Боги

Фредерік Рет, сержант відділу навігації та сканування простору, чимдуж біг по коридору, розхлюпуючи дорогою своє капучіно з подвійним цукром. Тільки одна подія в даний відрізок часу могла змусити його принести в жертву улюблений напій, і ця причина – відкриття зондами орбітального спостереження планети, придатної для проживання технічно розвинутої раси, планета з численними мінеральними і органічними ресурсами. Це був чистої води фарт, тому що розвідувальна ескадра, сержантом якої і був Рет, вже перебувала за три дні льоту на фотонних прискорювачах до Зони Заселення Республіки Зелон. Усього за три дні льоту… і ніхто їх не помітив!

Командування взагалі дало наказ мінімалізувати, через брак часу, дослідження навколишніх планет за допомогою орбітальних зондів. Жоден штабний пацюк уже не сподівався на те, що тут залишився ще хоч один астероїд не досліджений вздовж, углиб і впоперек розвідувальними шатлами Республіки. І він, Фредерік Рет, простий, хоча і двічі нагороджений медаллю за економне використання термоядерного палива для зондів, сержант, звичайно також не думав про це. Пункт, що зобов’язує до обов’язкового всебічного вивчення планет, які лежать на шляху розвідувальної ескадри, відділом навігації та сканування простору не одну сотню років містився в Уставі Космічного Флоту Союзу Корпорацій. Рет знав: за невиконання навіть розділового знаку з Уставу його можуть різко понизити з простого сержанта до сержанта арештованого. Ще він знав, який бардак зараз панує в Генеральному Штабі – інтервенція в Зелон потребувала, м’яко кажучи, поспіху. Шанси захопити великий шмат заселених систем противника обернено пропорційні терміну часу, що відводиться захисникам на будівництво орбітальних гармат, отримання підкріплень для зоряного флоту та призову резервістів до наземних військ. Тому діяти потрібно було блискавично. І Союз Корпорацій діяв саме так.

Рет відправив орбітальні зонди виключно з міркувань власної безпеки. Устав не порушено, тепер жоден прокурор зі страшним чорним бластером на поясі ні в чому не зможе його звинуватити. Власне, він ніколи б не посилав зонди навіть за таких обставин, якщо б вдалося дослідити планету приладами спектрографічного сканування (медалі за економію дісталися йому по заслузі), проте велика кількість метеоритів на орбіті робила неможливою таку операцію. З чотирнадцяти надісланих зондів, непошкодженими та придатними для відеозйомки поверхні планети, на орбіту вийшло два. І перша ж картинка, яку вони передали на крейсер, була сенсаційною.

Фредерік Рет міг доповісти про цю надзвичайну знахідку по внутрішньокорабельному зв’язку, але тоді б він залишився непоміченим, виконав би роль гвинтика в машині. А Рет хотів стати відомим. Стати саме тією людиною, котра першою на екрані свого монітора спостереження побачила океани, гори, ліси, поля, ріки „живої” планети.

За якихось двадцять хвилин, трохи поблукавши лабіринтами заплутаних проходів військового корабля, він таки прибіг до рубки командування крейсером. Ось, ще остання мить – перед ним роз’їжджаються шлюзи входу. Так, це нарешті сталося... Він стоїть перед капітаном Вільямсом. Той саме, схилившись над трьохвимірною картою навколишнього космосу, замріяно співав популярну в Союзі Корпорацій пісню про те, як усі мешканці Республіки, включно з немічними бабусями та невинними немовлятами горітимуть у полум’ї нуль-нейтронних бомб, та прокладав маршрут подальшого руху.

- Сер, - несміливо почав Рет, - сер, я тут зробив одну дуже корисну для нас штуку…

Вільямс подивився на Фредеріка так, начебто примірявся, як того краще вішати в камері для військово-польових страт.

- Зонди орбітального спостереження знайшли планету, - швидко випалив Рет, не випробовуючи свою і без того багатостраждальну долю.

- Яку планету, сержанте? – не розуміючи предмету розмови, буркнув капітан, не відводячи загрозливого погляду.

- Планету, придатну для базування наших військ, - уже набагато впевненіше вимовив Фредерік, - з ресурсами та придатною для життя атмосферою. Планету, яка стане оплотом для вторгнення в Зелон. Це наш щасливий квиток, капітане.

З цими словами Рет вимкнув проектор карт і поклав знімок поверхні прямо перед очима Вільямса. Той перевів погляд і кілька хвилин не повертався до сержанта, а лише тупо дивився на знімок. Його зіниці різко розширилися від неймовірного подиву, німого захоплення та водночас душевного тріумфу. Наступної миті капітан був на прямому зв’язку з Генеральним Штабом і доповідав про фантастичні результати неіснуючої, проте надзвичайно успішної операції „Срібний дракон третього сонця”, що її він, звичайно ж, очолював особисто. Фредерік Рет був нагороджений подвійним авансом та правом шеститижневої відпустки після прибуття ескадри у будь-який космічний порт Союзу Корпорацій. Трохи засмучений тим фактом, що його прямо в рубці не призначили адміралом усього Зоряного Флоту, він віддав капітанові честь і пішов у свою каюту, щоб за посередництва завчасно приготованої пляшки кукурудзяного віскі зруйнувати контакт між своєю свідомістю і подіями, котрі трапилися з ним протягом останніх двадцяти хвилин.

У той самий час, перед Вільямсом уже стояв лейтенант Браун, керівник відділу навігації та сканування навколишнього простору.

- Чи всі необхідні для розташування основних сил Зоряного Флоту ресурси присутні на даній планеті? – тріумфально почав Вільямс.

- Повністю. Весь набір органічних та неорганічних ресурсів, - моментально відповів лейтенант.

- Планета заселена?

- Так, заселена, але точно не зелонськими колонізаторами. Результати попередніх досліджень вказують на автохтонну цивілізацію, яка знаходиться на стадії рабовласницьких імперій. Чисельність популяції на планеті - приблизно сто мільйонів осіб.

- Прекрасно. Не надто густо заселена планета з усіма потрібними нам ресурсами та цивілізацією низького рівня розвитку. Тут зможе розміститися весь мільярд наших військ. Скоро сюди прилетять сотні тисяч наших кораблів. Потім ми збудуємо базу і вже з неї, а не з пустого космосу вторгнемося у внутрішні системи Республіки. Звідси до них летіти три світлових дні, і я тепер з упевненістю можу сказати, що ми перебуваємо за світлових дні до народження нового космічного порядку, де зелонські свині не добуватимуть нашу антиматерію й не полюватимуть на наших смачнючих слонокитів нехай і на нейтральних планетах. Перемога буде впевненою і беззаперечною, - капітан потиснув руку Брауну й вони разом усміхнулися, неначе позуючи невидимому фотографу для історичного знімку.

- Штурмане, знайди нам найбільше місто і посади туди крейсер, так само зроблять і „Відважний” з „Ураганом”, я вже доповів їм ситуацію. Зроби це швидко. Я маю бути першим офіцером Зоряного Флоту, хто ступить на землю „ключа” до тріумфу Союзу Корпорацій, - зручно вмостившись у капітанському кріслі, підсумував ланцюг подій Вільямс. - Не хочу, щоб цей вискочка Флетчер хоча б на метр випередив нас.

Усього за декілька годин з монітора спостереження капітану відкрилася справді захоплююча картина. Величезний мегаполіс зі стародавніми фортецями, храмами, базарними площами та жилими кварталами з упертою впевненістю наближався до нього. Величезні юрби людей залишили будівлі й вибігли на вулицю. Вони стояли, дивлячись в небо на крейсери розвідувальної ескадри Союзу Корпорацій, дехто радісно стрибав і махав руками, дехто – падав навколішки та молився. Вільямса в певний момент зацікавила несподівана думка: „А що вони, тупі туземці, думають про нас? Ким ми для них станемо? От цікаво було б стати їхніми богами...” Але він досить швидко переключив увагу на величезну піраміду, що височіла на горі майже в центрі міста. „Мистецтво, перевірене віками”, - озвучив одну з крилатих фраз, почутих ще на прабабці-Землі, Вільямс.

Шлюз відкрився, трап змією сповз, спершись на втрамбований ґрунт невідомої планети, капітан упевнено зійшов його міцними та рівними сходами. Не зважаючи на всі старання бідного штурмана, Флетчер уже був тут, шкірився з глибини своєї неголеної мармизи на смаглявих туземців та туземок, а його десантники робили коридор для Вільямса посеред юрби вкрай збуджених людей. Вільямс ще жодного разу в житті не бачив стільки народу в одному місці. Капітан на мить розгубився і навіть трохи злякався. Проте зараз його найдужче нервувала саркастична люб’язність Флетчера, а в хвилини знервованості, особливо якщо її викликав одвічний конкурент, капітан „Урагана” –Флетчер, Вільямс ставав пихатим та напрочуд самовпевненим.

Він зверхньо привітався кивком голови та потиснув руку колезі. Натовп притих і захоплено, перелякано й здивовано спостерігав за прибульцями.

- Ну що, друже, як успіхи в налагодженні контактів з місцевим населенням? – прощупуючи ситуацію, запитав Вільямс.

- Ми вже склали базову модель мови, на якій спілкуються ці люди, і мої бійці зараз збирають початкові дані, передбачені Уставом, - впевнено відповів Флетчер.

У цей час до нього підбіг майор десанту.

- Сер, ось ця людина в червоній туніці і золотій короні є правителем міста. Ви бажаєте поговорити з нею?

- Я бажаю, майоре! - рявкнув Вільямс і попрямував до вказаного чоловіка.

Впритул підійшовши до правителя міста, капітан увімкнув лінгвістичний транслятор.

- Ми є боги, що прилетіли до вас і хочуть тепер у вас жити. Повеліваємо виконувати всі наші бажання і бажання тих богів, які ще спустяться до вас із небес на величезних колісницях.

Правитель повернувся до юрби, щось голосно викрикнув їй. Натовпом пронісся шепіт й люди почали падати на коліна. Трохи пізніше на коліна впав сам правитель, ще пізніше чомусь – його варта, озброєна списами та мечами й закута в сталеві лати.

Правитель міста підвівся і заговорив до Вільямса, транслятор запрацював на зворотній переклад.

- Ми вже тисячу років чекаємо справдження пророцтва, нарешті цей день настав. Ви прийшли до нас. Це надзвичайна подія в історії нашої цивілізації. З цього приводу я влаштовую грандіозний бенкет для вас, о боги, у своєму палаці і, будь-ласка, не знехтуйте ним.

- Ну що ж... Іди, влаштовуй... Ми справді втомилися. Зараз владнаємо всі справи в наших небесних колісницях, а потім уже прийдемо до вас на свято. Твій палац, це та величезна п’ятикутна піраміда, що розташована на горі?

- О, так! Мій боже!

- Тоді під вечір ми прийдемо. А зараз я відпускаю тебе! Для необхідних приготувань, звичайно.

Охороні після деякого клопоту все ж вдалося розштовхати зівак, і правитель попрямував до палацу.

Коли за останнім воїном зачинилися двері піраміди, начальник варти підійшов до правителя.

- Містере Хіггінс, подальший план Ви знаєте: після прибуття на планету основних сил ворога, ми дестабілізуємо роботу більшості фотонних прискорювачів на їхніх космічних кораблях. Потім Ви відповідаєте за вивезення всієї цивільної масовки, а я залишаюся командувати нашими піхотними з’єднаннями і знищую сили супротивника на поверхні планети.

- Ну й довелося ж попрацювати нам, полковнику Леслі, - Хіггінс-правитель закурив сигару. - Чого тільки варто було збудувати всі ці міста, завезти сюди стільки людей, пояснити їм їхні ролі у цьому спектаклі, вивести на орбіту весь той мотлох, який фонував спектрографічний сигнал, розробити нову модель мови, котру б не забракував транслятор і якій судилося жити всього кілька днів... Не дивно, що ці ідіоти з Союзу Корпорацій зразу ж повірили у нашу казочку. Все було організовано на найвищому рівні. Вітаю вас.

- Зарано вітати. Ворог передчасно повірив у свою перемогу, за даними нашого ультрахвильового прослуховування вони вже через три дні мріяли пожирати соковиті слонокитячі стейки на руїнах Республіки, а тепер перебувають за крок від повного знищення. Особисто я в такій ситуації опинитися не хочу. На карту поставлено занадто багато, щоб розслаблятися хоча б на секунду. У нас є шанс нейтралізувати противника не в космосі, де його міць беззаперечна, а на цій планеті, що розташована поблизу кордону Зелона. Жоден його громадянин не постраждає.

- А, Ви, полковнику, мало не провалили всю нашу операцію там, на площі...

- Так, Хіггінсе, пробачте мені цей вибрик. Для мене було великою ганьбою у присутності наших гвардійців падати на коліна перед ворожими офіцерами. Та що робити? Війна є війна.

- А Ви чули, як той пузатий капітан представився?! Ослам із Союзу Корпорацій захотілося побути богами!!! – розреготався Хіггінс.

- Так. Мені навіть надіслали його досьє – дуже пихатий і самовпевнений тип. Що ж, скоро у Вільямса з’явиться можливість познайомитися зі справжніми богами поближче.