1. текст дуже погано вичитаний. Авторе, ну куди ви поспішали, до кінця конкурсу ще купа часу. Багато помилок суто механічні, їх вказувати тут не буду.
2. Імена. прочитайте це вголос - тричі. Хоча ні, я не садист. Один раз. Певної ізюминки вони додають, одразу Єфремов згадується, але ж не так багато! "В родзинках каші не знайдено"
3. "енергія в камені" "ріг, що може руйнувати метали"... це фентезі. А у вустах бувалої астрольотчиці - маячня.
4.
У мене було аж 3000 секунд
А чому не 3261? Яку роль грає цифра? це критияно? Якщ ні, то "з пів години". Цифри розсіюють увагу.
5.
закон Гаймера
цікава річ, але тема не розкрита. Втім. класно - додає достовірності.
6.
муги – то андроїди, схожі чомусь на земних жінок
ЧИМ? уточніть. З картинками. А то я ТАКЕ уявив, що ох.
Резюме - непогане, хоч і наївне оповідання, але над ним ще працювати й працювати. Тут наївність йде на користь, але "наївність" і "хі-хі-хі" погано узгоджуються в одному тексті.
Успіхів. Сподіваюсь, ви попадете на майстер-клас - він вам дуже б пішов на користь. Якщо не запросять - просто приїздіть, послухайте.
Та ну, який поспіх? Оповідання мохом поросло. Йому пора вже атестат виписувати. Що стосується 3 тисяч секунд, то скажіть, чи 100 копійок це не гривня?
Що Ви там собі науявляли, пане Chernidarе, то вже я не знаю.
Що ж стосується звукових коливань, то Ви мене фентезями не травіть. Шкала коливань звукових практично безмежна, а що ми знаємо про ті частоти, котрі лежать за межами вузького коридорчика від 20 до 20000 герц?
З іменами у нас і не таке ще може бути. Якось я бачив паспорт одного вірменина. Серьожа Наполеонович! А Ви кажете Єфремов.
Про енергію в камені теж не варто так скептично висловлюватися. Хіба ж її там нема? Невже мене нахабно обдурили всі фантасти, котрі писали про зберігання інформації на кристалах? Я не переживу, чесно, якщо це виявиться правдою.
А от "хі-хі-хі" в оповіданні не було. Чесно. Це така звичка сучасних людей все незвичне при першому контакті осміяти про всяк випадок з метою самозахисту.
Ім"я командира литовське. Ну, а на поверхню відправив представницю гебраейсько-арабського походження (дідусь був шумером, певно).
Що ж стосується майстер-класів, то, знаєте, якби на творах навіть класиків не було яскравих ярликів, на якому-небудь майстер-класі їхні твори так громили б, що ого-го. Зрештою, не подумайте, що я себе до класиків записав, це так, міркування про відносність всього сущого.
А за оцінку дякую. Кожен з таких оцінок бере для себе їстівне зерно і відкидає неїстівне. Аксіома, дідько б її забрав.
тоді підвищуйте грамотність. Бо настільки елементарні помилки робити - неприпустимо.
ТавідаУр
окремо, так?
Тавідатаки
варіант імені, чи окремо?
Іос
нове слово?
це перші два абзаци.
Що стосується 3 тисяч секунд, то скажіть, чи 100 копійок це не гривня?
справа у сприйнятті. Якщо вам зручно читати "три тисячі секунд" - до речі, гарним тоном вважається писати цифри літерами, - то це ваша справа, але пересічному читачу це не зручно. Роздратується, відволічеться.
Що Ви там собі науявляли, пане Chernidarе, то вже я не знаю
поясню. Якщо хлопцики вважають андроїдів "чимось" подібними на жінок. то йде мова явно про їх сексуальну, табуйовану сутність. Інакше вони б вжили слово, що означає відмінність, а не ховали його. Так зрозуміло?
А от "хі-хі-хі" в оповіданні не було.
було і є. Багато. Я ржав половину часу. Може я такий, може у мене настрій. Послухаєте інших тестерів.
Інша річ, що якщо воно там є, а ви його не закладали - це велика проблема.
Ім"я командира литовське.
імена команди ще нічого, убивають туземні слова-покручі. Навіщо вони? Психологія та лінгвістика туземців не розкрита, а це, мабуть, єдине, де оті всі придумані слова могли б грати роль.
якби на творах навіть класиків не було яскравих ярликів
Станете класиком чи вестимете МК - прапор вам у руки. Для того, щоб нехтувати правилами їх варто знати. Свідомий вихід за рамки може бути геніальністю, а може - дурістю. Несвідомий - завжди дурість.
Сподіваюсь, що щось із моєї реци ви візьмете до уваги (хі-хі - і проголосуєте за мене як за кращого рецензента). Хоча - навряд чи проголосуєте, людям (і мені в тім числі) більше подобається коли їх хвалять.
Ой, тут така купа, що й ну. Авторе, це ваші? Чи глюк форматування?
Русизми (НМД):
погас
Згаснув
тривожила
Турбувала
пришельцями
Прибульці
Світ: Ну, взагалі, я його зміг уявити, візуалізувати, тож тут особливих питань немає.
Герої: А отут біда. Якісь вони картонні фігурки а не герої. Характери не розкриті зовсім. Те, що брати один старший, другий молодший видно із слів автора, а не з їхніх розмов.
Ну і перлина - ріг. Акустичний удар, що нищить метал? Ой не повірю, ну хоч стріляйте, а не повірю. Далі - планета нищить усе неживе. Питання: планета "заточена" розуміти життя - як білкову форму існування? Чи вона нищить усе, що відрізняється від місцевих форм життя? Тоді люди мусять бути ідентичними до місцевих мешканців. Авторе, ви вірите в існування на різних планетах цілком ідентичних форм життя? Я не вірю...
А безапеляційність хіба не на грані з тією самою дурістю, про яку Ви так гарно прописали, пане Chernidarе? Хіба людина може знати про щось все? Це самовпененість. І у ХІХ столітті науковці тодішні теж такими були, але атомної бомби не мали. Я б проголосував за Вас як за найкращого рецензента, але за умови конструктивної, а не огульної критики.
Пане фантоме, названі Вами слова - не русизми, а українізми автентичні. Чесно. Ми надто багато свого віддали росіянам, а тепер не впізнаємо рідного. Якщо є слово "гас", то додавання префікса не робить його російським, так само, як і додавання суфіксів не перетворює російські слова на українські.
Що стосується дивного злиття слів, то це містика якась. Польові форми життя, певно, бешкетують.
І як багато питань виникло на такому малому масиві тексту. Ви що ж хочете, щщоб у десять тисяч знаків я увібгав і світоглядні уявлення, і всю науку того майбутнього з її концепціями, основоположними поняттями і всім решта; щоб "оживив" героїв, позбавивши їх картонності? Не знаю, кому б це було під силу. І не треба ставити до етюду вимоги, як до великої картини. А що візуалізація відбулася, то це вже добре. Зазвичай такі обсяги не дозволяють цього зробити повною мірою.
Що стосується розділових знаків і школярських помилок, то й сам, перебуваючи у віці аж ніяк не школярському, грішу гріхами молодості, але не так часто. Десь по неуважності щось прошляплю, а так мушу думати про підступи ворогів (жарт).
Авторе, щодо русизмів, я додав НМД, себто не стверджую категорично
Ви що ж хочете, щщоб у десять тисяч знаків я увібгав і світоглядні уявлення, і всю науку того майбутнього з її концепціями, основоположними поняттями і всім решта
Особисто я не те що хочу, чи не хочу, але оповідання - твір викінчений, то таки в ньому мають бути розкриті і характери героїв, і їх мотивація, і конфлікти...тобто все має бути розкритим. Та й максимальний обсяг все ж таки 25 кілознаків. Використано ж лише 10,5 - тобто питання "не влізло" втрачає зміст. Наведу приклад - оповідання "На прізвисько Пес" (не моє, не подумайте) - розкрито усе. І мотиви, і характери.
Вічна проблема з тими стандартами. Якщо хтось, паскудник, їх не дотримується, то анафема йому. Що ж, це не нове під сонцем. Навів би приклад Зоїла, але ж мене одразу звинуватять у зазіханні на Гомерівські лаври.
І все ж.
Бажання оживити персонажа іноді приводить саме до його окартонювання. Факт. А сепцифіка оповідання полягає в тому, що характери намічаються штрихами. Хай навіть один чи два, але й цього буває цілком достатньо. Інша річ, що головна героїня оповідання багатьом із читачів здалася не надто жіночною, а відтак не сприймається. Хай. Головне, що образ на початковому рівні все-таки сформований.
Тепер кілька слів про звукові коливання. Якщо довжина звукової хвилі співмірна з розмірами молекул і атомів, то чоиу не можливо руйнувати метали? Тут проблема в іншому: де взяти такий звуковий генератор, який би зміг створювати коливання потрібної частоти. А це вже не проблема фантаста.
Єфремов використав у "Туманності Андромеди" анамезонні двигуни, але чоиу вони досі не збудовані? А стрибки у гіперпросторі? Отож бо.
А безапеляційність хіба не на грані з тією самою дурістю, про яку Ви так гарно прописали, пане Chernidarе?
Це може бути вадою характеру. На жаль, я говорю тільки те, в чім впевнений. Помилятись - можу.
Хіба людина може знати про щось все?
У 19 столітті атомна бомба відносилась до жанру фентезі а не до жанру НФ. Тобто ви можете писати що завгодно, але сприйматись як наукове буде тільки те, що відповідає теперішнім (!!) уявленням про науку.
Втім, нехай у вас є фантприпущення - "звук із кістяного рогу руйнує космічні кораблі".
Чисто літературно - яка мета даного фантприпущення в розрізі вашого оповідання? Просто показати, що аборигени можуть захищатись? Тоді це фантприпущення не виконує свою роль - воно відволікає увагу від сюжету. Ще одне з правил - "не варто помножувати сутності"
Щодо критики - я кожен конкурс стараюсь максимально відписатись по кожному оповіданню. І чудово розумію, що слухати лестощі приємніше, ніж критику. Проте так затято лобіював введення "кращого критика" для того, щоб були хоч якійсь коментарі, але не мій, фантомів та зіркоходів. Нехай буде побільше вибору, а автор уже сам відсіє корисні для нього й не корисні.
кщо довжина звукової хвилі співмірна з розмірами молекул і атомів, то чоиу не можливо руйнувати метали?
О!!! залізячччя!!! потираю руки.
Ну давайте, поговоримо. Пинаття номер раз - чи може бути довжина звукової хвилі співрозмірна із розмірами атомів. Адже звукова хвиля - якараз і є коливання тих атомів. В розрізі описаного способу генерації цих хвиль - НЕ МОЖЕ.
Другий момент. Нехай ми все-таки згенерували хвилю, яка резонує із конструкцією корабля. Така хвиля теоретично можлива, але вона буде індивідуальною для кожного об'єкту.
І, третє - способи захисту від цього прості і примітивні. Кораблі ж складаються не з суцільного гомогенного металу, а з безлічі матеріалів. І резонансні хвилі будуть різні для кожного із них.
Анамезонні двигуни Єфремова - маячня навіть із погляду тогочасної фізики. Але там це мотивоване фантприпущення - уберфігня без якої не можна обійтись. У вас - ні.
Стосовно гіпердвигунів - аналогічно.
Строго кажучи, вам треба було згадати не Єфремова, а Айн Ренд, вона описує точнісінько таку саму уберзброю (щоправжда не в руках дикунів, але не суть важливо). Так от - в 30-х роках минулого століття це було науковою фантастикою, тепер - ні.
Тепер кілька слів про звукові коливання. Якщо довжина звукової хвилі співмірна з розмірами молекул і атомів, то чоиу не можливо руйнувати метали? Тут проблема в іншому: де взяти такий звуковий генератор, який би зміг створювати коливання потрібної частоти. А це вже не проблема фантаста.
Генератор, як це не дивно, вже давно існує, його вульгарно використовують для розігріву напівфабрикатів. Тільки там не звук працює, а високочастотне радіовипромінювання.
Про анамезонні двигуни. Я чув, ніби в лабораторних умовах вже пробували розігрівати робоче тіло антиматерією. Залишилося тільки знайти спосіб надійно й довго її зберігати.
Загалом, треба ретельніше вивчати матчастину перед тим, як братися описувати якусь технологію. Якщо ж техніка - не ваша царина, то слід обходити технічні подробиці.
Про анамезонні двигуни. Я чув, ніби в лабораторних умовах вже пробували розігрівати робоче тіло антиматерією. Залишилося тільки знайти спосіб надійно й довго її зберігати.
Олеже, анамезонні двигуни використовують анамезон - речовину зі зруйнованими мезонними зв'язками, що має швидкість витікання близьку до світлової.
Тобто, фактично, анігіляція матерії, перетворення її в енергію. Але так, як описав Єфремов - це не НФ. Втім, він захотів пооригінальнічати і відхилитись від модних тоді фотонних зорельотів - і назвав їх "анамезонними"
Тільки там не звук працює, а високочастотне радіовипромінювання.
ну тут проблема на стільки в способі, скільки в реалізації - "кістяний ріг" Був би "артефакт лулкомбітів" - ніякого б флейму не було.
А генератора звукових коливань потрібної для руйнування металів частоти таки нема.
Я розумію, що корабель - не шмат гомогенного металу, але частота легко може змінюватися самим власником рогу (натиснув там на якийсь собі виступ - і крапка). Ріг же закручений, загогулистий.
Тепер про найскладніше - чисто літературну мету цього рогу і всього такого.
Відповідаю: авторська сваволя.
Ну, люди добрі, ніхто ж Гоголя не питав, для чого він послав свого чорта красти Місяця.
Жарт, якщо надумаєте будувати чергове звинувачення.
Але приємно, що критика і досі перебуває у конструктивній площині, а не у площині самдуреньській.
Я розумію, що корабель - не шмат гомогенного металу, але частота легко може змінюватися самим власником рогу (натиснув там на якийсь собі виступ - і крапка).
ну в якості флейму... проблема все-таки не стільки в рогу, скільки в припущенні космонавтки.
А про гоголя не буду вестись! Для гоголя тут є інші твори, там тема чорта закрита - його підстрелили
Гоголя ж згадав, щоб повернути розмову у конструктивне русло, а не для того, щоб когось спокушати (оце вже мені навішали прихованих мотивів).
Ріг як зброя для знищення металевих конструкцій мав би мати широкий діапазон. І про генерування звукових хвиль над- (гіпер-, супер- і т.д.)високої частоти якось всі замовкли. Чого б це? А де ж хвалене всезнайство науки? Знайдете - підкиньте посилання, почитаю з радістю, бо в дитинстві теж вірив у всесильність науки.
Проблема сучасної людини у вибірковій глухоті. Я чую те, що мені хочеться, а те, що мені не подобається (йде врозріз із моїми світоглядними уявленнями), не почую.
Тому хочу аргументів і крапка. Або хоч чогось, подібного до них.
І ще один нюанс: для генератора звукових коливань такого типу, зрозуміло ж, потрібне джерело енергії. А воно в каменях.
Втішає у коментарях лише те, що люди в глибині душі увірували і візуалізували, а то б інакше не вимагали повної детермінації всього.
А чого товкти воду в ступі? Я переконався, що ви мою позицію зрозуміли. Приймати її чи ні - ваша справа. Тут так чи інакше кожен повідомляє своє бачення (навіть якщо воно таке категоричне, як моє).Мета дискусу - отримати (і надати) фідбек, щоб автор зрозумів, як сприймають його твір. З цієї точки зору твір добре виставляти на початку конкурсу - бо пізніше, коли вони появляються десятком в день часу на пережовування всіх нюансів просто не залишається.
Я і дальше вважаю, що з наукової точки зору (і з точки зору НФ - а, також, з літературної) ота "енергія в каменях", та припущення науковця про те, що кістяний ріг - генератор звуку, що руйнує космічні кораблі - дурниця. Хтось може так не вважати. Хтось може ще щось помітити... а, враховуючи кількість коментарів до твору - зростає ймовірність, що той "хтось" сюди загляне. А конкурс на рецензента змусить того "хтося" не обмежитись одним-двома словами, а написати хоч трішки розгорнутий фідбек.
в результаті - профіт!
ЗІ
але в дійсності відгук написали три-чотири чоловіки, а оцінуювати будуть 15-20. І дізнатись, що в голові отих "мовчазних оцінювачів" абсолютно неможливо - допоки вони мовчать. От і можуть бути абсолютно негативні відгуки - а твір в топі. Або суцільний позитив - а він навіть не у фіналі. Так що, по факту, ці відгуки - просто точки зору, не більше.
Втім, я б радив прислухатись до Зіркоходових правок та звернути увагу на вказані мною нелогічності в наступних творах. Інколи буває зміст пошпикати Фантома та Сновиду, проте цілком слушне зауваження про "картонні характери" не надто багато підказує "як же це поправити". Тут би майстер-клас відвідати... втім щоразу на конкусі з'являється "типові зауваження до твору". думаю, і тут їх пригадають, "картонні характери" - це звідти
Я зміг лише прочитати, ключки не шукав, бо через кепське форматування й так ледве продирався. Загалом написано непогано, хоч щодо рогу зауваження рецензентів слушні. Мені ще таке подумалося: звук же з рогу не напрямлений, отож його чутимуть самі аборигени, а в них жодного захисту. До того ж кров на основі металу, вона б також мала руйнуватися по ідеї. Не завадили б вашим тубільцям якісь короборо .
Взагалі задумка твору цікава, але сира. Таке прокарнало б на конкурсі мініатюр, тут же поправки на рамки не працюють.
Коли дочитався до кровожерних прибульців, які, тільки-но спустившись на поверхню, захоплено кидаються винищувати аборигенів, стало нудно. По-перше - не вірю в таких прибульців, по-друге, така поведінка позбавлена глузду, по-третє, тільки на ЗФ таких сюжетів було мов бліх на собаці.
Резюме: поправити матчастину, поглибити мотивацію героїв, підживити характери землян - і все буле ОК.
Кровожерні прибульці то так, антураж для загальної мотивації. Що не ідеальний, погоджуся. Данина дитинству.
Що ж стосується форми рогу, то нею можна виправдати і направленість звуку і здатність до вибіркового руйнування. Метал у крові? Не подумав, але тут можна обумовити і структуру руйнованого матеріалу. Захист аборигенів? Шкіра якимось чином структурована. Зрозуміло, що це все варто прописати у покращеному варіанті (правда, не знаю, чи спроможуся на такий подвиг - нові ідеї женуть вперед, змушуючи забувати старе і недосконале).
Пригадав білкові форми життя у "чорних курцях", де температура води сягає 300-400 градусів. Білок тієї самої формули, тільки трішечки структурований, що і дозволяє організмам витримати височенні температури.
За форматування звиняйте. Щось пішло не так, хоча раніше не підводило.
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
Сюжет цілком зрозумілий. На матчастині не зупинятимусь, так як про те достатньо багато сказано вище критиками, що знаються на тому набагато краще, ніж я. Тож перейду трохи в іншу площину.
Світу б не завадила ретельніша проробка деталей. Маємо не досить виразну картинку, котра особисто мені видається не надто продуманою. Поясню. Тавіда приземляється, досить ретельно дослухається до власного чуття, і, гнана страхом, покидає корабель. Потім, залишившись в атмосфері чужої планети без перепони (або, якщо завгодно — захисту) скафандру, крім прохолоди, вона нічого не помічає – ані звуків, ні пахощів, ні будь-яких ознак. Дихається, та й потому. Складно мені повірити, що таке можливо: людина не шукає відмінності у навколишньому і тому, що їй добре відоме. Картинка зводиться до констатації: великі й малі озера, квітучий лук, прадавній ліс (чому, власне, прадавній?).
В цілому краєвид нагадував земний.
каже автор, та й закриває тему. А втім, є на на Землі безліч місць, що виглядають досить по-інопланетному ;) Хотілося б додати яскравості й переживань, зжитися із ГГ на рівні чуттів — якщо буде на те ласка автора.
Зустріч Тавіди із місцевими дітьми, хлопчаками. Та ще й братами. А чому, власне? Як то героїню так осяяло? Можливо, так виглядають аборигени середнього чи похилого віку. Жіночої, чи, взагалі, якоїсь середньої статі. Незрозуміло. Про родинні ознаки я взагалі не казатиму: середньостатистичному європейцю важко визначити спорідненість двох китайців (твердження справедливе й у зворотному порядку), а тут мова про іносвітян, котрих ГГ вперше бачить.
– Ялва яр, – почула Тавіда незнайомі слова з вуст малого
було б дивно, якби почула знайомі.
Вона уже зрозуміла, що наміри у дітлахів аж ніяк не ворожі, однак проблема спілкування здавалася нерозв’язною
Прикольно. Тільки що був знищений астроліт, навколо, крім оцих двох, — ні душі, а Тавіда, не вирішивши комунікативну проблему, уже переконана, що вони цілком собі дружні.
Рожевий камінь, або Дух Аханої, встановлює контакт. Тавіда прикладає долоні, і десь у гойдливому мареві різнокольорових напливів їй візуалізується історія планети. ОК. мені зрозуміло — передані образи різних істот і т. ін., але де знайшлося місце отим абстрактним їх означенням? Яким чином були візуалізовані поняття «лолони», «муги», «скени», «андідрахси»? Кирилицею чи латиницею? Ну, бачить ГГ у власній голові лолону, та звідки ж ГГ знає, що називається вона саме так? Якось я не зовсім зорієнтувалася у цьому.
Тавіда здогадалася, що муги – то андроїди, схожі чомусь на земних жінок. Тому й хлопчаки, що носили горде звання Вартових Небесного Порога, спочатку прийняли її за ворога.
На цьому етапі вже цілком можна скласти враження, що аборигени — то справді хлопці та ще й брати, а прибулі істоти-андроїди мають жіночі вторинні ознаки, проте, як і раніше, незрозуміло із назвами «муги» та «Вартові Небесного Порога», горде звання яких носили аборигени.
ніщо неживе не може потрапити на поверхню цієї планети, воно відразу ж буде знищене як потенційно небезпечне для тутешнього життя.
А це вже щось дивне. Отже, аборигени до того відношення не мають? Планета цілком обходиться без кістяних ріжків? Хмм. Така думка напрошується, бо ж логічно — хай би собі аборигени в ріжок не дули, то й астроліт не розсипався б. Так ні, вони стримують планету, щоб та не знищила його. Незрозуміло.
Скафандр не забув узяти?
Сподіваюся, автор відмітить мої скромні зауваги та прояснить їх надалі, щоб у такого недолугого читача, як я, не виникало дискомфорту при читанні.
Технічне.
До мови не так вже й багато зауваг, і це тішить. Добре, що перезалили
Зустрічаються повтори, зайві уточнення, які цілком можна було б прибрати, наприклад:
вміння керувати своїми емоціями
чиїми ж іще? Та й власними, якщо вже на те пішло.
Якась загадкова сила налетіла, оглушила, викрешуючи у свідомості іскри давно забутих подій і образів, а потім накрила Тавідину свідомість чорним покривалом безпам’ятства.
Тисячі думок пронеслися Тавідиною свідомістю
власне, крім Тавідиної, допоки свідомостей більш не заявлено.
Те, що сталося далі, годі описати словами.
І починається опис
вони нищили усіх мертвих, що прилітали у їхній світ.
у цьому контексті краще неживих (тобто, не біологічних організмів) замість мертвих. І — зайве уточнення.
У мене було аж 3000 секунд, щоб порозмовляти з цілою планетою.
Тавіда рахувала секунди? І — зайве уточнення.
Я б сказала, що деякі фрази кальковані з російської, наприклад:
Своїм здоров’ям і безпекою — власним
Його вигляд навівав тривогу. — тривожив. У російській: «навевал тревогу».
спочатку прийняли її за ворога — російське «приняли за врага». Українською краще: вважали (або вирішили), що вона — ворог.
Автору - наснаги! Сподіваюсь, мої зауваги будуть корисними.
У своєму бажанні бути найукраїнськішим з усіх українців можна ж і до абсурду дійти. Не потрібно репресувати слово "свій", замінюючи його де треба і не треба словом "власний" (в російській, до речі, вживаються обидва слова і ніхто не намагається замінити одне іншим). Знову ж таки хочу аргументованої критики. Я міг би цілком слушно зауважити, що російська фраза "навевал тревогу" це калька з української "навівав тривогу" і хто мені аргументовано заперечить? Тобто добра половина звинувачень, прописаних з такою ретельністю вище, не що інше як не надто вдала спроба погратися у прискіпливого критика.
Сюжет незрозумілий? Та що там такого незрозумілого? Прилетіли дослідники з планети Земля у інший світ. Одна людина висаджується на поверхню. Інтуїція підказує про небезпеку, але небезпеку локальну, пов"язану саме з перебуванням у посадочній капсулі.
Що стосується питання про візуальні відмінності між молодим і ду-уже старим лісом, то це пошук кістки у молоці.
Далі Ви самі собі заперечили, бо якщо на Землі є безліч місць, які виглядають по-інопланетному, то чому б інопланетному пейзажу не бути схожому на земний?
Далі ГГ зустрічається з аборигенами, які нагадують земних хлопчаків (що, і це неможливо?).
Далі пішла вже відверта софістика.
І світ без запахів буває. І сили якісь планету захищати здатні. І кістяні роги здатні руйнувати метали і не тільки. Фантастика, одним словом.
Добре, тримайте черговий некорисний коментар. Мені не шкода. ККД передбачає роботу. Тож користь має бути не лише від роботи коментаторів, а й від роботи автора. Зауважте. Бо ви спілкуєтесь із коментаторами за ІІІ законом Ньютона.
(усе тут лише моя скромна думка)
Спершу хотіла б зауважити. Авторе, спробуйте промовити вголос назву оповідання. ? Нічого не помітили? Тоді швидше. Можливо це й придирка. Але ж нам усім хочеться, щоб про наші оповідки говорили.
Володимир Єшкілев радив переписувати початки оповідань, бо іноді їх важче привести до ладу, аніж написати заново.
Що погано:
Світи, у яких їй довелося побувати досі, були не такими гостинними на вигляд, як цей, але особливо радіти не випадало – надто добре Тавіда знала історію астронавтики. – ось такі речення краще розбивати на кілька. Тоді вони сприйматимуться краще. Тай перефразувати його не завадило б.
Атмосфера була цілком придатною для дихання – а навіщо їй тоді скафандр, якщо втративши його вона змогла нормально функціонувати?
Тавіда оглянула околиці. Квітучий луг на заході обмежувала стіна похмурого пралісу, на сході, півночі і півдні виблискували під сонцем дзеркала малих і великих озер. – Я теж хочу такий зір!
У вас товариші кружляють по орбіті! Це тільки в мене така хвороблива уява?
Зараз Туа почне Пісню Заклику Сили. – так, я знала, що Йода десь поруч.
І все одно мені така висадка на планету не подобається, - здається, фраза позбавлена змісту. Герой пробурчав, бо треба було це вже якось закінчувати, а суперечка виявилась непереконливою.
Що добре:
Добре, що ви не боїтеся фантазувати, створили свій світ і героїв, усьому дали назву, і спробували дати пояснення. Якби воно було краще вичитане, читалося б, мабуть легко. Тільки назви збивають з пантелику, але нехай вже.
Висновок:
Виникло легке «зворохоблення» думок. Надто багато нелогічностей. Магістра Йоду нещадно бити треба вам. Його й сама я не позбавлюся ніяк. Сюжет простенький і недопрацьований. Якщо це перша спроба, сподіваюсь ви не втратите наснаги і спробуєте ще щось написати. Тільки обов’язково не поспішайте, вичитуйте уважно. І не забувайте про логічність сюжету і повагу до читача.
Почну з поваги до читача. Якого читача я маю поважати, скажіть на милість? Ні, годити читачеві не входить до обов"язків письменників. Читач у морі писань вибирає своє. Тому питання оце хочу відразу ж і закрити.
Щодо магістра Йоди. То не такий він уже й казковий, як може комусь видатися. Що таке електрон? Згорнута клубочком електромагнітна хвилька (дядько Ейнштейн у цьому був глибоко переконаний, бо в іншому разі навряд чи вивів свою знамениту формулу, що пов"язує матерію і дух, висловлюючись фігурально). Якщо ж я не зовсім Вас правильно зрозумів, і мова йде про порядок слів, то тут уже буянить авторська сваволя (яка у когось перетворюється на стиль).
Що стосується озер, то я ж не вказував ні кількості, ні, тим більше, розмірів, а мализна чи величина - поняття відносні. Та нехай уже. Немає меж досконалості. Я розумію Ваше розчарування відсутністю феєричного опису не менш феєричного світу, але про це говорено тисячі разів: в етюді надмір деталізації шкодить, вистачає кількох виразних штрихів. Якщо ж штрихи видалися Вам не надто виразними, то даруйте - моя вина.
Придатність атмосфери не є запорукою доброго самопочуття астронавта (мікроорганізми кляті можуть дістати). І так вже сталося (структурний елемент оповідання), що Тавіда втратила скафандр. Чи ж мені починати довгі розмови про необхідність ретельного дослідження стану її організму вже на кораблі, про довге і нудне перебування у карантину, про світоглядні суперечки членів екіпажу? Самі розумієте, що це буде зайве.
Пісня Заклику Сили цілком споріднена медитаціям, або - на нижчому рівні - простому зітханню. Ви ніколи не підзаряджалися у такий спосіб? Якщо так, то спробуйте пояснити самі для себе механізм такої простої, але дуже ефективної дихальної вправи.
Про орбіту і товаришів скажу так: тропи і крапка. Оповідання - не інструкція до використання і не науковий трактат, а так, політ фантазії, ковзання хвилями аналогій, пошук нового у старому і давно відомому. Може дати ще кілька десятків визначень, котрі ні до чого не зобов"язують, але який у тому сенс? Всі мають своє власне визначення.
Розбивати речення на кілька не збираюсь. Не сприйміть за грубу відмову і тупу впертість небажаючого вчитись. На те існують прості і складні речення, щоб ними користуватися, а де і коли - воля того, хто пише. Моя воля була в даному випадку саме така. І хай вона неправильна, але вона моя (може, я не вмію інакше?).
Сподіваюсь, я достатньо попрацював на пана Ньютона вже хоча б писанням цієї розлогої відповіді.
А за коментар дякую. Шануючи Вашу працю, пані Олено, дякую щиро.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 30 RSS
1Chernidar20-01-2013 23:19
1. текст дуже погано вичитаний. Авторе, ну куди ви поспішали, до кінця конкурсу ще купа часу. Багато помилок суто механічні, їх вказувати тут не буду.
2. Імена. прочитайте це вголос - тричі. Хоча ні, я не садист. Один раз. Певної ізюминки вони додають, одразу Єфремов згадується, але ж не так багато! "В родзинках каші не знайдено"
3. "енергія в камені" "ріг, що може руйнувати метали"... це фентезі. А у вустах бувалої астрольотчиці - маячня.
4.
А чому не 3261? Яку роль грає цифра? це критияно? Якщ ні, то "з пів години". Цифри розсіюють увагу.5.
цікава річ, але тема не розкрита. Втім. класно - додає достовірності.6.
ЧИМ? уточніть. З картинками. А то я ТАКЕ уявив, що ох.Резюме - непогане, хоч і наївне оповідання, але над ним ще працювати й працювати. Тут наївність йде на користь, але "наївність" і "хі-хі-хі" погано узгоджуються в одному тексті.
Успіхів. Сподіваюсь, ви попадете на майстер-клас - він вам дуже б пішов на користь. Якщо не запросять - просто приїздіть, послухайте.
2автор20-01-2013 23:56
Та ну, який поспіх? Оповідання мохом поросло. Йому пора вже атестат виписувати. Що стосується 3 тисяч секунд, то скажіть, чи 100 копійок це не гривня?
Що Ви там собі науявляли, пане Chernidarе, то вже я не знаю.
Що ж стосується звукових коливань, то Ви мене фентезями не травіть. Шкала коливань звукових практично безмежна, а що ми знаємо про ті частоти, котрі лежать за межами вузького коридорчика від 20 до 20000 герц?
З іменами у нас і не таке ще може бути. Якось я бачив паспорт одного вірменина. Серьожа Наполеонович! А Ви кажете Єфремов.
Про енергію в камені теж не варто так скептично висловлюватися. Хіба ж її там нема? Невже мене нахабно обдурили всі фантасти, котрі писали про зберігання інформації на кристалах? Я не переживу, чесно, якщо це виявиться правдою.
А от "хі-хі-хі" в оповіданні не було. Чесно. Це така звичка сучасних людей все незвичне при першому контакті осміяти про всяк випадок з метою самозахисту.
Ім"я командира литовське. Ну, а на поверхню відправив представницю гебраейсько-арабського походження (дідусь був шумером, певно).
Що ж стосується майстер-класів, то, знаєте, якби на творах навіть класиків не було яскравих ярликів, на якому-небудь майстер-класі їхні твори так громили б, що ого-го. Зрештою, не подумайте, що я себе до класиків записав, це так, міркування про відносність всього сущого.
А за оцінку дякую. Кожен з таких оцінок бере для себе їстівне зерно і відкидає неїстівне. Аксіома, дідько б її забрав.
3Chernidar21-01-2013 00:11
тоді підвищуйте грамотність. Бо настільки елементарні помилки робити - неприпустимо.
окремо, так?варіант імені, чи окремо?нове слово?це перші два абзаци.
справа у сприйнятті. Якщо вам зручно читати "три тисячі секунд" - до речі, гарним тоном вважається писати цифри літерами, - то це ваша справа, але пересічному читачу це не зручно. Роздратується, відволічеться.
поясню. Якщо хлопцики вважають андроїдів "чимось" подібними на жінок. то йде мова явно про їх сексуальну, табуйовану сутність. Інакше вони б вжили слово, що означає відмінність, а не ховали його. Так зрозуміло?
було і є. Багато. Я ржав половину часу. Може я такий, може у мене настрій. Послухаєте інших тестерів.
Інша річ, що якщо воно там є, а ви його не закладали - це велика проблема.
імена команди ще нічого, убивають туземні слова-покручі. Навіщо вони? Психологія та лінгвістика туземців не розкрита, а це, мабуть, єдине, де оті всі придумані слова могли б грати роль.Станете класиком чи вестимете МК - прапор вам у руки. Для того, щоб нехтувати правилами їх варто знати. Свідомий вихід за рамки може бути геніальністю, а може - дурістю. Несвідомий - завжди дурість.Сподіваюсь, що щось із моєї реци ви візьмете до уваги (хі-хі - і проголосуєте за мене як за кращого рецензента). Хоча - навряд чи проголосуєте, людям (і мені в тім числі) більше подобається коли їх хвалять.
4Chernidar21-01-2013 00:15
Ой, я ще про припущення, що звукові хвилі з кістяного рогу можуть знищувати кораблі нічого не сказав....
Так от. Про звукові хвилі, що можуть генеруватись рогом - відомо усе. Геть усе. І якби така зброя могла б існувати - вона б існувала.
Енергія в каменях - нехай, то ще дикуни говорять. Але про ріг говорить науковець!
5Фантом21-01-2013 08:51
Технічне:
окремо.окремо.окремо.Ой, тут така купа
, що й ну. Авторе, це ваші? Чи глюк форматування?
Русизми (НМД):
ЗгаснувТурбувалаПрибульціСвіт: Ну, взагалі, я його зміг уявити, візуалізувати, тож тут особливих питань немає.
Герої: А отут біда. Якісь вони картонні фігурки а не герої. Характери не розкриті зовсім. Те, що брати один старший, другий молодший видно із слів автора, а не з їхніх розмов.
Ну і перлина - ріг. Акустичний удар, що нищить метал? Ой не повірю, ну хоч стріляйте, а не повірю. Далі - планета нищить усе неживе. Питання: планета "заточена" розуміти життя - як білкову форму існування? Чи вона нищить усе, що відрізняється від місцевих форм життя? Тоді люди мусять бути ідентичними до місцевих мешканців. Авторе, ви вірите в існування на різних планетах цілком ідентичних форм життя? Я не вірю...
Успіхів.
6Sergiy Torenko21-01-2013 10:12
У надісланому тексті (такий самий викладений у Word) - те саме.
Технічне:
Ще раз дуже прошу надсилати тексти у форматі MS Office Word 97-2003 (.doc). Пункт 2.6. Правил http://starfort.in.ua/rules
Подібний глюк був після переводу з формату docx.
7автор21-01-2013 10:49
А безапеляційність хіба не на грані з тією самою дурістю, про яку Ви так гарно прописали, пане Chernidarе? Хіба людина може знати про щось все? Це самовпененість. І у ХІХ столітті науковці тодішні теж такими були, але атомної бомби не мали. Я б проголосував за Вас як за найкращого рецензента, але за умови конструктивної, а не огульної критики.
Дякую за увагу до оповідання.
8автор21-01-2013 10:59
Пане фантоме, названі Вами слова - не русизми, а українізми автентичні. Чесно. Ми надто багато свого віддали росіянам, а тепер не впізнаємо рідного. Якщо є слово "гас", то додавання префікса не робить його російським, так само, як і додавання суфіксів не перетворює російські слова на українські.
Що стосується дивного злиття слів, то це містика якась. Польові форми життя, певно, бешкетують.
І як багато питань виникло на такому малому масиві тексту. Ви що ж хочете, щщоб у десять тисяч знаків я увібгав і світоглядні уявлення, і всю науку того майбутнього з її концепціями, основоположними поняттями і всім решта; щоб "оживив" героїв, позбавивши їх картонності? Не знаю, кому б це було під силу. І не треба ставити до етюду вимоги, як до великої картини. А що візуалізація відбулася, то це вже добре. Зазвичай такі обсяги не дозволяють цього зробити повною мірою.
Що стосується розділових знаків і школярських помилок, то й сам, перебуваючи у віці аж ніяк не школярському, грішу гріхами молодості, але не так часто. Десь по неуважності щось прошляплю, а так мушу думати про підступи ворогів (жарт).
9Фантом21-01-2013 11:48
Авторе, щодо русизмів, я додав НМД, себто не стверджую категорично
Особисто я не те що хочу, чи не хочу, але оповідання - твір викінчений, то таки в ньому мають бути розкриті і характери героїв, і їх мотивація, і конфлікти...тобто все має бути розкритим. Та й максимальний обсяг все ж таки 25 кілознаків. Використано ж лише 10,5 - тобто питання "не влізло" втрачає зміст. Наведу приклад - оповідання "На прізвисько Пес" (не моє, не подумайте) - розкрито усе. І мотиви, і характери.10автор21-01-2013 12:12
Вічна проблема з тими стандартами. Якщо хтось, паскудник, їх не дотримується, то анафема йому. Що ж, це не нове під сонцем. Навів би приклад Зоїла, але ж мене одразу звинуватять у зазіханні на Гомерівські лаври.
І все ж.
Бажання оживити персонажа іноді приводить саме до його окартонювання. Факт. А сепцифіка оповідання полягає в тому, що характери намічаються штрихами. Хай навіть один чи два, але й цього буває цілком достатньо. Інша річ, що головна героїня оповідання багатьом із читачів здалася не надто жіночною, а відтак не сприймається. Хай. Головне, що образ на початковому рівні все-таки сформований.
Тепер кілька слів про звукові коливання. Якщо довжина звукової хвилі співмірна з розмірами молекул і атомів, то чоиу не можливо руйнувати метали? Тут проблема в іншому: де взяти такий звуковий генератор, який би зміг створювати коливання потрібної частоти. А це вже не проблема фантаста.
Єфремов використав у "Туманності Андромеди" анамезонні двигуни, але чоиу вони досі не збудовані? А стрибки у гіперпросторі? Отож бо.
11Chernidar21-01-2013 12:31
Це може бути вадою характеру. На жаль, я говорю тільки те, в чім впевнений. Помилятись - можу.
У 19 столітті атомна бомба відносилась до жанру фентезі а не до жанру НФ. Тобто ви можете писати що завгодно, але сприйматись як наукове буде тільки те, що відповідає теперішнім (!!) уявленням про науку.
Втім, нехай у вас є фантприпущення - "звук із кістяного рогу руйнує космічні кораблі".
Чисто літературно - яка мета даного фантприпущення в розрізі вашого оповідання? Просто показати, що аборигени можуть захищатись? Тоді це фантприпущення не виконує свою роль - воно відволікає увагу від сюжету. Ще одне з правил - "не варто помножувати сутності"
Щодо критики - я кожен конкурс стараюсь максимально відписатись по кожному оповіданню. І чудово розумію, що слухати лестощі приємніше, ніж критику. Проте так затято лобіював введення "кращого критика" для того, щоб були хоч якійсь коментарі, але не мій, фантомів та зіркоходів. Нехай буде побільше вибору, а автор уже сам відсіє корисні для нього й не корисні.
О!!! залізячччя!!! потираю руки.
Ну давайте, поговоримо. Пинаття номер раз - чи може бути довжина звукової хвилі співрозмірна із розмірами атомів. Адже звукова хвиля - якараз і є коливання тих атомів. В розрізі описаного способу генерації цих хвиль - НЕ МОЖЕ.
Другий момент. Нехай ми все-таки згенерували хвилю, яка резонує із конструкцією корабля. Така хвиля теоретично можлива, але вона буде індивідуальною для кожного об'єкту.
І, третє - способи захисту від цього прості і примітивні. Кораблі ж складаються не з суцільного гомогенного металу, а з безлічі матеріалів. І резонансні хвилі будуть різні для кожного із них.
Анамезонні двигуни Єфремова - маячня навіть із погляду тогочасної фізики. Але там це мотивоване фантприпущення - уберфігня без якої не можна обійтись. У вас - ні.
Стосовно гіпердвигунів - аналогічно.
Строго кажучи, вам треба було згадати не Єфремова, а Айн Ренд, вона описує точнісінько таку саму уберзброю (щоправжда не в руках дикунів, але не суть важливо). Так от - в 30-х роках минулого століття це було науковою фантастикою, тепер - ні.
12Coren21-01-2013 12:44
Генератор, як це не дивно, вже давно існує, його вульгарно використовують для розігріву напівфабрикатів. Тільки там не звук працює, а високочастотне радіовипромінювання.
Про анамезонні двигуни. Я чув, ніби в лабораторних умовах вже пробували розігрівати робоче тіло антиматерією. Залишилося тільки знайти спосіб надійно й довго її зберігати.
Загалом, треба ретельніше вивчати матчастину перед тим, як братися описувати якусь технологію. Якщо ж техніка - не ваша царина, то слід обходити технічні подробиці.
13Chernidar21-01-2013 12:53
Олеже, анамезонні двигуни використовують анамезон - речовину зі зруйнованими мезонними зв'язками, що має швидкість витікання близьку до світлової.
Тобто, фактично, анігіляція матерії, перетворення її в енергію. Але так, як описав Єфремов - це не НФ. Втім, він захотів пооригінальнічати і відхилитись від модних тоді фотонних зорельотів - і назвав їх "анамезонними"
ну тут проблема на стільки в способі, скільки в реалізації - "кістяний ріг" Був би "артефакт лулкомбітів" - ніякого б флейму не було.
14автор21-01-2013 18:36
Точно, артефакт.
А генератора звукових коливань потрібної для руйнування металів частоти таки нема.
Я розумію, що корабель - не шмат гомогенного металу, але частота легко може змінюватися самим власником рогу (натиснув там на якийсь собі виступ - і крапка). Ріг же закручений, загогулистий.
Тепер про найскладніше - чисто літературну мету цього рогу і всього такого.
Відповідаю: авторська сваволя.
Ну, люди добрі, ніхто ж Гоголя не питав, для чого він послав свого чорта красти Місяця.
Жарт, якщо надумаєте будувати чергове звинувачення.
Але приємно, що критика і досі перебуває у конструктивній площині, а не у площині самдуреньській.
15Chernidar22-01-2013 10:50
ну в якості флейму... проблема все-таки не стільки в рогу, скільки в припущенні космонавтки.
А про гоголя не буду вестись! Для гоголя тут є інші твори, там тема чорта закрита - його підстрелили
успіхів, піду читати що нового появилось
16автор22-01-2013 11:55
А хіба там є проблема? Годі Вам, пане Chernidarе.
Гоголя ж згадав, щоб повернути розмову у конструктивне русло, а не для того, щоб когось спокушати (оце вже мені навішали прихованих мотивів).
Ріг як зброя для знищення металевих конструкцій мав би мати широкий діапазон. І про генерування звукових хвиль над- (гіпер-, супер- і т.д.)високої частоти якось всі замовкли. Чого б це? А де ж хвалене всезнайство науки? Знайдете - підкиньте посилання, почитаю з радістю, бо в дитинстві теж вірив у всесильність науки.
Проблема сучасної людини у вибірковій глухоті. Я чую те, що мені хочеться, а те, що мені не подобається (йде врозріз із моїми світоглядними уявленнями), не почую.
Тому хочу аргументів і крапка. Або хоч чогось, подібного до них.
І ще один нюанс: для генератора звукових коливань такого типу, зрозуміло ж, потрібне джерело енергії. А воно в каменях.
Втішає у коментарях лише те, що люди в глибині душі увірували і візуалізували, а то б інакше не вимагали повної детермінації всього.
За що й дякую.
17Chernidar22-01-2013 12:17
А чого товкти воду в ступі? Я переконався, що ви мою позицію зрозуміли. Приймати її чи ні - ваша справа. Тут так чи інакше кожен повідомляє своє бачення (навіть якщо воно таке категоричне, як моє).Мета дискусу - отримати (і надати) фідбек, щоб автор зрозумів, як сприймають його твір. З цієї точки зору твір добре виставляти на початку конкурсу - бо пізніше, коли вони появляються десятком в день часу на пережовування всіх нюансів просто не залишається.
Я і дальше вважаю, що з наукової точки зору (і з точки зору НФ - а, також, з літературної) ота "енергія в каменях", та припущення науковця про те, що кістяний ріг - генератор звуку, що руйнує космічні кораблі - дурниця. Хтось може так не вважати. Хтось може ще щось помітити... а, враховуючи кількість коментарів до твору - зростає ймовірність, що той "хтось" сюди загляне. А конкурс на рецензента змусить того "хтося" не обмежитись одним-двома словами, а написати хоч трішки розгорнутий фідбек.
в результаті - профіт!
ЗІ
але в дійсності відгук написали три-чотири чоловіки, а оцінуювати будуть 15-20. І дізнатись, що в голові отих "мовчазних оцінювачів" абсолютно неможливо - допоки вони мовчать. От і можуть бути абсолютно негативні відгуки - а твір в топі. Або суцільний позитив - а він навіть не у фіналі. Так що, по факту, ці відгуки - просто точки зору, не більше.
Втім, я б радив прислухатись до Зіркоходових правок та звернути увагу на вказані мною нелогічності в наступних творах. Інколи буває зміст пошпикати Фантома та Сновиду, проте цілком слушне зауваження про "картонні характери" не надто багато підказує "як же це поправити". Тут би майстер-клас відвідати... втім щоразу на конкусі з'являється "типові зауваження до твору". думаю, і тут їх пригадають, "картонні характери" - це звідти
18Зіркохід25-01-2013 22:08
Я зміг лише прочитати, ключки не шукав, бо через кепське форматування й так ледве продирався. Загалом написано непогано, хоч щодо рогу зауваження рецензентів слушні. Мені ще таке подумалося: звук же з рогу не напрямлений, отож його чутимуть самі аборигени, а в них жодного захисту. До того ж кров на основі металу, вона б також мала руйнуватися по ідеї. Не завадили б вашим тубільцям якісь короборо
.
Взагалі задумка твору цікава, але сира. Таке прокарнало б на конкурсі мініатюр, тут же поправки на рамки не працюють.
Коли дочитався до кровожерних прибульців, які, тільки-но спустившись на поверхню, захоплено кидаються винищувати аборигенів, стало нудно. По-перше - не вірю в таких прибульців, по-друге, така поведінка позбавлена глузду, по-третє, тільки на ЗФ таких сюжетів було мов бліх на собаці.
Резюме: поправити матчастину, поглибити мотивацію героїв, підживити характери землян - і все буле ОК.
19автор26-01-2013 00:29
Кровожерні прибульці то так, антураж для загальної мотивації. Що не ідеальний, погоджуся. Данина дитинству.
Що ж стосується форми рогу, то нею можна виправдати і направленість звуку і здатність до вибіркового руйнування. Метал у крові? Не подумав, але тут можна обумовити і структуру руйнованого матеріалу. Захист аборигенів? Шкіра якимось чином структурована. Зрозуміло, що це все варто прописати у покращеному варіанті (правда, не знаю, чи спроможуся на такий подвиг - нові ідеї женуть вперед, змушуючи забувати старе і недосконале).
Пригадав білкові форми життя у "чорних курцях", де температура води сягає 300-400 градусів. Білок тієї самої формули, тільки трішечки структурований, що і дозволяє організмам витримати височенні температури.
За форматування звиняйте. Щось пішло не так, хоча раніше не підводило.
Але вже, напевно, пізно.
20Sergiy Torenko27-01-2013 19:58
Оповідання перезалито.
Автор надіслав версію без "злипання" слів.
21Дврг квдл02-02-2013 11:27
Отже дане оповідання супер і заслуговує на перемогу. Автор молодець!
Подумав і вирішив написати схвальні відгуки до всіх оповідок, без виключень... а то повторюється старорежимне минулоконкурсне ярликування і зомбування. Це - супер і заслуговує фіналу, а це - не дуже.
22Лариса Іллюк09-02-2013 23:22
Сюжет цілком зрозумілий. На матчастині не зупинятимусь, так як про те достатньо багато сказано вище критиками, що знаються на тому набагато краще, ніж я. Тож перейду трохи в іншу площину.
Світу б не завадила ретельніша проробка деталей. Маємо не досить виразну картинку, котра особисто мені видається не надто продуманою. Поясню. Тавіда приземляється, досить ретельно дослухається до власного чуття, і, гнана страхом, покидає корабель. Потім, залишившись в атмосфері чужої планети без перепони (або, якщо завгодно — захисту) скафандру, крім прохолоди, вона нічого не помічає – ані звуків, ні пахощів, ні будь-яких ознак. Дихається, та й потому. Складно мені повірити, що таке можливо: людина не шукає відмінності у навколишньому і тому, що їй добре відоме. Картинка зводиться до констатації: великі й малі озера, квітучий лук, прадавній ліс (чому, власне, прадавній?).
каже автор, та й закриває тему. А втім, є на на Землі безліч місць, що виглядають досить по-інопланетному ;) Хотілося б додати яскравості й переживань, зжитися із ГГ на рівні чуттів — якщо буде на те ласка автора.Зустріч Тавіди із місцевими дітьми, хлопчаками. Та ще й братами. А чому, власне? Як то героїню так осяяло? Можливо, так виглядають аборигени середнього чи похилого віку. Жіночої, чи, взагалі, якоїсь середньої статі. Незрозуміло. Про родинні ознаки я взагалі не казатиму: середньостатистичному європейцю важко визначити спорідненість двох китайців (твердження справедливе й у зворотному порядку), а тут мова про іносвітян, котрих ГГ вперше бачить.
було б дивно, якби почула знайомі.Рожевий камінь, або Дух Аханої, встановлює контакт. Тавіда прикладає долоні, і десь у гойдливому мареві різнокольорових напливів їй візуалізується історія планети. ОК. мені зрозуміло — передані образи різних істот і т. ін., але де знайшлося місце отим абстрактним їх означенням? Яким чином були візуалізовані поняття «лолони», «муги», «скени», «андідрахси»? Кирилицею чи латиницею? Ну, бачить ГГ у власній голові лолону, та звідки ж ГГ знає, що називається вона саме так? Якось я не зовсім зорієнтувалася у цьому.
На цьому етапі вже цілком можна скласти враження, що аборигени — то справді хлопці та ще й брати, а прибулі істоти-андроїди мають жіночі вторинні ознаки, проте, як і раніше, незрозуміло із назвами «муги» та «Вартові Небесного Порога», горде звання яких носили аборигени. А це вже щось дивне. Отже, аборигени до того відношення не мають? Планета цілком обходиться без кістяних ріжків? Хмм. Така думка напрошується, бо ж логічно — хай би собі аборигени в ріжок не дули, то й астроліт не розсипався б. Так ні, вони стримують планету, щоб та не знищила його. Незрозуміло.Сподіваюся, автор відмітить мої скромні зауваги та прояснить їх надалі, щоб у такого недолугого читача, як я, не виникало дискомфорту при читанні.
Технічне.
До мови не так вже й багато зауваг, і це тішить. Добре, що перезалили
Зустрічаються повтори, зайві уточнення, які цілком можна було б прибрати, наприклад:
чиїми ж іще? Та й власними, якщо вже на те пішло. власне, крім Тавідиної, допоки свідомостей більш не заявлено.І починається описЯ б сказала, що деякі фрази кальковані з російської, наприклад:
Своїм здоров’ям і безпекою — власним
Його вигляд навівав тривогу. — тривожив. У російській: «навевал тревогу».
спочатку прийняли її за ворога — російське «приняли за врага». Українською краще: вважали (або вирішили), що вона — ворог.
Автору - наснаги! Сподіваюсь, мої зауваги будуть корисними.
23автор10-02-2013 01:25
У своєму бажанні бути найукраїнськішим з усіх українців можна ж і до абсурду дійти. Не потрібно репресувати слово "свій", замінюючи його де треба і не треба словом "власний" (в російській, до речі, вживаються обидва слова і ніхто не намагається замінити одне іншим). Знову ж таки хочу аргументованої критики. Я міг би цілком слушно зауважити, що російська фраза "навевал тревогу" це калька з української "навівав тривогу" і хто мені аргументовано заперечить? Тобто добра половина звинувачень, прописаних з такою ретельністю вище, не що інше як не надто вдала спроба погратися у прискіпливого критика.
Сюжет незрозумілий? Та що там такого незрозумілого? Прилетіли дослідники з планети Земля у інший світ. Одна людина висаджується на поверхню. Інтуїція підказує про небезпеку, але небезпеку локальну, пов"язану саме з перебуванням у посадочній капсулі.
Що стосується питання про візуальні відмінності між молодим і ду-уже старим лісом, то це пошук кістки у молоці.
Далі Ви самі собі заперечили, бо якщо на Землі є безліч місць, які виглядають по-інопланетному, то чому б інопланетному пейзажу не бути схожому на земний?
Далі ГГ зустрічається з аборигенами, які нагадують земних хлопчаків (що, і це неможливо?).
Далі пішла вже відверта софістика.
І світ без запахів буває. І сили якісь планету захищати здатні. І кістяні роги здатні руйнувати метали і не тільки. Фантастика, одним словом.
24Лариса Іллюк10-02-2013 01:33
Авторе, вибачайте, що вбила власний час, пишучи таку розлогу рецу. І справді, деколи краще мовчати, аніж говорити.
Засим відкланююсь 
25автор10-02-2013 14:17
Дякую за працю. Вона ніколи не буває марною. Повірте. Важить тільки ККД. В даному випадку він не надто високий.
26Олена11-02-2013 23:22
Ой, написала рецу. Добре, що переглянула інші коментарі. Викладати не буду. Навіщо вам ця недолуга критика? Ви ж усе і так знаєте.
Успіхів.
27автор12-02-2013 00:40
І чого ж не викласти, якщо вже написано? ККД від того нульовий. А так можна у чиємусь тексті побачити своє відображення. Невже ж не цікаво?
28Селін12-02-2013 01:13
Про "українізаторів" +100500)) автор, ты чертовски прав старина))
29Олена12-02-2013 09:18
Комент недолугого критика:
Добре, тримайте черговий некорисний коментар. Мені не шкода. ККД передбачає роботу. Тож користь має бути не лише від роботи коментаторів, а й від роботи автора. Зауважте. Бо ви спілкуєтесь із коментаторами за ІІІ законом Ньютона.
(усе тут лише моя скромна думка)
Спершу хотіла б зауважити. Авторе, спробуйте промовити вголос назву оповідання. ? Нічого не помітили? Тоді швидше. Можливо це й придирка. Але ж нам усім хочеться, щоб про наші оповідки говорили.
Володимир Єшкілев радив переписувати початки оповідань, бо іноді їх важче привести до ладу, аніж написати заново.
Що погано:
Світи, у яких їй довелося побувати досі, були не такими гостинними на вигляд, як цей, але особливо радіти не випадало – надто добре Тавіда знала історію астронавтики. – ось такі речення краще розбивати на кілька. Тоді вони сприйматимуться краще. Тай перефразувати його не завадило б.
Атмосфера була цілком придатною для дихання – а навіщо їй тоді скафандр, якщо втративши його вона змогла нормально функціонувати?
Тавіда оглянула околиці. Квітучий луг на заході обмежувала стіна похмурого пралісу, на сході, півночі і півдні виблискували під сонцем дзеркала малих і великих озер. – Я теж хочу такий зір!
У вас товариші кружляють по орбіті! Це тільки в мене така хвороблива уява?
Зараз Туа почне Пісню Заклику Сили. – так, я знала, що Йода десь поруч.
І все одно мені така висадка на планету не подобається, - здається, фраза позбавлена змісту. Герой пробурчав, бо треба було це вже якось закінчувати, а суперечка виявилась непереконливою.
Що добре:
Добре, що ви не боїтеся фантазувати, створили свій світ і героїв, усьому дали назву, і спробували дати пояснення. Якби воно було краще вичитане, читалося б, мабуть легко. Тільки назви збивають з пантелику, але нехай вже.
Висновок:
Виникло легке «зворохоблення» думок. Надто багато нелогічностей. Магістра Йоду нещадно бити треба вам. Його й сама я не позбавлюся ніяк. Сюжет простенький і недопрацьований. Якщо це перша спроба, сподіваюсь ви не втратите наснаги і спробуєте ще щось написати. Тільки обов’язково не поспішайте, вичитуйте уважно. І не забувайте про логічність сюжету і повагу до читача.
30автор12-02-2013 13:11
Почну з поваги до читача. Якого читача я маю поважати, скажіть на милість? Ні, годити читачеві не входить до обов"язків письменників. Читач у морі писань вибирає своє. Тому питання оце хочу відразу ж і закрити.
Щодо магістра Йоди. То не такий він уже й казковий, як може комусь видатися. Що таке електрон? Згорнута клубочком електромагнітна хвилька (дядько Ейнштейн у цьому був глибоко переконаний, бо в іншому разі навряд чи вивів свою знамениту формулу, що пов"язує матерію і дух, висловлюючись фігурально). Якщо ж я не зовсім Вас правильно зрозумів, і мова йде про порядок слів, то тут уже буянить авторська сваволя (яка у когось перетворюється на стиль).
Що стосується озер, то я ж не вказував ні кількості, ні, тим більше, розмірів, а мализна чи величина - поняття відносні. Та нехай уже. Немає меж досконалості. Я розумію Ваше розчарування відсутністю феєричного опису не менш феєричного світу, але про це говорено тисячі разів: в етюді надмір деталізації шкодить, вистачає кількох виразних штрихів. Якщо ж штрихи видалися Вам не надто виразними, то даруйте - моя вина.
Придатність атмосфери не є запорукою доброго самопочуття астронавта (мікроорганізми кляті можуть дістати). І так вже сталося (структурний елемент оповідання), що Тавіда втратила скафандр. Чи ж мені починати довгі розмови про необхідність ретельного дослідження стану її організму вже на кораблі, про довге і нудне перебування у карантину, про світоглядні суперечки членів екіпажу? Самі розумієте, що це буде зайве.
Пісня Заклику Сили цілком споріднена медитаціям, або - на нижчому рівні - простому зітханню. Ви ніколи не підзаряджалися у такий спосіб? Якщо так, то спробуйте пояснити самі для себе механізм такої простої, але дуже ефективної дихальної вправи.
Про орбіту і товаришів скажу так: тропи і крапка. Оповідання - не інструкція до використання і не науковий трактат, а так, політ фантазії, ковзання хвилями аналогій, пошук нового у старому і давно відомому. Може дати ще кілька десятків визначень, котрі ні до чого не зобов"язують, але який у тому сенс? Всі мають своє власне визначення.
Розбивати речення на кілька не збираюсь. Не сприйміть за грубу відмову і тупу впертість небажаючого вчитись. На те існують прості і складні речення, щоб ними користуватися, а де і коли - воля того, хто пише. Моя воля була в даному випадку саме така. І хай вона неправильна, але вона моя (може, я не вмію інакше?).
Сподіваюсь, я достатньо попрацював на пана Ньютона вже хоча б писанням цієї розлогої відповіді.
А за коментар дякую. Шануючи Вашу працю, пані Олено, дякую щиро.