МК весна 2011. Відгук Т. Пліхневич

Прочитала кілька відгуків на майстер-клас та вирішила написати свій, хоч раніше не планувала.

За конкурсом „Зоряна Фортеця” слідкую з перших днів його заснування, знаю і поважаю його організаторів. Найбільше приваблює у цьому проекті саме майстер-клас. Минулого року відвідала його у якості вільного слухача. Була вражена тим, як Марія Галіна влучно вцілила у недоліки, які я, хоч і відмітила на рівні підсвідомості (щось там не те), проте чітко сформулювати, що саме зачепило, не могла.

Цього року, нарешті, наважилася взяти участь у конкурсі з таємною мрією – потрапити на майстер-клас. Мрія здійснилася.

Майстер-клас виявився неабияк корисним для усіх учасників, бо надав можливість подивитися по іншому як на власний твір, так і на твори інших. Поради та висновки Майстра були цікавими, у дечому спірними – але ж мета подібних заходів саме у тому, щоб вчитися думати, відстоювати власну думку, поважати точку зору інших.

Стосовно оповідань „Відвідувачі” та „Резервація” – сталося те, що й на минулому майстер-класі: Марія Галіна влучила в те, що підсвідомо „шкребло” мене, надала практичних порад, як використати нереалізований потенціал творів.

Щодо „Снігів Олімпу” – чесно кажучи, мені оповідання не дуже сподобалося, та Галіній вдалося всіх переконати, що саме те, що вважалося недоліком, є насправді його перевагою (приєднуюся до висловленого Олексієм Тимошенко).

Стосовно „Вийти з дому” думки конкурсантів та Майстра розійшлися. Учасники конкурсу присудили твору перше місце, Галіна вважала далеко не кращим. Хотілося підтримати автора, посперечатись, пояснити, чому оповідання прийшлось до душі багатьом. Почала це на майстер-класі і навіть навела приклад, але завершити думку не змогла. Тому скажу зараз.

У оповіданні показано світ, у якому прожити життя, не виходячи з дому – ДОБРОВІЛЬНИЙ вибір. Ніхто не замикає людей у хмарочосах, не забороняє виходити назовні – навпаки, заохочують, навіть екскурсії проводять. Вони не виходять самі – бо навіщо? Все поряд: і робота, і розваги, і крамниці. Здається, більшість може назвати когось з  власного оточення, хто веде подібний спосіб життя: за традиційною схемою, традиційними маршрутами – ані кроку убік. Якщо всі потреби задовольняє дім – задля чого виходити? Саме у цьому – проблема, окреслена автором, а хмарочоси – лише образ.

Оповідання „Уйгурстанська історія” – спірне, і цікаве саме цією спірністю та неоднозначністю. Трохи дратує, що майже всі запитання залишилися без відповіді (деякі – навіть без натяку на відповідь). На майстер-класі пані Марії вдалося нас переконати, що саме так і треба – мов, це бачення іншого світу чужинцем. Потім прийшли сумніви. Стосовно ГГ, оповіді від першої особи – цілком згодна, інакше було б неприродно. Але можна було б паралельно, пунктиром, додати лінію „тубільця” - це дало б змогу натякнути на розгадку деяких таємниць. Проте, це – справа автора. Оповідання і без того гарне, а розкрити таємниці може й сам читач – завдяки власній уяві. Що кожен сконструює власний світ – то інша справа...

Оповідання „Круговерть Часу” отримало від Майстра високу оцінку, проте майже не обговорювалося.

Автор оповідання „Спацер” був відсутній, тому не зміг захистити його. Спробу написати гумористичний твір Галіна розцінила як невдалу.

І, нарешті, стосовно мого оповідання – „О’болонського екстриму”. Галіна охарактеризувала його як памфлет, написаний з конкретною метою і „за вуха” притягнутий до конкурсної теми. Автори попередніх відгуків радо підхопили цей вердикт.

Так, цей твір – в першу чергу памфлет. Він задумувався як памфлет і мету цю більш-менш виконав. Але все ж таки у відповідь на закиди у „вузькості” та „обмеженості” мушу дещо сказати любителям загадок і міфологій – я теж не люблю „пласких”, „однопланових” творів, і тому... Прізвище прем’єр-міністра у останній фразі – не вигадка. І не випадковість.

Підсумовуючи, хочу сказати, що майстер-клас був повчальним і корисним. Велика подяка пані Марії Галіній та організаторам „Зоряної Фортеці” – не в останню чергу за те, що змушуєте думати і після майстер-класу.

Sergiy Torenko