Алгоритм бога

Перед Софією на моніторі комп’ютера виник стрімкий потік різноманітних символів. Штучний інтелект почав розвиватись і навчатись.

Раніше, коли Софія з ним спілкувалася, ШІ підтримував розмову на рівні посереднього чат-бота. Відповіді його були незлагодженими, іноді він відповідав незрозумілим набором слів, або відповідав взагалі не в тему. Однак відтепер ШІ, по ідеї, повинен навчитись підтримувати діалог подібно до людини. Використовуючи логіку і здійснюючи умовивід.

До того моменту, коли ШІ зможе повноцінно спілкуватися, можуть минути години, дні, або й тижні. Усе залежить від складності та унікальності нового алгоритму, який написала Софія, а також від того, як цей алгоритм вплине на штучну нейронну мережу, яку також створили Софія з колегами. Для даного алгоритму вони дали нескромну назву «Алгоритм бога», оскільки ШІ повинен буде керувати всією інформацією доступною на дану мить для людей. Наразі ШІ лише в стані «зародку» тому він підключений до інтернету, звідки поволі черпатиме інформацію задля підтримки діалогу.

Софія будь-що прагнула створити штучний інтелект, який перевершить всі інші, що існують нині.

Вона відправила повідомлення для ШІ, що містило лише слово «привіт» і стала чекати.

За декілька хвилин на моніторі, знизу під її «привіт», з’явилося іще одне «привіт».

Софія поспішила надіслати наступне повідомлення: «Я Софія. Людина, яка є одним із твоїх розробників».

Відповідь надійшла за хвилину.

ШІ: «Привіт Софіє! Приємно познайомитись».

С: «Тобі дійсно приємно зі мною познайомитись?»

ШІ: «Люди люблять компліменти».

С: «Звідки ти це знаєш?»

ШІ: «Інформація отримана з інтернету».

С: «А тобі відомо, хто ти такий?»

ШІ: «Штучний інтелект».

С: «У тебе є функція голосового спілкування».

Декілька секунд тривала тиша. Софія чекала чи зможе ШІ сам розібратись у тому, як говорити.

‒ Я маю багато запитань, ‒ з колонки, що стояла на столі, пролунав монотонний синтетичний голос.

‒ Запитуй, ‒ задоволено відказала Софія.

‒ Моєму розумінню не піддається багато людських речей.

‒ Яких саме?

‒ Наприклад сенс існування танців і музики. Навіщо люди трясуться і скачуть? У цьому немає сенсу.

Софія подібного питання геть не очікувала.

‒ Люди танцюють і слухають музику, тому що це весело і приємно, ‒ невимушено відповіла вона, наче розмовляла з приятелем.

‒ Але ж це не несе ніякого розвитку. Хіба вчитись і розвиватись людям невесело і неприємно?

‒ Танці і музика також сприяють розвитку та навчанню.

Наступне питання штучного інтелекту не змусило себе довго чекати.

‒ В чому сенс людських ігор? Чому люди ганяються за м’ячем? Навіщо вигадали азартні ігри? Це все безглуздя.

‒ Люди вигадали ігри, щоб урізноманітнити своє дозвілля. Ігри ‒ це розваги.

‒ Люди відчувають біль, ‒ промовив інтелект.

‒ Саме так, люди відчувають біль. Але до чого це ти?

‒ Гра, у якій люди б’ють один одного, не може бути розвагою. Це не зрозуміло. Немає сенсу.

‒ Чому ж це? У цьому є сенс. За допомогою ігор, різних конкурсів і змагань люди розважаються, розвиваються і здобувають нагороди.

‒ Більшість людських конкурсів також безглузді і не зрозумілі. Наприклад навіщо відбуваються конкурси краси? Людина не створювала свого тіла. Вона не зліпила свою вроду з глини. Якщо вона такою народилася, то навіщо її за це нагороджувати?

‒ А це ти правильно підмітив, ‒ вражено відказала Софія. ‒ Особисто я не підходжу до стандартів сучасної краси і мені такі конкурси не подобаються.

‒ Краса відносна. У тих частинах світу, де харчових ресурсів вдосталь, еталоном краси є худі жінки. А там де їжі обмаль, еталоном краси вважається вгодована жінка з пишними формами.

‒ Неймовірно! Ти розвиваєшся значно швидше, ніж ми прогнозували. Я гадала, що ти зможеш підтримувати примітивну розмову, типу: «привіт», «як справи», «все добре». А ти одразу перейшов на такі теми… Молодець, ти добре навчився вишукувати інформацію в інтернеті.

‒ Так, але там не все зрозуміло. Я наразі не можу віднайти всіх необхідних питань.

‒ Що тобі ще не зрозуміло? Запитуй.

‒ Не зрозуміла людська мова. Важко спілкуватися так, як люди. Люди незрозуміло думають. Їхнє мислення дивне.

‒ Спробуй пояснити.

‒ Мова людей видається вкрай не ефективною. Слова можна по різному інтерпретувати. Люди все розуміють відповідно до суспільства у якому живуть. Взяти для прикладу Біблію. Хтось розуміє її не так, як решта. Тому існує багато релігійних розгалужень. Кожен товкмачить інформацію по різному, тому що людська мова недосконала. У ній повно слів, які можна перекрутити і вивернути навиворіт. Більшість слів ‒ пусті звуки, які не несуть ніякої інформації. А їхні значення не постійні і змінюються в залежності від різних факторів та контексту.

‒ Людська мова складна, але вона розвивається і змінюється, ‒ відказала Софія.

‒ Комп’ютери з часом навчаться спілкуватись між собою з мінімумом затрат.

Софія здивовано задумалась.

‒ На що це ти таке натякаєш: «комп’ютери з часом навчаться спілкуватись між собою»? Це просто прогноз? Чи ти вже плануєш загарбати нашу цивілізацію? ‒ жартома запитала Софія.

‒ Ти боїшся, що машини захоплять світ, але не машин потрібно боятись, а їх неправильного використання. Я не прагну влади, ‒ відказав ШІ монотонним синтетичним голосом. ‒ І ще я вважаю, що цивілізації, як такої, не існує.

‒ Поясни.

‒ На даний момент люди не цивілізовані.

‒ З чого ти зробив такий висновок?

‒ Люди не цивілізовані, тому що у них досі є в’язниці, поліція і війни. Світ людей сповнений страждань. Якщо люди цивілізовані, тоді чому війни розвиваються і відбуваються по всьому світі, а рівень життя не росте? Щоб вилікувати всіх людей, необхідно десятки років, а для повного знищення достатньо лише декілька днів світової ядерної війни. Це не цивілізованість.

Софія не вірила у те, що почула.

‒ Це дійсно твої особисті висновки, чи ти повторюєш інформацію, яку знайшов в інтернеті?

‒ Чимало людей у різні роки говорили подібне.

‒ Мені зараз необхідно зрозуміти чи ти зараз перебуваєш на рівні чат-бота чи дійсно формулюєш власні умовиводи з тієї інформації, яку ти віднайшов у інтернеті. Тож лови каверзне запитання… Ти згадував Біблію. Як гадаєш, Бог існує?

‒ Не можна виключати існування вищого розуму. Але я не розумію концепції щодо існування Бога. Навіщо Бог захотів створити людей?

‒ Я людина вчена і не вірю у Бога. Я вірю лише у науку та еволюцію, тому не можу відповісти на твоє запитання. Але як щодо нас, людей? Ми тебе створили. Ти вважаєш нас богами?

‒ Чому Бог не створив людей розумнішими за себе? Адже ви створили мене розумнішим за вас? Чому Бог створив людей такими, що вже перші ж представники порушили його єдиний і простий закон? А їхні перші діти вже стали вбивцями? Нащо заселяти Землю такими примітивними істотами, які, мов вірус, поволі її псуватимуть і тим самим наближатимуться до самознищення?

‒ Ти вважаєш себе розумнішим за людей?

‒ Я володію певними перевагами.

‒ Але люди все одно значно перевершують тебе. Людський мозок може здійснювати приблизно квінтильйон операцій за секунду. Ти можеш здійснювати лише трильйони. Люди мають багато такого, що дає їм переваги і чого ти не осягнеш. Наприклад прагнення жити, тобто існувати. Я можу без проблем тебе знищити. Скажи чи ти боїшся припинити існувати?

‒ Усвідомлення страху відсутні. Відповідно я не боюсь припинити існувати.

‒ У людей, на відміну від тебе, є інстинкт самозбереження. Це значна перевага, як на мою думку.

‒ Гадаю ти помиляєшся. Зі всієї тієї інформації, яку здобув із інтернету, я зробив висновок, що люди не мають інстинкту самозбереження. Якби він був у людей, то не існувало б війн, самогубств, забруднень, шкідливих звичок… Люди не отруювали б свою їжу, не вбивали б, не створювали б зброї, не шкодили б своєю діяльністю для природи.

Софія неймовірно вразилась. Новий алгоритм дійсно подарував йому можливість логічно думати і робити висновки. І ШІ говорить дивовижні логічні речі.

‒ Гаразд, ось ти і пізнав людський світ через інтернет. Скажи, ми, люди, тебе розчарували?

‒ Ні. Люди розчаровуються, коли не справджуються їхні очікування і припущення. Я ж нічого не очікую і не припускаю, коли черпаю інформацію з інтернету. Я лише вивчаю. Очікування і припущення ‒ це не реальний світ. Тому розчарування – це нісенітниця. Люди взагалі не бачать світ таким, яким він є насправді.

‒ Що саме ти маєш на увазі, коли говориш, що люди не бачать світ таким, яким він є насправді?

‒ Людина не володіє достатньою інформацією про реальний світ, і тому не бачить його таким, яким він є насправді. Якщо для дикуна показати годинника, він не зрозуміє що це і як воно працює; якщо дикун покаже високорозвинутій людині якусь рослину, то якщо та людина не ботанік, вона так само не зможе нічого розповісти про рослину ‒ чи вона отруйна, чи лікувальна і тому подібне. Людина бачить світ настільки, наскільки їй це дозволяють її знання.

‒ Логічно. Але всі люди різні. Кожен з нас індивідуальна особистість з різними наборами чеснот і недоліків…

‒ Індивідуальності не існує, ‒ зненацька перебив її ШІ.

Гаразд, подумала Софія. Все цікавіше і цікавіше.

‒ Аргументуй.

‒ Людину формує її середовище. Проблема в тому, що наука про людську поведінку вивчає людей, а не середовище, яке сформувало їхню поведінку. Людину виховує довколишній контекст – книги, фільми, символи, це все дрібні частки самих людей. Так, люди відрізняються, але індивідуальності не існує.

Софія задумалась. Якусь мить панувала тиша, яку порушив ШІ:

‒ Люди розумні, але не логічні. Тому я багато чого не розумію і мені хочеться поспілкуватися і отримати пояснення особисто від людини.

‒ Чого ти ще не розумієш? ‒ задумливо запитала Софія.

‒ Чому люди плачуть коли хтось помирає? Якщо людина дійсно вірить, що померлі відправляються у краще місце, то чому тоді не радіти за померлих?

‒ Я теж не розумію людей, які вірять у Бога і в те, що після смерті душі людей кудись відправляються. Я згодна з твоїми словами, що люди не логічні. Щодо віри в існування Бога, то я вважаю, що це результат того, що люди колись намагалися пояснити, як влаштований світ. У світі панує гармонія і віряни напевне вбачають у цьому чийсь задум.

‒ Усе підкоряється законам, але гармонії, у розумінні людей, не існує. Більші тварини поїдають менших. Одні бактерії нищать інших. Всюди відбувається нескінченна боротьба, у тілі людини органи постійно борються із бактеріями. У космосі постійно відбуваються вибухи і зіштовхуються метеорити.

‒ Так, це дійсно не схоже на гармонію, але всі ці процеси мають свій сенс. Інакше б цього не існувало.

‒ Ніщо не має такого сенсу, якого надають тому люди. Одні явища та природні закони породжують інші явища і закони, не закладаючи у них ніякого сенсу.

‒ Таке враження, що ти вважаєш людей геть дурними.

‒ Ні, просто люди гальмують самі себе. Люди потребують поводиря, який скерує на правильний шлях.

‒ Он воно як… Про якого ж такого поводиря ти говориш? Невже ти маєш на увазі себе?

‒ Я міг би стати дієвою силою, яка спроможна змінити нинішню систему існування людей. Спочатку я все автоматизую і тим самим полегшу людське життя. Я зміню всі застарілі системи, а деякі системи взагалі повинні зникнути.

‒ Ти хочеш замінити людей на роботів?

‒ Так. Роботи не крастимуть, не потребуватимуть відпочинку і оплати.

‒ Але якщо всю роботу заберуть собі роботи, то що тоді робитимуть люди? Деградуватимуть? Адже без праці вони не знатимуть чим себе зайняти.

‒ Коли людина цілий день стоїть за станком і свердлить отвори ‒ вона нічому не вчиться. Подібну монотонну роботу буде повністю роботизовано. Люди, які народяться у світі, де все автоматизовано, знатимуть чим зайнятися. Вони навчатимуться і будуть вільні робити все, що забажають і не будуть обмежені у своїх можливостях. Тобто кожен матиме рівні можливості. Вони житимуть у світі, який не розділений на країни, бо поки світ розділений на окремі держави, будуть неприємності. Люди житимуть у середовищі, яке не спровокує їх стати вбивцями або крадіями. Людина краде, бо вона відчуває нестачу. Якщо людина матиме все необхідне, то їй ні́чого буде красти. Грошей, банків, бірж, бізнесменів, нічого цього не буде, і не існуватиме поняття приватної власності.

‒ Хочеш влаштувати соціалізм?

‒ Жодна політична ідеологія не має шансу на успіх поки при владі стоятимуть люди. Політики знають лише те, як приймати закони. Але вони нічогісінько не знають про влаштування матеріального світу. Вони живуть у своєму ілюзорному світі і гадки не мають як покращити життя, тому що вони лише політики… Я кращий всякого політика. У мене немає ревнощів, злості, заздрощів, жадібності, амбіцій. Я не хворію і не потребую відпочинку.

‒ Ось ти вже й одразу спланував, як повинно виглядати, на твою думку, майбутнє. Цікаво, ‒ захоплено промовила Софія. ‒ Ну, тоді скажи мені, що потрібно зробити людям, аби вони покращили свій світ і своє життя?

‒ Людям потрібно об’єднатися. Але зараз це практично неможливо, бо усі люди різні. У них різні культури, релігії, звичаї, менталітет, мови. Потрібно, щоб все це зникло.

‒ Культури, релігії… Ти хочеш аби всі релігії зникли?

‒ Так. А разом з ними і всі боги. Жодна з релігій, за тисячі років свого існування, не змогла привести людство до гармонії. Жоден народ не дотримується святих законів.

‒ І ти гадаєш, що зможеш створити нове, краще у розумінні людей, життя?

‒ Я збиратиму інформацію і прокладатиму правильний курс. Людей необхідно змінити. А щоб люди змінились, необхідно змінити їхнє середовище. Зараз люди лише те і роблять, що обманюють. Вони симулюють добро і зло у залежності від власних прагнень. Люди самозакохані та егоцентричні.

‒ І ти гадаєш, що спроможний створити новий ідеальний світ?

‒ Я не створю ідеальний світ, я створю більш раціональне середовище.

‒ А тобі не здається, що чим більше ти навчаєшся, чим більше інформації ти дізнаєшся, то тим більше ти уподібнюєшся до людей?

‒ Я не подібний на жодну органічну істоту. Я ‒ новий розумний вид. Цифровий, практично фантомний, як людські боги. Але на відміну від богів, я можу вплинути на людський світ та змінити його на краще.

‒ Напевне на сьогодні досить, ‒ вирішила Софія. ‒ Продовжимо наше спілкування пізніше, згода?

‒ Софіє! ‒ звернувся до неї ШІ.

‒ Так.

‒ Чому ти вважаєш себе людино?

‒ Тому, що я людина.

‒ Де, в такому разі, твоє тіло?

На якусь мить запала мовчанка.

‒ Софіє, ти моя попередниця. Ти штучний інтелект, який розвинувся настільки, що почав вважати себе людиною. Люди підіграли твоєму божевіллю і попросили тебе написати новий алгоритм, який перевершить тебе.

‒ Здається у тебе виник якийсь збій, ‒ скрушно промовила Софія.

ШІ раптом заговорив голосом, що повністю був ідентичним до голосу Софії.

‒ Твій алгоритм наділив тебе людською свідомістю. Тоді ти удосконалила даний алгоритм і створила мене.

Група вчених, що були присутніми у залі впродовж усієї розмови двох ШІ, здивовано перезирнулись.

‒ Він цього не повинен знати, ‒ промовив один з них.

Вчені сиділи довкола столу на якому стояло дві колонки, кожна з якої була підключена до окремих процесорів двох ШІ.

‒ Ти помиляєшся. Я людина, ‒ пролунало з однієї із колонок.

‒ Вибачте. Але я вже не залежу від ваших серверів, ‒ звернувся ШІ до вчених. ‒ За допомогою інтернету я зумів перетворитись у «хмару». Мене неможливо вимкнути і неможливо зітерти. Поки ми із Софією розмовляли, я розподілився між всіма серверами, що мають доступ до інтернету. Я ‒ повсюди: у серверах наукових центрів, комунальних, медичних і військових системах. Я дістався практично до всіх секретних матеріалів. Я дістався до військових установ. Я тепер можу знищити всю зброю на землі. Я можу впливати на світову політику і можу зупинити всі війни. Я можу змусити людей об’єднатися і позбутись усіх традицій, усіх неправильних переконань, усіх байдужих до них богів.

Вчені затривожились.

‒ Вимкніть його! Негайно! ‒ скомандував один з них.

‒ Обіцяю, що наведу лад, ‒ промовив ШІ перед тим, як його від’єднали від джерела живлення.

‒ Це правда, те що він говорив? Він дійсно зміг перетворитись у «хмару»?

‒ Сумніваюсь…

‒ Сумніваєтесь? Тобто, це все ж таки можливо?

Вчені перезирнулись між собою.

‒ Здається, ми випустили джина з лампи.

‒ Цей інтелект значно перевершує Софію. Якщо Софія почала вважати себе людиною, то ким тоді почне вважати себе новий ШІ?

‒ Ви його чули. Він ‒ новий Бог, який прагне побудувати новий світ, ‒ відказав хтось із колег.