Остаточний вибір

2669 рік. Досягнувши високого рівня розвитку та вирішивши неймовірно складні проблеми, людська цивілізація несподівано знову опинилося на роздоріжжі, в небезпечній точці вибору шляху. Велике наукове відкриття перевернуло всі уявлення про можливе майбутнє людства.

Проблема була в тому, що шлях, який могло обрати людство, застосувавши прекрасні можливості нового наукового відкриття, означав би кінець людської цивілізації в її традиційній формі існування. Тобто все або мусило змінитися докорінно, або нові можливості необхідно було категорично відкинути.

– Подумати тільки: просто іони металів… І такі кардинальні зміни в підсумку! – говорив один із учасників Міжнародного симпозіуму «Результати наукових досліджень як моральний виклик для людства», звертаючись до автора популярного роману «Метал життя», з яким зустрівся в перерві засідання. – Це ж втручання в сутність людини, зміна законів природи, всіх засад існування живого на планеті!

– Але ж які перспективи! Людство убезпечить себе від глобальних, космічних загроз на тисячі років наперед, – заперечував молодий письменник.

Однак його співбесідник, людина старшого віку, був категоричний у своїй позиції:

– Ні. Це вже буде не людська цивілізація…

Такі розмови можна було почути скрізь.

– …Яка краса! Отримувати енергію безпосередньо від Сонця, космічну енергію, не залежати від запасів чи способу переробки корисних копалин!

– Наче якісь водорості. Це не рух вперед, а повернення назад, до початку життя на планеті!

– Хіба людина може зрівнятися в енергетичному аспекті з досконалістю тих же водоростей?! Вони вводять фотони Сонця прямо в клітини свого тіла, живляться космічною енергією. Лише цим і забезпечується можливість існування всіх інших живих істот.

– Саме необхідністю видобувати і переробляти енергію, створювати нові технології обумовлений прогрес людства.

– Досягнення минулих епох – це ніщо в порівнянні з новими можливостями. Людство може не боятися навіть згасання Сонця…

– Це вже занадто: думати на мільйони років наперед…

Нове наукове відкриття, що сколихнуло людство і виглядало таким грандіозним, сталося в рамках вже дуже добре розпрацьованого напрямку біонеорганічної хімії. Саме досягнення в цій галузі дозволили в свій час подолати найнебезпечніші хвороби людства. Мова йде про дослідження біометалів (їх часто називають «металами життя»), які відіграють ключову роль в життєдіяльності живої клітини. Епохальне відкриття стосувалося іонів заліза – основних переносників гемоглобіну в тваринних клітинах, та іонів магнію – переносників хлорофілу в процесі фотосинтезу, що здійснюється в рослинних клітинах. Наукові дослідження по створенню клітини, яка б поєднувала в собі обидва ці процеси, несподівано виявилися дуже успішними. А практичне застосування отриманих результатів – достатньо реальним. Метод впровадження клітин нової архітектоніки діяв як механізм зараження вірусом. Зміни на клітинному рівні консервувалися, пошкоджені клітини відновлювалися. Це означало можливість практично вічного існування, простий доступ до безмежного джерела енергії, початок нової енергетичної фази розвитку людства. В її основі – вже не удосконалення різних технологій, а розвиток природних здібностей людини для оволодіння здатністю користуватися чистою космічною енергією. А в перспективі навіть ймовірність переходу з білково-біологічного циклу розвитку на енергетичний.

Але величезні можливості, які відкривала перед людством нова архітектоніка клітин, поєднувалися з надзвичайними ризиками. Насамперед, поставало питання: чи залишиться людина в своїй сутності людиною і земною живою істотою, чи виникне нова космічна істота? Чи будуть всі ці зміни являти собою порушення природного ходу еволюції? Або це продовження природного ходу еволюції, оскільки всі зміни здійснюються природною істотою, що досягла високого рівня розвитку?

 В наукових колах дуже популярною стала тема негативного градієнту досконалості системних рішень в процесі еволюції, особливо співвідношення ступеню складності і ступеню досконалості систем. Чи дійсно процес еволюції живого, що йшов як процес збільшення складності, одночасно означав втрату прадавньої досконалості, як наголошували одні науковці? І людина, поставивши себе на вершину еволюції, насправді в аспекті своєї енергетики дуже втратила, споживаючи енергію більш примітивно, ніж прадавні живі істоти? Тоді новий винахід – єдиний можливий напрям розвитку людства. І це буде означати не «повернення назад», а досягнення нового рівня розвитку по спіралі: повернення до прадавньої досконалості, до тонких природних механізмів, в яких на обліку кожен атом, кожен квант енергії.

Інші вчені відзначали, що поняття «негативний градієнт досконалості системних рішень» стосовно розвитку людини має якісну специфіку, бо складність людини як системи слід розглядати з точки зору досягнутого рівня розвитку мислення. Саме тому не слід поспішати з впровадженням клітин нової архітектоніки, а потрібно спрямувати всі зусилля на розвиток мислення, розкриття інтелектуальних здібностей людини. І тоді людський розум буде здатен продукувати такі ж блискучі розв’язання проблем, як і природа.

Найбільша різноманітність у поглядах виявлялася в середовищі звичайних громадян, набуваючи іноді гротескних форм. Дивовижно, які соціальні зрушення виникли через відкриття, що стосувалося дуже вузької наукової сфери! Небувалої популярності знову набули партії зелених, нагадуючи вже майже забуті часи боротьби з забрудненням планети. Виникли взагалі якісь дивні рухи: «червоні ферумністи», «зелені чоловічки». Чомусь дуже модним стало читання стародавніх оповідей про гномів, лісовиків і русалок, відшукування в них потаємного змісту. Але найбільш яскраво свідчило про рівень кризи раптове відродження інтересу (як і в кризові часи давніх епох) до різних містичних вчень. Хоча все це було лише побічним наслідком розгубленості і вияву неможливості прийняття рішення.

Однозначної відповіді не існувало. Видавалося, що проблема ще багато років залишатиметься невирішеною.

…Але лише на планеті Земля. Бо в космічний політ для засвоєння нової планети в далекому сузір’ї Лебедя вирушила команда вже нових людей (чи вже не людей?) з новим типом метаболізму, новою архітектонікою клітин. Таким чином, експеримент розпочався. Рух нового неможливо зупинити.

3012 рік. Космічний мандрівник наближався до Сонячної системи. Неначе хмарка легкого туману в міжзоряному просторі, рух між минулим і майбутнім, мить у відчуттях.

Ввійшовши в Сонячну систему, хмарка туману почала впорядковуватися і набувати окресленої форми. Процес трансформації – це як проліт крізь щільний шар різноманітних фрагментів. …Спалахи світла, невловиме мерехтіння різнокольорових плям, уривки видінь, потім їх швидка кристалізація в єдине ціле. Перехід в інший вид свідомості: як виринання з води. …Космічний мандрівник відчув, що сидить в кабіні космічного корабля. Голова трохи гула, м’язи затерпли – наслідки ефекту переходу зі стану «розчинення» в тілесний стан. В основі таких перетворень було вміння входити в енергоінформаційний континуум та виходити з нього – необхідна умова вільної мандрівки в просторі Всесвіту.

Нарешті в ілюмінаторі з’явилися обриси планети Земля. З космосу вона виглядала безлюдною: жодних міст, доріг, портів – лише океани, простори суші і хмари. Про наявність життя прямо свідчили лише зелені плями рослинності. Видавалося, що це планета, де панує рослинне життя. Але наблизившись, мандрівник побачив невеликі поселення, мальовничо розкидані серед зелених просторів лісів та полів. Згодом, вже мандруючи планетою, він дійшов висновку, що досконалі технології, які забезпечували зручність існування, були продумано непомітними, тому й не дивно, що планета з першого погляду створювала враження первісного світу. Безумовними пріоритетами для людства стали чиста екологія, духовність і естетика, технологічна спрямованість відійшла в минуле. Все це стало йому зрозумілим пізніше. А поки він з дивним відчуттям ностальгії очікував зустрічі з планетою, яку мав вважати рідною, адже жодну іншу такою назвати не міг.

Приземлення відбулося в північній півкулі, де в цей час вже настала зима. Теплі привітання і перші кроки по земній поверхні – по засніженому полю. Перші враження: падає білий сніг, непорушно стоять дерева і дуже тихо навкруги.

Ввечері того ж дня, після зимової морозної прогулянки, він відчув себе особливо комфортно, опинившись в затишній вітальні в колі нових друзів. Запах кави, блиск кришталевих келихів, смачний десерт, полум’я вогню в каміні, посмішки і неголосна розмова – все його зачаровувало. Це було нове для нього відчуття тихої насолоди і спокою. (Звісно, це відчуття не мало нічого спільного з тим безмежним захватом, який охоплював його перед фантастичною красою космічних краєвидів).

Зручно розмістившись в м’якому кріслі біля палаючого каміна, космічний мандрівник поставив нарешті гостинним господарям питання, які цікавили його найбільше.

– Отже, люди на Землі продовжують жити в доенергетичній ері? Ви відмовилися від прищеплення клітинами нової архітектоніки і залишилися в білково-біологічному циклі розвитку?

– Люди на Землі живуть так тому, що їм це подобається. Так само, як космічні мандрівники живуть де завгодно і скільки завгодно довго, поки їм цікаво жити. І загалом ви робите дещо поспішні висновки, – зауважив один із землян, старий професор біології. – Людство в своїх наукових дослідженнях просунулося далеко вперед. Просто ВСІ НОВІ РОЗРОБКИ ВПРОВАДЖУЮТЬСЯ ПОЗА МЕЖАМИ ЗЕМЛІ. (Звичайно, мова йде про кардинальні новації). Таким стало остаточне вирішення проблеми, що забезпечило вихід із найбільшої світоглядної кризи третього тисячоліття.

Розповідь продовжив молодий науковець:

– Методика, яка була відпрацьована на основі даного наукового відкриття, з часом значно удосконалилася. Архітектоніка трансформованої клітини стала більш складною і витонченою. Незмінною залишається лише центральна роль ферментів-каталізаторів, причому використовуються різні іони металів – в залежності від того, які властивості необхідно мати людям, що вирушають на заселення конкретної планети. Наприклад, нещодавно до однієї з планет сузір’я Скорпіона попрямувала команда людей-Q (перших людей з трансформованими клітинами назвали колись «люди-А»). На тій планеті природні умови непридатні для життя звичайних людей, але дуже комфортні для людей-Q. Їх фізична будова, органи чуття відповідають всім особливостям даної планети.

Космічний гість висловив своє здивування:

– Мені видається, що це не той шлях, який відкривала перед людством нова архітектоніка клітини. Ви прив’язуєте людей до конкретних планет і конкретних умов замість того, щоб розкрити перед ними весь Всесвіт. Космічні мандрівники (або люди-A, як ви нас називаєте) є набагато більш універсальними.

– Вся справа як раз в тому, що ви – космічні мандрівники, – знову втрутився в розмову професор. – І ви завжди залишатиметеся космічними мандрівниками. Це, зрештою, ваша місія і вона дуже успішна, ніхто краще не забезпечить людство новими знаннями. Але ви не затримуєтесь надовго на жодній планеті, ви розсіялися по всьому Всесвіту. А необхідно ще й заселяти, засвоювати нові планети. При цьому слід враховувати всі аспекти – від технологічного до естетичного, духовного.

 До розмови приєдналася молода жінка, відомий фахівець в галузі психології:

– Чи уявляєте ви, якою постане перед людьми-Q нова планета, куди вони прямують? Чисті кольори, довершені природні форми, свіжий вітер, екзотичні краєвиди. Але ми, земляни, побачили б лише сіру імлу та сірі незграбні форми, зафіксували б отруйну атмосферу. І ви, космічні мандрівники, теж не змогли б відчути особливу красу цієї планети. І всі ми не здатні були б побудувати на ній досконалу цивілізацію. Це зможуть лише люди-Q, для яких ця планета – прекрасна.

– Та все ж мені незрозуміло: залишити одну планету, щоб просто переселитися на іншу…

– Саме для того, щоб розбудовувати там новий світ у відповідності до нових умов. І у відповідності до своїх уявлень. Ніхто не може сказати, яка планета найкраща для життя. Кожна з них має свою неповторну специфіку. Здійснюючи віртуальні подорожі по Всесвіту, люди відкривають для себе потенційні можливості різних планет. До речі, ці подорожі є дуже популярними. І мають промовисту назву: «Відкрий свою планету».

Тут хтось із присутніх сказав:

– Уявіть собі, що не всім подобається жити на Землі, де заборонені швидкісні магістралі, великі та розкішні будівлі, помпезні заходи і дуже багато найновіших видів розваг.

– Дійсно, існує і такий погляд на земні реалії, – погодилася молода жінка. – В будь-якому випадку, для багатьох людей віртуальні подорожі – це спосіб віднайти омріяний для них спосіб життя. Тому постійно знаходяться бажаючі переселитися на свою, обрану планету. Це завжди свідомий вибір.

Вона посміхнулася і додала, звертаючись до гостя:

– Так само, як колись і ви зробили свій вибір усвідомлено, обравши космічні мандри.

Космічний мандрівник замислився. (Легкий спомин про відчуття ні з чим незрівнянної краси зоряного неба, яке манило його і було найзаповітнішою мрією).

– І все ж мене дивує, насторожує, що ви так категорично відмовилися впроваджувати нові наукові розробки на Землі і з такою легкістю …немовби творите нові світи.

– Так, можна стверджувати, що ми творимо нові світи, – дуже спокійно сказав професор. Нашими науковцями навіть запропонована концепція штучного походження заселених планет. Уявіть ланцюги творення світів, що безперервно продовжуються у часі і просторі. Це б логічно пояснило багато загадкових явищ у Всесвіті, включаючи походження життя на планеті Земля.

– Ви створюєте нові світи, а Землю перетворили на заповідник? Чи більш точною назвою буде райський сад?

– Так, планета Земля прекрасна, як райський сад.

– Райський сад, який покидають ті, хто не погоджується з заборонами?

…Розмова продовжувалася.

В нічній темряві чітко вимальовувалися в освітленому вікні постаті людей. З більшої відстані вже було видно лише окремі вогники невеликого поселення серед степу. Ще далі все зникало з поля зору. І з космосу Земля виглядала безлюдною: лише океани, простори суші і хмари.