Кілька днів тому у Києві презентували нову фантастичну повість для підлітків «Ти все зміниш учора» Валерії Савотіної. Книжка варта уваги з кількох причин: це історія про Київ майбутнього, що не так часто зустрічається у сучасній фантастиці; авторка отримала за цей рукопис перемогу у Всеукраїнському конкурсі «Молода КороНація-2020» (формат «Підлітки для підлітків», номінація «Роман»); Валерія ще пам'ятає як це - бути сучасним підлітком 
Поговорили із авторкою про проблеми і турботи сучасних молодих авторів.
2120 рік. У п’ятнадцять років кохання несподіване й дивніше дивного. Навіть якщо світ довкола — підступно жорстокий. Репресії на кожному кроці. На всіх доносять, усюди — контроль, звичне покарання — карцер. Ніхто нікому не вірить. Удома й у школі кожен намагається затаїтися. І раптом мама вирішує сховати Ярину від переслідувань. А потім відбувається те, про що вона могла хіба що мріяти.
2066 рік. Незбагненним чином Ярина опинилася в місті, яке сяє оманливою безтурботністю. Багато його мешканців і не здогадуються, що все зовсім не так, як видається. Ярина загадкова для них, а їй непросто їх розуміти. Далі — каскад несподіваних подій: зустріч із тим, у кого закохана і хто бореться із системою; знайомство зі штучним інтелектом; підступ, зрада і вимушено фатальні вчинки, до яких була готова, але вони нагнітають неспокій.
Зараз прийнято говорити, що підлітки не читають, але чи немає у цьому одвічного нарікання старших на нові покоління? Чи дійсно підлітки мало читають, чи все значно складніше, і вони лише не хочуть читати те, що їм пропонують дорослі?
Є і доля правди, і доля нарікань. Я, наприклад, багато що чула про те, що вся молодь сидить в Тік-Тоці зараз і з нього не вилазить, крім тих відео нічого не треба. А я там аудиторію знайшла, яка читає книги, купує, шукає їх по крамницях. Складність в тому, що часто в них немає тих крамниць книжкових в містечках. Або є, але цікавої для підлітків літератури там немає. Тож вони читають те, до чого мають доступ – піратські книги, фанфіки тощо. Це класно з точки зору, що молодь все одно читає і не полишає цього – тож може вирости і почати купувати собі книги. Але погано, бо книги, що існують зараз – не потрапляють до своєї ЦА. А піратство може так і лишитись в звичці. Тож думаю, в цьому питанні все якраз значно складніше.
Ну і… А як багато читає дорослих?)
З якого віку ви пишете, у яких конкурсах окрім «Молодої коронації» брали участь?
З середньої школи, сама не пам'ятаю вже скільки пишу точно. Починала з фанфіків, оповідань на конкурси, творів на олімпіадах. З найбільших хочу відзначити «ФантФест» - він якраз і надав мені дуже крутий позитивний поштовх до письма, коли я отримала у ньому гран-прі у 10 класі (2017 рік). У 2018 вже посіла 3 місце у Всеукраїнському конкурсі творчих робіт учнівської та студентської молоді імені Миколи Гоголя в номінації «Літературна творчість». Якщо просто брала участь – то таких конкурсів і не порахувати. Пробувала себе і в «Брамі», і в «Крамничці жахів» - експериментувала з жанрами та формами. Та і зараз буду далі брати участь, хочу влітку написати кілька коротких оповідань.
Ваш рукопис, що переміг у «Молодій коронацій-2020» цього року вийшов у ВЦ «Академія». Видавець сам звернувся до вас після перемоги, чи ви шукали видавця самостійно?
Шукала самостійно. Тут цікава історія, бо я насправді чула про «Академію», але чомусь упустила, що вони видають книги для підлітків. Дізналась про це від подруги, у якої в університеті викладає Василь Теремко – видавець ВЦ. Ще насправді довго сумнівалась чи написати їм – все ж вони фантастичну літературу не випускали, всюди реалістичні умови та події. Але вирішила спробувати – і не прогадала. Але і писала одразу, що ось я, мій синопсис і регалії – перемога в «Коронації».
Хоча події книги відбуваються у вигаданому світі майбутнього, у ній багато типових проблем молодих людей. Чи фантастичний елемент має велике значення для цієї історії, чи книжку із задоволенням можуть читати і ті, хто любить реалістичні твори?
В мене є коло читачів, які зазвичай не люблять фантастичну літературу, але ця книга їм подобається. Сподіваюсь, тут основним важелем є не те, що ми особисто знайомі, а й те, що сама історія непогана 
Фантастичний елемент має досить велике значення, але він не перенасичує книгу. Так, тут є Київ у майбутньому, але уважний читач може впізнати кілька знайомих локацій, які лиш трохи змінилися відповідно до нової епохи. Так, тут є цілком непоганий самостійний штучний інтелект чи взуття, що може дати можливість літати, але це є лише красивими деталями історії. Вони не перебирають на себе основну увагу, читач слідкує в першу чергу за головними героями та сюжетом. Плюс, з тим, що в історії ну дуже багато подій та динаміки, місця розлогим описам та великій кількості фантастичних елементів було небагато. Тож думаю, цілком зацікавить і тих, хто любить більш реалістичні твори.
Про що хочуть читати молоді читачі, яких тем та жанрів у творчості саме українських письменників їм не вистачає?
Мені здається… всього? Молодим читачам не вистачає навіть не стільки книг, скільки знань про обсяги літератури та сучасних українських письменників. Велика кількість інформації про сучукрліт до мене, наприклад, стала приходити вже коли я почала вчитись в університеті. Та і не те щоб з останніми новинками – я і з класиками 2-3 останніх десятиліть достатнього не познайомилась насправді. Нормально перечитала лише творчість Сергія Жадана. Так, когось я вчила в школі, але там набагато більше уваги приділяється саме давнішім авторам.
Тому в результаті я читала американські антиутопії, англійське фентезі і то лише в кращому випадку. Воно теж класне, але найчастіше емоції в ньому ще знаходили відклик в мені, а от декорації та якісь типові моменти побуту – ні. Тож, мабуть молоді не вистачає якраз літератури про них самих – про підлітків у Києві, Львові, Харкові та всіх інших містах, мовчу вже про села. Про їх проблеми, про їх типові звички (типу взяти напій в Аромакаві чи з’їсти київську перепічку). Про знайомі їм вулички, місця та людей.
Це трохи сумбурна відповідь, тож спробую підсумувати. Молоді не вистачає тем та сеттінгу, які були б близькими та знайомими. А про те, що вже існує на українському ринку (і може цілком покривати цей їх запит) вони можуть просто не дізнатись. І часто і не дізнаються.
Як молодому автору заявити про себе?
Конкурси + коло підтримки + чітке розуміння хто твоя цільова аудиторія. Для мене формула успіху звучить ось так.
Багато конкурсів зараз дають можливість для друку переможців – одноосібно або в антологіях чи альманахах. Плюс – шанс отримати фідбек. Можна і не отримати, як найчастіше і буває, але є і ті, де читачі можуть голосувати чи писати коментарі. Молодим авторам потрібно постійно вдосконалюватись.
А що постійно будуть злети і потрібні – треба мати власне коло підтримки. Рідних тобі людей, які завжди підтримають у складну мить і порадіють за твою перемогу. Або скажуть болючу правду про те, що ти там в новому творі місцями «графоманив», і читати його нудно. Боляче – але це допомагає рости. І це буде йти не від бажання тебе образити, а від спроб допомогти у розвитку.
Чітке розуміння ЦА – це перший крок до того, аби до неї достукатись. Молодий автор повинен бути готовим, що він одразу має починати взаємодіяти з читачами, говорити про себе, про творчість. Це важко, але це потрібно. І немає сенсу спробувати «достукатись до всіх». Можна, звісно, спробувати, але результати будуть не надто втішні, а ресурсу витратиться багато. Це як таргетована реклама, яка в мене останнім часом дуже сильно збоїть і пропонує мені служби доставки. Ну який мені з них сенс, коли я в селі живу? Абсолютно так само і з книгами.
Коли ви не пишете, то чим займаєтеся і які книжки читаєте?
Я вчусь на денній формі в університеті, тож левова частка мого часу йде туди. Вчусь на видавця, і хочу і далі розвиватись у цій професії, а туди потрібно якось ну дуже багато знань, як виявилось.
Якщо з хобі, то дуже люблю фотографувати та годинами сидіти на Пінтересті і створювати дошки на всі можливі теми. Нещодавно відкрила для себе епоксидну смолу і пробую відливати перші кулони. А що вже літо настало, то пасу гусей і якраз читаю книги.
Книжки намагаюся читати максимально різні і не замикатись в одному жанрі чи тематиці. В результаті на моїх поличках дуже багато власне фентезі та фантастики, філософії та наукпопу. Не так давно відкрила для себе літературний репортаж, закохалась в цей жанр і тепер скуповую. Остання прочитана книга – «Бог дивовижних людей та інших грішників» Марічки Паплаускайте від видавництва «Човен».
