Владислав Лєнцев

Дата реєстрації: 2018-12-03 00:53:27

Псевдонім: Владислав Лєнцев

Коментарів: 20

Редагувати персональні дані


Його останні коментарі:

  • Вектор входу
    2020-04-04 19:38:41
    Ібанез готуйся до прискорення!

    Ох, я скоріше не був готовий до такої кількості синонімів на квадратний метр персонажів.

    Солдат. Лейтенант. Рейнджер. Науковиця. Поважна науковиця.

    АСТАНАВІТЕС! Не потрібні вони, це мов натовп двійників, який набігає на текст і знищує занурення читача.

    Загалом це радше перший драфт оповідання - і я не тільки про помилки, але й про темп оповіді, про картонні діалоги. Думаю, цю історію після низки правок можна розповісти набагато ефективніше. Зараз це казна що.

  • Божественне втручання
    2020-04-04 19:31:54

    Янголи, які допомагають людству колонізувати космос, це круто. Майже як вампіри у Воттса.

    Здавалося б, залишилося нюансовано розвинути цю ідею і розробити відповідний сюжет.

    Але ніт. Янголи = супергерої. Змішалися андроїди, люди, петлі. Навіщо? А не знаю. Сиджу, жую сраку. Замість гарного оповідання.

  • Протифаза
    2020-04-04 19:08:58

    Актуальності про Україна забракло???

    Стиль не той???

    Не слухайте нікого!

    У мене було відчуття, ніби я читаю оповідання з класної західної збірки. Фантастика не просто для галочки в сюжеті, а для посилення емоційної драматургії. Дуже в дусі Келлі Лінк або Теда Чана. Я би не сказав, що мені конче сподобалося, але цей текст із тих, яким все одно - вони просто є такі, як є, і в тебе нічого не питають.

    І не мають питати.

    Бо.

    Це. Класне. Оповідання. Не просто українське, а взагалі. Пишіть ще!

  • Жмот
    2020-04-04 18:45:38

    Мені спершу не сподобалося, що діти не зловили Жмота якимось чином, а потім подумалося: так у справжньму житті дійсно би не зловили, просто немає варіантів. Якби вдалося, були би Мері С'ю та Марті С'ю.

    Тут гарно працює інтрига, тож я науявляв варіантів п'ять, навіщо йому цей мотлох, а виявилося інакше, нехай і простіше. Загалом - несподівано свіжий текст, який робить щось не за правилами, але в тому вся сіль. Дякую.

  • Яблуневий цвіт
    2020-04-04 18:31:26

    Повністю солідарний з Міллю. Ми наче тут розводили депресію у дружини, а раптом це кинули і поринули у дитинство. Що ця гілочка має змінити?

    Глибина - мов у калюжі, це майже замальовка, а злободенність насправді працює в мінус: ну от ми всі вдома сидімо й тут оповідання про те саме. Ну ніякого ескапізму, йолкі!

    А балкон я вже розібрав, дякую, дуже дякую!

  • Рік Уробороса
    2020-04-04 18:24:10

    Це радше розлогий синопсис, ніж оповідання, тож оцінювати майже нічого. Скільки писав про те, що величезні абзаци погано сприймаються та відлякують читача... Стільки ще й буду, напевно.

  • Поки боги сміються
    2020-04-04 18:20:42

    Шеклі на мінімалках.

    Оповідання хоче бути тонко постмодерно-іронічним, але не пролазить у цю категорію, бо надто товсте. Ідея, припустимо, непогана, але в текстах такого типу виконання вкрай важливе. Тут - meh. "Машина Шехерезада" вам у поміч.

  • Хвороба часу
    2020-04-04 18:14:17

    Поговорили, походили - от і вся історія.

    - Вітаю!

    - Вітаю! Тут у нас сюжет!

    - Он як цікаво! Ну пішли.

    Пішли.

    - Ось такий у нас сюжет.

    - Клас! Ходімо до наступного персонажа.

    ...

    - Я тебе кохаю!

    Кінцівка.

    Мало того, всі герої розмовляли майже однаково. Були спроби актуально жартувати, але загалом все так нудно й умовно, що я впевнений: при голосуванні не зможу згадати, про що той текст із такою назвою.

  • За аметистово-фіолетовим обрієм
    2020-04-03 17:10:47

    Дуже суперечливі враження.

    З одного боку, фантприп про зміну мірності Всесвіту та цілі міні-Всесвіти у каміннях. Не сказати, що оригінальний, але цікавий для дослідження.

    З іншого боку, дуже примітивна подача цього матеріалу. Шматки експозиції, думки героя з оцінками прямим текстом, скоріше орнаментальний сюжет. Я не розумію, чому раптом саму цьому персонажу дістався цей темпорагд, та чому він бачив увісні ту Мальву ще до того, як отримав камінь. Врешті-решт, як він провалився до нашого Всесвіту після "сплющення"? Таке враження, що просто так треба для сюжету, тож було б непогано якось краще замаскувати наявні умовності.

    Проте сама концепція цієї історії мені подобається. Раджу попрацювати над нею ще і зробити так, щоби мі дізналися про цей світ не з одного абзацу інфодампу, а якось природньо. Для цього, звісно, треба більший об'єм, ніж на конкурсі, але я би не кидав цю історію. Вона мов той темпорагд, просто ще не оброблена як слід smile

  • 0-пацієнт
    2020-04-03 16:50:00

    Так, нам зараз ду-уже потрібні твори, де йдеться про коронавірус як змову масонів або часохунти.

    Коротко: бачу, що хотілося щось смішне, легке та актуальненьке, а вийшло про все одразу і не зрозуміло про що конкретно. Фантприпущення банальне, герой не цікавий, його старша версія зовсім не розмовляє, як дідуган. Чернетка нормального оповідання, над якою ще працювати і працювати.

  • Зміна
    2020-04-03 16:39:21

    П.С. Відзначу, якщо згадаю назву. Раджу називати оповідання хоча б двома словами, а якщо воно одне, то має якось виділятися. Назва "Зміна" на конкурсі про підкорення часу - дуже тривіальна.

  • Зміна
    2020-04-03 16:37:26
    - Дежавю, - промовив старший із хлопців, дивуючись своєму ж голосу.

    На цьому моменті я подумав, що вони йдуть не вдвох, а ще хтось є - тим паче що перед тим йшлося про експедицію. Ну дуже обережно треба з сінонімами типу "хлопець", особливо на початку розділів.

    Загалом читати дійсно легко, мені подобається мова - і наіть аніме особисто для мене не спаплюжило враження. А щодо сюжету... В принципі, є такий цікавий реалізм в тому, що ти не впевнений, чи сталося щось фантастичне в екстремальній ситуаії, або це твій мозок так обробив минуле і спакував у пам'яті. Я сам колись був, можна сказати, свідком геть фантастичної події, проте з часом твій мозок запевнює тебе, що це ти щось не так зрозумів і тому подібне.

    Але це дісйно не фантастика. Мінус для конкурсних умов, але не мінус для оповідання. Думаю, я його якось відзначу. Таких якісних текстів серед поданих не так багато. Дякую!

  • Спіраль Мартиненка
    2020-04-03 13:52:30
    Якщо знову ж таки не займе багато часу, то хоч основне, що турбує з точки зору логіки.

    Я ж кажу, не бачу сенсу: з появи лиходія там все поламано. Просто спробуйте переписати так, щоби події не було схожі на водевіль, вище про це писали. І визначитись із цільовою аудиторією.

  • Номер 507
    2020-04-03 01:23:13
    Організатори використали у квест-кімнаті машини часу у вигляді браслетів, які запрограмовані лише на перенесення у конкретну мить. Тому ніяких непередбачених наслідків, як вважалось, не мало б відбутись. Проте зламаного браслету ніхто не передбачив...

    Я вибачаюся: це жесть, це дикій накрут.

  • Спіраль Мартиненка
    2020-04-03 01:17:35
    За що люблю "Зоряну Фортецю", так це за те, що коли пишеш щось провокативне, всі відразу починають прискіпуватись до дрібниць.

    Тю, провокативне!

    На початку настільки товсто натякалося на те, що це одна і та сама жінка, що я все чекав, коли саме це спливе. Не очікував того, що буде стільки зайвої псевдонаукової мутотєні в обкладинці дитячого коміксу. Тобто, з одного боку, про спіраль це гуд, хоча після всіх пояснень все одно не дуже зрозуміло. Персонажі просто кидаються твердженнями та щось відбувається. Але з іншого боку сюжет - якась оперета з відповідним лиходієм. Навіть не хочу починати вказувати на провали у логіці та просто здоровому глузді: відбувається просто все те, що потрібно для сюжету.

    Тому ми маємо або геть переускладнений фантастикою та припорошений інцестом дитячий комікс, або дуже примітивне й незграбне доросле оповідання. Що з цього гірше, я навіть не знаю.

    Отакі дрібниці.

  • Попутник
    2020-04-03 00:52:34

    По-перше, майже відразу зрозуміло, хто цей дідуган.

    По-друге, весь сюжет через довгу оповідь... Нудно, плюс розповідь така, як живі люди не говорять.

    По-третє, скоротити би це рази в три, і було би, мабуть, норм.

    Тому що мені сподобалася історія, нехай вона неефективно викладена. Дякую.

  • Хроноемпатія
    2020-04-03 00:39:58

    Закидайте мене тапками, але.

    Твори дуже рідко виграють від включення до них пропаганди - будь-якої, нашої або не нашої. І так само, як якийсь "рускій імпєрєц" пише про потраплянця до Сталіна з пасажами про Обамка чмо, ми можемо написати про потраплянця-АТОвці, тупих сєпарів, примушення до миру з ЛДНР і все таке. Можемо, але я не думаю, що варто робити це саме так топорно.

    Виникає таке дивне відчуття: ти ніби на стороні цього чувака зі зрозумілих причин, а тобі ще і ще доводять, що диви які всі погані навколо, співчувай йому! Тобто для своїх ця пропаганда зайва та надмірна, а для ворогів все одно незрозуміла. Тож навіщо?

    Про те, як само буде реінтегрований Донбас та деокупований Крим, писати треба. Але мені особисто хочеться чогось більш тонкого, цікавого, несподіваного. Людяного та реалістичного, врешті-решт. А тут все чорно-біле бравий наш герой всім роздав, він такий унікальний-перший... На мою особисту думку, в даному випадку пропаганда обкрадає ваш твір. І я не можу оцінити його високо, хоча повністю розділяю побоювання щодо майбутнього.

    І ще не треба писати великі фрагменти тексту курсивом. Благаю, не знущайтеся над моїми втомленими очима.

  • Рем
    2020-04-02 01:04:32

    Геть нудно читати такий твір без жодного діалогу. Я не кажу, що вони обов'язкові, просто тут стінка за стінкою тексту, які скоро не хочеться долати. І взагалі, на жаль, банально.

  • Двадцять квадратних метрів часопростіру
    2020-04-02 01:01:05

    1. ЧК не красноармійці

    2. Як на цьому самому місці опинилася хата?

    3. Гарна імпровізація перед дедлайном smile

  • Dead Outside
    2020-04-01 20:56:11

    Якщо я правильно зрозумів, на початку оповідання то такий флешфорвард до фіналу, коли Тіна дивиться на Мета, який співає про неї. Я до чого, це міцно так збиває з пантелику...

    І це єдиний суттєвий мінус цього оповідання. Ще були кострубаті інфодампи блоками, але світ і герої достатньо цікаві, щоби не зважати. Достовірно переданий побут шоу-групи, фантприпущення класно збагачую його. Спершу думав, що теми тут немає, а потім дійшло: підкорення часу власного життя через його подовження! Оригінально, хоч і припускаю, що текст написаний раніше.

    А, і ще одне: Dead Outside? Не дуже вдала назва, як на мене. Але у моїх улюблених Muse є пісня зі схожею назвою, де в кліпі якраз пара танцює, тому...

    Та що я тут ламаюся. Оповідання топчик.