Всьому виною імовірність

Із доповіді Окремої Бригади Глибокої Тилової Розвідки Неглибокого Космосу :

Гриф: «Після прочитання знищити»

«Початком даних подій стала розробка Імовірнісного двигуна, який з однаковою вірогідністю міг спрацювати, а міг - ні. Управління ОБГТРНК прийняло рішення використовувати його для космічних досліджень. При польових випробуваннях експериментального екземпляра планетарного літака ніхто не постраждав. Зникнення з карти Європи деякої малої держави до потерпілих не віднесли. Такі вдалі результати були сприйняті Управлінням з неприхованим ентузіазмом. Був сконструйований перший Імовірнісний корабель зверхдальнього радіусу польоту. Кращий резидент Бригади - генерал-рядовий Петро Іванович Луб`ян був відправлений із завданням розвідки планетарної системи Альдебарана. Після повернення він доповів наступне:

Виходячи з природи двигуна, корабель вийшов до зірки, проте Альдебараном вона не була. Погортавши Галактичний Атлас Зоренебесся, Луб`ян ідентифікував зірку. Нею виявився Менкар. Була виявлена планетарна система. Резидент скинув біозонди на планети системи. Вони виявили біосферу на другій від зірки планеті. Без довгих роздумів космонавт дав їй своє ім'я - Луб'янка-2. Резидент вирішив здійснити посадку, в результаті якої була зруйнована ділянка місцевої флори. Виходячи з того, що будь-яка цивілізація тягнеться до води, Луб`ян відправився на пошуки даної з метою встановлення Контакту. Виявилось, місцеві аборигени, яких благополучна посадка Луб`яна неймовірно зворушила, самі прагнули до Контакту. До місця посадки вони прибули на чомусь схожому з літальним блюдцем на антигравітаційному двигуні. Це виявилася гуманоїдна раса, ростом близько двох метрів, широка в кістці, зеленошкіра, обличчя суворі, вкриті розгалуженою мережею віспин, із широченною щелепою, різці чимось нагадують кабанячі ікла. Ця високорозвинена цивілізація відвезла Луб`яна у свою столицю.

Місто знаходилося в горах і чимось нагадувало печеру. Тунелі розтинали породу на багато ярусів. Гуманоїди були техногенною цивілізацією, мілітаристичного забарвлення. Тут була зброя, найрізноманітніша, від інфроспектральних гранатометів, до нейропротонних анігіляторів широкоформатного знищення. Як виявився, Луб'янку-2 заселяла ще одна раса. Також високорозвинена, коефіцієнт средньоіндивідуумної техногенності якої на декілька порядків перевершував Земний. Ці дві раси знаходилися в постійному конфлікті, що динамічно розвивався. Війна йшла довгі роки, без певноъ переваги в чийсь бік. Луб`яна визнали ворожим шпигуном, через його зовнішню схожість з іншою расою. Незнання мови ніяк не сприяло розумінню і встановленню Контакту. Цивілізація володіла також і величезним арсеналом тортурних пристосувань. Це землянин відчув на собі дуже явно. Нейтринна диба та холодносинтезний кіл змусили його зізнатися у своїй шпигунській натурі. Луб`яна обміняли на іншого військовополоненого.

Так стався другий Контакт з аборигенами Луб'янки-2. Собою гуманоїди представляли щось дуже схоже на людину. Росту приблизно середньостатистичного землянина, такої ж комплекції. Були і деякі відмінності. Аборигени були гостровухими, усі, як один довговолосі, з мигдалеподібними розкосими очима і помутнілим поглядом. Такий погляд Луб`ян часто спостерігав у свого сина, коли той повертався з нічного клубу, що давало привід зробити висновок про наявність на Луб'янці - 2 екстазі та барбітуратів. Ця раса також була технологічно перерозвиненою. Жили, щоправда, переважно в лісі. Дивний такій був ліс, весь утиканий антенами, ангарами і  казармами, підземними гаражами і ракетними шахтами, надземними магістралями і метро, обтягнутий силовими полями тривимірної консистенції. Зате були тут і дерева.  Чахленькі сосонки, кволенькі баобаби і навіть декілька справжніх берізок. Хоча місцеві берези змахували на земні дуже поверхнево через яскраво - червоне забарвлення кори у фіолетову смужку і хижої натури дерева, яке постійно намагалося увірвати шматочок Луб`яна. Слід зазначити, що в деякій мірі, деревині це вдалося, оскільки на пам'ять вона залишила собі генеральсько-рядовий погон, тим самим викликавши бурхливе обурення розвідника. Така поведінка землянина була розцінена як агресорська, що призвело до взяття Луб`яна під варту. До з'ясування обставин резидент був розміщений у певну подобу земного КПЗ. Правда, воно було теж дивним, як і усе на Луб'янці-2. Кокон силового поля був підвішений на гілках якогось древнього дерева, яке височіло вище за інші в лісі. Поле було прозорим, і будь-який гуманоїд міг спостерігати за Луб`яном, деякі навіть показували язика, крутили дулі, або намагалися вистрілити з лука. Луком цю зброю можна було назвати з великою натяжкою, що лише формою нагадувала символ Робін Гуда. Стріляла ж вона стрілами, тільки плазмовими. Ці стріли зав'язали в коконі, не завдаючи шкоди землянинові, проте порядно тіпали нерви. Також, з періодичністю в дві години, з оболонки кокона висувалося силове щупальце, яке відвішувало безстрашному резидентові важкий ляпас. Сенс такого відношення був далекий від розуміння Луб`яна, проте він стійко виносив це, розуміючи усю необхідність налагоджування Контакту. Зате годували регулярно. Щоправда, раціон різноманітним міг назвати лише фанатичний оптиміст в п'ятому поколінні, та це також не бентежило резидента. Навіть у такій важкій ситуації землянин не падав духом, він спостерігав. Життя аборигенів своїм устроєм нагадувало первіснообщинний лад, з явно вираженим матріархатом. Усі вищі пости племені займали жінки. Хоча, недосвідченій людині було важко відрізнити чоловіка від жінки, оскільки усі аборигени були дуже худими, носили однакові зачіски і одяг, причому жіноча половина не виділялася, як на землі, бюстом і стегнами. Але досвідчений погляд розвідника відразу помітив відмінності. У чоловіків праве вухо прикрашала обов'язкова сережка. У жінок же вони були в обох вухах. Також в суспільстві простежувалася деяка кастовість. У воїнів у волосся була вплетена силова стрічечка зеленого кольору, виконавча влада носила в шевелюрі червону, а законодавча верхівка - синю.  Ще у тубільців землянин не виявив людей похилого віку. Усе населення племені виглядало молодим, за земними мірками років двадцяти п'яти - тридцяти. Були і діти. У них у волоссі не було стрічок, а ось сережки - красувалися. Польовими командирами були незмінно жінки, в доцільності чого Луб`ян дозволив собі засумніватися, хоча аборигенам було видніше. Таке феміністське плем'я заслуговувало детального вивчення земними соціологами, але вчених на Луб'янці-2 не було, тому резидент намагався запам'ятати якомога більше. Він навіть вживав мемостимулятори, не зважаючи на те, що побічним явищем цих препаратів була жахлива діарея. Живлення інопланетним білком тільки погіршувало ситуацію. Справляти нужду доводилося прямо в коконі, відходи життєдіяльності з якого виводилися раз на добу. Але Луб`ян стоїчно переносив усі незручності, розуміючи, що уся його робота - на благо людства. Після третьої доби, проведеної в Коконі Повчальних Затріщин, над розвідником відбувся суд. Навколо КПЗ зібралося усе плем'я, помутнілий погляд мигдалеподібних очей був вперений в мужнє обличчя Луб`яна. Йому інкримінувалося латентно-домінуюче відношення до природи, що було смертельною провиною.

Судова система була побудована дуже повчально. Розвідникові виділили адвоката - молодого тубільця із зеленою стрічкою у волоссі. У Суді Присяжних були присутніми лише пані з червоним проблиском силового клаптя в чорних шевелюрах. Увесь процес зайняв не більше півгодини. Виступили численні свідки інциденту, які в один голос заявляли про обурливість поведінки Луб`яна. Адвокат кидав у відповідь мляві репліки. Потім на галявину винесли матово виблискуючий чорний ящик. Одна з Присяжних підняла високо над головою три палички різної довжини. Щось полопотіла, потім опустила їх в ящик. Той став нестримно обертатися у різних напрямах, поки з вузької щілини не вилетіла одна з паличок. Жінка підняла її, потім розгнівано поглянула на розвідника, зашипіла щось, обернулась та й пішла. За нею стали розходитися усі інші. Судячи з усього, суд був завершений. Із того, що страта не відбулася, і назад в Кокон землянина не повернули, він зробив висновок, що був виправданий. Хоча висновки були дуже поспішними. Увечері Луб`ян, у супроводі десятка аборигенів-воїнів, покинув захисний купол племені. Усі вони рухалися на якихось механічних жуках, що чимось нагадували земних тарганів, що дозволяло зробити висновок про наявність кавалерії в армії тубільців. По ручному пеленгатору Луб`ян звірив азимут і зрозумів, що загін рухається до точки його посадки. З усього виходило, що рішенням Суду була депортація.

Луб'янка-2 була лісистою планетою. Просувалися повільно, крізь гущавину. Аборигени постійно озиралися, складалося враження, що вони побоюються чогось. І не даремно. У особливо глухому місці загін чекала пастка. Величезні сірі створіння повискакували з усіх боків, відсікаючи дорогу до відступу. У висоту вони були два людські рости, з накачаною мускулатурою. Череп лисий, з жмутком чорного волосся, стягнутого стрічечкою, що стирчав посередині черепа. Обличчя вкриті татуюваннями. З одягу -  пов'язки на стегнах та силова броня. У руках плазмові дубини. Загін Луб`яна не розгубився, усі вихоплювали якісь циліндричні предмети. Гущавина миттєво осяялася спалахами, виявилось, що ця сама невідома зброя була ні чим іншим, як фотонними випромінювачами регульованої квантовіддачі. Декількох аборигенів сірі гіганти все ж розмазали по стволах дерев, разом з бравими скакунами-тарганами. Луб`ян встиг злякатися, коли фотонний промінь торкнувся його. Але ефекту ніякого це не мало, хоча розвідник приготувався обернутися купкою попелу. Зброя справляла незабутнє враження, атакуючі враз перетворювалися на кам'яні брили, що застигали в тій позі, в якій промінь торкнувся їх. Не рятувала їх навіть силова броня, що зразу ж блякла і зникала, тільки-но її володар обертався каменюкою. На гуманоїдів такої дії зброя не чинила. Землянин навіть поскріб одну фігуру нігтем - звичайний камінь. Спробував відколоти шматочок, але не зміг, матеріал був зрідні алмазу.

Вирушили далі. До кінця шляху нападів більше не було. Перші промені світанку відбилися від обшивки корабля. Розвідникові жестами пояснили, щоб він сідав і відлітав геть. Луб`ян обійшов кораблик, переконався, що обшивка не пошкоджена, увійшов всередину. Перевірив системи корабля, які опинилися в нормі, незважаючи на вдалу посадку. Вирішивши захопити на Землю трохи місцевої флори землянин вийшов з шлюзу. Проте цього йому не дали зробити, біля ніг встромилася плазмова стріла. Аборигени чекали. Розвідник помахав їм рукою і задраїв люк. Натужно заскрипіли поршня, по совісті їх слід було б змастити, але Луб`ян просто забув це зробити. Кораблик завібрував, з сопел вирвалися клуби диму. Потім він затихнув. Землянин ще раз повернув ключ в замку запалення. Кораблик знову запихтів і знову затихнув. Петро Іванович був інтелігентом, тому лаятися в слух не став, побрів в машинний відсік. Пропорсавшись там з пів дня, генерал-рядовому все-таки вдалося відрегулювати запалення. Цього разу сопла виплюнули полум'я, кораблик повільно відірвався від планети. Так само натужно скрипіли поршня, стукали пальці. Луб`ян згадав, що знову забув змастити поршневу, але глушити корабель не став. Виглянувши в ілюмінатор, землянин побачив, що аборигени так само вартують внизу, чекаючи його відльоту. Розвідник включив першу швидкість і кораблик почав повільно підніматися в небо. Луб'янка-2 неквапом віддалялася, Луб`ян змахнув гостинній планеті на прощання рукою, пробурмотів: «Поїхали» і почав гортати Атлас Зоренебесся. Знайшовши потрібну сторінку, відмітив координати Луб'янки-2. Включив імовірнісний двигун.

Цього разу він не підвів, кораблик виринув на навколоземній орбіті, збив крилом антену на космічній станції «Мир», розбив лінзу на «Хабблі», і пішов на посадку. У штаб-квартирі Управління ОБГТРНК на Троєщині його зустріли як героя. Аналітики місяць вивчали доставлені матеріали, після чого Управління ОБГТРНК прийняло рішення відправити на Луб'янку-2 наукову експедицію. Петро Іванович Луб`ян був представлений до ордену Завойовників Галактики першого ступеня, отримав звання генерал-єфрейтор і був урочисто відправлений на пенсію. На Банковій вулиці звели пам'ятник земному розвідникові.

Єдина помилка Управління ОБГТРНК і генерал-ефрейтора Луб`яна полягала в тому, що кораблик не перевірили біосканерами. ОБГТРНК пізно помітило сторонні форми життя на борту. Наслідки Вам відомі, ліквідацією яких наше відомство займається до сьогоднішнього дня. У терміновому порядку був мобілізований генерал-єфрейтор Луб`ян, який зараз знаходитися в званні генерал-сержант, як провідний експерт по Контактах з формами життя Луб'янки-2.  Ми робимо усе, що б виправити ситуацію, що склалася. 

27.05.2137 року.                                                 Начальник Управління ОБГТРНК                                                                                                                 Сергій Антонович Недоладько». 

Верховний Троль планети Земля зім'яв промаслений папірець, в який був замотаний біляш, жбурнув в сміттєвий кошик, облизнув жирні пальці і вирішив відправитися на огляд увіреної йому території асимільованої планети…