автор добре розуміється на епосі. ну мені так здалося, бо я не розуміюся
Але специфічна термінологія не заважає сприймати зміст, і навіть створює неперевершену атмосферу. Емоції описаніобразно і ненав*язливо. З героєм зростаєшся, бачиш його очима, відчуваєш його шкірою. Майстерно. Мені сподобалося.
Ну і кілька спотикалочок:
Огрядний звір з брудно-сірого кольору шерстю
вся фраза так і ричить.
а брудно-сірою шерстю, здається мені, все ж краще чим брудно-сірого кольору шерстю
Вечеряє сиром і хлібом, запиваючи поживок водою з глека, гасить світильник і зморено простягається
через зворот можна трактувати двозначно: виходить, що герой одночасно простягається, гасить світильник і п*є воду.
на солом’яному матраці на підлозі.
якось ріже очі
затуляючи долонею лівої
теж щось не так, як на мене, якось обірвоно. або лівою долонею, або долонею лівої руки (ну це мені так хочеться)
на тремтячих ногах простував далі.
в одному з словників бачила простувати "бадьоро крокувати, маршувати" на тремтячих ногах ну може чвалати чи плестися, наша мова дає безліч більш вдалих варіантів
гарний твір, переконливий, з елементами інтриги. сказала би навіть - дуже професійний. і щодо знання епохи - помітно, що автор не тільки фантазував (а з цим у нього все гаразд), але й попрацював з історичною літературою, і щодо мови. відносно "спотикалок" - можна сперечатися. як і відносно шаблоновості образу кота. тут уже діє закон авторського вибору. а от назву і я справді радила би змінити. надто нагадує "ширвжиток".
класно. Рим, щоправда, попсовий вийшов. Ну й можна було в вкласти у текст великоднє яйце - якусь реальну пригоду на аренах, там їх було багато і дуже цікавих. Наприклад коли один нубієць підряд переміг людей, ведмедя і тигра. Або коли недах-воєнначальників виставляли на арену... (гм... о! це ідея! але для іншої статті).
бо підпадає чи не під всі можливі кліше Давнього Риму
раби-колізей-гладіатори-леви. Я розумію, що за рахунок цих кліше не треба описувати реальність і можна більше тексту приділити сюжету, проте можна ж хоч трішечки чогось додати... Ну, наприклад - запах сечі на початку. А нічого, що так пахли чи не всі крім найбагатших - у сечі замочували одежу перед фарбуванням, щоб фарба краще трималась? ;) Тобто не лубковий герой просто не звернув би на це уваги. Але читач би звернув - звідси й попсовість - орієнтування на уявлення читача а не на реальність.
Втім твору це не псує, скоріше тут мої власні когнітивні спотворення та манія прискіпуватись до деталей.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Наші патрони: Carsten Schmitt Щиро дякуємо всім за підтримку!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творчу спільноту авторів, читачів та експертів в українській фантастиці. Більше про нас: ТИЦЬ
Коментарів: 12 RSS
1Ліандра17-02-2015 10:01
автор добре розуміється на епосі. ну мені так здалося, бо я не розуміюся
Але специфічна термінологія не заважає сприймати зміст, і навіть створює неперевершену атмосферу. Емоції описаніобразно і ненав*язливо. З героєм зростаєшся, бачиш його очима, відчуваєш його шкірою. Майстерно. Мені сподобалося.
Ну і кілька спотикалочок:
вся фраза так і ричить.а брудно-сірою шерстю, здається мені, все ж краще чим брудно-сірого кольору шерстю
через зворот можна трактувати двозначно: виходить, що герой одночасно простягається, гасить світильник і п*є воду.
якось ріже очі
теж щось не так, як на мене, якось обірвоно. або лівою долонею, або долонею лівої руки (ну це мені так хочеться)
в одному з словників бачила простувати "бадьоро крокувати, маршувати" на тремтячих ногах ну може чвалати чи плестися, наша мова дає безліч більш вдалих варіантів
2Олександр17-02-2015 10:42
Так, мені сподобалось також, однак думаю, назву потрібно змінити, сильно вже нагадує Івана Васильовича.
3Ловчиня птахів18-02-2015 21:05
Вітаю!
Сподобалось. Добре написано. Нагнітання таємничо-містичної атмосфери, переслідувач у образі кота - війнуло чимось від Кінга
Кіт, щоправда, був обов’язковий? От уже б якимось скорпіоном замінили
Просто кіт - це занадто шаблонний персонаж.
І фінал, ніби сокирою відрубали
Успіху!
4ДонькаДонКіхота18-02-2015 22:53
гарний твір, переконливий, з елементами інтриги. сказала би навіть - дуже професійний. і щодо знання епохи - помітно, що автор не тільки фантазував (а з цим у нього все гаразд), але й попрацював з історичною літературою, і щодо мови. відносно "спотикалок" - можна сперечатися. як і відносно шаблоновості образу кота. тут уже діє закон авторського вибору. а от назву і я справді радила би змінити. надто нагадує "ширвжиток".
5Автор20-02-2015 14:51
Дякую усім за відгуки і висловлені зауваження!
Подумаю над кращою назвою твору.
6Скелелаз03-03-2015 19:55
Римський слід
Здається автора не відпускає тема.
Знайшов кілька одруківок наприклад:
зЩось 3 рази підряд, це вже тавтологіяІ тут кіт заговорив.Авторе,котом говоруном ви вже нікого не вразите, надто все просто, могли б і оборотня забацати
.
Ще, продавець свіжої людської крові заборгував за житло - ну й скнара він у вас.
І на остаток, дякую за кусочок справжнього античного римського повітря
Успіхів на конкурсі!
7Автор09-03-2015 11:53
Скелелаз
Дякую за знайдені одруківки.
Може, у якомусь з нових оповідань і забацаюДякую, що читали!
8Ліандра10-03-2015 09:37
думаю, у моєму топі знайдеться місце і для вас
9Chernidar13-03-2015 10:30
класно. Рим, щоправда, попсовий вийшов. Ну й можна було в вкласти у текст великоднє яйце - якусь реальну пригоду на аренах, там їх було багато і дуже цікавих. Наприклад коли один нубієць підряд переміг людей, ведмедя і тигра. Або коли недах-воєнначальників виставляли на арену... (гм... о! це ідея! але для іншої статті).
успіхів.
10Chernidar13-03-2015 10:34
з котом-то що сталось?
11Автор13-03-2015 14:25
Chernidar
- А чому саме попсовий?12Chernidar13-03-2015 14:38
бо підпадає чи не під всі можливі кліше Давнього Риму
раби-колізей-гладіатори-леви. Я розумію, що за рахунок цих кліше не треба описувати реальність і можна більше тексту приділити сюжету, проте можна ж хоч трішечки чогось додати... Ну, наприклад - запах сечі на початку. А нічого, що так пахли чи не всі крім найбагатших - у сечі замочували одежу перед фарбуванням, щоб фарба краще трималась? ;) Тобто не лубковий герой просто не звернув би на це уваги. Але читач би звернув - звідси й попсовість - орієнтування на уявлення читача а не на реальність.
Втім твору це не псує, скоріше тут мої власні когнітивні спотворення та манія прискіпуватись до деталей.
Твір, до речі, у мій топ увійшов, вітаю.