Це я натякаю на неінформативність початкового діалогу.
Краще так.
- Соломіє, прилади! - грубий голос Марка не відображав, проте, його тонкої статури.
- Двадцять. - Єхидно відповіла дівчина, намотавши на палець довге солом'яне волосся. Їй давно надоїли безглузді Маркові запитання.
І читач уже бачить, про кого мова.
Стирай історію моїх переміщень
Зітри.
Навіть геній, навіть досвідчений спец
навпаки. Від меншого до більшого. Спершу прові, потім геній. Потім Соломія.
з пластиковим бутлем у руках. Драглистий червонуватий гель важив кілограм з шістдесят
густина ртуті 13520 кг/м³, або 13.5 кг/літр. Тобто бутиль - понад чотири літри якщо там ртуть. Але там гель... не перебір, га? Чи то бочка, а не "бутиль"?
Анукі-тян щедро вимазалася гелем з голови до п’ят сама і, на всяк випадок, покрила Марка ще одним захисним шаром.
і стала важчою в два рази?
Спочатку одна луснула, потім — інша
і в чім проблема? чому технологію заборонили? Луснула одна - надули іншу. І так по циклу.
Він був зовсім дитиною — йому ледь виповнилося сімдесят
"дитина" асоціюється не з віком, а зі здатністю відповідати за поступки. Тобто це критерій розвитку, а не віку. Тут краще - "юним"
Описа "дерева реальностей" переобтяжений і надто багатослівний. Це відова історія, досить кількох речень. ІМХО
— Ти нікуди не зникнеш.
не факт, до речі. Ну і, цікаво, як автор розрулить хроноклазм, який неодмінно виникне. Бо поки що сюжет не просто вторинний - він старий, як фантастика.
пані передпенсійного віку
а чи має слово "передпенсійний" зміст в описуваному світі? Як може існувати система пенсійного забезпечення при такому довголітті?
Закінчення слабеньке. Тут потенційно виникає питання про те, що краще: померти, що прожити життя "у бульбашці" - але герой про це не думає навіть. Мляво.
Резюме.
НФ. В принципі - добротна, хоча деталі непропрацьовані і місцями кумедні.
Проте тема ну дуже не нова, а моральних переживань, які інколи надають новизну відомому сюжету - теж немає. Непогано - але недопрацьовано.
Втім, за НФ - респект як і за відповідність темі.
Пост Скриптум.
НУ куди ви поспішали? до кінця конкурсу купа-купезна часу, тут ще багато можна допрацювати! відлежалось би...
Який же підступний андроїд, одначе, так все й норовить загнати голку в тіло Маркові - як не під шкіру, то в око!
Оповідання написане десь в одному з паралельних світів, в тому, де феномен "ефект метелика" ще тільки-но відкритий. Адже у нашому світі цей термін ой як експлуатують всі охочі - письменники, блогери, кіношники і т.д., починаючи з Р.Бредбері, який був першим на цім шляху.
Але це зовсім не означає, що оповідання не вдалось. На мою скромну думку оповідіння хороше, затягує у свій світ з першого речення (яке й не зобов'язане бути інформативним), емоційне і продумане. Правда, щойно герої згадали про ефект метелика, як я вже собі вигадала кінцівку, на кшталт: він її рятує, але сам опиняється в бульбашці на межі смерті. Така от трагічна закільцьовка часу. Фінал дещо поспішний і не так виразно намальований, як початок і середина, але при бажанні то поправиме.
Мова - гут, антураж - гут, сюжет - не гут, переспів переспівів. Що найбільше не сподобалося - приземленість, дріб'язковість персонажів та їхніх запитів. Автор так мріє бачити майбутнє? Чи це супероригінальний і вкрай рідкісний у нашій фантастиці твір-засторога? Тоді звиняйте, я не Ваша аудиторія .
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
з пластиковим бутлем у руках. Драглистий червонуватий гель важив кілограм з шістдесят густина ртуті 13520 кг/м³, або 13.5 кг/літр. Тобто бутиль - понад чотири літри якщо там ртуть. Але там гель... не перебір, га? Чи то бочка, а не "бутиль"
не полінуйтеся і вбийте в гугл "бутиль" - подивіться, як виглядає і називається тара для фармакологічних препаратів.
У хімічних лабораторіях дистильовану воду, етанол, лужний калій зберігають у 50-ти літрових скляних бутлях, на виноробнях для зброджування винного сусла використовують 30-ти літрові, але, знову ж таки - скляні. Я швидше б пристібалася до матеріалу, з якого зроблений бутиль, ніж до його об'єму.
Ви вважаєте, що кожен читач буде гуглити на те слово, яке він невірно зрозумів? Та він не буде гуглити навіть на невідоме слово. Проте, на слово, яке я невірно зрозумів - я гуглити не буду, бо я не знаю, що зрозумів його невірно. Аж поки мені на це не вкажуть.
Вочевидь, у вас склалось враження, що я пристібуюсь. Знаєте, це не так. Я даю фідбек - не більше, не менше.
Вікторіє, ви б завели аккаунт, ви тут рецензуєте достатньо багато, тож цілком можете претендувати на переможця-рецензента. Проте одна там одна із умов - "зареєстрований користувач". Хвилинне діло.
Автору.
Вікторія права, я невірно зрозумів що ви мали на увазі. Проте це тільки означає, що один баг (із вагою) став іншим (можливість неправильного розуміння)
Наразі очевидний момент, що щонайменше один читач (тобто я) сприйняв бутиль не як 50-літрову посудину, а як флягу. Звідци - і все нерозуміння.
Ця проблема легенько патчиться, якщо вказувати не вагу посудини, а її об'єм. А та, що вона важка видно із фрази про те як із нею поводиться андроїд.
Питання виникають уже з першого діалогу: якщо дівчину звати Соломія, то як звати співрозмовника - читач дізнається лише на восьмому реченні. Не запізно?
А чому гель тягати такими промисловими масштабами? Чого не перелити його у відерце. І носити зручніше і вага нормальна.
Лилися брудним потоком на винахідників, на тих, хто запевняв у надійності технології.
У чому логіка? Здається мені, якщо навіть на п’яток років загальмувати старіння і розвиток хвороб - то вже велике щастя.
Марко підійшов до бульбашки і легенько доторкнувся до поверхні.
Навіщо торкатися? Якщо вже так боїшся пошкодити - то і не чіпай.
Анукі-тян написала реферат аж на сімсот сторінок.
Реферат??? За мого студентства сімсот сторінок - то штук п’ять дипломних робіт
Отже маємо чергове лавсторі. Я от сиджу і міркую, чого ж Марко одразу по смерті Орести не прийняв участі у "Цикадах". За його описаних почуттів це було б цілком логічно (якщо звичайно логіку можна примінити до кохання) Але ж він чекає сотню років і наново переживає біль. Навіщо? Невже за сто років не знайшов заміни? Час же лікує, як то кажуть
Соломія. Невже вона НАСТІЛЬКИ дурепа, що за сотню років не зрозуміла, що завдяки власному самолюбству нею постійно маніпулюють?
Резюмуючи: непогане оповідання, яке потребує доопрацювання.
Бачу, деякі деталі ви з'ясували з іншими коментаторами, а інші потрібно уточнити.
Отож,
Спочатку одна луснула, потім — інша і в чім проблема? чому технологію заборонили? Луснула одна - надули іншу. І так по циклу.
банальна аналогія - еталони метру і кілограму зберігаються у спеціальних умовах, щоб виключити ушкодження чи руйнування. У тексті є натяки, що бульбашка працює у надчистому приміщенні, тобто підготовка для консервації у "Еталоні" - складний і багатоступеневий процес, і - що важливо - одноразовий. Щось на зразок консервації колонії бактерій: якщо порушено цілісність оболонки, то при контакті із зовнішнім світом відбувається зараження і обсіменіння мікробами, грибами і вірусами - колонія гине.
Він був зовсім дитиною — йому ледь виповнилося сімдесят "дитина" асоціюється не з віком, а зі здатністю відповідати за поступки. Тобто це критерій розвитку, а не віку. Тут краще - "юним"
Можливо, ви праві. Тут по аналогії, коли згадуєш себе у минулому і думаєш: "Яким малим/зеленим/дурним я був"
пані передпенсійного віку а чи має слово "передпенсійний" зміст в описуваному світі? Як може існувати система пенсійного забезпечення при такому довголітті?
Чому б ні? Якщо у описаному світі дитинство триває до сорока років, то чому б пані не йти на заслужений відпочинок у 280?
через загальну нестабільність пенсійної системи як структури при довгожительстві.
Втім, це тема окремого твору, жаль, що тут вона не розкрита. До речі, цікаве питання щодо того, щоб зачепити цікаву тему, але поверхнево. з одного боку - це додає багатогранності, з іншого - розсіює увагу. ІМХО тут пенсійну систему не варто чіпати, але я не пвен.
про бульбашку і колонії-тут ви пояснили, а в тексті-ні. Пояснення логічне, але воно має бути не в коментах
взагалі такий дір'язок непогано вилавлюють рідери. даєте почитати, а потім, затискаючи в темному кутку розпитуєте що і як вони зрозуміли. частенько такі одкровення чуєш!
Зізнаюсь, була крамольна думка назвати оповідання "Ефект метелика", але мудрі люди порадили не робити того, щоб не викликати у читачів зайвих асоціацій. Зараз думаю, що, може, вартувало взагалі вилучити з тексту словосполучення "ефект метелика"?
Зараз думаю, що, може, вартувало взагалі вилучити з тексту словосполучення "ефект метелика"?
А як досвідченіші коментатори порадять?
Як на мене, то необов'язково - у вас згадка про ЕМ органічно вписується у діалоги й сюжет, а не вискакує із-за вугла, мов пафосний, але недоречний натяк. До того ж ви маєте право обігрувати ті ж теми, що й інші письменники, що й Бредбері, наприклад. Так робили і роблять усі, хто творять, шукаючи свій власний шлях.
Зіркоходе, даруйте, але чому ви вважаєте дріб'язком те, що Марко не може змиритися із втратою коханої людини? Навіть за сотню років його біль не стихає і він продовжує шукати можливість для виправлення трагедії, що спіткала його дівчину.
Поки Ореста жила, він відчайдушно боровся і робив усе можливе і не можливе, щоб її вирятувати. Ризикував собою, власною долею, репутацією, але не здавався. Хоча у Марка і є негативні риси, та він здатен на неабияку відданість і самопожертву.
Можливо, вас обурило те, що у цьому світі у людей є недоліки і слабкості? Чи що вони не наділені ідеальною мораллю?
Дякую за коментар, приємно, що вам сподобався антураж.
Вікторіє, у творі пластиковий бутель по аналогії із тими, в яких розвозять питну воду по офісах і людях. Напевно, варто якось це виправити у тексті, якщо аж у двох коментаторів виникли зауваги по цьому пункту.
Фантоме, Анукі-тян тягає гель у промислових масштабах та пише реферати на кількасот сторінок виключно для того, щоб читачі зрозуміли, якими надлюдськими можливостями наділений цей чудо-андроїд.
Лилися брудним потоком на винахідників, на тих, хто запевняв у надійності технології. У чому логіка? Здається мені, якщо навіть на п’яток років загальмувати старіння і розвиток хвороб - то вже велике щастя.
- проблема у нестабільності "Еталону", якщо бульбашка луснула, а лікування хвороби ще не винайшли або воно ще не встигло подешевшати, то пацієнт потрапляє у безвихідну ситуацію.
Я от сиджу і міркую, чого ж Марко одразу по смерті Орести не прийняв участі у "Цикадах". За його описаних почуттів це було б цілком логічно (якщо звичайно логіку можна примінити до кохання)
- на момент смерті Орести проект "Цикади" мав ряд ризиків і недоліків, це озвучує Анукі-тян у розмові із Марком: "— Анукі-тян, обіцяю, я буду тільки у функції спостерігача. Мушу перевірити інші варіанти її життя. Мені не дає спокою думка, що вона могла скористатися проектом і отримати нову долю.
— Ти не забувай, що перші учасники не знали, як складеться їхнє життя у паралельному світі.
— От тому і хочу переглянути варіанти долі Орести,— щоб заспокоїтися. Коли побачу її щасливою, мені стане легше… Підбери мені кілька ситуацій з її життя для проекту «Цикади»".
А Соломія - не дарма є така приказка: "горбатого могила виправить". Дозволю собі цитату: "Говорят, нет дурака хуже, чем старый дурак, не считая молодого дурака. Но молодой дурак должен повзрослеть и стать старым дураком, чтобы понять, каким невероятным дураком он был, когда был молодым дураком ". І сотня років їй не допомогла, взагалі-то через це її Марко і тримає поруч.
Щодо вашого запитання - для чого торкатися до бульбашки, то людина не виносить ізоляції і сенсорного голоду. Тому це не лише забаганка закоханих, а і необхідність для психічного благополуччя Орести.
Маємо непогану фантастику із гарним закінченням. Нажаль, на розлогу рецу мене уже не вистачить - та й достатньо багато сказано конструктивного в коментарях вище.
Що особисто мені різонуло: надто великий проміжок часу заявлений між основними подіями, коли Ореста була ще жива, і тими, коли Марко вирішує брати участь у проекті "Цикади" - 100 років. Моє почуття внутрішньої співрозмірності дико протестує: Ореста у бульбашці знаходилася біля 10-ти років, і за цей час маємо яскравіші зміни героїв, аніж тоді, коли Марко жив без Орести - століття, - це практично не позначилося на його характері. Загалом, не вистачило мені внутрішнього розвитку характерів героїв, тим паче, з огляду на такий довгий період між зав'язкою і фіналом. Думаю, коли автор те якось узгодить, буде досить гарне оповідання.
Згодна з попередніми ораторами з приводу "бутля" та що сто років - це якось забагато.
Також декілька слів про мовні помилки:
на всяк випадок - про всяк випадок
легенько доторкнувся до - легенько торкнувся до
Не дарма вона так швидко висловилась. (значення слова «висловилась» не відповідає змісту речення в контексті оповідання) - Не дарма вона так швидко відзвітувала. Або який інший синонім, але не «висловилася».
Цікаво, як би склалося життя, якщо були б живі батьки, чи якщо б він жив у деінде - Цікаво, як склалося б життя, якби були живі батьки, чи якби він жив деінде
щоб не запізнитися - аби не запізнитися
самому цікавому – найцікавішому
заходилася щодуху працювати (так не кажуть) - заходилася до справи
різонуло по очах - різонуло очі
Краще тебе «Еталон» не знає ніхто - Краще за тебе «Еталон» не знає ніхто
Навіть якщо ти його мільйон разів вартуєш - Навіть якщо ти цього мільйон разів варта
закінчувався на тому - закінчувався тим
душевна біль - душевний біль
Але це все, за великим рахунком - технічні деталі.
Щодо загального враження про оповідання - одне з найкращих у групі. Приємно було б побачити його у другому турі.
Анониме, щиро дякую за увагу до мого твору і за слушні мовні поради.
От якби то можна було Вас у бета-рідери заманити, з Вашим-то гострим зором. Бо ніби і читали, і перевіряли - а однаково щось не зауважили і кілька бліх проґавили.
Окремо вдячна за високу оцінку. Сподіваюся, Ви у фіналі.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 17 RSS
1Chernidar31-01-2013 12:01
– Соломіє, прилади!
- Двадцять.
- Що двадцять?
- А що прилади?
Це я натякаю на неінформативність початкового діалогу.
Краще так.
- Соломіє, прилади! - грубий голос Марка не відображав, проте, його тонкої статури.
- Двадцять. - Єхидно відповіла дівчина, намотавши на палець довге солом'яне волосся. Їй давно надоїли безглузді Маркові запитання.
І читач уже бачить, про кого мова.
Зітри.
навпаки. Від меншого до більшого. Спершу прові, потім геній. Потім Соломія.
густина ртуті 13520 кг/м³, або 13.5 кг/літр. Тобто бутиль - понад чотири літри якщо там ртуть. Але там гель... не перебір, га? Чи то бочка, а не "бутиль"?
і стала важчою в два рази?і в чім проблема? чому технологію заборонили? Луснула одна - надули іншу. І так по циклу.
"дитина" асоціюється не з віком, а зі здатністю відповідати за поступки. Тобто це критерій розвитку, а не віку. Тут краще - "юним"
Описа "дерева реальностей" переобтяжений і надто багатослівний. Це відова історія, досить кількох речень. ІМХО
не факт, до речі. Ну і, цікаво, як автор розрулить хроноклазм, який неодмінно виникне. Бо поки що сюжет не просто вторинний - він старий, як фантастика. а чи має слово "передпенсійний" зміст в описуваному світі? Як може існувати система пенсійного забезпечення при такому довголітті?Закінчення слабеньке. Тут потенційно виникає питання про те, що краще: померти, що прожити життя "у бульбашці" - але герой про це не думає навіть. Мляво.
Резюме.
НФ. В принципі - добротна, хоча деталі непропрацьовані і місцями кумедні.
Проте тема ну дуже не нова, а моральних переживань, які інколи надають новизну відомому сюжету - теж немає. Непогано - але недопрацьовано.
Втім, за НФ - респект як і за відповідність темі.
Пост Скриптум.
НУ куди ви поспішали? до кінця конкурсу купа-купезна часу, тут ще багато можна допрацювати! відлежалось би...
2Ловчиня птахів31-01-2013 16:13
Який же підступний андроїд, одначе, так все й норовить загнати голку в тіло Маркові - як не під шкіру, то в око!
Оповідання написане десь в одному з паралельних світів, в тому, де феномен "ефект метелика" ще тільки-но відкритий. Адже у нашому світі цей термін ой як експлуатують всі охочі - письменники, блогери, кіношники і т.д., починаючи з Р.Бредбері, який був першим на цім шляху.
Але це зовсім не означає, що оповідання не вдалось. На мою скромну думку оповідіння хороше, затягує у свій світ з першого речення (яке й не зобов'язане бути інформативним), емоційне і продумане. Правда, щойно герої згадали про ефект метелика, як я вже собі вигадала кінцівку, на кшталт: він її рятує, але сам опиняється в бульбашці на межі смерті. Така от трагічна закільцьовка часу. Фінал дещо поспішний і не так виразно намальований, як початок і середина, але при бажанні то поправиме.
Ну і любов... любов... Все в ім'я любові!
Успіху на конкурсі.
3Зіркохід01-02-2013 20:02
Мова - гут, антураж - гут, сюжет - не гут, переспів переспівів. Що найбільше не сподобалося - приземленість, дріб'язковість персонажів та їхніх запитів. Автор так мріє бачити майбутнє? Чи це супероригінальний і вкрай рідкісний у нашій фантастиці твір-засторога? Тоді звиняйте, я не Ваша аудиторія
.
4Дврг квдл02-02-2013 11:36
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
5Вікторія02-02-2013 17:05
Чернідаре
не полінуйтеся і вбийте в гугл "бутиль" - подивіться, як виглядає і називається тара для фармакологічних препаратів.
У хімічних лабораторіях дистильовану воду, етанол, лужний калій зберігають у 50-ти літрових скляних бутлях, на виноробнях для зброджування винного сусла використовують 30-ти літрові, але, знову ж таки - скляні. Я швидше б пристібалася до матеріалу, з якого зроблений бутиль, ніж до його об'єму.
6Chernidar02-02-2013 17:15
Вікторії.
Ви вважаєте, що кожен читач буде гуглити на те слово, яке він невірно зрозумів? Та він не буде гуглити навіть на невідоме слово. Проте, на слово, яке я невірно зрозумів - я гуглити не буду, бо я не знаю, що зрозумів його невірно. Аж поки мені на це не вкажуть.
Вочевидь, у вас склалось враження, що я пристібуюсь. Знаєте, це не так. Я даю фідбек - не більше, не менше.
Вікторіє, ви б завели аккаунт, ви тут рецензуєте достатньо багато, тож цілком можете претендувати на переможця-рецензента. Проте одна там одна із умов - "зареєстрований користувач". Хвилинне діло.
Автору.
Вікторія права, я невірно зрозумів що ви мали на увазі. Проте це тільки означає, що один баг (із вагою) став іншим (можливість неправильного розуміння)
Наразі очевидний момент, що щонайменше один читач (тобто я) сприйняв бутиль не як 50-літрову посудину, а як флягу. Звідци - і все нерозуміння.
Ця проблема легенько патчиться, якщо вказувати не вагу посудини, а її об'єм. А та, що вона важка видно із фрази про те як із нею поводиться андроїд.
7Фантом04-02-2013 01:20
Питання виникають уже з першого діалогу: якщо дівчину звати Соломія, то як звати співрозмовника - читач дізнається лише на восьмому
реченні. Не запізно?
А чому гель тягати такими промисловими масштабами? Чого не перелити його у відерце. І носити зручніше і вага нормальна.
У чому логіка? Здається мені, якщо навіть на п’яток років загальмувати старіння і розвиток хвороб - то вже велике щастя. Навіщо торкатися? Якщо вже так боїшся пошкодити - то і не чіпай.Реферат??? За мого студентства сімсот сторінок - то штук п’ять дипломних робітОтже маємо чергове лавсторі. Я от сиджу і міркую, чого ж Марко одразу по смерті Орести не прийняв участі у "Цикадах". За його описаних почуттів це було б цілком логічно (якщо звичайно логіку можна примінити до кохання
) Але ж він чекає сотню років і наново переживає біль. Навіщо? Невже за сто років не знайшов заміни? Час же лікує, як то кажуть
Соломія. Невже вона НАСТІЛЬКИ дурепа, що за сотню років не зрозуміла, що завдяки власному самолюбству нею постійно маніпулюють?
Резюмуючи: непогане оповідання, яке потребує доопрацювання.
Успіхів.
8Автор11-02-2013 18:16
Чернідаре, дякую за увагу до оповідання.
Бачу, деякі деталі ви з'ясували з іншими коментаторами, а інші потрібно уточнити.
Отож,
банальна аналогія - еталони метру і кілограму зберігаються у спеціальних умовах, щоб виключити ушкодження чи руйнування. У тексті є натяки, що бульбашка працює у надчистому приміщенні, тобто підготовка для консервації у "Еталоні" - складний і багатоступеневий процес, і - що важливо - одноразовий. Щось на зразок консервації колонії бактерій: якщо порушено цілісність оболонки, то при контакті із зовнішнім світом відбувається зараження і обсіменіння мікробами, грибами і вірусами - колонія гине.Можливо, ви праві. Тут по аналогії, коли згадуєш себе у минулому і думаєш: "Яким малим/зеленим/дурним я був"
Чому б ні? Якщо у описаному світі дитинство триває до сорока років, то чому б пані не йти на заслужений відпочинок у 280?
9Chernidar11-02-2013 18:39
через загальну нестабільність пенсійної системи як структури при довгожительстві.
Втім, це тема окремого твору, жаль, що тут вона не розкрита. До речі, цікаве питання щодо того, щоб зачепити цікаву тему, але поверхнево. з одного боку - це додає багатогранності, з іншого - розсіює увагу. ІМХО тут пенсійну систему не варто чіпати, але я не пвен.
про бульбашку і колонії-тут ви пояснили, а в тексті-ні. Пояснення логічне, але воно має бути не в коментах
взагалі такий дір'язок непогано вилавлюють рідери. даєте почитати, а потім, затискаючи в темному кутку розпитуєте що і як вони зрозуміли. частенько такі одкровення чуєш!
успіхів
10Автор11-02-2013 19:09
Ловчине Птахів, дякую за коментар і за побажання.
Зізнаюсь, була крамольна думка назвати оповідання "Ефект метелика", але мудрі люди порадили не робити того, щоб не викликати у читачів зайвих асоціацій. Зараз думаю, що, може, вартувало взагалі вилучити з тексту словосполучення "ефект метелика"?
11Ловчиня птахів11-02-2013 19:34
А як досвідченіші коментатори порадять?
Як на мене, то необов'язково - у вас згадка про ЕМ органічно вписується у діалоги й сюжет, а не вискакує із-за вугла, мов пафосний, але недоречний натяк. До того ж ви маєте право обігрувати ті ж теми, що й інші письменники, що й Бредбері, наприклад. Так робили і роблять усі, хто творять, шукаючи свій власний шлях.
12Автор11-02-2013 19:38
Зіркоходе, даруйте, але чому ви вважаєте дріб'язком те, що Марко не може змиритися із втратою коханої людини? Навіть за сотню років його біль не стихає і він продовжує шукати можливість для виправлення трагедії, що спіткала його дівчину.
Поки Ореста жила, він відчайдушно боровся і робив усе можливе і не можливе, щоб її вирятувати. Ризикував собою, власною долею, репутацією, але не здавався. Хоча у Марка і є негативні риси, та він здатен на неабияку відданість і самопожертву.
Можливо, вас обурило те, що у цьому світі у людей є недоліки і слабкості? Чи що вони не наділені ідеальною мораллю?
Дякую за коментар, приємно, що вам сподобався антураж.
13Автор11-02-2013 19:51
Вікторіє, у творі пластиковий бутель по аналогії із тими, в яких розвозять питну воду по офісах і людях. Напевно, варто якось це виправити у тексті, якщо аж у двох коментаторів виникли зауваги по цьому пункту.
Виноват - исправлюсь
Дякую!
14Автор11-02-2013 21:06
Фантоме, Анукі-тян тягає гель у промислових масштабах та пише реферати на кількасот сторінок виключно для того, щоб читачі зрозуміли, якими надлюдськими можливостями наділений цей чудо-андроїд.
- проблема у нестабільності "Еталону", якщо бульбашка луснула, а лікування хвороби ще не винайшли або воно ще не встигло подешевшати, то пацієнт потрапляє у безвихідну ситуацію.- на момент смерті Орести проект "Цикади" мав ряд ризиків і недоліків, це озвучує Анукі-тян у розмові із Марком: "— Анукі-тян, обіцяю, я буду тільки у функції спостерігача. Мушу перевірити інші варіанти її життя. Мені не дає спокою думка, що вона могла скористатися проектом і отримати нову долю.— Ти не забувай, що перші учасники не знали, як складеться їхнє життя у паралельному світі.
— От тому і хочу переглянути варіанти долі Орести,— щоб заспокоїтися. Коли побачу її щасливою, мені стане легше… Підбери мені кілька ситуацій з її життя для проекту «Цикади»".
А Соломія - не дарма є така приказка: "горбатого могила виправить". Дозволю собі цитату: "Говорят, нет дурака хуже, чем старый дурак, не считая молодого дурака. Но молодой дурак должен повзрослеть и стать старым дураком, чтобы понять, каким невероятным дураком он был, когда был молодым дураком ". І сотня років їй не допомогла, взагалі-то через це її Марко і тримає поруч.
Щодо вашого запитання - для чого торкатися до бульбашки, то людина не виносить ізоляції і сенсорного голоду. Тому це не лише забаганка закоханих, а і необхідність для психічного благополуччя Орести.
Дякую вам за коментар.
15Лариса Іллюк19-02-2013 19:47
Маємо непогану фантастику із гарним закінченням. Нажаль, на розлогу рецу мене уже не вистачить - та й достатньо багато сказано конструктивного в коментарях вище.
Що особисто мені різонуло: надто великий проміжок часу заявлений між основними подіями, коли Ореста була ще жива, і тими, коли Марко вирішує брати участь у проекті "Цикади" - 100 років. Моє почуття внутрішньої співрозмірності дико протестує: Ореста у бульбашці знаходилася біля 10-ти років, і за цей час маємо яскравіші зміни героїв, аніж тоді, коли Марко жив без Орести - століття, - це практично не позначилося на його характері. Загалом, не вистачило мені внутрішнього розвитку характерів героїв, тим паче, з огляду на такий довгий період між зав'язкою і фіналом. Думаю, коли автор те якось узгодить, буде досить гарне оповідання.
Технічне - особливих нарікань нема
Автору - удачі на конкурсі!
16Аноним24-02-2013 18:26
Згодна з попередніми ораторами з приводу "бутля" та що сто років - це якось забагато.
Також декілька слів про мовні помилки:
на всяк випадок - про всяк випадок
легенько доторкнувся до - легенько торкнувся до
Не дарма вона так швидко висловилась. (значення слова «висловилась» не відповідає змісту речення в контексті оповідання) - Не дарма вона так швидко відзвітувала. Або який інший синонім, але не «висловилася».
Цікаво, як би склалося життя, якщо були б живі батьки, чи якщо б він жив у деінде - Цікаво, як склалося б життя, якби були живі батьки, чи якби він жив деінде
щоб не запізнитися - аби не запізнитися
самому цікавому – найцікавішому
заходилася щодуху працювати (так не кажуть) - заходилася до справи
різонуло по очах - різонуло очі
Краще тебе «Еталон» не знає ніхто - Краще за тебе «Еталон» не знає ніхто
Навіть якщо ти його мільйон разів вартуєш - Навіть якщо ти цього мільйон разів варта
закінчувався на тому - закінчувався тим
душевна біль - душевний біль
Але це все, за великим рахунком - технічні деталі.
Щодо загального враження про оповідання - одне з найкращих у групі. Приємно було б побачити його у другому турі.
17Автор26-02-2013 22:08
Анониме, щиро дякую за увагу до мого твору і за слушні мовні поради.
От якби то можна було Вас у бета-рідери заманити, з Вашим-то гострим зором. Бо ніби і читали, і перевіряли - а однаково щось не зауважили і кілька бліх проґавили.
Окремо вдячна за високу оцінку. Сподіваюся, Ви у фіналі.
З повагою, автор.