Владислав Лєнцев

Дата реєстрації: 2018-12-03 00:53:27

Псевдонім: Владислав Лєнцев

Коментарів: 20

Редагувати персональні дані


Його останні коментарі:

  • Вільні
    2019-12-11 18:20:38

    Замість того щоб писати рецензію на це одоробло, напишу рецензію на відгук Ліхтаря.

    Я вже зацікавився, яку роль зомбаки відграють у відповідній еволюціїї, а тут листя і накладні цицьки :(

    Якою була вірогідність створення саме такого речення за все життя Всесвіту після Великого Вибуху? Я не знаю. Але що я знаю точно - камєнт бімба-ракета. Сміюся кілька хвилин поспіль. І хоча б за це варто подякувати оповіданню!

  • В зручнішому тілі
    2019-12-11 18:10:59

    Так, дійсно, про тему тут годі й казати: точно писалося під конкурс. В принципі, це варіація до і без того неоригінального "Вуглецю", але це не так важливо, як розкриття мультігендерних стосунків.

    Написано нудно, це теж факт. Драматургія? Ні, не чули, ось просто інформація, ось діалоги. Ок. Звернення до Шеклі тут лише висвітлює прірву між стилями.

  • Культ
    2019-12-11 01:50:47

    Я ніби це все бачив і чув. Низький уклін за ритм та стилістику, а при цьому ще й ризик з величезними абзацами.

    "Бій, біт, біль" - взагалі шикарна знахідка при своїй простоті.

    Те, що я мало зрозумів, не було мінусом. Але сексуальний тут аспект другорядний. Втім, дякую за естетичне задоволення.

  • Їй личить синє
    2019-12-11 01:31:38

    Дратують оті фрагменти експозиції про світ і магію, а ще тут дійсно немає закінченого сюжету. Тобто це історія одної справи найманого вбивці, і спостерігати за його роботою дійсно цікаво, написано класно... Але і що? Як це змінило його? Чому це взагалі важливо?

    А теми тут точно немає, хоча в мене промайнула версія, яка відразу ж не втілилася. Ну що типу вона, коли кохається з ним, непомітно створює для нього такий собі підсвіт, який вбивця не відчуває і розслабляється. Власне, спроба вбивства відбувається в цьому хімерному світі, вона це бачить і вбиває його першою насправді. Я не претендую, але так, з магією через секс, я би чесно міг сказати, що тема є.

    Все одно дякую за цікаве читання і срач у камєнтах! smile

  • BC
    2019-12-11 01:05:13

    Круто.

    Я гадав, він її просто вб'є в кінці, щоби точно врятувати свою кар'єру. Оце був би твіст.

    Про мінуси в лексиці написали.

    Дякую за оповідання.

  • Перша Зоряна
    2019-12-11 00:48:14

    А я не зрозумів, нащо їм літати туди й назад за 8 років? Тобто якщо не в колонізації сенс, то в чому? Чому би просто автоматичні дрони не послати, як до Барнарда?

    Про тему всю правду написали. Одного слова "неоматріархат" мало для її розкриття. Тим паче, що й зараз жінок би в експедицію відбирали б навіть більше, ніж чоловіків (у випадку колонізації не треба багато чоловіків). Написано пристойно, але не чипляє нічим: відразу зрозуміло, що вона пройде.

  • Гарбуза
    2019-12-11 00:36:42
    Лискучий неоново-салатовий гравімоб «Тесла 500» сколихнув крикливою з’явою вранішню димку, що мріла над полями.

    І знову: дуже, дуже погане перше речення. Перевантажене епітетами, далі навіть читати не хочеться.

    І відразу героїня говорить андроїду те, що він і без неї знає, а то все для читача - теж мінус.

    А потім починається цирк, який навіть ніяк не пояснений. Чому саме такі гендерні ролі у Ч/Ж? А просто так. Із фантастики прилеплений космос і роботи. Тема не просто не розкрита - навіть ще більш закрита тепер, після цього тексту.

  • Полюбилися
    2019-12-10 01:40:20
    оператори наразі під захистом ЛГБТ-військ

    Що це за маячня? Блін, смішний абсурд теж треба вміти будувати, а це якийсь, не побоюся цього слова, "Квартал" на спідах.

    Я не влада, але руками розвів. Можна не відповідати стінами тексту - заходити у тред більше не планую.

  • Вибір душі
    2019-12-10 01:34:49
    Навпроти головного входу до будівлі парламенту м’яко приземлився білий аеромобіль з тонованим склом. Щойно Іванна граційно вийшла з машини, неприязний жовтневий вітер одразу розтріпав охайно вкладене каре кольору воронячого крила.

    Не стримався: це просто чудовий приклад, як не треба починати оповідання. А саме з речень, які перевантажені отими епітетами. Білий, тонованим, граційно, неприязний жовтневий, охайно вкладене, воронячого крила. Кожного разу, як ми так описуємо, все завмирає, і читач роздивляється слайд. Так, звісно, можна робити, але ну не на початку оповідання ж, лишеньки!

    Улюблена зачіска та тонкі підбори надавали їй впевненості не гірше за високі рейтинги.

    щось РОБИЛО щось НЕ ГІРШЕ НІЖ щось - ну така штамп-конструкція, яка надає оповіданню зайвої ваги не гірше за ті епітети.

    – Вам варто уважніше керувати своїм транспортним засобом, для цього в нашому місті є спеціальні доріжки.

    Живі люди так говорять? Ну-ну.

    Тут можна багато чого так розбирати, але достатньо сказати, що стиль перенавантажений, персонажі говорять, як роботи, за ними аж ніяк не цікаво спостерігати. Так, тут тема є. Дякую за це.

  • Я хочу, щоб...
    2019-12-10 01:22:45
    Думаєте то про нашу Землю? А дзуськи. Це була передмова.

    Думаєте то цікаво читати? А дзуськи. Це була рецензія.

  • Сама собі ворог
    2019-12-10 01:16:19

    Ранок. Опис робочого дня. ШТАМП.

    Насправді оповідання починається, тільки коли вони вдвох залишаються та намагаються потрахатись. Все до цього - нудний баласт.

    Оповідання ніби й дійсно в тему, але зроблене дуже прямолінійно, читачу так і кажуть, що він має зрозуміти. Месседж, хоч не новий, але актуальний, і шкода, що він так реалізован.

  • Помилка науки
    2019-12-09 01:30:19

    Тааа, сумно, нецікаво та просто глупо. Коли тобі якийсь дядько в кінці оповідання просто розповідає сюжет. Про гомофобію годі вже й казати, але якщо б воно ще подано було хоч якось... А воно взагалі ніяк.

  • Брудна таємниця
    2019-12-09 01:19:36

    Дуже неоригінальне фантприпущення могло врятувати цікаве бачення світу, але його немає, та й персонажі надто звичайні. Також не зрозуміло, навіщо створювати точку конфлікту - а саме те, що треба викрасти ключ - щоб потім це злити: "у героя все вийшло". Ну ок, а то ми прям хвилювалися.

  • НС 18+
    2019-12-08 11:17:40

    Написано гарно, живо, цікаво. Але тут якась ну надто складна і умовна сюжетна конструкція. До того ж, вона роз'яснюється одним щільним блоком, і це додає "рояльності".

    Перечитав фінал два рази і не зрозумів, у чому має бути сила останніх рядків. Змішанні враження.

  • Правило 34
    2019-12-07 23:03:52

    Айтішнік, який нереалістично трахав клієнток. Ок.

    Його дівчина, яка померла від раку і замінила себе роботом. Ок.

    Кінцівка:

    Я знаю, як лагодити залізо. Як лагодити софт. Але як ми будемо лагодити душі, якщо самі до цього не еволюціонували?

    Шшшшооо? Звідки це взагалі виплило? Я чекав на якийсь твіст, типу це все виявиться його фантазіями, які щось замінюють у реальності (і там є натяк про журналістку). Я чекав, що його дівчина щось радикальне зробить, щоби повернути його. Але... просто наліпити фінал, де буде одна фраза про тему?

    Цей текст здається великою імпровізацією, написаною десь за годину-дві. Але в цьому оповіданні, якщо можна так сказати, відсутній основний конфлікт як такий. Герой нічого не хоче, він просто потрапляє в комічні ситуації, і єдиний конфлікт тут - вичистити черговий вірус. Тож я просто не розумію, навіщо прочитав це... і як досі можна писати Ви в діалогах з великої літери?

  • Реквієм Вічності
    2019-12-07 19:42:14

    Ок, значить до оповідання не потрапила навіть десята частина твору в голові автора. Це буває.

    Тому що проблема вільного інфопростору тут аж ніяк не розкрита. Є якісь натяки на щось глобальне, але воно без цих пояснень у коментарях взагалі не зрозуміло.

    І так, підозрювати у читачів неспроможність "сприймання складних історій" це хрестоматійний приклад того, як не треба реагувати на критику.

    Ваш Капітан Збоченець.

  • Реквієм Вічності
    2019-12-07 17:16:11

    Це ніби три історії, які спресували в одну. Початок реалістичний, аж надто: як тут кажуть, педофільский. Потім фентезі а-ля Кінгівська "Кері". А потім взагалі академія Амбрела.

    Тут не те що немає теми... (я думав, буде щось цікаве про еволюцію сексуальності) Тут немає цілісної історії. Чому така назва? Хтозна.

  • День коронації
    2019-05-23 00:14:45

    Де всі? Продовжую вболівати за цей текст. Камєнти, прийдіть!

  • Кожному землянину по піраміді
    2019-05-23 00:12:14

    Тут багато проблем є в тексті, виловив основне, і ось.

    – Дякую. Але не розповідай нікому про цей інцидент. Добре?

    Так живі люди, тим паче молоді, з майбутнього, не розмовляють. Не вірю.

    – Діду, тобі ж добре відомо, що за місяць потрібно або 20 годин відволонтерити, або відбути підготовку в симуляторі. Нас готують до майбутньої війни з інопланетним ворогом, а я не хочу ні витягати поранених, ні гарувати на збройному заводі.

    Експозиція така експозиція.

    Хоч вони не завжди одне одного розуміли, але дід був єдиним авторитетом для дівчини.

    Таке треба показувати через дію, діалог, а не росказувати прямим текстом. Примітивно.

    Уже сівши в автівку, він порвав його на дрібні шматки, які викинув у попільничку. Потім рзслабився, прикурив сигарету і замислився: «Сподіваймося, що мовчати ця курка не буде. Хай патякає більше про фіолетових прибульців, час уже настав».

    А з якого переляку ми міняємо фокус і зазираємо у голову цього штатського, якого вперше бачимо, якщо до того завжди фокусувалися на Юті? Дуже штучно...

    Потім нам таки його розкривають трохи, але ніякої особливої ролі він не має, це просто функція.

    – Тоді зрозуміло. І про новий серіал «Гра планет» нічого не чула?

    Омг, просто королівська відсилочка. Така невимушена.

    Навіщо витрачати сили на бойові дії, коли можна прийти як рятівники?

    Гм, фантастика, кажете? Війна НОВОЇ ери, кажете? Де там...

    Енергетичний слід привів міркотеріанців до Сонячної Системи, які завжди були мирною расою, давно пройшовши у своєму розвитку періоди воєн і вдосконалення. І добре знали, що помста не воскресить загиблих близьких і друзів. Але життя на кораблі у відсутності природного світла і води ставило під питання існування міркотеріанської раси загалом.

    Я чекав на епізод-лекцію. І я дочекався. Дуже, дуже важко. Не треба так.

    Свято зустрічі двох гуманоїдних рас транслювали усі телеканали світу. Дідусь відірвався від екрану планшету, зняв зі стіни стару військову гвинтівку і перевірив приціл.

    Ех. Ще одне оповідання без фіналу. Що з вами зі всіма робити?

    Як вправа на задану тему - добре, тут багато є типових помилок. Як оповідання, яке треба сприймати більш-менш серйозно, взагалі ніяк. Банально, передбачувано. Треба краще. Не зупиняйтеся.

  • Воля або смерть
    2019-05-22 23:15:20

    По-перше, це ніяка не фантастика, і немає тут теми навіть близько.

    По-друге, твір має всі ознаки, як би це сказати, ATO exploitation, або, якщо хочете військової пропаганди. Це не щось погане - просто кон'юнктурний бойовик, де хороші наші на чолі з Кривавим Пастором мочать злу імперію. Український патріотичний екшон сферичний у вакуумі. Такі твори теж потрібні, але проблема в тому, що це більше нагадує не творчість, а конструювання з готових блоків. Чесно, я не розумію, як це може бути цікаво. Сергій Лойко у свою кон'юнктуру хоч щось живе додавав, а тут стандарт.

    По-третє, купа описів ні до чого, як хто до кого підійшов, а також довгі історії персонажів, які не мають ніяких арок. Порожній об'єм.

    І четверте, головне. Якщо вже у нас кон'юнктурний бойовик, його треба завершити. Дати споживачам те, за чим вони прийшли: хепі-енд і дим над Москвою, підірваний Кремль, катарсис. Але ж ні. Навіть за канонами жанру розчарування.

    Підсумок: крізь мінуси, окрім рівного, не дратуючого стилю. Перепрошую, НІТ.