Фантастика, як і будь-яка інша література, може впливати не тільки на сучасників, а й на майбутні покоління. Один зі шляхів: уявити, а ще краще, винайти власне майбутнє. Саме цьому шляху в літературі була присвячена тимчасова експозиція «УТОПІЇ ТА АПОКАЛІПСИСИ. Винайдення майбутнього в літературі» в Літературному музеї Австрійської національної бібліотеки у Відні.
Завдяки допомозі та підтримці Австрійського культурного форуму у Києві та роботі Міністерства закордонних справ Австрії ми можемо розповісти про цей цікавий проєкт та продовжити знайомство з австрійською письменницею Рафаелою Едельбауер, яке розпочали у попередньому інтерв'ю. Щиро дякуємо за надані матеріали!
Літературний музеї знаходиться в самому центрі Відня. Експозиції Літературного музею присвячені австрійській літературі у всьому її розмаїтті та багатстві – від кінця XVIII століття й до сьогодні. Тимчасові експозиції приділяють увагу здебільшого сучасним темам та XX сторіччю.
Керстін Путц та Катаріна Манойлович, кураторки виставки, так описують експозицію виставки "Утопії та апокаліпсиси. Винайдення майбутнього в літературі":
Що література говорить нам про майбутнє? Як вигадує можливі світи? Як письменники австрійської та міжнародної літератури ХХ та ХХІ століть уявляли собі таке різне майбутнє? У світлі поточних дебатів щодо змін клімату, робототехніки та штучного інтелекту, ми звертаємо увагу на світле й похмуре бачення майбутнього.
Окрім текстів німецькою мовою таких авторів, як Ingeborg Bachmann, Otto Basil, Hans Flesch-Brunningen, Erich Fried, Marlen Haushofer, Christoph Ransmayr та Oswald Wiener, виставка присвячена міжнародній утопічній літературі – від XV століття й аж до сьогодення. «Утопія» Томаса Мора, «Війна з саламандрами» Карела Чапека та «1984» Джорджа Орвелла представлені поряд з феміністичними науково-фантастичними романами Урсули Ле Гуїн.
Рафаела Едельбауер розповідає про кілька улюблених експонатів на цій виставці.
"Штучні мови, на мою думку, належать до найбільш захоплюючих інструментів, якими можна висловити утопію, адже того, чого вони прагнуть, можна досягти за рахунок їхнього винайдення як таких. Восени 2020 року Клеменс Зетц видав книжку про ці захоплюючі конструкти, в якій можна почитати трохи більше.
Штучна мова, про яку я хочу поговорити, – це мова лаадан, створена Cюзетт Гейден Елджін. Лаадан була винайдена для того, щоб краще висловлювати маргіналізовані почуття жінок.
І якщо статева зірочка чи міжскладова "І" здаються вам агресивним явищем, тоді лаадан точно сподобається. Адже ця мова, з одного боку, базується на тональності, а з іншого – на інфіксах, префіксах, суфіксах, що надають словам та багатьом неологізмам, які створює тут Елджін, нової конотації. Залежно від того, який склад я використовую у слові, воно може мати зневажливе або позитивне значення.
Чому це утопічно й чому це феміністично? Зокрема у своєму романі "Рідна мова" Елджін змальовує суспільство жінок, які обирають таємною мовою цю форму спілкування, щоб ділитися своїми почуттями."
"До найстаріших дистопічних творів належать есхатологічні ідеї, тобто уявлення про християнський, релігійний кінець світу. Ці фантазії дуже часто надихалися месопотамськими джерелами, такими як, наприклад, "Епос про Гільгамеша" або iндійська "Вішну-пурана".
За часів християнства вони втілилися в "Апокаліпсисі" Іоанна Богослова, написаного на Патмосі, у Біблії Лютера, яку ви можете побачити тут за мною, але також поширювалися через есхатологічні промови Христа.
Питання, яким був би цей кінець світу, звичайно, ставало предметом багатьох спекуляцій. Але люди намагалися зразковою поведінкою врятувати власну душу від всесвітнього кінця.
Прикладом такої утопічної концепції можна назвати вигадане Йоганном Валентином Андрее місто Христианополь, що зображає місто теологів, аналогію міста філософів, створеного Платоном. Тобто це суспільство, яке, фактично, тримається на християнських засадах, на ідеалістичній релігійній поведінці. Його ідея також базувалася на нумерологічних, кабалістичних та магічних практиках. І, як і всі твори Андрее, видається доволі химерною з сучасної перспективи. Як, наприклад, змальоване ним же кульмінаційне весілля, де народжується гомункул, а померле подружжя оживає."
"Карел Чапек, який народився у 1890 році, був так званим фахівцем із дистоній і написав низку романів про тоталітарні системи та конфлікти. Так би мовити, похмурі уявлення про майбутнє. Окрім іншого, саме він винайшов слово "робот", воно вперше з’являється в його романі "R.U.R.".
Тут ми бачимо так звані ляльки бібабо для сценічної постановки за сюжетом роману "Війна з саламандрами". 
Книжка, звідки походять ці персонажі, – одна з моїх найулюбленіших дистопічних історій. У ній ідеться про те, як поблизу Суматри відкривають вид величезних саламандр, які вміють говорити і яких люди спочатку залучають до видобутку перлів в обмін на інші блага. Пізніше виявляється, що ці тварини своїми інтелектуальними здібностями не поступаються людям, але через расові переконання зазнають утисків. І стається те, що має статися.
Вони планують повстання, і зрештою це призводить до однойменної війни з саламандрами. Часто книжка Чапека сприймається як алюзія до кінця Другої світової війни, зокрема й тому, що була написана саме в цей період. Але, на мою думку, в ній можна зчитати й дуже актуальний видовий дискурс. Тобто питання про те, чи тварини мають працювати, як оцінювати їхню роботу і як люди звеличують себе над іншими видами."
___________________________
Подивитися відео німецькою мовою можна тут.
У матеріалі використані фото, © Österreichische Nationalbibliothek: Plakat zur Ausstellung; Christine de Pizan: Le Trésor de la cité des dames, Paris: Antoine Vérard, 1497; Martin Luther: Biblia / das ist / die gantze Heilige Schrifft Deudsch, 2. Bd., Gedruckt durch Hans Lufft, Wittenberg, 1534
