Хороше містико-історичне оповідання. Мені сподобалося і мовою, і атмосферністю, і алюзійністю. Алюзія - добрий прийом, коли треба замаскувати дещо під дещо. Вам вдалося.
Щодо історичної достовірності я скромно відмовчусь. Але в око впали кілька поспішних фраз, які, щоправда, може, тільки мені й різонули. Та відмічу:
Людську руку, відгризену до зап’ястя.
ніби-то й нормально, та при першому прочитанні я не зрозуміла, що малось на увазі. Тут йшлося про руку без кисті?
І, що не кажи, а йому це видовище, вигляд притихлого на світанні Риму, що от-от пробудиться до життя, до душі.
Оте подвійне до-до у кінці речення також викликає двозначне сприйняття. Як на мене, то краще було б "до душі" замінити простим дієсловом, типу "подобалося" чи добавити "було до душі", чи якось по-іншому. Ну і "видовище-вигляд" - як тут кажуть, масло масляне.
А взагалі... переробіть це речення.
"І, що не кажи, а йому це видовище - притихлий на світанні Рим, що от-от пробудиться до життя, завжди подобалося." або щось подібне.
Мені сподобалося і мовою, і атмосферністю, і алюзійністю.
Так, атмосферність і мова на висоті. Але, мабуть, дається взнаки перевтома на роботі: ніяк не в"їду, в чому сюжет. Може, хтось (чи автор) коротко сформулює? І як на сюжет впливають вставки-байки?
Щодо руки - малося на увазі, що на дорозі лежала кисть руки. Слід було уточнити це у тексті, виправлю. Також подумаю над реченням про Рим, притихлий на світанні - як його можна змінити на краще.
Навіть не знаю, що вам відписати. Себто мені не ліньки переказати коротко сюжет, сказати про сенс байок-вставок, але... Сюжет та й ідея твору має бути зрозумілою читачам при читанні, інакше можна вважати, що автор не впорався зі своїм завданням.
Хоча мені як автору хочеться вірити, що у нерозумінні винна все-таки ваша перевтома на роботі
Атмосфера Риму - сни мої тяжкі. Сюжет - ну поговорили, поблукали хлопці й розійшлися по- справах: один підпалювати, інший утікати. Автору слід було дати кілька речень натяків, а якщо хто не читав історії Риму?
Далі дуже муляє в тексті отой штучний діалог про варварів, - питання ніби ставляться навмисне аби гг виказав своє ставлення до римського суспільства.
Вставні байки. Погоджуюсь із Доком слабо в"яжуться із головною дією. Це для кількості знаків, чи судячи із назви, мали би мати спонукання до дії гг?
Потенціал чудовий, мова барвиста рука набити, залишилося вхопити удачу на конкурсі. Чого і бажаю
Просто тема конкурсу одразу змусила згадати про історичних варварів. І про Рим, само собою.
Автору слід було дати кілька речень натяків, а якщо хто не читав історії Риму?
- була думка додати до тексту виноски, але мене зупинило побоювання, що невеликий за обсягом твір стане схожим на наукову статтю. Зрештою, певні натяки є: у творі згадується тогочасний правитель Нерон, його намір спалити Рим. Це вказівки на те, коли відбувалася дія твору. Згадана ще одна історична особа, щоправда, менше відома, ніж Нерон - Гай Петроній, він же Петроній Арбітр. В основі оповідей, що їх розповідає Аквіла - перероблені уривки вставних сюжетів із "Сатирикона" Петронія.
Про діалог. Задумувався як суперечка на політичні теми того часу, про те хто винен у всіх негараздах: варвари, народ чи, може, влада? В таких дискусіях їх учасники неодмінно показують своє ставлення до сучасного їм суспільства, на мою думку.
От і я теж. Два персонажі ідуть звідкись кудись і говорять, все відбувається в Римі. Байки, як каже автор, взяті із Сатирикона (перевірити не можу, сатирикон не читав). Написано гарно, але навіщо не розумію.
Якби байки використовувались у більшому творі, це можна було б вважати постмоерністською грою. Але тут, здається, крім цих самих байок нічого немає.
*тут якесь зауваження про умовно-присутній сюжет із визнанням неоригінальності подібного спостереження*
Далі. Мова шовково-трав'яниста, але об деякі речення я таки перечепився. Ось кілька прикладів:
Розділивши здобич, двоє поспішили геть звивистою крутою вуличкою, затисненою між стінами будинків, вузенькою, мов слід равлика на землі. Місяць освітлював їм шлях.
Вуличці дістався і уточнюючий, і порівняльний зворот, а у наступному реченні ані місяць, ані шлях не отримали нічого. За перевантаженим реченням іде майже порожнє.
При тьмяному світлі глиняного світильника чували вони у глупу ніч, семеро, чоловіки і жінки
Може, краще було б якось так: "Семеро чоловіків і жінок чували у глупу ніч при тьмяному світлі". Втім, не наполягаю.
золото бризнуло на римські вулиці, полилося провулками, вкриваючи стіни тонким шаром позолоти
Золото вкрило вулиці золостистим шаром золотої позолоти.
Кілька слів (чапіти, чувати) зустрічаю вперше, дякую.
А й, справді, авторе. Ну, опишіть коротко у чому полягав сюжет вашого твору. А то і після мене почнуть чергу займати за розтлумаченням. Гадаю, він просто відсутній. Ви гарно пишете, але інтригу закрутити - це не ваше. Так, лекго, мальовничо, але якось монотонно. Ну, як на мене. До речі. Я не вахівець з римської міфології. Але хіба Стікс - це не грецькі міфи? Так, римляни практично переробили на свій лад древньогрецьку міфологію. Але назви героїв і богів у них були свої. Ну, може і помиляюсь. При нагоді пориюсь в мережі. В дитинстві захоплювався усілякими там "одісеями". Самому цікаво. Успіхів!
Щодо Вашого питання про сюжет, то можу хіба що повторити відповідь попередньому коментатору: твір задумувався як замальовка з римського життя з вкрапленнями містичних історій. Стосовно зауваження про монотонність і нудність тексту - не сперечатимуся з Вашою оцінкою як читача. Можливо, вона справедлива.
Єдине, з чим можна не погодитися, з зауваженням про те, що
інтригу закрутити - це не ваше
, бо тут Ви судите автора по єдиному творі
Про назву ріки Стікс у давньоримській міфології, зацитую уривок з "Енеїди" Вергілія: "Но не велит нерушимый закон, и держит в плену их Девятиструйный поток и болота унылые Стикса". (Книга VI)
З історією я не дуже дружу, тому без додаткових пояснень мені тут теж не все зрозуміло. Зокрема: де фантастика? Я її бачу лише в байках. Але фантприпущення як такого не бачу.
Від імені Гай Петроній, я так підозрюю, в мене мали би бігати мурашки по шкірі (розв"язка як не крути) тільки автор нічого не зробив, щоб вони побігли))
І про дужки)) не зловживайте ними, бо складається погане враження)
почитав про Петронія - дізнався багато нового)) чого він шлявся вночі з якимось бродягою поки той плів йому на вухах спагетті і ділив з ним общак напополам, хоч сам був замазаний, так до мене і не дійшло) зміст байок, впринципці, зрозумілий, а до чого Аквіла приплів? хоч убийте))
- бродити вночі містом, одягнушись як раб чи вільновідпущеник, було улюбленою забавою Нерона і його друзів. Петроній теж брав участь у цих забавах)
Часом навіть грабували крамниці - імператор пізніше продавав награбоване з торгів у палаці. Хоч тут, звісно, справа була не у бажанні поживитися матеріально - люди так розважалися)
Байки - Аквіла намагається переконати супутника, що варвари дуже небезпечні, тому й розповідає випадки зі свого життя.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 24 RSS
1Ловчиня птахів17-09-2014 18:54
Вітаю!
Хороше містико-історичне оповідання. Мені сподобалося і мовою, і атмосферністю, і алюзійністю. Алюзія - добрий прийом, коли треба замаскувати дещо під дещо. Вам вдалося.
Щодо історичної достовірності я скромно відмовчусь. Але в око впали кілька поспішних фраз, які, щоправда, може, тільки мені й різонули. Та відмічу:
ніби-то й нормально, та при першому прочитанні я не зрозуміла, що малось на увазі. Тут йшлося про руку без кисті?
Оте подвійне до-до у кінці речення також викликає двозначне сприйняття. Як на мене, то краще було б "до душі" замінити простим дієсловом, типу "подобалося" чи добавити "було до душі", чи якось по-іншому. Ну і "видовище-вигляд" - як тут кажуть, масло масляне.
А взагалі... переробіть це речення.
"І, що не кажи, а йому це видовище - притихлий на світанні Рим, що от-от пробудиться до життя, завжди подобалося." або щось подібне.
Успіхів на конкурсі!
2Док18-09-2014 21:53
Так, атмосферність і мова на висоті. Але, мабуть, дається взнаки перевтома на роботі: ніяк не в"їду, в чому сюжет. Може, хтось (чи автор) коротко сформулює? І як на сюжет впливають вставки-байки?
3Автор19-09-2014 13:41
Ловчиня птахів
Приємно, що твір вам сподобався.
Щодо руки - малося на увазі, що на дорозі лежала кисть руки. Слід було уточнити це у тексті, виправлю. Також подумаю над реченням про Рим, притихлий на світанні - як його можна змінити на краще.
Дякую, що читали!
4Автор19-09-2014 13:49
Док
Навіть не знаю, що вам відписати. Себто мені не ліньки переказати коротко сюжет, сказати про сенс байок-вставок, але... Сюжет та й ідея твору має бути зрозумілою читачам при читанні, інакше можна вважати, що автор не впорався зі своїм завданням.
Хоча мені як автору хочеться вірити, що у нерозумінні винна все-таки ваша перевтома на роботі
Дякую, що читали!
5Док19-09-2014 15:20
Фраза про перевтому - то не сарказм. Може, й дійсно, вона була причиною. Я обіцяю ще раз перечитати оповідання, трохи пізніше, часу ще є.
6Скелелаз20-09-2014 16:38
Атмосфера Риму - сни мої тяжкі.
Сюжет - ну поговорили, поблукали хлопці й розійшлися по- справах: один підпалювати, інший утікати. Автору слід було дати кілька речень натяків, а якщо хто не читав історії Риму?
Далі дуже муляє в тексті отой штучний діалог про варварів, - питання ніби ставляться навмисне аби гг виказав своє ставлення до римського суспільства.
Вставні байки. Погоджуюсь із Доком слабо в"яжуться із головною дією. Це для кількості знаків, чи судячи із назви, мали би мати спонукання до дії гг
?
Потенціал чудовий, мова барвиста рука набити, залишилося вхопити удачу на конкурсі. Чого і бажаю
7Автор20-09-2014 21:11
Просто тема конкурсу одразу змусила згадати про історичних варварів. І про Рим, само собою.
- була думка додати до тексту виноски, але мене зупинило побоювання, що невеликий за обсягом твір стане схожим на наукову статтю. Зрештою, певні натяки є: у творі згадується тогочасний правитель Нерон, його намір спалити Рим. Це вказівки на те, коли відбувалася дія твору. Згадана ще одна історична особа, щоправда, менше відома, ніж Нерон - Гай Петроній, він же Петроній Арбітр. В основі оповідей, що їх розповідає Аквіла - перероблені уривки вставних сюжетів із "Сатирикона" Петронія.Про діалог. Задумувався як суперечка на політичні теми того часу, про те хто винен у всіх негараздах: варвари, народ чи, може, влада? В таких дискусіях їх учасники неодмінно показують своє ставлення до сучасного їм суспільства, на мою думку.
Дякую, що читали!
8інтер121-09-2014 20:55
От і я теж. Два персонажі ідуть звідкись кудись і говорять, все відбувається в Римі. Байки, як каже автор, взяті із Сатирикона (перевірити не можу, сатирикон не читав). Написано гарно, але навіщо не розумію.
Якби байки використовувались у більшому творі, це можна було б вважати постмоерністською грою. Але тут, здається, крім цих самих байок нічого немає.
9Читач26-09-2014 08:39
А мені сподобалось!
Соковита мова, містична атмосфера, і все приправлене історичним антуражем...
Сатирикона я теж не читав, а от насолоду від цього оповідання отримав.
Наснаги та удачі автору!!!
10Автор26-09-2014 20:38
Читач
Дякую за відгук!
11Ліандра29-09-2014 17:50
Дуже образно, автор не пише, а малює в моїй уяві.
З історією я не дуже, тому натяків, особисто мені, замало.
Стиль сподобався. В сюжет не дуже "в*їхала" Але, певно, автор не ставив собі динамічний сюжет за мету.
12Автор29-09-2014 19:20
Ліандра
Можливо, і справді треба мені подумати над тим, щоб доповнити твір ще якимись поясненнями щодо історичних реалій (у виносках чи ще якось.
Дякую, що читали!
13Ліандра30-09-2014 15:17
Я взагалі лінтюйка і виноски не люблю, краще б епілог якийсь. кілька речень в кінці, які розставляють крапочки.
Але це для легковажних лінтюйок, до яких себе відношу.
Більш серйозна публіка в такому, певно, не матиме потреби
14Angeor12-10-2014 15:31
*тут якесь зауваження про умовно-присутній сюжет із визнанням неоригінальності подібного спостереження*
Далі. Мова шовково-трав'яниста, але об деякі речення я таки перечепився. Ось кілька прикладів:
Вуличці дістався і уточнюючий, і порівняльний зворот, а у наступному реченні ані місяць, ані шлях не отримали нічого. За перевантаженим реченням іде майже порожнє.
Може, краще було б якось так: "Семеро чоловіків і жінок чували у глупу ніч при тьмяному світлі". Втім, не наполягаю.
Золото вкрило вулиці золостистим шаром золотої позолоти.
Кілька слів (чапіти, чувати) зустрічаю вперше, дякую.
15Автор13-10-2014 00:02
Angeor
Стосовно сюжету: хотілося зробити замальовку з життя древнього Риму з вкрапленнями містичних історій.
Дякую за знайдені мовні неточності і повтори, подумаю, як їх виправити.
Дякую, що читали!
16Син лейтенанта Шмідта13-10-2014 18:21
А й, справді, авторе. Ну, опишіть коротко у чому полягав сюжет вашого твору. А то і після мене почнуть чергу займати за розтлумаченням. Гадаю, він просто відсутній. Ви гарно пишете, але інтригу закрутити - це не ваше. Так, лекго, мальовничо, але якось монотонно. Ну, як на мене. До речі. Я не вахівець з римської міфології. Але хіба Стікс - це не грецькі міфи? Так, римляни практично переробили на свій лад древньогрецьку міфологію. Але назви героїв і богів у них були свої. Ну, може і помиляюсь. При нагоді пориюсь в мережі. В дитинстві захоплювався усілякими там "одісеями". Самому цікаво. Успіхів!
17Автор13-10-2014 21:40
Син лейтенанта Шмідта
Щодо Вашого питання про сюжет, то можу хіба що повторити відповідь попередньому коментатору: твір задумувався як замальовка з римського життя з вкрапленнями містичних історій. Стосовно зауваження про монотонність і нудність тексту - не сперечатимуся з Вашою оцінкою як читача. Можливо, вона справедлива.
Єдине, з чим можна не погодитися, з зауваженням про те, що
, бо тут Ви судите автора по єдиному творіПро назву ріки Стікс у давньоримській міфології, зацитую уривок з "Енеїди" Вергілія: "Но не велит нерушимый закон, и держит в плену их Девятиструйный поток и болота унылые Стикса". (Книга VI)
http://ancientrome.ru/antlitr/vergily/eneida/eneida6.htm
Дякую, що читали!
18L.L.16-10-2014 20:01
З історією я не дуже дружу, тому без додаткових пояснень мені тут теж не все зрозуміло. Зокрема: де фантастика? Я її бачу лише в байках. Але фантприпущення як такого не бачу.
19Автор16-10-2014 21:10
L.L.
Власне, у розповідях Аквіли про зустрічі з вовкулакою і відьмою є фантастика. Точніше, містика.
Дякую, що читали.
20L.L.16-10-2014 21:12
Але ж то байки, отже можуть бути звичайні побрехеньки ;)
21Борис17-10-2014 12:30
+ описи і мова - видно, що старалися;
- сюжет.
Від імені Гай Петроній, я так підозрюю, в мене мали би бігати мурашки по шкірі (розв"язка як не крути) тільки автор нічого не зробив, щоб вони побігли))
І про дужки)) не зловживайте ними, бо складається погане враження)
22Автор17-10-2014 17:40
Борис
- це була просто вказівка на те, що персонаж - історична особа, хоч і не дуже відома.Зауваження щодо дужок у тексті - візьму до уваги.
Дякую, що читали!
23Борис17-10-2014 21:16
тепер в кінець потерялася я)
почитав про Петронія - дізнався багато нового)) чого він шлявся вночі з якимось бродягою поки той плів йому на вухах спагетті і ділив з ним общак напополам, хоч сам був замазаний, так до мене і не дійшло) зміст байок, впринципці, зрозумілий, а до чого Аквіла приплів? хоч убийте))
одним словом, питань лишилось багато))
24Автор18-10-2014 13:50
Борис
- бродити вночі містом, одягнушись як раб чи вільновідпущеник, було улюбленою забавою Нерона і його друзів. Петроній теж брав участь у цих забавах)Часом навіть грабували крамниці - імператор пізніше продавав награбоване з торгів у палаці. Хоч тут, звісно, справа була не у бажанні поживитися матеріально - люди так розважалися)
Байки - Аквіла намагається переконати супутника, що варвари дуже небезпечні, тому й розповідає випадки зі свого життя.