Кеплер

Силове поле навпроти гермобрами захисної стіни бази на кілька хвилин зникло, пропустивши колону спецназівців в камуфляжних бронескафандрах, які вийшли з хащ тропічного лісу. Спецназівці на чолі з командиром, старшим лейтенантом Миколою, вели важко пораненого чоловіка, в пошкодженому скафандрі, з символікою корпорації «Старфарм». Коли силове поле захисного куполу знову активувалось, вже за спинами людей, відчинилась гермобрама стіни бази. Двоє солдатів повели пораненого науковця ботаніка в мед корпус. Микола відправився в командний центр, щоб доповісти старшим офіцерам про успішну рятувальну операцію. Він квапився і нервувався. У нього був напружений графік. Через сім годин він мав приймати участь у зустрічі представника корпорації на космодромі. А потім, ввечері, у Миколи було заплановано побачення зі своєю подругою, в кафе. Інші солдати спецгрупи «Анаконди», пішли в казарму відпочивати і пити пиво.

По річці, вздовж берегів з хащами тропічного лісу, плив військовий катер, вкритий маскувальним полем. Катером керували андроїди корпоративної армії. В каюті, перед терміналами з системами моніторингу і міжпростірного зв’язку, в кріслі, сидів Леонард Борель. Сивий офіцер корпоративної армії, з вусами і дрібною борідкою, схилившись перед голоекраном, звітував перед членом Ради директорів корпорації «Старфарм».

- Ви, переглянули запис вчорашнього засідання Ради Управління Колонії?

- Так. І це, мене наштовхнуло на важке рішення. І сьогоднішній запис, з камер БПЛА і оптики андроїдів, я теж вже переглянув. І побачене мене остаточно переконало, в тому, що операція «Омела», це наш єдиний вихід досягти потрібних нам цілей. – Після паузи він продовжив. – Невдячні, жалюгідні гади. «Старфарм» інвестиціями підтримувала на Кеплері економіку і життя 50 років. Ми, фінансували усі їхні дослідження флори Кеплера. А тепер, коли 21 корпорація уклала з Кеплером угоди, вони забули, хто їх тримав на плаву, в ті роки, коли вони започаткували колонію і тільки починали розвивати її. В ті роки лише ми посприяли тому, щоб на Кеплері була колонія. Інші корпорації після провалів проектів колонізації Кеплера відмахнулись від цього світу. А тепер, коли Кеплер – колонія зі стабільним темпом розвитку, інші корпорації прийшли на все готове і конкурують з нами за вплив на планеті. Ми фінансували дослідження Тиранотроянд, на усіх етапах. Як вони насмілилися ухилятись від нашої вимоги передати нам есенцію і насіння Тиранотроянди? Нам, потрібні зразки цього біоматеріалу і інформація з результатами досліджень. Кожна крапля цієї наркотичної есенції коштує мільярди платинових голокредитів. Рада колонії забула, що «Старфарм» їх годував у найтяжчі часи. А тепер, коли ми вимагаємо біоматеріал рослини, яка принесе нам мільярдні прибутки з виготовлення знеболюючих і торгівлі з наркокартелями, ця рада ботаніків згадала про державу і її закони. Вони згадали про державу, яка нічого не зробила для Кеплера.

- Голови адміністрації колонії сказали, що передадуть мені насіння лише в тому разі, якщо уряд дасть офіційний дозвіл на транзит небезпечного біоматеріалу на Землю. Їхні ботаніки стверджують, що якщо хоч одна насінина насіння потрапить у грунт  будь якої планети земного типу, то там настане апокаліпсис. Тиранотроянди ростуть і саморозсіюються з блискавичною швидкістю. За 30 годин будь яка планета може вкритись Тиранотрояндами і їх ростками. Ця рослина, навіть в стадії ростка, захищає себе силовим полем, яке не пробиває жодна зброя. А коли Тиранотроянда виростає, то стає машиною смерті. Тиранотроянда росте висотою до 100 м, на протязі 100000 років. Паща в її бутоні здатна проковтнути танк. Її лози можуть руйнувати бетонні і сталеві конструкції. Бутон випромінює електромагнітну хвилю, яка виводить з ладу електроніку. Я щойно зі Смарагдового Урочища. Я поклав там сотні андроїдів, десятки одиниць військової бронетехніки і гелікоптерів. Спроба взяти зразки есенції і насіння Тиранотроянди провалилась.

- Як же ці  «ботани» спромоглися  отримати есенцію і насіння?

- Томсон сказав, що під час експедиції його вчених ботаніків і спецназівців вдалося знайти в джунглях померлу Тиранотроянду, яка була ще в свіжому, не висохлому стані. Їм пощастило. Тиранотроянда після смерті від старості, засихає за 15 годин. Після смерті її есенцію і насіння знищує пліснява, яка тут виконує функцію трупних вірусів і бактерій.

- Починай операцію «Омела», негайно.

- Я, вже почав. Я, сказав Томсону, що Рада директорів «Старфарму» домовиться з урядом про надання дозволу на перевезення вантажу категорії високого рівня небезпечності. Тим часом, андроїди корпоративної армії посилять охорону бази. Я, переконав Томсона в тому, що двох підрозділів спецназу, які охороняють колонію, недостатньо для захисту планети в разі нападу флоту і десанту горлорізів наркокортелю. Томсон, вислухавши мене, зауважив, що інформація про есенцію засекречена, і що ніхто у Всесвіті нічого про неї не знає, окрім колоністів Кеплера і співробітників «Старфарм». Я, в свою чергу, переконав Томсона в тому, що службі безпеки корпорації відомо про витік інформації з сервера колонії. Я переконав його в тому, що наркокортелі вже можуть знати про есенцію. І це одна з причин, з яких мене негайно відправили на Кеплер, щоб забрати біозразки в більш безпечне місце. Томсон, сказав, що п’ять його охоронців залишаться на варті гермодверей сховища. Я, сказав, що згоден. Але, за умови, що стільки ж моїх охоронних андроїдів охоронятимуть сховище лабкорпусу. Томсон, мені до кінця не довіряє. Відчуває щось… Але, він був змушений погодитись на міри безпеки, які я запропонував. Він повівся на мої аргументи.

Пройшло п’ять днів. Леонард за цей час зламав усі сервери колонії і зібрав усю необхідну інформацію, про усіх, хто тут живе і працює. Про усі системи захисту комунікацій колонії, а також він дізнався все про сховище біоматеріалів флори СБМФ. Зламом серверів через термінали, в різних корпусах бази, займались андроїди охоронці, яких Леонард розставив на чергових постах вартувати входи в кожен корпус і відділ бази, від адміністративного, до наукового. Андроїди дізнались про все, що стояло між Леонардом і доступом до камер сховища СБМФ.

Леонард, в своєму кабінеті стояв перед двома андроїдами,обмірковуючи їхню останню доповідь.

- «Вони хитро і зважливо підстрахувались. У кожного з членів ради управління колонією при собі біометрична ключ-карта, яка активує замки гермодверей сховища. Однак, щоб його відкрити, необхідно задіяти ключ-карти усіх 26 керівників колонії, в певній послідовності і в період 1 хвилини. Інакше двері не відчинити.» - Леонард скористався своїми повноваженнями, які надала йому корпорація. На даний момент він на планеті, найвищий за старшинством офіцер корпоративної армії. Леонард розробив план, в якому вирахував все до дрібниць. Андроїди, які чергували в житлових корпусах керівництва колонії, отримали наказ о пів на другу  ночі, вивести з ладу камери спостереження, зламати замки дверей кімнат 26 керівників РУК і вбити їх. Так він отримає 26 ключ-карт. Навпроти входу в кожну з 26 кімнат мають лежати застрелені андроїди охоронці. Чотири андроїди, з числа тих, ким пожертвують, мають бути недобитими. Під час дізнання, вони мають дати свідчення, в якому звинуватять у вбивствах членів РУК, командира спец підрозділу «Анаконда» і його бійців. В цю мить, Леонард, за 10 хвилин, до початку операції по ліквідуванню РУК, віддав по терміналу зв’язку наказ командиру спецгрупи «Анаконда». Група «А», мала негайно вирушити в рейд в джунглі, в район падіння БПЛА з цінною інформацією. Група мусила вирушити в джунглі, маючи на збір, максимум 10 хвилин. Так Леонард, змусив Миколу і його підрозділ «А», вирушити з бази в дальній рейд, в 01-40 ночі. Через 10 хвилин, після того, як в елітному житловому корпусі відбулась бійня, яку пережили лише чотири андроїди. Леонард сподівався позбутись спецназівців, які можуть завадити йому, завершити вже розпочату операцію «Омела».

Підрозділ «Анаконди» дійшов до оточених величезною папороттю, вкритих мохом дотів і бункерів, лінія яких з’єднувалась підземним тунелем, що тягнувся на сотні кілометрів, до покинутої старої бази перших колоністів. Микола першим піднявся на пагорб і відчинив іржаві гермодвері доту. За ним нагору, в дот, потягнулась колона його бійців. Позаду, в хащах, почулись чиїсь кроки. Датчики руху зафіксували наближення 11 органічних одиниць. Термосенсори і сканери вказували Миколі, на те, що іззаду швидко йде сюди група людей. Це здивувало Миколу. Він не викликав підкріплення. Ще більше його здивували постріли, які почали лунати зі сторони, з якої йшли люди. Кулі почали трощити бетон доту і розносити в щепки дерева, скошувати кущі папороті. З гаю, з деревами порослими ліанами, з високих кущів, йшли спецназівці підрозділу «Пантера» і шквальним вогнем, розносили стіни доту і пагорб. Бійці групи «Анаконда», зайшли в дот і почали з відти відстрілюватись. Декілька солдатів групи «Пантера», обстріляли вхід в дот з РПГ. Це змусило групу «А», відійти вглиб приміщення доту. Микола встановив позаду групи протибалістичне поле, яке мало завадити закидати його людей гранатами. Бійці групи «А» зосередились біля входу в тунель, за сталевими контейнерами, полишеними тут кимось багато років тому. «Пантери», почали стрімкий штурм доту. Грант, разом зі своїми спецназівцями, увірвався в дот, обстрілюючи контейнери, за якими вкрились солдати «Анаконди». Микола до останнього намагався ухилитись від необхідності стріляти по своїм. Він не розумів, що коїться. Шанси уникнути кровопролиття  танули кожну хвилину. «Пантери», теж ховаючись за контейнерами, перейшли від наступальних штурмових дій к позиційній перестрілці. В броньованих контейнерах поступово виникали нові і нові дірки від бронебійних куль. Микола, крізь шум стрілянини і рикошетів куль, намагався докричатись до Гранта.

Шум пострілів, посилений акустикою доту, в додаток до термічних спалахів тепла, яке випромінювалось під час кожного пострілу з рушниць і автоматів, привернули увагу, лісової флори. Сотні хижих рослин, різних розмірів та кольорів, прокинулись від сну. Вони вилазили з під землі, повзли між деревами, крізь кущі, лізли з під води і з болотяного торфу. У кожної хижої рослини, коріння тягнулась в глиб землі, чи дна водоймища, на глибину до кілометра. Довжина стеблин сягала від 10 до 100 кілометрів, а довжина їхніх лоз, іноді перевищувала 200 і 300 кілометрів. Таким чином, хоч коріння і приковувало рослини до одного місця, радіус їхньої хижої діяльності був надзвичайно великим.

Коли один з «Пантер», помітив появу тисяч хижих рослин, що повзли як змії і пітони, до пагорбу з хащ, дот вже був оточений. Рослини в’юни, з пащами і кровососучими хоботками, заглибленими в тінь пелюсток бутонів, повзли на пагорб, до входу в дот і до вузьких кулеметних щілин доту.

Грант, наказав бійцям, відстрілюватись одночасно і від рослин, які лізли в двері і щілини кулеметних гнізд і продовжувати перестрілку з бійцями «Анаконди».

Ця перестрілка з веденням вогню на два фронти, тривала не довго. Солдати «Пантери» втратили одного бійця, якого схопила і витягла з доту колюча лоза. Після цього Грант почав чути від солдатів скарги на те, що вогневої сили і запасу патронів в магазинах не вистачить для того, щоб довго утримувати рослини на дистанції від входу в дот. Крім того, ведення вогню на два фронти, ускладнювало маневреність солдатів, прикутих к укриттю за контейнерами.

- Можете тікати в тунель, як щури! – Крикнув Грант, Миколі і його бійцям «Анаконди», які зараз опинились ще в більш вдалому положенні, ніш 20 хвилин тому. – Тікайте гади! Тікайте як личить щурам і зрадникам! У вас як раз виникла ідеальна нагода. Сподіваюсь, що коли бур’яни прорвуть нашу оборону і зжеруть нас, їм ще вдасться наздогнати вас у тунелі!

- Ти кого назвав щуром?! – Викрикнув розлючений Микола.

- Зрадника і боягуза!

- Ми служили з тобою, в колоніальних військах 35 років. Ми пройшли пекло на десятках планет і місяців. Я, маю не менше нагород за відвагу в бою. Я, приймав участь навіть у більшій кількості військових конфліктів, ніш ти! І ти назвав мене щуром? Коли це я, тікав? І зараз, я не втік в тунель, під землю, маючи нагоду відступити туди і відірватись від твого переслідування. І я  цього не зроблю. Бо я не боягуз. Крім того, я ніяк не можу збагнути, чому ти накинувся на мене і на моїх хлопців, як оскаженілий пітбуль? Про яку зраду ти кажеш, чорт тебе забирай? Що ти там таке несеш? Кого зрадив я і мої хлопці?

- Тих кого ти вбив 50 хвилин тому і втік з кейсом, з наркотичними есенціями. Оскільки, вся група «Анаконди», втекла з тобою, то логічно можна припустити, що ви всі спільники. І я клянуся, що ви здохнете! Цей дот, стане вашим склепом!

- Що за лайно вилітає з твого рота?

– Всі старші офіцери, всі керівники адміністрації і наукових відділів, мертві. Ви вчинили бійню в житловому корпусі бази. Недобитий вами охоронний андроїд все розповів офіцерам, які проводили розслідування під патронажем Леонарда. В сховищі зникли зразки наркотичних рослинних есенцій. Твоя втеча з бази, через 10 хвилин після інциденту, додатково доводить факт твоєї причетності до смерті керівництва колонії! Ти вбив людей, які довіряли тобі. Щур! Шакал! Тікай в щурячу нору! Я хочу загинути тут, лише в оточенні чоловіків, а не щурів!

- У мене є пропозиція! – Крикнув Микола.

- Ти вистрелиш собі в голову і усі визнають, що ти розплатився за злочин і помер чоловіком, а не щуром?

- У мене є краща пропозиція! Твої люди припинять стріляти в моїх хлопців і наші підрозділи об’єднаються для організації кругової оборони доту. Я пропоную тимчасове перемир’я. Наші люди, займуть кругову оборону і спільними силами захистять дот, від прориву зелені. У вас не вистачить вогневої міці і патронів, щоб відстрілятись. Якщо ми об’єднаємось, то у нас буде шанс вистояти. А поки, наші хлопці будуть тримати кругову оборону, ми з тобою поспілкуємось сам на сам. Прояснимо деякі незрозумілі і абсурдні для мене речі. Згоден? Вирішуй швидше! Якщо ми не посилимо вогневу силу, яка стримує зараз бур’яни, то вони прорвуться в дот!

- Добре. «Пантери», припинити вогонь по групі «Анаконда»! Зосередьте вогонь на рослинах. Займіть кращі позиції, для ведення вогню по бур’янам.

Бійці групи «А» і «П» полишили укриття і зайняли позиції біля дверей і кулеметних гнізд, організувавши максимально ефективну кругову оборону. Тепер з усіх кулеметних гнізд доту лунали постріли рушниць і автоматів. Коло більш інтенсивного і щільного вогню змусило рослин відступити на більший радіус дистанції, в сторону від доту. Кулемети в доті давно заіржавіли, зате щілини кулеметних гнізд сприяли створенню кругового кільця вогню. Сил двох об’єднаних груп спецназу тепер вистачало для ефективного скошування рослин автоматними чергами. Однак, кількість боєприпасів у солдатів стрімко зменшувалась. Тим часом, Грант і Микола, стали в середині доту і націливши один на одного автомати, вели напружений діалог.

- Я, не міг вбити своїх керівників і старших офіцерів. Ти ж завжди знав мене, як зразкового офіцера, з показовим рівнем субординації і честі.

- Я раніше знав тебе таким.

- Я і не змінився. Чорт забирай! Ну навіщо мені було потрібно вбивати керівництво колонії?! Я ж, ніколи не мав справ з наркотиками. Я ніколи нічого не заганяв на ліву сторону! Це суперечить моїй природі. Ти ж знаєш мене пів свого життя. Ми ж разом з тобою арсенали і склади охороняли. Ти хоч раз, помічав щоб я, хоча б один раз, щось потягнув і сплавив на ліво? Грант!

- Серед вбитих членів адміністрації, був батько і хрещений Катерини. Ніякі заспокійливі препарати, їй не можуть допомогти.

- Тим більше. Я б ніколи, не зробив зла Катерині. Вона моє сонце, без якого, я не бачу світлого майбутнього. Моє повітря, без якого мені не жити.

- Вона помилилась у виборі. Віддала серце тому, хто спопелив їй життя і втоптав її серце в попіл. Я завжди це знав. Ти не любив її. Вона цікавила тебе, лише як перша красуня на планеті. Ти, завжди виборюєш собі найкраще. Ти переміг в боротьбі за неї, лише для того, щоб задовольнити свої тваринні потреби. Але тепер вона знає, на чиє плече треба було покластись. Кому варто було віддати серце і кохання. Тепер, коли твоя жадоба до грошей розставила все на свої місця, Катерина знову зі мною. Вона знову моя. І тепер, вже назавжди. Вона прокляла тебе. На моєму мундирі в ранці були її сльози, а сьогодні на моєму скафандрі, буде твоя кров, якою ти заплатиш за її біль.

- Командир, у мене закінчуються патрони в останньому магазині!

Грант дістав з блоку боєприпасів автомату магазин і кинув його солдату. В автоматі, залишились ще 2 магазини. Командири двох підрозділів, продовжили цілитись один в одного.

- Я, кохаю Катерину, як саме життя. Навіщо мені вбивати її батька?

- Може, він напередодні, натякнув тобі, що не благословить шлюб перспективної дівчини з горлорізом.

- Він, як раз, був не проти наших стосунків. Не кажи того, чого не знаєш! У мене не було мотиву вбивати Станіславовича.

- У мене скінчились патрони! – Крикнув солдат «Анаконди». Микола дістав з боєзапасного блоку автомата, магазин і кинув вояку. В блоці лишилось 3 магазини.

- І про які наркотичні есенції, ти кажеш? У мене, не має з собою, ніяких наркотиків.

- Ти, не лис, а я не баран! Ти, викинув стазис кейс кудись в кущі, в ту мить, коли ми відкрили вогонь по тобі.

В цю мить, один з «Пантер», попросив у товаришів магазин. Ні у кого, зайвого не лишилось. Грант, кинув йому свій магазин. В автоматі лишився лише 1 магазин.

- Хто зараз на базі за старшого?

- Голова служби безпеки колонії Тимофій, високо вповноважений офіцер корпоративної армії Леонард і старший інженер-технолог Катерина. І усі вони, одноголосно, проголосували за твоє знешкодження, за будь яку ціну.

Один з солдатів «Пантери» повідомив усім, що у нього закінчились патрони. Грант, хотів кинути йому, останній магазин, але Микола його випередив, кинувши свій.

- У нас, лишилось по одному магазину. – Сказав Микола. Кілька хвилин мовчання обірвав солдат «Анаконди», який питав, у кого ще є патрони.

Микола, дістав з обійми автомату, останній магазин і кинув його солдату. – Мій автомат розряджений.

Грант, зробив теж саме, кинувши магазин, одному зі своїх солдатів. Грант, закинув автомат за плече і дістав з поясу ніж.

- Хтось, окрім Леонарда, перевіряв блок пам’яті андроїда свідка і бачив запис усього того, що той бачив? – Спитав Микола, закидаючи за плече зброю. - Усі андроїди, які присутні зараз на базі, підлеглі Леонарда?

- І що?!!

- І чому ти кажеш що я кудись тікав з бази? Хіба Леонард не сказав тобі під час брифінгу, про те що він відправив мене з бази в джунглі, к місцю падіння БПЛА з якимись цінними розвідданими? Я полишив базу, у 18-40, тому що Леонард, дав моїй групі лише 10 хвилин на збір і підготовку до рейду. Він наполягав на тому, щоб група «Анаконда» вирушила якомога швидше. Таким чином, час виходу моєї групи з бази від мене не залежав.

- Ти брешеш! Леонард сказав мені, що ти, зі своєю групою «Анаконда», полишив базу з власної волі. Він сказав, що не знає чому «Анаконда» полишила базу і вирушила в джунглі.

- Може він засекретив інформацію. Але він нічого не казав про секретність операції. І підписку про нерозголошення інформації про нашу операцію він нас не змушував підписувати. Я, не розумію чому він…

- Я отримав наказ від Леонарда саме в той момент, коли перебував в залі моніторингу. Жоден супутник не зафіксував падіння БПЛА, ні вчора, ні сьогодні. І на протязі тижня, ніякі об’єкти, ні з неба, ні з космосу, не падали! Ти потрапив в пастку власної брехні! Захищайся!

В цю ж мить, Грант кинувся з ножом на Миколу. Микола, теж дістав ніж і між двома командирами, розпочався ножовий бій. Цей поєдинок спинив шум гелікоптерів, які з’явились в небі над лісовою галявиною і почали спускатись до пагорбів. Шість гелікоптерів спалили хижі рослини плазмометами і променевими гарматами. Зв’язківець «Пантер» вийшов на зв’язок з пілотами гелікоптерів, по своєму мобільному радіокомплексу. Пілотами і екіпажом гелікоптерів виявились андроїди. Що підтвердило сканування гелікоптерів. На усі запити, організувати негайну евакуацію груп «Анаконда» і «Пантера», пілоти не відповіли. Вони, лише спитали, чи усі бійці груп «Анаконда» і «Пантера», зараз у доті і обірвали зв’язок зі зв’язківцем, до великого подиву усіх бійців групи «Пантера». Один з солдатів «Пантер», вийшов з доту і почав показувати знаки пілотам, щоб ті евакуювали своїх з лісу. Один з гелікоптерів, відкрив вогонь по солдату «Пантер». Потім, усі гелікоптери, розпочали ракетний обстріл доту. Микола, наказав «Анакондам», уходити в тунель, під землю.

Грант, квапився ще кілька хвилин, лаючи зв’язного і змушуючи його повторювати марні спроби вийти на зв’язок з пілотами гелікоптерів. Коли дот вже почав місцями розвалюватись і обвалюватись, завалюючи плитами приміщення, Грант був змушений наказати своїм бійцям прослідувати за «Анакондами». Бійці двох груп спецназу бігли заглиблюючись в підземелля, по вологому тунелю, зі стінами вкритими пліснявою. Спецназівці минули вхід в тунель, який вів до пустих складів дотів і до лінії дотів на поверхні. Вони спускались у тунель, який мав привести їх до полишеної 200 років тому бази перших колоністів, яку давно поглинули джунглі. Позаду, чувся гуркіт вибухів ракет і плазмових вдарів по зруйнованому доту. Микола і Грант бігли поряд, ведучі за собою свої підрозділи. Сканер показував, що до полишеної бази, їм треба пройти 60 км. Також, сканери показали Миколі і Гранту, що 6 гелікоптерів, скануючи літосферу, почали їх переслідувати.

Солдати, заглиблюючись в підземний тунель, увімкнули прибори нічного бачення і налаштували сканери, на максимальний радіус сканування навколишнього простору. Над ними, над поверхнею землі, вкритою джунглями, на висоті 200 м, над землею, летіли 6 гелікоптерів, час від часу, відстрілюючи хижих, велетенських рослин, які намагались довжелезними лозами дістати літаючу над деревами здобич. Гелікоптери не відставали від спецназівців. Тунель був на глибині 280 м. Гелікоптери озброєні зброєю, яка не здатна дістати цілі так глибоко, занурені в підземелля. Микола і Грант, розуміли, що від них їм не відірватись і що андроїди імовірно вже вирахували траєкторію руху підрозділів «А» і «П», і знають куди вони прямують. Боєприпасів лишилось дуже мало. Їх могло не вистачити, навіть на те, щоб вийти з тунелю, який вже заповнювали хижі рослини, які реагують на рух і вібрацію в просторі.

Тим часом, одна з лісових велетенських рослин, запустивши в гору сотні своїх лоз, по яким йшов електричний струм, зуміла зачепити один з гелікоптерів. Гелікоптер задимився і впав, проломивши крони дерев, розчавивши сотні дрібних хижих рослин. Місцем падіння гелікоптера виявилась вентиляційна іржава платформа, під якою була вентиляційна шахта, по якій конвертувалось повітря, яке очищувалось на шляху в тунель, в ті часи, коли система тунелів, давніх форпостів і баз працювала. Вентиляційна платформа обвалилась і розбитий гелікоптер провалився в широку шахту. Падаючи в підземелля, гелікоптер ледве не обвалив велику частину тунелю і частково перегородив своєю металевою громадою тунельний прохід. Солдати груп «А» і «П», щоб пройти далі, були змушені протискуватись між стіною тунелю і палаючим деформованим гелікоптером. Микола і Грант, наказали своїм солдатам, обшукати гелікоптер і спробувати пролізти до кабіни пілотів і обстежити їх. В ході обшуку гелікоптера, спецназівці витягли з деформованих і задимлених відсіків гелікоптера сім ящиків з боєприпасами. Микола, заліз в голови андроїдам пілотам і скачав з їхніх комп’ютерних мізків усю інформацію. Коли він завантажив її в комп’ютер свого скафандру і продивився, перед ним відкрилася правда. Він, скинув інформаційну базу даних андроїдів в комп’ютер Гранта. Той широко розкрив очі і захотів повернути назад, усі слова, сказані раніше в адресу Миколи.

Підрозділи «А» і «П», віддалялися від небезпечної ділянки тунелю, з потрісканою стелею.

- Як вирішимо проблему з гелікоптерами? – Спитав Грант.

- Два з них, як мінімум, треба захопити. – Відповів Микола. – І я, знаю як. В моїй команді є снайпер, який приберіг кулю з наномашинами. Він влучить в кожен з п’яти гелікоптерів. Наномашини доберуться до комп’ютерів гелікоптерів і заразять їх вірусами. Коди для розблокування систем захисту комп’ютерів я вилучив з терміналу обстеженого нами гелікоптера. Віруси виведуть з ладу три гелікоптери, а 2 змусять сісти на землю. З андроїдами, які засіли в 2-х гелікоптерах, ми якось впораємось.

Біля орбіти планети відкрився портал і звідти вилетів велетенський галеон корпорації. Керований комп’ютером галеон надіслав диспетчеру космодрому запит, в якому просив дозволу на посадку транспортних шатлів. Леонард віддав диспетчеру космодрому наказ дати дозвіл на посадку. Леонард сидів в кріслі, неподалік від Катерини і Тимофія, які, дивлячись в голомонітори, спостерігали за приземленням шатлів, паралельно виконуючи інші справи.

- Дуже скоро наші життя будуть в безпеці. Дивізіон андроїдів стане неприступною сталевою стіною навколо усієї лінії периметру. Миколай і Грант зі своїми горлорізами не зможуть захопити космопорт і полишити планету з вантажем вартістю в мільярди платинових кредитів. Вас чекає підвищення і грошова винагорода за співпрацю. Зрадники, які продались наркокортелю, загинуть в джунглях і без нашої допомоги. У них, боєприпасів і кисню вистачить на одну, чи дві доби. Через тиждень уряд дасть мені офіційний дозвіл на вивезення біоматеріалів. І я, нарешті вас полишу. Моя корпорація посприяє тому, щоб Ради директорів 21 корпорації призначили вас новим головою адміністрації колонії. - Сказав Леонард. Він підвівся, і докуривши сигару, полишив приміщення.

Коли Леонард вийшов з брами бази на площу космодрому, 30 шатлів вже приземлилися. З шатлів заковані в броню виходили андроїди, озброєні кулеметною і плазмометною зброєю. Рівно вишикуваними рядами, андроїди маршували з шатлів по площі космодрому в напрямку гермобрами будівлі бази. На зустріч першій шерензі андроїдів, вийшов Леонард, почуваючи себе стомленим, але радий тому, що його робота тут вже закінчилась. Його чекали великі грошові винагороди, нараховані на його банківський рахунок. Перша шеренга андроїдів, спинилась перед Леонардом.

- Нарешті ви прибули. – Він протягнув одному з андроїдів флешку. – Тут, уся потрібна вам інформація, зі схемою розташування усіх приміщень бази, з маркерною поміткою приміщень, з серверами і складами лабкорпусу. Я, також помітив місця, де пролягають комунікаційні лінії, місця з усіма терміналами бази. І звісно ж, тут коди для відчинення усіх дверей і брам, коди к усім терміналам. Цієї інформації вам буде достатньо для проведення операції. – Леонард зробив коротку паузу, підчас якої діставав ключ-карту, для входу в свій шатл, а потім спитав. - Самі впораєтесь, без чиєїсь координації ваших оперативних дій?

- Так. – Відповів холодним і байдужим голосом, старший андроїд, який командував дивізіоном і операцією зачистки колонії.

- Тож, моєї присутності ви вже не потребуєте? – Спитав Леонард, з якого звалився вантаж зобов’язання затримуватись на цій планеті ще хоча б декілька хвилин. Він вже уявляв себе у комфортабельному салоні шатлу, на якому прибуде на галеон, де чекатиме, коли операція зачистки завершиться. Після операції андроїдам зітруть пам’ять і кінці у воду. Він вже уявляв, як започаткує на якійсь Едемській планеті, власний курортний бізнес.

- Так. – Відповів таким же байдужим, голосом андроїд.

Леонард, відчувши полегшення, розслабився і пішов повз ряди андроїдів, в напрямку шатлу. Андроїд, який хвилину тому вів з Леонардом діалог, дістав з кобури пістолет і вистрелив чоловіку у потилицю. Леонард, різко спинився і хитаючись, стікаючи кров’ю, впав лицем на бетон. Ряди андроїдів продовжили рух до брами бази.

Катерина, яка бачила все це завдяки камерам спостереження космодрому, наказала комп’ютеру «Друїду» зачинити гермобраму, разом з усіма входами в базу. Андроїди не припинили марш. Декілька десятків андроїдів, несли за спиною протитанкові РПГ. В цю доленосну мить в небі над космодромом з’явились два гелікоптера. В одному гелікоптері сиділи бійці «Анаконди», на чолі з Миколою, в іншому були «Пантери» Гранта. Гелікоптери відкрили вогонь, спочатку по андроїдам, спинивши їхній марш, а потім, розстріляли один з проекторів силового поля захисної стіни космодрому. В захисній стіні, яка огороджувала територію космодрому, виник прохід площею до 4 квадратних метрів. З блискавичною швидкістю, хижі рослини увірвались крізь прохід на територію космодрому і почали опутувати, чавити, рвати на шматки, жувати і поглинати андроїдів і їхні шатли. Катерина, встигла вчасно активувати резервне поле, яке відділило територію бази, від території космодрому, к цьому часу повністю вкритого зеленню хижих рослин.

Два гелікоптери сіли на посадкову площадку, на даху бази. Коли Микола і Грант, прибули в командний центр бази, Тимофій, вже чекав на них. Пояснення двох суперників і в той же час, товаришів, миттєво викликало у Тимофія бажання віддати комп’ютеру бази «Друїду» наказ, активувавши системи протикосмічної оборони, відкрити вогонь по галеону корпорації. Що і було негайно і успішно зроблено. Уламки галеона частково розлетілись в навколопланетному космічному просторі, частково згоріли при вході атмосферу. Потім, Тимофій, Микола, Грант і Катерина пили каву в приміщенні командного центру. Микола і Грант розповідали про свої пригоди і подвиги, про злочини Леонарда і підступні плани корпорації.

Центральний комп’ютер бази «Друїд», тим часом, збирав в базу даних усі відео і аудіо записи, вилучені з шатлів і голів андроїдів корпоративної армії. Комп’ютери шатлів і андроїдів зберегли в пам’яті безліч записів своїх розмов з Леонардом, а також і розмови між Леонардом і представниками корпорації. Цих доказів було достатньо для того, щоб уряд Конфедерації притягнув до кримінальної відповідальності багатьох керівників корпорації «Старфарм». Через декілька годин уряд дізнається про те, як група людей врятувала колонію Кеплер з 28 000 колоністів. Як була врятована Земля, – дім пращурів усіх людей, які розсіялись у Всесвіті.