Цього разу, як і раніше, зустріч була продуктивною, а спілкування – приємним та корисним. Оскільки колеги по перу вже висловилися, додам лише декілька слів, для того щоб картинка остаточно склалася. Приєднуюся до вражень про невимушену атмосферу майстер-класу, що якраз не дивно. Володимир Єшкілєв щиро ділився своїм авторським та життєвим досвідом, жартував і навіть підтримував учасників, мовляв, найгірше для письменника – то самопригнічення та зневіра у власних силах. Форма проведення зустрічі трохи відрізнялася від інших майстер-класів, на яких я мав за честь бути присутнім. Скажімо, раніше ми починали із висловлювань інших учасників про твір, тепер першим починав автор твору із невеличкої анотації про свій «шедевр». Тобто ідею твору автор міг озвучити одразу. Далі учасники задавали питання до автора, щоправда поступово така схема трохи змінилася і перетворилася на активне обговорення. Проте починав завжди автор. Звісно, опісля майстер теж додавав, коментував, уточнював.
Першим розбирали мого «Куратора», і досить прискіпливо та довго. Серед зауваг інших учасників найбільше стосувалося опису технології терраформування і «дитячого» блоку. Венгловський от сказав, що у дітей «собачі» імена. Тому спеціально для Володимира відповідаю – Грей – то Гріневське, адже одного із героїв одного із моїх улюблених письменників називали саме так. Кеп – скорочено від «капітан», мого друга колись так звали – Кеп-капітан, Капітан-кеп. З іншим погоджуюся - персонажі дітей не виписані, але тут обмеження, знаєте. Далі враження від Володимира Єшкілева такі – варто працювати над мовою; міфологічні персонажі виникають раптово і так само зникають у нікуди; невдала назва (бо навіть «Богиня і Консультант», зі слів Володимира викликала у видавців, чи в когось іще, якесь неоднозначне ставлення), також структура твору – миттєвості невдалі (нагадало миттєвості весни), ще твір викликав асоціації із «Аватаром». Але в цілому, на думку Володимира, твір варто було б розширити, бо то потенційно - повість.
Приємно здивували цього разу подарунки від інтернет-магазину «Світ Олді», бо - потрійний диск з відеозаписами семінарів Г. Л. Олді – це потрійний подарунок! Окремо хочеться потиснути руку художнику Василю Пригодюку за гарний малюнок до «Куратора» . Ну, і звісно, хочеться подякувати учасникам майстер-красу, а організаторам - за програму, яка окрім майстер-класу, включала «похід» до ігротеки з інтелектуальних настільних ігор («Ігродол»), неформальне спілкування у колі учасників, гостей та за участі пана Володимира.
Приєднуйтеся, якщо ви ще не з нами!
Коментарів: 4 RSS
1Пан Мишиус22-11-2012 08:10
Венгловский и сейчас говорит, что имена собачьи.
2Капітошка22-11-2012 13:50
"Куратор і вічність" привернув мою увагу саме поділом на миттєвості, але В.Л. Єшкілєву видніше, бо він фахівець. Імена дітей чомусь не здивували. Вірніше я на це уваги не звернула. Проте, як читач, прагнула б більше дізнатися про дітей. З насолодою прочитаю повість, якщо вивісите її на сторінках Гоголівської академії.
Олеся.
3марко22-11-2012 18:40
дякую, Олесю. Автору миттєвості теж подобалися ) А щодо Академії, так, є в мене декілька творів для перевірки. З наступного тижня спробую долучитися до гаківської спільноти )
4Лариса Іллюк23-11-2012 07:47
Ну, імена - то зовсім не проблема. В принципі, в повсякденному житті прізвиська цілком собі приживаються. Просто треба було намітити хоч напрям для роздумів, а звідки ж вони узялись, бо прізвиська, на відміну від імен, даних при народженні, мотивуються. Про деякі, звісно, можна щось науявляти, але зачіпок все ж бракує. Але той момент мене зовсім не напружив, на відміну від пана Мишиуса.
Як на мене, набагато важливіше те, про що казала Олеся - хотілося б більше розкрити характери цих персонажів. Хоча, повторюся, не могла відігнати від себе спогади про "Полдень", але то суб'єктивне. І, можливо, у форматі повісті, ті алюзії б геть знівелювалися. Все залежить від автора.
Ще раз вітаю із перемогою, Олексію! Так тримати!