Повернутися на сторінку

Коментарів: 12

  1. 2016-09-05 в 13:33:21 | Квінта

    Сумна мораль, про зомбі, яких не повернути без їх бажання. Враження двояке, адже не сильно люблю твори з алюзією на сучесне суспільство, переміщене у інший час або світ. Та написано вправно, викликає емоції, назагал, сподобалося.

  2. Упередження виживання (англ. Survivorship bias, або англ. survival bias)

    Ідея гарна. Є технічні (і, що гірше) граматичні недоліки. Є деякі етичні питання до алюзій.

    Проте прогнозую, що тут вас не надто оцінять - тутешнє паньство не любить, коли їх тицяють носом, що іде війна :(

  3. Дякую на доброму слові.

    2 Квінта

    Я багато читаю американських творів і звідти росте переконання, що твір має містити алюзії на оточуючий світ та його проблеми. А те що події відбуваються у вигаданому світі допомагає більш відкрито обговорювати проблему.

    ------

    2 Chernidar

    Я знаю англійський термін smile чесно.

    Просто такий переклад мені здався більш зручним для читача.

    Як ваша ласка буду вдячний за більш розгорнуту відповідь по технічним та граматичним зауваженням.

    Що ж до останнього - але це робити треба. Бо війна не просто іде. Вона тільки набирає оберти і "найвеселіша" частина ще попереду.

  4. 2016-09-06 в 11:38:05 | Чернідар

    Ваша назва русизм. Вам ще про це не раз скажуть.

    По граматиці - приманіть Зіркохода. Він накидає wink У мене претензії до оформлення прямої мови.

    По технічних: мені вкрай незрозуміло, звідки у вашому альтернативному світі таке людинолюбство. Все виглядає десь так на кінець-середину "довгого дев'ятнадцятого століття", а там гуманізму було не надто багато. Описані політичні ігри грають роль за умови високого рівня комунікацій, що в описаному світі нереально.

    Далі: судячи із нерозуміння наскільки зомбі розумні\нерозумні психологія ще невідома. Це якщо науковець щиро помиляється.

    Потім, про зомбі. Люди не дурні взагалі-то. І солдати "на нулі" мали б формувати не мобільні групи, характерні для випадку, коли ворог володіє вогнепальною зброєю, а щільні фаланги каре, що наїжачились списами. І броня щось на кшалт готичних обладунків. І танки - саме первісного вигляду, хоча б американський паровий взяли, той, що для винищення піхоти.

    Описана броня - дивна. Від чого вона захищає? Точно не від зомбі.

    Тобто вас завела у пастку аналогія до теперішнього часу - для збереження реалій нашого світу ви перенесли їх у світ, де вони не мають змісту.

    Як результат - читач, вловлюючи аналогію із нашими реаліями бачить несправжність та ілюзорність описаного. І не вірить. І, зворотно, переносить цю невіру в наші реалії. Це - найгірше :( Світ треба переробити і проробити, щоб його реальність відчувалась в кожній деталі. Якщо пропаде частина аналогій - то на краще, читач не дурний, зрозуміє, якщо захоче.

    Тепер поради по переробці. Матчастину я вже описав. Що робити із соціальною - не знаю, тут треба придумати щось дуже виняткове, щоб армія не зачистила ті території "під нуль". Як варіант - нехай заражені території навколо старого королівського палацу і там члени королівської родини. І всі монархи світу виступають проти силового втручання. Це зменшить масштабність, але усуне видиму проблему.

    Ще літературна порада: краще опишіть Пророка та науковця. Надайте їм більше індивідуальності, текст надає більш ніж досить можливостей для цього.

    Успіхів.

    ЗІ

    і картечниць, більше картечниць!!!

  5. ого...

    Красно дякую за розгорнуту відповідь.

    Та спробую захиститись.

    - Соціально-моральні аспекти так притягнуті за вуха у 19 сторіччя свавіллям автора.

    Все ж той час сильно відрізняється від поточного і задлося краще зробити світ трошки більш схожим на наш. В решті решт чим страждає увесь Стімпанк. Автор знає що у 19 сторіччі далеко не всюди в Європі жінка була людиною (з точки зору суспільної моралі).

    - Мобільні групи. В тексті кілька разів згадується що хвиль і справді не було 20 років. І головна проблема поодинокі блукачі. Так Хвилі насправді бувають. Але тоді солдати повертаються в укріплений форт, з мінами, мінометами, артилерією. І так картечницями (дробовик слово коротше smile).

    З хвилею в полі невеличкі загони не стикаються. і навіть не намагаються захищатись у будинках/будинку на незнайомій місцевості.

    - Броня. Напряму описаний тільки один обладунок. Оцей:

    http://www.steel-mastery.com/images/products/big/mongolian-suit-of-armour-9.jpg

    його аналог

    http://www.steel-mastery.com/images/products/big/испанский конник.jpg

    І це таки ровісник готики. Голєня та наручі - окремі елементи.

    Кіраса Зібора не влізла у символи. Так винен.

    По переробці. З зачисткою все просто Тут я спирався на підхід "World War Z"(Книги) Процес тривалий, території великі, людей мало.

    Як покращити соціальну складову тре подумати. З іншого боку а чи треба? Бо якщо зробити більшу прив'язку до 19 чи не стане воно надто не зрозуміло для читача?

    Та в будь якому разі красно дякую за зауваження та поради. Ви мені дуже допомогли. Пішов помізкую над виправленнями.

  6. 2016-09-07 в 00:26:05 | Спостерігач

    Ого та тут дискусія в розпалі.

    Ще один твір з нормальним початком.

    Ну особливо до слів Чернідару мені нема шо додати. Хіба що в мене не збентежила "сучасна" поведінка героїв. Це з одного боку. А з іншого, авторе, якщо вам після твору треба щось пояснювати читачу може це не дуже добре?

    Але в цілому добре.

  7. 2016-09-13 в 23:18:48 | Олександр

    Дуже навіть добре, хочь хтось нормально про зомбі написав. Ну а те, що багато чого не пояснено про сам світ, ну так на те воно й оповідання. До речі, каре не допоможе при протистоянні противнику, який іде в рукопашний бій, в цьому випадку значно ефективніше декілька шеренг вогню, а потім палаші або важкі шаблі - так воювала лінійна піхота 18 сторіччя, майже у всіх колоніальних війнах. Ну і важка кавалерія - кірасири.

  8. 2016-09-15 в 08:44:07 | ромкафантомка

    втретє чи вчетверте відкриваю це оповідання і не можу прочитати - рівень пмилок зашкалює. це сильно дратує. мінусові бали можна на цьому конкурсі давати?

  9. Дякую за відгуки.

    2 Спостерігач:

    На момент написання вважав що все прояснив. Але висновки зроблю на майбутнє.

    2 Олександр:

    Дякую. ну і власно у цьому конкретному випадку бійці відступили на наздалегіт підготовлену позицію з пристріляними мітками.

    2 ромкафантомка:

    Нажаль стандартні словники MS Word, Libreoffice та Google doc не досконалі. Я пропустив текст через них і виправив усі помилки які знайшли словники. Якщо ваші знання настільки переважають вміст словників офісних програм, я радо скачаю їх та встановлю собі. Підкажіть де можна скачати ваші бібліотеки для Libreoffice?

  10. 2016-09-17 в 20:54:37 | ромкафантомка

    Виживший (русизм)– той, який вижив.

    «Дякуємо Богу милостивому, що посилає…» - «Дякуємо Богу милостивому, який посилає» (істоти, люди, тварини, бог згадуються з «який»)

    Пірат, і що нам пишуть газетаи? – може «газети»? (друкарська помилка)

    Крепіж (русизм) – кріплення, з’єднання.

    Змашено - змащено (друкарська помилка)

    Парокат чи парокар? – визначтеся!

    Ці всі баги знайдені в першому і половині другого діалогів. Це елементарна невичитаність. І це дуже багато для такого невиличкого перевіреного фрагменту.

    мої знання вам не скачати, бо більшість з них - це правила з укрмови 5-9 класів школи.

  11. Дякую за виправлення друкарських помилок. Неприємно коли пропускаєш щось таке. Але і робити вичитку тексту самотужки доволі складне завдання.

    Сприводуж закачки знань ви кардинально не праві. Вона можлива і цей процес зветься "читанням". От тільки проблема в тому що в нашому медіа просторі нема чого читати. Українських текстів вкраї мало. А гарних ще меньше. Тож викручуємось як можемо.

    Ну і про школу ви дарма. Всеж вивчення "неполноцених диалектов"(с) відносно нещодавно поширилася на деякі області та обласні центри України.

  12. 2016-09-23 в 21:45:48 | Тетяна

    Твір був би непоганим, якби не промовисті алюзії, з яких випливає моторошний висновок: всі ті, хто по той бік - не люди, а монстри, тому їх повне винищення - єдиний і найкращий вихід. Дійсно страшно...

    Тетяна

Повернутися на сторінку