А далі - розчарування. Наприклад, чаклун. Якщо вже він хотів заволодіти амулетом, то мав знати про його властивості. Що ж той чаклун такий дурень, не передбачив імовірності, що Корхен скористається амулетом сам чи що хащовик йому там допоможе? Зовсім незрозуміло, навіщо мавка просила вбити хащовика. Зовсім ні до чого згадка про гримуар.
Ну а закінчення - то вже взагалі! М'ясо і кров, як вони є. З гарним фентезійним початком ніяк не в'яжеться.
До пунктуації я зазвичай не прискіпуюсь, але тут із комами - повний безлад. Взагалі склалося враження, що першу частину писала одна людина, всі інші - хтось інший.
Мабуть, погоджуся з LL. Початок зацікавив, фінал підкачав. Жахливо багато русизмів, про коми вже сказано, багато слів, які потрібно писати разом, написано роздільно.
Стрибнувши Корхен вдарив передніми лапами чаклуна в груди, на мить випустив і втягнув пазурі на них.
Якщо перевертень стає справжнім вовком - кігті у вовків невтяжні, це ж не кицьки.
То не простіше було послати ГГ відразу за гримуаром?
Ні, ніяк
Чаклуну потрібний гримуар, та й все інше не завадить. Якщо гримуар можливо забрати силою, що йому не вдалося, то амулет ні. Разом з тим амулет можливо отримати в обмін на Сірха, з усім майном в комплекті. Та і вовку нести медальйон зручніше ніж книгу.
Описи читати цікаво, дію - не дуже. Кульмінації не витримані - щось я не проникся переживаннями перевертня після втрати дружини. Кінцівка досить передбачувана.
Сама історія непогана як передмова до епічного фентезі про мага-перевертня. Із задоволенням би почитав, якщо будете писати роман про це - беріть у бета-рідери.
як незалежне оповідання - твір непоганий, але "не чіпляє". Проте у фінал може попасти.
Сама історія непогана як передмова до епічного фентезі про мага-перевертня. Із задоволенням би почитав, якщо будете писати роман про це - беріть у бета-рідери.
Цікава пропозиція, якщо "дозрію" до великих форм - обов'язково
Шалена кількість помилок вступила у тяжкий двобій з цікавим сюжетом за право володіти увагою читача. Для мене цей двобій тривав на паритетних умовах впродовж усього читання і завершився нічиєю.
Але загалом, оповідання хороше. Динамічне, доладне і зрозуміле. Мила фентезі - а цей жанр чомусь тут практично не зустрічається.
Дуже порадувало старанне промальовування деталей. От збила хуха листочок з плеча - і я це побачила; засмерділо давно нечищеним мулом - це амбре я теж...кх-м, відчула; курносий носик у мавки - так, курносий, чи ви неуважні? Повторюся, дуже добре. В цих деталях відчувається любов автора до свого твору, і це чудово.
Ще можна було б зробити його трохи більшим, бо так, як є зараз, оповідання нагадує щось на кшталт вступу чи першого розділу більшої історії. Про це уже сказав Чернідар.
Власне, усі мої зауваги зводяться до технічних редакторських правок - вичитайте і твір буде фентезійною перлинкою.
Щоб не бути голослівною, я на прикладі першого абзацу покажу, що не так.
Корхен повертався з полювання. Забита молода сарна погойдувалася на спині перевертня, погрожуючи звалитися при кожному кроці. Повернувши голову на бік (разом) він тримав зубами здобич,(пропущена кома) не даючи їй упасти. Запах свіжої крові та адреналін від недавньої погоні, час від часу,(не виділяється комами) викликали тихе гарчання. Йому не потрібно було дивитися під ноги, (а тут краще тире)пахощі знайомої стежки,(не треба кому) безпомилково вели його до лігва. На багато(разом) зручніше було б перекинутись на людину й так нести здобич. Але Корхен мав звичку завжди дотримуватись правил, а сьогодні був день чотирьох лап (може, взяти в лапки чи написати з великої літери. щоб позначити специфічність цього дня?). Ці правила були встановлені заради малого Сірха, та вони з дружиною Марікою, вважали,(не треба кому перед "вважали") що буде краще, (а тут треба) якщо вони все робитимуть разом.
Ніби все. Вихід із ситуації є - дайте оповідання, якщо є можливість, почитати знайомому філологу, учителю чи комусь, хто знається на правописі.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 24 RSS
1L.L.09-09-2013 22:43
Початок дуже сподобався. Порадували досі незнайомі мені особливості перевертнів (тобто, фантприпущення про них) - і що вагітність у них рідкісна, і що в малих дітей бувають самовільні перевтілення... Сюжет від самого початку інтригуючий; налаштував на досить цікаве фентезі.
А далі - розчарування. Наприклад, чаклун. Якщо вже він хотів заволодіти амулетом, то мав знати про його властивості. Що ж той чаклун такий дурень, не передбачив імовірності, що Корхен скористається амулетом сам чи що хащовик йому там допоможе? Зовсім незрозуміло, навіщо мавка просила вбити хащовика. Зовсім ні до чого згадка про гримуар.
Ну а закінчення - то вже взагалі! М'ясо і кров, як вони є. З гарним фентезійним початком ніяк не в'яжеться.
До пунктуації я зазвичай не прискіпуюсь, але тут із комами - повний безлад. Взагалі склалося враження, що першу частину писала одна людина, всі інші - хтось інший.
2Док10-09-2013 00:00
Мабуть, погоджуся з LL. Початок зацікавив, фінал підкачав. Жахливо багато русизмів, про коми вже сказано, багато слів, які потрібно писати разом, написано роздільно.
Якщо перевертень стає справжнім вовком - кігті у вовків невтяжні, це ж не кицьки.
Авторові - успіхів.
3engineer10-09-2013 00:41
а я не погоджуся з L.L. i Dok'oм
як це ні до чого?
чаклунові потрібний гримуар, але для того, щоб ним заволодіти треба мати амулет
мені і закінчення нічогеньким видалося
думаю, якщо трохи відшліфувати текст (синтаксис, пунктуацію і все таке), то оповідання просто засяє
а що головне -- структура то в оповіданні є -- все, що треба, на місці
лиш трошки попрацювати і буде гарно
4L.L.10-09-2013 00:45
То не простіше було послати ГГ відразу за гримуаром?
5engineer10-09-2013 00:55
нє -- амулет надає у власність гримуар і все решту
6Док10-09-2013 08:01
Я ж не кажу, що оповідання погане. Але технічно потрібно добре доопрацювати.
7Автор10-09-2013 20:38
L.L.
Дякую
Чаклун мав заручника, вважав, що цього буде досить.
Щоб врятувати ліс.
перевертні, що з них взяти
Сподівався, що буде не так страшно.
Дякую за коментар
8Автор10-09-2013 20:46
Dok
А я вважав, що всі пере-виловлював
Дякую, дійсно нісенітницю написав.
Спасибі за коментар та побажання.
9Автор10-09-2013 20:52
engineer
Якби ж то вміти, шліфувати текст
Дякую за коментар
10Автор10-09-2013 21:01
L.L.
Ні, ніяк
Чаклуну потрібний гримуар, та й все інше не завадить. Якщо гримуар можливо забрати силою, що йому не вдалося, то амулет ні. Разом з тим амулет можливо отримати в обмін на Сірха, з усім майном в комплекті. Та і вовку нести медальйон зручніше ніж книгу.
11Автор10-09-2013 21:23
Dok
Та я не готовий, як піонер.
12Автор10-09-2013 21:31
Капець, що я мелю.
Працювати я готовий, був би толк.
13Chernidar11-09-2013 11:34
Світ чудовий і цікавий. За це - респект.
Описи читати цікаво, дію - не дуже. Кульмінації не витримані - щось я не проникся переживаннями перевертня після втрати дружини. Кінцівка досить передбачувана.
Сама історія непогана як передмова до епічного фентезі про мага-перевертня. Із задоволенням би почитав, якщо будете писати роман про це - беріть у бета-рідери.
як незалежне оповідання - твір непоганий, але "не чіпляє". Проте у фінал може попасти.
успіхів.
14Автор12-09-2013 15:05
Дякую
Цікава пропозиція, якщо "дозрію" до великих форм - обов'язково
15Ловчиня птахів01-10-2013 22:26
Шалена кількість помилок вступила у тяжкий двобій з цікавим сюжетом за право володіти увагою читача. Для мене цей двобій тривав на паритетних умовах впродовж усього читання і завершився нічиєю.
Але загалом, оповідання хороше. Динамічне, доладне і зрозуміле. Мила фентезі - а цей жанр чомусь тут практично не зустрічається.
Дуже порадувало старанне промальовування деталей. От збила хуха листочок з плеча - і я це побачила; засмерділо давно нечищеним мулом - це амбре я теж...кх-м, відчула; курносий носик у мавки - так, курносий, чи ви неуважні? Повторюся, дуже добре. В цих деталях відчувається любов автора до свого твору, і це чудово.
Ще можна було б зробити його трохи більшим, бо так, як є зараз, оповідання нагадує щось на кшталт вступу чи першого розділу більшої історії. Про це уже сказав Чернідар.
Власне, усі мої зауваги зводяться до технічних редакторських правок - вичитайте і твір буде фентезійною перлинкою.
Успіху!
16автор02-10-2013 12:48
Помилки змовились проти автора
Вони від нього ховаються, кляті, а перед читачем хороводи водять.
Більший твір - більше помилок
Дякую за коментар, буду працювати над грамотністю. Що цікаво я бачу помилки в інших, а свої ні.
Можливо автор читає те що хотів написати, а читач те що він таки написав.
17Ловчиня02-10-2013 13:02
Щоб не бути голослівною, я на прикладі першого абзацу покажу, що не так.
Корхен повертався з полювання. Забита молода сарна погойдувалася на спині перевертня, погрожуючи звалитися при кожному кроці. Повернувши голову на бік (разом) він тримав зубами здобич,(пропущена кома) не даючи їй упасти. Запах свіжої крові та адреналін від недавньої погоні, час від часу,(не виділяється комами) викликали тихе гарчання. Йому не потрібно було дивитися під ноги, (а тут краще тире)пахощі знайомої стежки,(не треба кому) безпомилково вели його до лігва. На багато(разом) зручніше було б перекинутись на людину й так нести здобич. Але Корхен мав звичку завжди дотримуватись правил, а сьогодні був день чотирьох лап (може, взяти в лапки чи написати з великої літери. щоб позначити специфічність цього дня?). Ці правила були встановлені заради малого Сірха, та вони з дружиною Марікою, вважали,(не треба кому перед "вважали") що буде краще, (а тут треба) якщо вони все робитимуть разом.
Ніби все. Вихід із ситуації є - дайте оповідання, якщо є можливість, почитати знайомому філологу, учителю чи комусь, хто знається на правописі.
Успіху.
18автор02-10-2013 13:22
Дякую
Напевне так і буду робити. Маю надію, що тимчасово
19Ловчиня птахів02-10-2013 13:27
Успіху вам!
20Anonymous06-10-2013 01:42
Цікаво, а є ще твори цього автора? Хотілося б почитати.
21автор06-10-2013 11:45
Дякую, приємно читати такі коментарі.
Відповім пізніше
22Olex12-10-2013 17:36
Це моя 3 спроба
Якщо Сірко не підслухає то неостання.
Перші дві читати не раджу
23Док12-10-2013 21:19
Чому ж, а я пам"ятаю. Прогрес - реальний! Успіхів!
24Olex13-10-2013 12:15
Дякую.