Вчіть китайську!

Для Тро, головного лікаря труфальської орбітальної  лікарні, початок тижня виявився невдалим. Новоприбулий пацієнт своїм безпорадним виглядом псував не тільки настрій, але й успішну статистику лікарні.

Непритомний, він лежав в окремій палаті. Постійно діючий сканер фіксував хаотичну діяльність мозку пацієнта. Та що й казати, успішна лікарська кар`єра Тро перебувала під загрозою. Нестандартний  випадок  вимагав ретельного вивчення.

- Як довго він перебуває у непритомному стані? – запитав головний лікар Тро у чергового.

- Вже другу добу. Це - Тру, журналіст-міжпланетник, - з готовністю доповів черговий терапевт Кру, -  писав якесь дослідження і вирішив неодмінно  відвідати Океанію. Його переконували відмовитись від такої безглуздої ідеї, але він виявився наполегливим малим. Зараз фізичний стан пацієнта  майже в нормі, проте мозок повністю розбалансований. На Океанії  побувало декілька наших дослідників, але такий випадок стався вперше.

- Я завжди мав підозри, що цей міжпланетний туризм до добра не доведе. Записи подорожі збереглися? - поцікавився Тро.

- Звичайно! Всі параметри міжпланетної мандрівки фіксуються. Кулька із повним хронологічним записом подорожі вже у нашому архіві, – відзвітував Кру і поцікавився, - може викликати ксенопсихіатра Крі? Історія  заплутана.

- Це слушно,- погодився головний лікар,- запросіть його до мене сьогодні після  добового затемнення і не забудьте записи подорожі. Будемо розбиратись.

Повернувшись до кабінету, Тро  підключився до інформаційного терміналу. Перед розглядом причин можливого психічного розладу хворого, треба було ближче ознайомитись з місцем мандрівки пацієнта. Отже, планета Океанія...

- Океанія, - читав Тро інформацію з екрану термінала,- третя планета в системі жовтого карлика, просторові координати Z34/eY,34x, на 80% вкрита водою, на 20 % - суходіл. Заселена розумними ссавцями. Рівень соціального розвитку цивілізації примітивний. Цивілізація океанців розділена на чисельні сектори, так звані держави, які циклічно утворюються і розпадаються. На примітивність цивілізації, окрім подрібненості територіальних утворень, вказує і відсутність єдиної і спільної для всіх мови, грошової одиниці та уряду. Відносини між державами некеровані, хаотичні і агресивні. Виробничі потужності неефективні та енерговитратні, за ресурси постійно точаться війни. Розвиток цивілізації розбалансований і нерівномірний. За шкалою видатного труфальського ксенохроносоціолога Фрі, життя подібних цивілізацій, як правило, не тривале і після  запуску першого  штучного супутника триває не довше двох океанських століть.

Поки головний лікар читав коротку довідку про Океанію, в кабінет зайшов ксенопсихіатр Крі і черговий терапевт Кру. Всі троє сіли за стіл. Ксенопсихіатр Крі лаконічно доповів:

- Пацієнт Тру за спеціальністю журналіст. Відправився в екскурсійну подорож  до планети Океанія з метою  збирання інформації, а також з певним спеціальнім завданням, інформація про яке, нажаль, закрита. Під час подорожі Тру двічі інсталювали  у свідомість різні лінгвістичні параметри.  Він тричі в екстреному порядку  виходив на зв’язок з оператором. За попередніми даними все це,  а також агресивна поведінка океанців призвели до перевантаження нервової системи пацієнта і після повернення його свідомості у  власне біологічне тіло він  перестав адекватно реагувати на зовнішні подразнення.  А зараз пропоную переглянути запис подорожі».

-Дякую, Крі, за інформацію, - подякував Тро, - Що ж, давайте передивимось запис.  Кру увімкнув голографічний проектор.

- Сектор “Україна”,- лунав коментар  чергового оператора, записаного  в інформаційний звіт, - поселення “Київ”. Найбільше місто та адміністративний центр сектору. Основна мета екскурсії – ознайомлення з базовою культурою тубільців. Введена мова спілкування – стандартна, по умовчанню - українська. Земний час - 14.00, грудень місяць. За місцевою класифікацією пора року – зима. Характеризується нижніми  граничними показниками температури та специфічними опадами кристалізованої води. Матеріалізація  об`єкта відбувається в центральній частині мегаполісу, у підземному приміщенні закритому від сторонніх поглядів…

* * *

Коли Тру відкрив очі, то здогадався  що перебуває в  дуже обмеженому замкненому приміщенні. Він відчув різкий неприємний запах - якісь сполуки аміаку і хлору. Зір поволі  пристосувався до освітлення. Тру сидів навпочіпки на якомусь білому обробленому керамічному предметі. Одразу, майже біля носу він побачив шпарину, і зрозумів, що прямо перед його очима незачинені двері. Тільки він протягнув руку щоб їх прикрити, як  двері раптом різко відчинилися і він побачив  здивоване обличчя чоловіка, який, здавалось, зовсім  не очікував тут побачити Тру.

- Вітаю тебе, городянине! – промовив урочисто Тру, адже це була його перша зустріч з тубільцями.

Проте людина, яка відчинила двері, продемонструвала не дуже дружню реакцію. Почувши привітання, тубілець з силою грюкнув  дверцятами і голосно промовив: “Псих какой-то! Совсем у народа крыша поехала - в туалет сходить  нормально нельзя!”

Тру здивувався - може він щось не так зробив? «І взагалі, яке дивне місце”, - міркував труфалець, - може це підземний храм, і я образив релігійні почуття тубільця? Так, це точно релігійна споруда. А я ще з ногами задерся на ногами на вівтар! У вівтарі вода… логічно, адже планета – Океанія. Культ води в пошані. А стіни геть усі розписані якимись священними письменами». Тру придивився уважніше до написів і переконався - це точно храм, адже більшість написів і малюнків стосувалися  запліднення та статевих стосунків, тобто  культу родючості.

Щоб не ризикувати і не провокувати агресивну поведінку океанців, Тру вирішив якомога швидше покинути культову споруду. Він  похапцем вислизнув з приміщення і побачив що перебуває у яскравій підземній споруді. Це був підземний перехід, наповнений галасом, невідомими пахощами і кольоровими вогниками. Тру не затримуючись промайнув через сходи на поверхню. Так він опинився в самісінькому центрі міста, на  Майдані Незалежності.

* * *

На Майдані  стояв великий натовп людей з шматками  синьої тканини на  довгих палях. «Дуже схоже на вічові збори в примітивних культурах. Це унікальна можливість бути присутнім на обговорені суспільно важливих для тубільців питань »,- подумав Тру. Він вже солодко уявляв собі перше місце в галактичному конкурсі  журналістів, як раптом його хтось нечемно штовхнув.

- Чё на проходе стал? - кинув на ходу якийсь кремезний здоровань. Але Тру здивувало інше,  він почав трохи хвилюватись – мова, яку йому завантажили у свідомість трохи відрізнялась від тієї, якою користувались тубільці. Треба було терміново перевірити припущення, адже від цього залежав успіх всієї подорожі.

Тру звернувся до найближчої людини. Поряд з ним стояв в подертій шкірянці, неголений парубок спортивного вигляду. Він тримав прапор і відверто нудьгував. Тру не став гаяти час:

- Вітаю ! Скажіть будь-ласка, хто виступає перед людьми і про що він розповідає?

Парубок з прапором здригнувся немов його пробило електричним струмом і з цікавістю глянув  на Тру:

- Ты чо? Бандеровец? По человечески на общепонятном языке изъяснятся не можешь? Или ты провокатор?

Слово «провокатор» було сказано з викликом. Тру відчув на собі похмурі погляди оточуючих. Отже, підозри виявилися небезпідставними. З його мовою було не все гаразд. Мабуть, оператор наплутав і завантажив у його свідомість не ту мову. Але яка правильна? Треба з`ясувати.

- А яка мова правильна? Яка «чє-ло-вє-чє-ская»?, - з трудом вимовив  труфалець.

- Не, это точно провокатор!- Немов би зрадів юнак,-  Тебя шо, по-русски не учили в школе разговаривать? Получи, нацик!

- Останнє, що встиг побачити Тру – велетенський кулак, який прямував прямісінько в щелепу.

Тру на хвилину зніяковів і увійшов в терміновий телепатичний зв`язок з оператором,  який дистанційно контролював процес планетарної подорожі Тру.

* * *

- Ви яку мову мені завантажили, телепні? Вона подібна, але не така як треба! Більш того, вона провокує агресивне ставлення до мене з боку тубільців! Проскануйте мову моїх співрозмовників та завантажте необхідну лексично-фонетичну систему. Вони називають її «російська» та «общепонятная»,- гарячково репетував Тру.

- Зараз ми все перевіримо. - відповів оператор,- Дійсно, бази даних давно не оновлювались, а сектор «Україна» частково нестабільний. Його кордони змініюються дуже стрімко, з мовами теж плутанина. Все! Російську завантажили. Остання версія  -1913 року. Найсвіжіша!

Тру перервав контакт і відчув як його трясуть за плечі.

* * *

-Эээээ! Мужик, очнись! Вы западенцы все какие-то контуженные. Чо, поплохело? –поцікавився спортсмен.

- Отнюдь, господа! –пролепетав Тру, - я во здравии и прекрасном расположении духа!

Ну от, подумав труфалець, тепер мовний бар`єр має  зруйновано.

-Не, мужик, ты чо издеваешся? Какие нафиг господа? Господа в Верховной Раде заседают. С тобой все в порядке?- хлопець  був збитий з пантелику, - Ты по ходу, извини -  не сдержался. Как там вы на Майдане пели? Схид і Захид разом? Ха-ха-ха… Тебя, вообще, как зовут?

Тру не очікував такої стрімкої  зміни ставлення до себе.

- Меня? Ни-ко-лай, - це ім`я Тру заздалегідь підібрав, ще перед матеріалізацією,- И я не пел на Майдане.

-Колян, значит, - уточнив співрозмовник, -а меня Сашок. Вот что, Колян, холодно что-то стоять тут. До конца митинга еще 2 часа, пошли в «Трубу» бахнем за знакомство!

-Но я желаю, послушать речи ораторов,- заперечив  Тру.

-Ты точно придурок,- зауважив Сашко, - а может ты не уважаешь  меня?

Другий телепатичний контакт з оператором не входив у плани Тру і він погодився «выпить за знакомство». Врешті-решт це має бути цікавий місцевий звичай. Тру і Сашок зайшли в підземний перехід.

- Главное, чтоб десятник не попалил- нам пить нельзя. Но и на морозе стоять, сам понимаешь. –пояснив Сашок, - Бутылка у меня. Прикрой!

Невідомо звідки Сашок дістав два пластикові стаканчика - один залишив собі, інший протягнув Тру. Потім кмітливо з під пахви витягнув пляшку і швидко розлив напій.

-Ну, за знакомство, - Сашок підніс свій стаканчик до стаканчика Тру, зіштовхнув їх і залпом випив. Тру не став чекати на запрошення і  теж ковтнув рідину. На смак вона була гидотна, проте  через хвилину з`явилось відчуття деякої легкості та піднесення.

-Ух…хорошо пошла, -задоволено зауважив Сашок і спитав: -Я так и не понял, Колян, ты откуда будешь? Ты ж не местный, да и на западенца не похож».

Тру трохи запанікував. Звідки його новий приятель визначив, що він не місцевий? Це мабудь через плутанину в мовах.

- Я журналист, хочу разобраться в ситуации и вы, могли бы мне помочь. Какие животрепещущие  вопросы обсуждается на этом собрании?

- На митинге что ли? – уточнив Сашок,- Да фиг его знает. Что-то о языках. Меня это не парит. Я тут отстою до 16.00. Мне сотку заплатят и порядок.

- Понятно, – збрехав Тру.  Він нічого не зрозумів. Чемність космічного туриста не дозволяла йому перепитувати тубільця вдруге.

- Ну шо? По второй?-  не гаючи часу  знову запропонував Сашок, - А то мне уже пора возвращаться. Если заметят, что нет на месте, то оштрафуют.

Перспектива пити огидну рідину ще раз  не вабила Тру, але відступати від місцевих традицій, особливо в присутності такого їх палкого прихильника як Сашок,  труфалець не міг.

- Ой, забыл! – раптом захвилювався Сашок., - У меня ж закусь есть. Биляш с мясом! У бабок в переходе купил. Не стесняйся Колян, закусывай. – Сашок протягнув Тру  половину, по-братськи поділеного  біляша.

Тру взяв в руку біляш, запопадливо обгорнувши його клаптиком агітаційної листівки,  яких  у Сашка вистачало.

- А мясо какого животного в этом жареном тесте? -  поцікавився Тру у Сашка.

- А какая разница?-  здивувався Сашок,  -  он же вкусный!

Тру не знайшов відповіді на такий переконливий аргумент і просто кивнув головою, але на всяк випадок потайки поклав шмат біляша у внутрішню кишеню, яка була  одночасно аналізатором матерії. Дистанційно інформація з аналізатора потрапляла на супутник-шпигун і оброблялась туфальським науково дослідним інститутом.  Зразок їжі океанців міг зробити майбутній репортаж труфальця більш повним і цікавим.

Випивши вдруге, Сашок похапцем заховав пляшку.

- Ну, все! Мне пора на митинг. Ты как, Колян?- Спитав він Тру.

- Со мной все хорошо, но я бы предпочел прогулятся по городу,- чемно відповів Тру.

- Странный ты какой-то, базаришь как то… не по людски- зробив висновок Сашок, -Ладно увидимся! Пока!-  Хлопець швидко потиснув долоню труфальця і розчинився в людському натовпі.

Зилишившись на одинці, Тру озирнувся і відзначив, що багато написів і дороговказів навколо були написані  мовою, яку йому завантажували початково, а не тією, якою намагався розмовляти Сашок.

Тру вийшов з підземного переходу  на протилежному боці Майдану і опинився біля цілої низки торгівельних яток з різноманітним крамом. Там були і зменшені копії прапорів, які Тру бачив на мітингу, якісь витвори народної творчості, вироби із тканини та багато книжок – доісторичних носіїв інформації. Увагу труфальця привернув  один покупець з довгими вусами і хитрим поглядом. Тру підійшов до нього поближче і поцікавився:

- Скажите, любезный, какую из этих прекрасных книг вы отрекомендуете к прочтению?

Тубільця здається перекосило. Він витрищів очі на Тру, почервонів, і стис кулаки. “Зараз мене почнуть знову бити”, - промайнуло у Тру, в голові.

-Та заспокойтесь, пане!,- звернувся торговець до схвильованого покупця,-  Мабуть людина з Росії приїхала, от і сувенір хоче придбати. Покупець здається трохи заспокоївся та звернувся до Тру.

- Ви знаєте чиєю мовою розмовляєте?- Потім пригадавши, що співрозмовник може його не зрозуміти, переклав,- Вы знаете на чьем языке говорите?

Тру не знав, що відповідати. Здається вусатий питав його мовою, яка була початково, і як він вважав помилково, завантажена у його свідомість. Тим не менше він продовжив:

- Я думаю, что  говорю  на человеческом, иными словами, на общепонятном  языке, - уточнив Тру, пригадавши слова Сашка.

Не встиг труфалець похвалити себе в думках за кмітливу відповідь, як знову відчув невеличке помутніння і  стійкий  телепатичний зв`язок з оператором.

* * *

Тру, що в тебе знову коїться? Океанці на тебе нападають вдруге!-хвилювався оператор.

- Я сам не розумію! Знову якісь  лінгвістичні  проблеми! Задається, вони розмовляють на тій мові, яку ми початково завантажили. Давай міняй її, бо ще один раз мене вдарять і  екскурся закінчиться достроково. До речі, -пригадав Тру,- я скуштував місцеву їжу. «Біляш» називається. Я зразок залишив для аналізу. Є вже якась інформація?

- Та є, але дивна,- відповів оператор,- За нашими даними тубільці сектору «Україна» споживають  переважно м`ясо тварин під назвою «свиня», «корова» або «курка». Але в даному випадку  зразок співпадає з гастрономічними уподобаннями   віддаленого планетарного сектору «Корея». Ти їв тісто з  м’ясом  тварин, які тубільці називають “собака” – вміст 70%  та “щур”- вміст 10%.

- Знову плутанина, - у розпачі зауважив Тру.

- Я ж кажу – інформаційні бази у нас застарілі, - виправдовувався оператор,-  ми відстаємо не тільки у відстеженні мов, але й  у гастрономічних уподобаннях мешканців сектору “Україна”. У пріоритетах білкової їжі цього сектору  раніше визначалась «свиня» та її складова жирова частина - “сало”. Доведеться виправляти.

-Добре, що хоч попередив, - відповів Тру, - буду мати на увазі. Все, кінець зв`язку.

***

-Слава богу, - почув труфалець, відкриваючи очі,- ти хоч і москаль, але жива людина. А я вже думав ти того...Я ж тебе лише трохи штовхнув - ділився враженнями вусатий, допомогаючи Тру підвестись.

- А хто такі “москалі”?- поцікавився Тру, коли вже міцно стояв на ногах. Він вирішив,  що  у розмові з вусатим краще використовувати першу завантажену мову.

-Тю, так ти шо по нашому можеш?- щиро здивувався вусатий- а казав тут нам про “общепонятный”. Отже, ти не москаль... Ти манкрут і яничар!   Ось ти хто! Мови нашої рідної хотів зректися!

- Манкрути і яничари – це з якої зоряної системи? – спитав Тру, вирішивши, що про «москалів»  спитає пізніше.

- З якої системи? - перепитав усатий,- Ну ти даєш! З тоталітарної системи, звичайно, кремлівської  системи, рубіново-зоряної.

- Я таких систем не знаю,- щиро засмутився Тру, а про себе подумав, що океанці не такі вже й примітивні, адже знають, що неодинокі у Всесвіті. Навіть, мали контакт з  невідомими цивілізаціями  яничар та манкрутів.

-  Я тобі розкажу!  -із запалом  продовжував вусатий,- Життя від них немає! Он бачиш мітинг нагнали, - вусатий рукою махнув в сторону великої колони з жінкою на вершині, - От вони і є яничари і манкрути. Забули про своє коріння, про свою  рідну мову. Все на догоду москалям, цим фіноуграм клятим! А ми ж українці! Ось, дивись, - чоловік вихопив з прилавка книгу і протягнув Тру,- Історики пишуть, що Рим зруйнував наш козак Гатило, а Ісус був не з Галілеї, а Галичини! От!

Було видно, що вусатий перебуває дуже в збудженому стані. Тру вирішив його трохи заспокоїти та чимось підбадьорити. Він пригадав про шматок біляша який йому подарував Сашок. Зразок вже було проаналізовано і Тру для закріплення контакту з новим знайомим вирішив його пригостити:

- Ви не зголодніли, пане? У мене є відмінна їжа, - Тру простягнув вусатому шматок біляша. Їжте, він з м`ясом собаки і щура, я точно знаю - сказав Тру і щиро посміхнувся. Раптом в очах знову потемніло.

***

-Ти мені вже набрид,- почув Тру голос оператора,- Що там в тебе весь час коїться?

- Здається до мене знову агресивно поставились. Я  просто запропонував тубільцю його улюблену їжу. Щось не спрацювало. Не всі тут люблять, як Сашок м`ясо собак і щурів. Це не цивілізована якась раса, дикуни. До речі, з мовами у них дійсно не все гаразд – вони збираються на мітинги і вимагають визнати вищість однієї лексичної системи над іншою. Розумові здібності більшості з них примітивні, оскільки не дозволяють уміщувати в свідомості обидві, навіть схожі одна на одну мови. Сперечаються весь час  про якійсь місцевий закон. Не можуть ніяк дійти згоди. Може їм можна якось допомогти?

- Можна і навіть потрібно, - погодився оператор,- Власне в цьому і полягає друга секретна частина  твоєї місії на Океанії. Я передам через ретранслятор  матерії дещо, що допоможе проблемам цього примітивного сектору Океанії. Записуй координати...

***

- Знову вирубився...я  ж ледве до нього торкнувся, - пояснював вусатий випадковим свідкам нападу, - Вставай, жартівник. Ти якийсь дивак, наче з Місяця впав.

- Майже з Місяця, - відповів Тру, який прийшов до тями, - Мені вже пора йти, - звернувся він до усатого, - Було приємно з вами побалакати.

- Ну, бувай чоловіче і не ображайся на мене,- було видно, що він радий позбавитись дивного та непередбачуваного співрозмовника.

 Тру чемно попрощався  і відійшов. Голова трохи боліла. Труфалець розумів, що часу в нього залишилось обмаль, а йому треба було встигнути подарувати  тубільцям те, що раз  і на завжди допоможе їм знайти спільну мову в прямому і переносному значенні.

 Він визначив, координати місця, куди ретранслятор матерії мав передати йому пакунок. Це  було прямісінько  у шпарині між стінами старого аварійного будинку на одній із вулиць міста. Труфалець швидко знайшов це місце, простягнув руку у отвір і витягнув  пухкий конверт розміром  стандартного аркушу паперу.

Тру зазирнув у середину і пересвідчився - документи, які його цікавили були на місці. Тепер їх треба було передати  адресату. Тру озирнувся навколо і побачив двох молодих тубільців - юнака і дівчину, які про щось голосно балакали між собою. “З юними океанцями безпечніше мати справу, ніж з дорослими”, - подумав Тру і підійшов до пари.

- Вітаю! Дозвольте  спитати - де тут найголовніша адміністративна установа, де  мешкає ваш імператор?

-Президент, мабуть ви хотіли сказати, - чемно виправила Тру  дівчина в червоній спортивній куртці,-  На Банковій вулиці, тут недалеко.

-Его  там нет, – заперечив  юнак. Он в Межигорье сидит, скорее всего, но вас туда не пустят.

Тру помітив, що молода пара, хоча і  спілкувалась  на різних мовах, тим не менш вела себе спокійно і врівноважено.

- Послухайте, в мене дуже мало часу залишилось, чи не могли б ви мені допомогти,  передати цей пакунок  вашому Президенту?

- А там что? Взрывчатка? - запитав хлопець і зареготав.

- Що ви, звичайно ні! Там проект закону який зробить ваш сектор, тобто, країну щасливою!

- Ну в законах ми мало розуміємось, а на пошту піднести можна, - погодилась дівчина.

- Ні,ні на пошту не можна!-почав заперечувати Тру. Я не знаю, хто така Пошта , віддайте прямо в руки Президенту. Прошу вас!

- Ладно, мужчина, не переживайте. Давайте пакет мы передадим, - заспокоїв  юнак Тру і пошепки  сказав дівчині: « Не спорь с ним. Он похоже псих».

Тру простягнув пакунок.

–Я сподіваюсь на вас - прощавайте і будьте  щасливі! Труфалець розгорнувся і пішов геть, розчинившись у пітьмі вулиць.

***

На цьому моменті запис подорожі закінчився. Тро подивився на колег.

- Що ж,  мені все зрозуміло - ускладнення після декількох незапланованих телепатичних контактах з оператором та емоційний стрес – підвів підсумок головний лікар. Нічого серйозного і складного. Прошу вас, терапевте Кру, встановити стандартну процедуру лікування. Перелік необхідних процедур я зараз затверджу. Всі вільні.

На цьому дослідження загадкового випадку з пацієнтом Тру було завершене.

***

Юнак провів Тру поглядом і звернувся до дівчини:

- Чудак какой-то, давай посмотрим, что в конверте?- він взяв конверт, потримав на долоні немов зважуючи, перевірив його на дотик з усіх боків.

- Кажется там какие-то бумаги.

- А на конверті що написано? – спитала дівчина.

- Просто - Президету Украины.

- А від кого? Зворотня адреса є?

- Нет... не видно.

-Тоді відкривай, мені теж дуже цікаво подивитись, що там.

- Хорошо, -погодився хлопець. Конверт був трохи незвичний.  Повністю паперовий без місць зклеєння. Де розривати? Із зворотнього боку на конверті було намальовано обриси долоні людини. Юнак поклав руку на малюнок точно по контуру. Конверт розкрився і з нього випало декілька цупких аркушів паперу.

- Ого! – зойкнули молоді люди одночасно.

- Никогда не видел таких конвертов. Что там написано?- поцікавився хлопець.

На аркушах паперу була таблиця з двома колонками  Ліворуч текст був українскою мовою, праворуч –російською.

Дівчина почала читати:

Законопроект про єдину  мову  сектору Україна

Супроводжувальний лист

Шановний  Президент сектору Україна, планети Океанія! Велична раса труфальців, хай буде славетний її імператор Вру, довго спостерігала за вашим народом. Серед усіх примітивних племен планети, саме мешканці вашого сектору інтуїтивно розуміють головну умову інтелектуального прогресу цивілізації - шлях від унікальності до уніфікації.

Ваш сектор ніколи не намагався бути окремим та незалежним. Про це свідчить ваш благословенний занепад і деградація в межах суверенних кордонів. Частина вашого народу воліє приєднатись до західної півкулі планети, частина до східної. Так чи інакше, ваші півкулі будуть незабаром поєднані в єдину планетарну наддержаву з єдиною мовою та урядом.

Ваш народ прискорює цей процес, постійно і наполегливо відмовляючись від нікчемної локальної державності на користь більших та складних державних структур. Велична раса труфальців пропонує вам зробити перший крок до планетарної величі –прийняти нову і єдину мову- труфальську. Вона рідна та універсальна  для 73,8 % розумних мешканців нашої Галактики.

Відкиньте свої примітивні діалекти за які ви чіпляєтесь і за які ненавидите один одного. Ми допоможемо вам вивчити труфальську мову шляхом імплементації у свідомість. Ви станете першою народністю Океанії, яка очолить  людство на шляху до Труфальської цивілізації Гармонії і Процвітання. Для висловлення згоди, прошу передати вказаний  у додатку до листа код  на  визначеній  радіочастоті.

Примітка. В одному з ваших друкованих манускриптів було зазначено, що Ісус –галичанин. Ні, він не з Галичини, і не з Галілеї. Це був наш емісар,  труфалець Хри. Ваші пращури дуже негостинно поставились  до нього і йому довелось покинути планету, а нам призупинити контакти з вашою цивілізацією до тих часів поки не з`явиться народ, який здатен буде знищити  власні унікальні властивості  заради розчинення в більш широкій народності, а згодом у всепланетній та всесвітній спільноті.

-Маячня якась, - зробила висновок дівчина. Невже це був справжній інопланетянин?

Хлопець зареготав.

-  Ты что? «Джин-тоник» перепила? Это же типичный псих. Дай сюда, – він забрав документи і конверт, дістав запальничку і подпалив їх, кинувши палаючі папери на тротуар.

- А якщо це справжній прибулець? Що тоді?- спитала дівчина,  коли вогонь згас.

- Если настоящий, то ему же хуже, - пояснив хлопець,- То же мне!  “Труфальский язык” придумали какой-то…Я по телеку видел, что китайцы уже послали в космос первого тайконавта. Теперь  этим труфальцам хана  по-любому! Пусть китайский учат!