…, ЛЕВИ, ДОЩ

Відгук Олега Ростковича

Одразу скажу, що враження від МК позитивні попри нищівну критику мого креативу. Відверто кажучи, якби в майстеркласі взяли участь переможці та господарі, то дуже сумнівно чи мав би я нагоду ще раз потрапити під скальпель (чи сокиру???) Майстра та колег. В принципі, активність народу (вірніше, її відсутність) то єдина ложка дьогтю у бочці майстеркласу. Львівяни – де ви? Люди на майстерклас з Києва їхали, з Білої Церкви, а тут під боком чи під носом… Не розумію!

Не вважаю негативом дощ, оскільки він був передбачений темою конкурсу.

Тепер по суті. Спочатку, щодо моєї мініатюри. Зауваження наступні: 

– мова головних героїв не є мовою майбутнього (герої розмовляють як прості колгоспники 2010-х років), доцільно ввести футуристичні терміни (як варіант, щоб цього не робити Майстер порадив пояснити, що в ретро-кафе треба говорити на ретрослензі) – зауваження приймається, хоча не така то й легка справа придумувати терміни майбутнього;

– відсутній опис антуражу кафе (не відчувається атмосфера) – згідний, таки відсутній, при редагуванні додам;

– нечітко прописано і, відповідно, зрозуміло, що я хочу сказати, тобто, ідею (що слід прощати партнерів, що часто ми перекладаємо провину за свої невдачі на якісь обставини - в даному випадку каву, що не слід використовувати прогрес тільки для фізичного вдосконалення) – згідний, над цим треба попрацювати, також було зауважено, що три меседжі, то забагато для однієї мініатюри;

– фраза з церквою (що дивно) зацікавила Майстра, виявилося, що це актуально і було би добре описати ставлення церкви до отого продовження життя та заміни органів, - мене здивувало, що Майстер звернув на цю деталь увагу. Поправити цей момент можна.

– приймаю також зауваження Майстра щодо вульгарності мініатюри. Справді, мабуть переборщив з натуралізмом та ступенем розпущеності.  Якщо перероблятиму, то попрацюю над цим, врешті – діти ж читають.

Але не обійшлося і без краплини схвалення в цьому морі критики:  Майстру сподобалася деталь - з серцем у сумочці. Виявилося, що це сильна метафора, хоча писалося як жарт.

Тепер спробую переписати текст з врахуванням всіх зауважень. Навіть просто з точки зору наукової цікавості, щоб подивитися, що з того вийде.

Тепер в кількох словах про загальні поради:

– старайтеся писати за розміром (в більшості випадків, після ампутації зайвих частин тексту, текст-пацієнт залишається інвалідом, або і взагалі: «ми його втрачаємо»);

– тестуйте написане на піддослідних читачах-слухачах, з подальшим допитом на тему, що ж вони зрозуміли з прочитаного-почутого. Виявилося, що типово, коли автор має на увазі одне, а читачу не зрозуміло, що хоче сказати автор, або, взагалі, ввижається зовсім інше (це і моєї мініатюри стосується). Була порада і просто читати текст вголос, що теж корисно з точки зору покращення його читабельності (в стилістичному та синтаксичному плані).

– уважно працюйте над мовою (теж мене стосується): пишете про майбутнє – вживайте футуристичну лексику, пишете казку – уникайте вживання всіляких наукоподібних термінів);

– не пишіть «кафе», а пишіть «кав’ярня»!)))

Наостанок, хочу вибачитися перед колегами за деякий перебір у критиці при обговоренні їхніх творів з мого боку. Сидів поряд з Майстром, тому, можливо якось набрався критичної аури.

Також, дякую організаторам за запрошення, а Майстрові та учасникам за терпіння та професійний аналіз мого недолугого креативу. Усім бажаю нових творчих та життєвих удач!

Sergiy Torenko