Авторе, вам мабуть добряче допік ваш шеф. Замисел чудовий. Аж до самого кінця читати було цікаво. Щоправда такий задум вартий кращої реалізації. Я не дуже прискіпливий критик, але впало в око:
ножик позручніше
по сторонах - врізнобіч, навсібіч.
наскочуючи( це вже зовсім розсмішило, хіба комп не підкреслив вам це слово червоною хвилястою) - наштовхуючи, налітаючи.
Але твір ретельно продуманий. Мені сподобався. Успіхів.
Продуманий сюжет, гарна мова, текст легко читається. Звичайно, знайдуться критики, які скажуть, що схоже вже десь було. Але, як на мене, оповідання - реальний претендент на призове місце в фіналі.
Зі всього, що я читав на цьому конкурсі, це оповідання сподобалося найбільше. Читається легко. Люди - як живі. Усі персонажі - навіть другорядні - цілком реальні. Ситуації правдоподібні. Почуття і мотивації героя зрозумілі. Як сказав би Станіславський - "Вірю!"
Всі ми любимо переспівувати улюблених авторів, але ж не так явно!!!
панове, пробачте, але це перебір.
Отже, сюжет Рея Бредбері.
Є певна фірма, яка дозволяє "вбивати" маріонеток - точних копій тих чи інших людей. Коханок, дуржин, ворогів, шефів.
Є людина, яка хоче це зробити. Є сцена - тільки не з шефом, а з колишньою пассією.
Є закінчення, щоправда дещо інакше, але теж трагічне для клієнта.
Вибачте, але я не можу не порівнювати цей твір із "покарою без злочину" - і всі порівняння не на користь вашого.
Отже - сюжет не просто вторинний - він на грані плагіату. Переспів.
Е певні відмінності від твору Бредбері - не на вашу користь, бо в Бредбері діяльністю фірми зацікавились відповідні органи, а вашій конторі це сходить з рук.
Психологічна достовірність теж не на рівні - у порівнянні, звісно.
ну і трішки по суті
А все тому, що Олегові пощастило народитися в багатій родині та отримати все це за так, а от йому, Єгорові, не пощастило.
вони ж сиділи за однією партою, хіба тоді не було видно різниці в статках? Адже по тексту цього не видно, а діти тонко підмічають такі речі.
Далі. Опис "як саме роблять клонів" відверто зайвий. ІМХО
Ще далі. Втеча клону неправдоподібна - контора мала б перестраховуватись не те, що сто раз - тисячу. Бо така втеча ставить під загрозу весь її бізнес. І що, ніхто клона не шукає?
Зауваження слушні. А ось про те, що шеф допік - так він тут аж ніяк не є негативним героєм
До Chernidar:
Не буду запевняти, що не читав цей твір Бредбері раніше, бо не пам"ятаю. Мабуть таки читав. Щось коментувати чи заперечувати не буду зі зрозумілих причин: усі бажаючі можуть самі порівняти твори - оповідання Бредбері легко знайти в інтернеті.
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
Все б нічого, а от кінцівка розчарувала. А я так сподівалась, що головний герой щось таки зрозуміє!.. в плані моралі. Аж ні. Мораль така, що якщо ти невдаха, то злочин тебе знищить остаточно. Воно-то теж правда, але так само неприємно, як всі оті випадки з новин, коли на злочини йшли через всілякі дурниці. Хай би краще виявилось, що в шефа теж не все в шоколаді, як і у всіх людей - зрештою, теж була б правда.
Що в шефа "все в шоколаді" - цього, здається, ніде не написано.
А якщо Ви мали на увазі, що треба було показати якісь негативні сторони особистості шефа, вади, то - нащо? Є вони чи ні, заздрість їх все одно домальовує.
Отже, НФ. Мстива програмка у мізках ляльки вийшла з-під контролю і вирішила відновити справедливість — помститися за усі свої смерті, кинуті для тамування жаги вбивства, агресії, жадоби статків чи банальної особистої неприязні.
Ну, авторе, грішна — мені теж одразу пригадалася оповідка Рея Бредбері. Ледь не одна із перших, яку я прочитала у жанрі фантастики взагалі. Ідея така ідея )))
Так, а що в нас із ідеями? Насправді, оповідання дуже глибоке, воно підіймає навіть не одне серйозне запитання, як-от: що таке вбивство? чи рівноцінний вбивству людини сам умисел вбити — навіть коли знаєш, що це все не по-справжньому? чи вирішує внутрішню проблему реалізація, здавалося б, омріяного акту? як змінюється особистість внаслідок таких «несправжніх» дій? чи правомірне покарання «око за око»? Загалом, автор серйозно підійшов до справи і впорався із власними задачами на найвищому рівні. Сюжет напружений, виважений, примушує думати, відчувати, співчувати герою практично до моменту смерті.
Герой не просто живий, характер його розвивається, змінюється впродовж часового відрізку, описаному в оповіданні. До світу теж запитань не виникало: він поданий хоч і небагатослівно, але цілком достатньо для того, щоб «грати» барвами достовірності і природності. Автору респект. Особливо за те, що закінчення провокує уявляти, як же розвиватимуться події надалі. Особисто для мене це був найцікавіший момент.
Технічне.
Насправді все досить добре вичитано — просто приємно читати. Зауваг небагато, трохи бліх наловили, трохи досиплю — може й повторюватимусь, вже вибачайте ))
Зірок з неба не хапав, але закінчив школу із твердими четвірками з основних предметів, а потім зник із поля зору однокашників. Зустрівся Єгор з ним у той день, коли, після співбесіди на посаду молодшого менеджера…
з-із просто зашкалює. Я трохи розгрузила б ці речення від родового відмінку і супутнього йому прийменника.
просто відмінно
як на мене, у контексті краще звучатиме просто чудово, але то на волю автора.
у своїх справах у власних (знову ж таки НМСД)
таким от — через дефіс
до стола — столу
піджаці — піджаку
вестибулі — вестибюлі
лампа світила в потилицю гостеві, підсвічуючи волосся
Хоча чекав, що ота подоба людини піде нищити не свого нетіпашнього вбивцю, а корпорацію, що надає такі послуги. Ібо вона "спокушає малих сіх", тож, як нам каже Левіт (хоч і з іншого приводу), - "кров їх на них".
Ще раз звернуся до автора: ви - молодець. Дуже сподіваюсь - дивна (як на мене) ситуація з тим, що оповідання не потратпило до фіналу, не відіб"є бажання брати участі у Фортечних конкурсах. Приємно мати таких суперників!
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 17 RSS
1Капітошка26-01-2013 19:35
Авторе, вам мабуть добряче допік ваш шеф. Замисел чудовий. Аж до самого кінця читати було цікаво. Щоправда такий задум вартий кращої реалізації. Я не дуже прискіпливий критик, але впало в око:
ножик позручніше
по сторонах - врізнобіч, навсібіч.
наскочуючи( це вже зовсім розсмішило, хіба комп не підкреслив вам це слово червоною хвилястою) - наштовхуючи, налітаючи.
Але твір ретельно продуманий. Мені сподобався. Успіхів.
2Док26-01-2013 23:54
Продуманий сюжет, гарна мова, текст легко читається. Звичайно, знайдуться критики, які скажуть, що схоже вже десь було. Але, як на мене, оповідання - реальний претендент на призове місце в фіналі.
Авторові - успіхів!
3Альтаїрченко27-01-2013 16:20
Зі всього, що я читав на цьому конкурсі, це оповідання сподобалося найбільше. Читається легко. Люди - як живі. Усі персонажі - навіть другорядні - цілком реальні. Ситуації правдоподібні. Почуття і мотивації героя зрозумілі. Як сказав би Станіславський - "Вірю!"
4Chernidar28-01-2013 11:14
Рей бредбері. "покара без злочину"
Всі ми любимо переспівувати улюблених авторів, але ж не так явно!!!
панове, пробачте, але це перебір.
Отже, сюжет Рея Бредбері.
Є певна фірма, яка дозволяє "вбивати" маріонеток - точних копій тих чи інших людей. Коханок, дуржин, ворогів, шефів.
Є людина, яка хоче це зробити. Є сцена - тільки не з шефом, а з колишньою пассією.
Є закінчення, щоправда дещо інакше, але теж трагічне для клієнта.
Вибачте, але я не можу не порівнювати цей твір із "покарою без злочину" - і всі порівняння не на користь вашого.
Отже - сюжет не просто вторинний - він на грані плагіату. Переспів.
Е певні відмінності від твору Бредбері - не на вашу користь, бо в Бредбері діяльністю фірми зацікавились відповідні органи, а вашій конторі це сходить з рук.
Психологічна достовірність теж не на рівні - у порівнянні, звісно.
ну і трішки по суті
вони ж сиділи за однією партою, хіба тоді не було видно різниці в статках? Адже по тексту цього не видно, а діти тонко підмічають такі речі.
Далі. Опис "як саме роблять клонів" відверто зайвий. ІМХО
Ще далі. Втеча клону неправдоподібна - контора мала б перестраховуватись не те, що сто раз - тисячу. Бо така втеча ставить під загрозу весь її бізнес. І що, ніхто клона не шукає?
От, власне, і все.
5автор28-01-2013 11:43
Всім доброго дня і дякую.
До Капітошки:
Зауваження слушні. А ось про те, що шеф допік - так він тут аж ніяк не є негативним героєм
До Chernidar:
Не буду запевняти, що не читав цей твір Бредбері раніше, бо не пам"ятаю. Мабуть таки читав. Щось коментувати чи заперечувати не буду зі зрозумілих причин: усі бажаючі можуть самі порівняти твори - оповідання Бредбері легко знайти в інтернеті.
6Зіркохід29-01-2013 19:06
Попри вельми високий рівень виконання - не сподобалося. Просто смертельно нудно читати офісні казки. Це в мене пунктик такий, вже вибачайте.
Ну Бредбері, звісно, відразу згадався.
Виловив зовсім мало:
щільному глянсовому папері – цупкому
чур – цур
плеснув Єгора по плечу – ляснув
7Дврг квдл02-02-2013 11:31
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
8Фантом02-02-2013 14:53
Прикольне оповідання, прочиталося, як-то кажуть, на одному диханні. Легко і невимушено. Якщо й були якісь "блохи" то не помітив.
Успіхів.
9Lady_Guest06-02-2013 18:30
Все б нічого, а от кінцівка розчарувала. А я так сподівалась, що головний герой щось таки зрозуміє!.. в плані моралі.
Аж ні. Мораль така, що якщо ти невдаха, то злочин тебе знищить остаточно. Воно-то теж правда, але так само неприємно, як всі оті випадки з новин, коли на злочини йшли через всілякі дурниці. Хай би краще виявилось, що в шефа теж не все в шоколаді, як і у всіх людей - зрештою, теж була б правда.
10автор06-02-2013 19:12
Всім дякую за відгуки та зауваги.
До Lady_Guest:
Що в шефа "все в шоколаді" - цього, здається, ніде не написано.
А якщо Ви мали на увазі, що треба було показати якісь негативні сторони особистості шефа, вади, то - нащо? Є вони чи ні, заздрість їх все одно домальовує.
11Lady_Guest06-02-2013 19:30
Та то я просто мрію про перемогу добра хоч в одному творі, бо все, що я сьогодні читаю, якесь ну геть депресивне!
12автор06-02-2013 22:33
Lady_Guest, тоді я Вас чудово розумію! Особливо якщо сьогодні Вам не пощастило з читанням. У сенсі перемоги добра, звісно
13Лариса Іллюк15-02-2013 07:43
Отже, НФ. Мстива програмка у мізках ляльки вийшла з-під контролю і вирішила відновити справедливість — помститися за усі свої смерті, кинуті для тамування жаги вбивства, агресії, жадоби статків чи банальної особистої неприязні.
Ну, авторе, грішна — мені теж одразу пригадалася оповідка Рея Бредбері. Ледь не одна із перших, яку я прочитала у жанрі фантастики взагалі. Ідея така ідея )))
Так, а що в нас із ідеями? Насправді, оповідання дуже глибоке, воно підіймає навіть не одне серйозне запитання, як-от: що таке вбивство? чи рівноцінний вбивству людини сам умисел вбити — навіть коли знаєш, що це все не по-справжньому? чи вирішує внутрішню проблему реалізація, здавалося б, омріяного акту? як змінюється особистість внаслідок таких «несправжніх» дій? чи правомірне покарання «око за око»? Загалом, автор серйозно підійшов до справи і впорався із власними задачами на найвищому рівні. Сюжет напружений, виважений, примушує думати, відчувати, співчувати герою практично до моменту смерті.
Герой не просто живий, характер його розвивається, змінюється впродовж часового відрізку, описаному в оповіданні. До світу теж запитань не виникало: він поданий хоч і небагатослівно, але цілком достатньо для того, щоб «грати» барвами достовірності і природності. Автору респект. Особливо за те, що закінчення провокує уявляти, як же розвиватимуться події надалі. Особисто для мене це був найцікавіший момент.
Технічне.
Насправді все досить добре вичитано — просто приємно читати. Зауваг небагато, трохи бліх наловили, трохи досиплю — може й повторюватимусь, вже вибачайте ))
з-із просто зашкалює. Я трохи розгрузила б ці речення від родового відмінку і супутнього йому прийменника. як на мене, у контексті краще звучатиме просто чудово, але то на волю автора.у своїх справах у власних (знову ж таки НМСД)
таким от — через дефіс
до стола — столу
піджаці — піджаку
вестибулі — вестибюлі
лампа світила в потилицю гостеві, підсвічуючи волосся
Сподіваюся побачити цей твір у фіналі.
Автору — наснаги і гарних нових сюжетів!
14автор15-02-2013 14:05
Сновидо, дякую за відгук і зауваги!
15Hagen von Krummenase19-02-2013 03:24
Оповідання - зергут!
Хоча чекав, що ота подоба людини піде нищити не свого нетіпашнього вбивцю, а корпорацію, що надає такі послуги. Ібо вона "спокушає малих сіх", тож, як нам каже Левіт (хоч і з іншого приводу), - "кров їх на них".
Ну, про технічні ганджі Вам казали.
Авторе - респект і щасти на конкурсі!
16автор21-02-2013 12:34
Hagen, дякую
17Док03-03-2013 15:42
Ще раз звернуся до автора: ви - молодець. Дуже сподіваюсь - дивна (як на мене) ситуація з тим, що оповідання не потратпило до фіналу, не відіб"є бажання брати участі у Фортечних конкурсах. Приємно мати таких суперників!