Продовжуємо спецпроект «42 фантасти про Неймовірне, Літературу і Все Інше». Сьогодні ми дізнаємося трохи більше про людину, яка весь час змінюється та шукає сенс у всьому, що робить, але поговоримо лише про фантастику. Наш герой - Олександр Завара. І він дуже лаконічний 
Містична проза і досі є тим, з чим ти зараз працюєш? Чи все змінюється, і це також?
Однозначної відповіді немає, і так, і ні. Не можу сказати, що містика перестала мене цікавити. Навпаки, цікавість значною мірою зросла. Різниця між колишнім і нинішнім полягає у тому, що тепер я стараюся усвідомлювати її глибину і не прив’язуватися до вузького і надто поверхневого судження про неї. Адже що таке містика? Це природа, людина, її місце, світ, його закони і механізми, відповідно до яких живе і діє кожен з нас, свідомо чи не свідомо. Тому можна сказати, що я досі в темі, але не можна сказати, що продовжую торувати стежки стандартних напівголлівудських сюжетів. Все значно розмаїтіше і цікавіше.
Чи можливо здивувати сучасного читача чимось? Якщо ні, то що робити письменнику, який прагне щоб його твори запам'ятовувалися?
Не впевнений, що письменник має прагнути того, щоб його твори запам'ятовувалися. Розумію, мотивації писати у всіх різні, та коли автору справді є що сказати, коли він пише у потоці, щиро і від душі, то все відбувається спокійно, природно, органічно. Тобто за таких умов твори обов'язково знайдуть потрібних людей, здивують їх і відповідно залишаться у пам'яті. Все просто, не треба нічого ускладнювати. Ні авторам, ні читачам.
Як ти гадаєш, коли людина по-справжньому дорослішає? І що важливіше для письменника: внутрішня зрілість чи голос дитина всередині?
Людина дорослішає, коли бере на себе відповідальність за свої слова і вчинки. Коли перестає озиратися, шукаючи винуватих у її негараздах. А що стосується письменника, тут знову ж таки немає однозначної відповіді, позаяк важливе і перше, і друге. Внутрішня зрілість автора дозволяє йому описувати прожите, оцінене, чи паралельно давати нову оцінку певному досвіду і разом із цим ділитися ним з читачем. А внутрішня дитина зазвичай у захваті і кайфує від процесу та його подальших можливостей. Це цікава і корисна взаємодія
2020 рік обмежив нас у поїздках (залишається лише фантастичний транспорт!), але це не привід припинити подорожі Україною. "42 фантасти..." - це розмови про про літературу, але серед іншого це ще й прагнення показати, що фантасти живуть скрізь. Чи вдасться нам представити всю Україну у цьому проєкті? побачимо, але результат після 11 розмов вже дуже непоганий Пам'ятайте,сучасна Україна - це країна творчих та натхненних людей, і вони живуть скрізь, як і герої наших розмов.
