По перше, суперростягнуто, до нецікавості. По друге, купа-купезна кальок і русизмів. По третє - для такого плоского закінчення текст має бути не більшим ніж пів сторінки.
Місцями - непогано. Місцями - потребує доработки. Спробуймо розглянути.
Плюси. Автору вдаються характери героїв, та й взагалі - донесення до читача атмосфери. Дійсно, персонаж вийшов живий. Дуже добре передані і його коливання, і зацікавленність, що поступово переходить у одержимість, і отой момент, коли стабільне життя раптом починає хитатися через якусь дрібну дурню.
Взагалі, це оповідання не про двері, а про просте життя простої людини. Цей момент, я вважаю, автору удался.
Минуси. По-перше, якщо у якомусь місті постійно зникають люди, то вже має початися паніка: "Діє серійний вбивця", "Людей викрадає НЛО", тощо. І герой би мав про цю паніку знати. Або навпаки - здивуватися: люди зникають, а паніки немає.
По-друге, він стверджує, що ніколи не бачив, як люди виходять з будинку. Але ж він не може цього знати напевно! Він же не весь час дивииться у вікно. А чи багато потрібно людині часу, щоб вислизнути з дверей, та піти собі? От якби хтось знайомий туди зайшов, а потім зник - це вже було б достовірніше.
По-третє, а мораль у чому? Що хотів всім цим сказати автор? Що не треба бути байдужою скотонию? Героя, дійсно, зовсім не шкода в кінці, але ж ми не знаємо, якими людьми були ті, хто зникав до нього. Не треба пхати носа, куда зря? Це зовсім банально...
ну й фінал... фінал... Не знаю, як його зробити менш банальним, тому й казати нічого не буду))
Мова, як на мене, досить непогана. Кілька русизмів і стилістичних помилок може пропустити кожен, якщо не має особистого коректора. Тобто форма - більш-менш (хоча занижений стиль оповіді і грубощі я особисто не люблю). Атмосфера і характери теж передані непогано, але це все засоби.
А от зі змістом, тобто метою, гірше. Розв'язка якраз непогана, але якось слабко прив'язана до всього попереднього. Проблема банальності-небанальності дуже умовна, бо це питання суб'єктивного читацького досвіду (адже всі літературні мотиви, теми, ідеї і проблеми вже давно кимось написані - тому банальність/небанальність для вас визначатиметься більше вашим знайомством/незнайомством з ними, аніж об'єктивними чинниками).
Мені чомусь здалося, що автор й сам не вирішив що саме ховається за цими дверима.
Тому автор і зосередився на атмосфері (що йому вдалося доволі непогано) й викинув геть якісь-там припущення щодо таємничих дверей. І це не пішло на користь оповіданню.
Також зазначу, що редакторська правка текстові дуже потрібна.
Нагадало анекдот про геолога який трахнув дружину чукчі т апішов геть. Після чого та дивується "зачєм пріходіл - чєго хотєл" ?? Так і з вашого оповідання не зрозуміло - "мораль то в чому" - цитуючи попереднього рецензента?? Хоча певні успіхи в зображенні психологічного стану героя все ж слід відмітити.
наприклад для попередньої теми "Шкідливі звички" Григорій Ніканоров споглядав би як діти та красиві білявки ширяються чи бухають у нього за вікном. Переживав би, розмірковував. А вкінці пішов би, підняв закривавлений шприц і теж ширнувся. І зник би.
Коментарів: 15
По перше, суперростягнуто, до нецікавості. По друге, купа-купезна кальок і русизмів. По третє - для такого плоского закінчення текст має бути не більшим ніж пів сторінки.
Отже, перший пішов!
Місцями - непогано. Місцями - потребує доработки. Спробуймо розглянути.
Плюси. Автору вдаються характери героїв, та й взагалі - донесення до читача атмосфери. Дійсно, персонаж вийшов живий. Дуже добре передані і його коливання, і зацікавленність, що поступово переходить у одержимість, і отой момент, коли стабільне життя раптом починає хитатися через якусь дрібну дурню.
Взагалі, це оповідання не про двері, а про просте життя простої людини. Цей момент, я вважаю, автору удался.
Минуси. По-перше, якщо у якомусь місті постійно зникають люди, то вже має початися паніка: "Діє серійний вбивця", "Людей викрадає НЛО", тощо. І герой би мав про цю паніку знати. Або навпаки - здивуватися: люди зникають, а паніки немає.
По-друге, він стверджує, що ніколи не бачив, як люди виходять з будинку. Але ж він не може цього знати напевно! Він же не весь час дивииться у вікно. А чи багато потрібно людині часу, щоб вислизнути з дверей, та піти собі? От якби хтось знайомий туди зайшов, а потім зник - це вже було б достовірніше.
По-третє, а мораль у чому? Що хотів всім цим сказати автор? Що не треба бути байдужою скотонию? Героя, дійсно, зовсім не шкода в кінці, але ж ми не знаємо, якими людьми були ті, хто зникав до нього. Не треба пхати носа, куда зря? Це зовсім банально...
ну й фінал... фінал... Не знаю, як його зробити менш банальним, тому й казати нічого не буду))
От, якось так...
Мова, як на мене, досить непогана. Кілька русизмів і стилістичних помилок може пропустити кожен, якщо не має особистого коректора. Тобто форма - більш-менш (хоча занижений стиль оповіді і грубощі я особисто не люблю). Атмосфера і характери теж передані непогано, але це все засоби.
А от зі змістом, тобто метою, гірше. Розв'язка якраз непогана, але якось слабко прив'язана до всього попереднього. Проблема банальності-небанальності дуже умовна, бо це питання суб'єктивного читацького досвіду (адже всі літературні мотиви, теми, ідеї і проблеми вже давно кимось написані - тому банальність/небанальність для вас визначатиметься більше вашим знайомством/незнайомством з ними, аніж об'єктивними чинниками).
Мені чомусь здалося, що автор й сам не вирішив що саме ховається за цими дверима.
Тому автор і зосередився на атмосфері (що йому вдалося доволі непогано) й викинув геть якісь-там припущення щодо таємничих дверей. І це не пішло на користь оповіданню.
Також зазначу, що редакторська правка текстові дуже потрібна.
Нагадало анекдот про геолога який трахнув дружину чукчі т апішов геть. Після чого та дивується "зачєм пріходіл - чєго хотєл" ?? Так і з вашого оповідання не зрозуміло - "мораль то в чому" - цитуючи попереднього рецензента?? Хоча певні успіхи в зображенні психологічного стану героя все ж слід відмітити.
Мало що можна додати після попередніх рецензій.
(Задумливо морщить хуліганську пику і тарабанить по столі кігтиками)
Ми, пухнастики-шалапути, на моралі не спеціалізуємось...
Ми - все більше по валер"янці останнім часом
Гриша - колоритний персонаж. ЧКС (чесне котяче слово - хто не у курсі)
Фінал - у стилі народного прислів"я "писали писали і ... - толерантно промовчу, чим саме - запечатували"
Містеррррія, одним словом.
иии((( а все так добре починалося...
+ за атмосферність.
- за фінал.
нє, ДВА мінуси
ну прямо тебе японский ужастик на нашенский лад
у них тоже вот так вот нагнетается, нагнетается - и обрывается, мол, дальше думайте сами
улыбнуло
спасибо! 8)
Щойно ПуШу подумалось - є якась фатальна приреченість у назві першого конкурсного оповідання.
(гуглить про карму, але знаходить непристойні анекдоти про лисих буддійських монахів)
Ані тобі масового кровопролиття (чи що там у них) зелених чоловічків, ані хоча б купи уламків і трісок пресловутих дверей... Все чинно і благородно.
У стільки дверей стукався Пухнастик - і в більшості випадків дійсно потрапляв НЕ ТУДИ
Гришо, де ви?
Складете компанію у розпитті плящини валер"янки?
Багато маєш - ще більше хочеш. А коли того "маєш" забагато?
Нема проблем - слід їх створити. Трішки закінчення підккачало, а ідея нічого, щось в тому є
Ну, не можу сказати, що мене це оповідання порадувало..
Гриша - гівнюк, мене він не пре.. побут затягнутий так надовго, що аж мутить..
хочеться вражаючої кінцівки, але ж її нема..здається, що автор цей текст довго з тюбика видавлював..але певно не додавив...
словом, без образ, але не на мій смак..
та у будь якому разі - Успіхів
Не сподобалося
Універсальний текст для будь-якої теми.
наприклад для попередньої теми "Шкідливі звички" Григорій Ніканоров споглядав би як діти та красиві білявки ширяються чи бухають у нього за вікном. Переживав би, розмірковував. А вкінці пішов би, підняв закривавлений шприц і теж ширнувся. І зник би.
Незарах. Найцікавіше залишилось за дверима, у які автор нас і не завів.
мо не встиг