Владислав Лєнцев

Дата регистрации: 2018-12-03 00:53:27

Ник: Владислав Лєнцев

Коментарів: 20

Сайт: https://www.youtube.com/channel/UCXfvxTCmkME2FH4FXTb3ibA

Комментарии

• Зворотний бік
  2020-12-12 21:38:42
  

  Уф, із-за роботи, в тому числі пов'язаної із блогом, не встиг детально прокоментувати всі оповідання. Тож думаю, що зроблю якесь відео за підсумками конкурсу.

  Дуже дякую всім, цього разу особливо багато класних оповідань, але є і й немало помилок - власних і чужих - на яких можна повчитися корисному. Якщо цікаво, ви знаєте, де мене знайти... (мовчки киває на посилання в шапці профілю)

• Невидиме
  2020-12-12 00:25:54
  

  Якщо продертися скрізь джунглі невідомих реалій та до біса схожих складних імен на початку, отримаєш канхвєтку із довгим післясмаком.

  Це моя алегорія на тутешній алегоричний сюжет НЕ ПРО УКРАЇНУ, ЗВИЧАЙНО.

• Вільний
  2020-12-11 23:53:08
  

  Весь сенс персонажа з амнезією - в тому, що він десь у творі як дізнається все, так читачі й ахнуть. А тут він просто розбився.

  Динаміка, інтригуючі деталі, потенційно цікавий світ - все це тут є, але не служить жодній цілі. Воно просто є. З цього можна зробити головоломку, типу щоби люди перечитували безліч разів та відшуковували якісь деталі, будували версії. Але тут явно не той випадок.

  Коротше, я не розумію, нащо було городити весь цей огород, щоби в кінці злити його у безодню.

• Несплячий
  2020-12-11 23:39:28
  

  Оповідання треба було назвати "Несплячий та інфодампи". Це ж треба так багато пояснити прямим текстом, без жодного розвитку дії - і щоби при цьому читач зрозумів лише половину під час першого прочитання. І в даному випадку єдиного.

  Потенційно цікава лавкрафтовщина, яка безбожно покалічена дірками на місці дії та мацаками невдалої експозиції.

• Більше ніж совість
  2020-12-11 00:59:51
  

  Охо-хо, коли оповідання починається з того, що героїня прокидається - це вже знак якості.

  Жартую, насправді тут я не відчув якогось дискомфорту від того, тим паче що тут сюжет зав'язаний на снах, а пробудження героїні служать композиційним маркером.

  Тут пишуть про вінегрет, і я цілком згоден, а автору можу сказати: так, життя - вінегрет, а гарно написана історія завжди фільтрує його, так би мовити. Це відчуття неприродного суміщення виникає із-за того, що на сцені тантричного сексу сюжет просто ламається та починається якась містична какабека. Бачу з коментарів, що тут є якийсь ширший контекст з езотерикою, але в цієї історії проблеми починаються на набагато простішому рівні, ніж концептуальний зміст.

  Головна героїня - пасивна Мері С'ю. Їй нічого не треба, але з нею постійно відбувається щось магічне, та врешті-решт вона виявляється мегаобраною і перемагає демонів. Але що вона там змінила своєю перемогою, окрім того що врятувала відвертого харассера Тараса, не зрозуміло. Відповідно, якщо в неї немає власних бажань або чіткої арки, або будь-чого, окрім книжкового снобізму, співпереживати їй не виходить. А без цього навіть вдало написані епізоди в магазині та західноукраїнський колорит просто повисають у повітрі без будь-якої підтримки.

  Пропоную авторові дати цьому тексту відлежатися та повернутися до нього з чіткою метою, що саме хотілося розповісти та відповідно побудувати який - не який шлях героїні, на якому вода буде долати якісь перешкоди, вчитися чомусь чи шо. А то ця молодь - потрахалися, і відразу до фінальних босів, чітери малолітні ((

• Марися
  2020-12-10 01:30:26
  

  Головна проблема навіть не в тому, що я не люблю фентезі.

  Просто за всіма ознаками це епізод із повісті, а не оповідання. Оцей величезний абзац, де згадуються якісь смішні випадки в селі - він просто кричить про те, що поспішати нема куди і попереду ще сто тисяч знаків.

  Я теж не розумію, чому навіть у видінні героя магічна сімейка поперлася до села і не евакуювала його, знаючи, що буде з людьми там. Яке значення має те, що у хлопця прокинувся дар передбачення, якщо далі нема де його використати? Їй-бо, це маленька частина чогось більшого.

  Знову ж таки немає чіткого фіналу, і це якась непозбувна бентега цього конкурсу просто.

• Хитрий лис
  2020-12-10 01:17:10
  

  *повна відсутність

  Вибачте, це була така відсутність, що вона сама відсутня у моєму відгуку!

• Хитрий лис
  2020-12-10 01:16:28
  

  Відсилочки до Філіпа Діка. Непогана детективна інтрига. Натяки на цікавий світ.

  І знову повна змістовного розв'язання конфлікту. Як ввічливо антагоніст розповів все детективу, хоча міг цього не робити. Та й взагалі не зрозуміло, чи цей Майкл лиходій. Той випадок, що після ніби то розгадки таємниці більше запитань, ніж відповідей.

  І хоч хтось буде закривати за собою фінал???

• Закон незворотності
  2020-12-10 00:53:45
  

  Таємницю розкрито! Зайві діалоги, переускладнені речення, помилки точки зору при використанні першої особи, махрові канцеляризма та обірвані сюжети з відкритими фіналами потрапляють у Чистилище.

  Найцікавіше в цьому творі - це дивна екосистема з респавном та нескінченним нарощенням біомаси. Ще й Дарвіна на початку згадували - але не дослідили від слова зовсім. Краще б замість розлогих описів, як героя лупцювали на початку, дали б йому якись змістовний фінал, чи що.

• Між двох світів
  2020-12-10 00:02:25
  

  Stranger Things in Ukrainian SSR.

  Мені сподобалося. Шкода, що фіналу просто НЕМАЄ. Я відмовляюся вважати, що він слабкий - він просто не написаний. Тому що протягом твору автор багато разів доводив свою компетентність побудовою епізодів без зайвих подробиці та діалогів та м'якими переходами між ними. Щоправда, я не дуже зрозумів, що саме не так з тим дзеркалом...

  Тож наприкінці герой опиняється в нижній точці свого шляху, а кульмінації та фіналу просто немає - мов відрізало. Знаків не вистачило, чи не так? Дуже, дуже шкода.

• З іншого боку неба
  2020-12-09 00:29:33
  

  Зазвичай таку стилізацію під наїв використовують з якоюсь метою, типу щось повчальне розповісти, або виділити якусь ідею в чистому вигляді...

  Який тут меседж? Заради чого все це?

  "Всі чоловіки - покидьки".

  Небесне місто. Якісь турніри а-ля "Аліта: Бойовий ангел". Хмарний конструктор - до речі, прикольна ідея...

  "Дівчата, чоловіки вас кинуть при першій ж можливості, щойно щось цікаве промайне на горизонті".

  Це пародія на фантастику, їй-бо. Сумний анекдот, розтягнутий на тисячі символів.

  "Ваш хлопець зустріне дівку, чиє ім'я відрізняється лише на одну літеру, і миттєво переключиться на неї".

  Я не засуджую цей меседж, це право автора. Просто нащо до цього любовного трикутника взагалі фантастику втягувати?

  «Такого милого і хоньонього.»

  Повбивав би.

• А780ЕІ
  2020-12-09 00:03:04
  

  Це мій "улюблений" тип оповідання: "То все був сон собаки!"

  Тобто я продирався крізь картонні та зайві діалоги, русизми та дуже незграбну характеризацію, тільки щоби все це в кінці було помножено на нуль. Причому це відбувається ДВІЧІ: спочатку зі зникненням сину, потім у фіналі.

  А можна я теж так? Іншопланетний бог виконає моє бажання, і я повернуся в момент до того, як це прочитав...

• Irrlicht
  2020-12-07 23:54:09
  

  Атмосферно. Багатослівно, але навіть це створює певний темп оповіді, який добре передає стан героя. На цьому тлі інфодамп про якусь там орбітальну біолабораторію здається вирваним з іншого твору. Тематично фантастичний елемент майже ніяк не пов'язаний із рештою тексту.

  Не допомагає і те, що, як виявляється, у небезпечній шпигунській грі героя... геть немає драматичних ставок, і його просто висилають. Можна сказати, що це реалістично, але чи цікаво? Не думаю. Той випадок, коли вдалося створити настрій, але зі змістом проблема.

• Принцип співіснування
  2020-12-07 23:29:34
  

  Гарна зав'язка для трилеру про повалення диктатури прибульців... Oh wait!

  Найсильніше в подібних навмисно незакінчених творах мене розлючує те, що

• У фартуху ката
  2020-12-07 23:00:49
  

  Я був упевнений, що шпигун - це ще якийсь персонаж, але згодом таки здогадався, що це і є Руї... Це вкрай необхідна експозиція, без якої я ніяк не міг зрозуміти, на якій стороні герої - Авторії або Лібертанії? І так, це дуже тонкий ворлдбілдінг, ДУЖЕ.

  Коротше, маємо шпигунський трилер на мінімалках із примотаною скотчем фантастикою і купою сумнівних деталей, про які вже все розписали вище. Наскільки я розумію, тут мав би бути складний психологічний внутрішній конфлікт між тим, ким має бути Руї на завданні і хто він насправді... Але його по факту немає. Як і моєї емпатії до будь-якого персонажа.

  А, ну телепня було шкода. Хоча можна йому і позаздрити: він вистрибнув з оповідання раніше за всіх, а Руї й досі там воює... :cheese:

  Загалом історія балансує десь між компетентністю та наївністю. Поки не знаю, що перевішує, враження змішані.

• Спейсер: за межею світу (16+)
  2020-12-05 14:23:12
  

  Чекали? :smirk:

  Непогана чернетка історії за мотивами SCP: Secret Laboratory. Оповідання має кілька абсолютно очевидних проблем:

  1) Відсутність діалогів дуже заважає співпереживати героям, бо ми не БАЧИМО і не ЧУЄМО їх у сцені - нам лише РОЗПОВІДАЮТЬ про їхні дії та думки.

  2) І це друга загальна проблема: ви, Авторе, забагато РОЗПОВІДАЄТЕ. Приклад:

  Всі були просто шоковані й не вірили в побачене, адже така невдача траплялася так рідко, що вважалася або страшилкою для новачків, або прокляттям.

  Це дуже слабке розкриття емоцій. ПОКАЖІТЬ нам, наприклад. які вирази обличчя мають герої, які жести вони зробили, що свідчать про стан шоку.

  Юнак очманів від побаченого. Командир заховав артефакт до кишені й за хвилину його накрило панікою від розуміння, що він зробив та якими високими були шанси загинути.

  Не вірю! Тому що не бачу їх - я змушений вірити на слово оповідачу. Розумієте?

  ...а після цього діалоги таки з'являються. Чому не раніше - геть не розумію.

  3) Епілог. В короткому оповіданні. ЕПІЛОГ. Функція якого - просто діалог з інфодампами, щоби пояснити закони світу. Щойно я хотів похвалити за те, що пояснюють дуже мало - тримай вантаж цеглин.

  Почекай, то ти стверджуєш, що все через регулярне опромінення приміщень від буд матеріалів та відсутність провітрювань на нижніх рівнях мегаполісів?

  Покажіть мені людину, яка так розмовляє. Або взагалі зможе вимовити з першої спроби. До того ж, тут якраз той випадок, коли самі пояснення настільки нецікаві, що шкодять оповіданню.

  Коротше, я не кажу, що оповідання погане. Це просто ембріон. Щоби подорослішати, йому треба з самого початку наростити діалоги між героями - щоби нам було на них не начхати - і відрізати рудимент епілогу з усіма поясненнями. Ну і в принципі треба переписати із думкою, що треба більше ПОКАЗУВАТИ, ніж РОЗПОВІДАТИ.

  Сподіваюся, надихнув на редагування, а не на похід до бару.

• Зворотний бік
  2020-12-05 00:10:51
  

  На щастя, цього разу голоси розподілилися без мук, не довелося давати бали якомусь оповіданню, "тому що немає більше кому". Сподіваюся, до фіналу вийдуть саме мої фаворити, а не отеті всі знервовані автори, які в коментарях починають Священну війну з критиками.

  Хоча який конкурс без срачів у камєнтах та надірваних его? :P

• Веселковий міст
  2020-12-04 23:56:02
  

  Я не поцінувач, але тут просто бомбезна стилізація, все у творі доречно й майстерно зроблено. Чого там конкурс, можна відразу до збірки типу "Містичне село". Я би також залюбки подивився гарно зроблений горор по цьому твору, він би вписався в серіальну антологію а-ля "Українська історія жахів", але то вже зовсім розмріявся.

  Коротше, неабиякий сюрприз наприкінці підсудної групи! :wow:

• Винагорода для обраних
  2020-12-04 23:39:51
  

  Читати цілі абзаци курсивом - то таке собі задоволення. Але до чого тут якийсь воїн з 11 століття, я так і не зрозумів. Як і те, звідки він знає слова "вимір" та "реальність".

  Напевно, розшифрувати те, що тут відбулося, це... винагорода для обраних!

  :coolgrin:

  YEAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAH!

• Конфуз в НДІ
  2020-12-04 23:27:53
  

  Задоволений холіваром на тему дискретності часу! :coolsmile:

  Так чи інакше, в оповіданні не вистачає головного: періода цієї дискретності, який має бути більшим за планківський час, щоби бодай щось змінилося. Але я не впевнений, що це вплинуло би на світ так, як тут описано. Чому гравітація раптом так-сяк стала працювати - геть не розумію, хіба що Хом нахімічив щось із полем Хіггса, або розмірністю Всесвіту.

  І так, було би набагато цікавіше дослідити тунелювання поля Хіггса в стан нульової енергії вакуума. Я не кажу, що це мало би статися на Землі - тоді б її просто не стало - але десь у космосі, щоби можна було спостерігати.

  Загалом задум досить банальний, і тому обсяг оповідання для нього невиправдано великий. Ох уже мені ці інфодампи в діалогах, з купою непотрібних насправді подробиць! Із-за яких, до речі, і дуже добре помітно, наскільки це науковоПОДІБНА фантастика.

  Моя думка така: треба такі ідеї реалізовувати яскраво та лаконічно. Якщо не можна все зробити за наукою, нехай вже буде веселий треш. А тут десь посередині, і від того твір програє.