Повернутися на сторінку

Коментарів: 19

  1. 2012-03-10 в 20:26:01 | Аноним

    Одіозна назва в оповідання як для фантастичного конкурса. Зразу настроюєшся на "любовь-морковь" і жіночі романи. Думаю, з цієї причини ніхто й не прагнув дочитати до кінця, не те що якусь імху висловити. Автор (чи авторка) помилився вже на старті.

  2. Інколи читаю історії в журналах дружини - це із тої серії. Щоправда, потім ситуація покращується, але для цього треба подолати перші дві третини тексту, а це складно.

    Із конструктиву пораджу закинути наперед якийсь гачок, щось про андроїдів, протезування мозку ітд. Так щоб суть було зрозуміло аж в кінці.

    Із негативу - втрачена чудова можливість порозмислити що саме робить людину людиною, перспективи копіювання свідомості на інший носій ітд. В результаті вийшло слізливе жіноче оповідання із жахливою (пробачте) назвою.

  3. 2012-03-12 в 13:23:40 | HarleyDavidson

    А мені майже сподобалося. Жіноче оповідання, написане доладно.

    Нема несподіванок, плавно. Так їздить мій мотоцикл LOL Тільки погано, що ваше оповідання не пробуджує дрожу від низького і скаженого гарчання двигуна. Нема в тексті відчуття сили. М'якість є, але в жінках повинна ще відчуватися внутрішня небезпечність пантери. А цього нема.

  4. Дякую за рецензії! У мене вже не було й надії...

    Якщо сприйнялось за жіночу прозу - значить, стилізація вдалась wink

    Назва не зіграла, нажаль. Отже, погано були прописані ті моменти, які б примусили задуматись, а про чию ж любов говорить ГГ? Бо ж на поверхні - стосунки з чоловіком у шлюбі. Але ще й мимоходом згадується небайдужість пасинка і навіть симпатія авта wink до якого ГГ себе ледь не прирівнює в приступі самозневаги.

    Гачечки, певно, теж мали б бути відчутнішими (хоча, вони там таки були: наприклад, ГГ задумується, що її бажання, може, то не зовсім її бажання; коли Любомир їй каже, що джип зможе на неї налаштуватися краще, ніж на нього...) А вийшло, мов полювання на ведмедя із дробом. smile

    Втрачена чудова можливість, так. Просто, певно, тих роздумів трохи замало, погоджуся, та й більше про критерії людськості і свободи вибору, бо ж багато з людей - лише ляльки в руках долі. Дуже вже не хотілося перевантажувати текст. Були думки з приводу, наприклад, що андроїди будуть не створені з нуля, а, навпаки, у них перетворяться модифіковані донесхочу люди, котрі вже й, може, не люди зовсім. oh oh

    в жінках повинна ще відчуватися внутрішня небезпечність пантери
    Так, але все ж Ука - то вже не зовсім жінка. Припускаю, що ту здатність вона втратила при ампутації і протезуванні частини мозку - вочевидь, вона ж відрізняється від тієї ж таки Анфіси smile

  5. Дякую за рецензії! У мене вже не було й надії...

    уже з цього було ясно, що

    Якщо сприйнялось за жіночу прозу - значить, стилізація вдалась

    от так от.

    Отже, погано були прописані ті моменти, які б примусили задуматись, а про чию ж любов говорить ГГ?

    Ні, просто текст дочитувався настільки насильно, що думати над ним просто складно. От це і є основна проблема - із самого початку він начебто позиціонується для іншої аудиторії. Тобто аудиотрія фантастики до кінця не дочитає, а та, яка дочитає - не буде думати. Звісно є шанс, що аудиторії перетнуться.

  6. Звісно є шанс, що аудиторії перетнуться.
    сподіватимусь.

  7. Відразу гадав, що живий метал - то джип, а он воно як вийшлоsmile Інтригу Ви добре витримали. Персонажі живенько так виглядають, гарні персонажі. Ідея - ну, не нова, звісно, але реалізація гарна. Переживання напів-людини, пошук людяності в собі...гарно.

    Щодо назви...а чому ні, так принаймні автор дає зрозуміти, що тут лавсторі, на яке налаштовуєш себе перед прочитанням, а не обманює сподівань якимось іншим чином. Тож за чесність, авторе, можу лише подякувати.

    Успіхів.

  8. Ну от, раз тему задав, то варто мабуть, сказати кілька слів про окремі оповідання. Відразу попереджую - критикувати не буду, досвіду для цього замало. Розумію, що роблю ведмежу послугу молодим авторам, оскільки, чим більше критики (та щоб її детально проаналізувати!), тим кращим буде наступний результат. Але після Чернідара і Пана Мишиуса критика - невдячна справа (на жаль, Венгловського цього разу щось не дуже чути).

    Отож, викладаю тільки позитив. Розпочну саме з цього оповідання.

    Гарно написано, темі відповідає і є початкова інтрига, про яку вже згадав Фантом. Не погоджуся з Чернідаром, що тяжко було дочитати до кінця, ніби з цим все в порядку.

    Сподобалося. Авторові успіхів!

  9. Фантоме, Доку - дякую за відгуки!

  10. А от і неправда. Нормально читається. Проблема в іншому. У кожного стилю, кожного жанру є свої способи вибудувати скелет твору. Загалом, вони дуже умовні, але у одному сходяться - читача потрібно тримати у напрузі. Або має чітко відчуватися конфлікт, або безперервно повинні відбуватися події, щоб було цікаво, що ж далі, або повинна бути поставлена загадка.

    Жіноча проза зазвичай тримає емоціями. Різними: сумом, радістю, тугою, пристрастю. Найкраще грати на контрастах, наприклад, показати, як все гарно, а потім забрати усе, показати Попелюшку, а потім зробити з неї принцесу.

    З самого початку у цьому творі немає ні конфлікту, ні переживань, ні проблем. Головний конфлікт виникає під кінець, куди потрібно ще дібратися. Можна, наприклад, винести його на початок, без уточнень, просто сказати, що вона "не така" устами батька ГГ.

    Можливо, відусоблено, це оповідання сприймалося б краще. Можливо, воно б навіть підійшло для якогось глянцевого журналу, варто додати лишень напруги і саспенсу.

    Але я зараз про це судити не можу, занадто рябить у очах від андроїдів, що намагаються бути людьми, від роботів, що намагаються показати свою людяність, від критеріїв розбору, що живе, а що ні. Занадто складною виявилася тема і занадто простим алгоритм її обходу - про роботів ж усі чули, про роботів ж усі читали... Занадто стійка асоціація металу як речовини з побутом, з технікою, з механізмами. Але, загалом, що таке література, як не нескінченне перемелювання штампів?

  11. Так, певно, ви праві - саспенсу тут бракує. Та й назагал, поєднати фантастику із такою формою... не дуже добре, принаймні, для конкурсу. Зарахуємо за своєрідний експермент - я не є поціновувачем жіночої прози ні в якості читача, ні, тим паче, автора smile Тому й прийшло рішення саме цієї форми: знаю, що, наприклад, прописати еротичні сцени чи емоційну складову характеру героя - та ще й не скотившись до банальнощів і шаблонів - мені буває вкрай важко. Якщо це хоч трохи вдалося - можна ставити галочку і йти далі smile

  12. написано непогано, основне зауваження (ну, так, маленька критика) - не-ці-каво, дійсно, ані конфлікту (і справа навіть не у відсутності чогось екстремального), ані чогось іншого, коли з'явився джип одразу стає прогнозовано, але можливо через те, що багацько творів тут прочитав. Гачечки - основне чого немає. Та як експеримент -добре.

  13. коли з'явився джип одразу стає прогнозовано
    - ви мене просто аж заінтригували oh oh Джип з'явився із першого ж речення - і це дозволило зразу ж зрозуміти, що ГГ виявиться не людиною? Але як, Холмсе марку, як? big surprise

  14. Ну, можливо, ви настільки гарний автор, що ваші думки одразу стало помітно за текстом, але про джип я теж здогадалась. Це як рушниця в індійському фільмі, яка наприкінці заспіває і затанцює. Взагалі гарний текст, а зауважень і без мене вистачає.

  15. 2012-03-25 в 22:16:04 | Аноним
    про джип я теж здогадалась
    - що саме? Те, що він гратиме якусь роль у сюжеті? Не зовсім розумію... Ну звісно ж, гратиме певну роль, інакше для чого б він там... головне ж було не в джипі. hmmm

  16. Вибачте, якщо образила. Жінку-андроїд, звісно з джипа не вгадати було, але щось таке промайнуло у тому, що герой натякав на порозуміння її з машиною. Може сама тема конкурсу видала, а може ще щось, але і контакт, і що жінка не звичайна, було як на долоні. Ну, погодьтесь, що то славнозвісна рушниця була. Я ж не зі зла, бо оповідання мені сподобалось. Дещо глянцево - це так, але ж гарно прописано і що дуже важливо у нинішніх умовах - вичитано. Автор поважає читача, а то вже не мало.

  17. Олено, ви мене ніскільки не образили, боже збав! Я просто намагаюся зрозуміти, що ж то значить - прогозовано у даному випадку. В приципі, великої ставки на цю оповідь не робилося, та й взагалі, конкурси для мене - то своєрідний полігон, можливість відкатати якісь штучки на сприйняття читачами.

    Звісно, рушниця була - куди ж без неї? І собачка теж - хоча, може, не така явна wink

  18. Елементарно, Ватсоне,(авторе), я, можливо, нечітко виразився, мова йде суто про конкурс, про що й сказав. Уявляєте, коли прочитав біля 30-40 конкурсних оповідань про живий метал, то у черговому оповіданні, коли з'являється джип, таємнича людина, якась штука, боги, магія чи щось машинне вже налаштований на певний розвиток подій. Поза межами конкурсу думаю такого не буде.

  19. 2012-03-30 в 19:35:46 | Холмс3348

    Одно з найкращих оповідань у цій групі.

    Жіночих рлманів не читаю, тому не скажу, чи схоже це на нах, чи ні grin

    Але від початку було видно, що щось у тій історії не так, і що за цим коханням у дорогій машині щось стоїть.

    Моторошне оповідання, але якісне.

    А якщо в когось любов-моркове-фобія, то що поробиш grin)

Повернутися на сторінку
Прокоментуйте!

grin LOL cheese smile wink smirk rolleyes confused surprised big surprise tongue laugh tongue rolleye tongue wink raspberry blank stare long face ohh grrr gulp oh oh downer red face sick shut eye hmmm mad angry zipper kiss shock cool smile cool smirk cool grin cool hmm cool mad cool cheese vampire snake excaim question

Коментувати без реєстрації

(войти без комментирования)

Ім’я та сайт використовуються тільки при реєстрації

Якщо ви вже зареєстровані як коментатор або прагнете зареєструватися, укажіть пароль і свій діючий email.

(обов’язково)