Продовжуємо серію публікацій фрагментів новинок фантастики. Пропонуємо до вашої уваги ексклюзивний уривок з роману «Володарки курганів», що вийшов цього року у видавництві «Ліра-К».
Влада так добре спала. Так спокійно. Так, ніби провалилась у провалля.
Їй снився якийсь дивовижний сон і вона не хотіла прокидатись, бо тоді чари розтануть і вона залишиться сама на сам із реальністю.
Та щось настирливо стукало у свідомість із надривом: “Прокинься! Прокинься!”
Вона неохоче розплющіла очі та побачила перед собою, вже при світлі дня, того підлітка, про якого вчора піклувалась.
Його обличчя перекошене, очі шалені та божевільні. Він знов стояв з тим самим ножем і підняв вгору руки.
Біль знов вдарив у коліно болючими спогадами про минулу ніч, коли їй віднялись ноги.
Влада зрозуміла, що Артем вже пішов. І зараз нікому захистити її. І хоча хлопчик був нижче та молодше, чім Влада, вона не сумнівалась, що поранити він її зможе.
Влада відкотилась саме вчасно - ніж важко опустився на те місце, де щойно була її нога. Ніж встряг у матрас по саме руків’я.
Влада відчувала, як знов починають німіти ноги і вона не розуміла, що їй робити, і чи встигне сховатись від цього хлопця.
Вона скотилась з іншого боку ліжка та опинилась на підлозі. Хлопець стрибнув на ліжко обома ногами, в руках він досі тримав ножа.
Влада застогнала, вона спробувала підвестись, але ноги не слухались її. Вона повзла у бік коридора, коли хлопець стрибнув просто на неї.
Влада зробили ривок та якимось чудом опинилась у коридорі. Вона встигла закрити за собою двері, тож дивний підліток врізався у двері.
Це на секунду зупинило його і Влада крізь отвір двері вспіла побачити, що у тій кімнаті, де він спав, всі речі розкидані по підлозі, наче він щось шукав.
Влада подивилась крізь матове скло у спальню. Вона бачила темну фігуру, що приготувалась стрибати. Хлопець щосили вдарив у двері й скло розлетілось на друзки, засипаючи Влада шматками та уламками.
Вона заверещала, закриваючи голову руками.
Хлопець шарпав ручку двері, але вона відчинялась у бік коридору і наразі її підпирала Влада, яка не могла поворухнутись.
Хлопець витяг руку й намагався намацати Владу рукою.
Він схопив її за волосся та потяг на себе.
Влада завила від болю.
Запрокинувши голову вона побачила як зблиснув ніж в іншій руці підлітка. Він різонув ножем, але в останню мить Влада рвонула, хай як боляче їй не було, і в руках у нього залишилась лише її пасмо, що він відкинув у бік, наче якийсь непотріб.
Влада відчула, як щось скрапує їй на ногу. То була кров хлопчика, що поранив руку, бо з двері ще стичрали уламки скла.
Здавалось він не відчуває болю:
— Віддай! - Засичав він низьким чоловічим голосом, що Влада вже чула вчора вночі. - А то вб’ю.
Влада плакала. Сльози котились по її щокам, бо вона була так налякана.
— Тобі потрібні гроші? Я можу пошукати…
Вона недоказала, бо хлопець вив, наче звір і крізь це виття, вона чула якесь слово, та не могла його розібрати. І воно було таке знайоме, ніби вона вже десь його чула.
Вона спробувала трішки відповзти, щоб відчинити двері у під’їзд та позвати на допомогу.
Через це двері трішки прочились і підліток спробував прослизнуть крізь щілину, що утворилась.
Влада зрозуміла, що повинна залишатись на місці й тримати двері. Це її єдиний шанс залишитись без ушкоджень.
Вона плакала все сильніше і врешті решт не змогла втриматись від здригання всім тілом. Їй було страшно і її били дрижаки.
Раптом налягання на двері закінчилось. Вона прислухалась. У спальні стало тихо.
Влада запитувала саме себе, що сталось.
Вона спробувала підвести голову та подивитись, що там відбувається.
Коли раптом…
«Чорні» археологи розкопують курган з метою знайти скіфське золото. Натомість вивільняють скіфське прокляття, яке спочатку завдає клопоту бригаді нелегальних копачів, а потім поширюється далі. Поховати прокляття може хранителька курганів, але вона застара для цього. Хранителька намагається передати своє знання у спадок онуці. Але єдине, що бажає дівчина – це жити нормальним життям. Проте одного дня зло торкається і її, тож вона вже не може бути осторонь.
