Супергерой звичайний

В’ячеслав Носач, на прізвисько Ніс, з Whisper Gang, сидів за столом в своїй старій квартирі і зосереджено робив дві рівні доріжки з нової партії наркотиків. Кур’єри лежали долілиць на дбайлива розстеленій посеред кімнати будівельній плівці в оточені охорони Славка і під ними розтікалися калюжі крові. І все було б добре, якби він прислухався до щура з поліції і не зустрічався в засвіченій квартирі, але ж ні - він бачте, нікого не боїться. А тому, Славко тільки і встиг вдихнути порошок і блаженно посміхаючись відкинутись на спинку стільця, як все в кімнаті закрутилося-завертілося. Високе та широкоплече створіння в чорно-помаранчевому супергеройському костюмі з срібною маскою та таким же срібним хрестом на спині, виробляла всілякі акробатичні трюки ухиляючись від метальних ножів та сюрікенів, легко відбивала удари здоровенних бугаїв та зв’язувала недороблених охоронців докупи липучою павутиною. Носач милувався її витонченими рухами і насолоджувався твором “Left Foot Forward” який міг лунати як з динаміків програвача так і викликаний з пам’яті станом дежа-вю. Славко спробував розгледіти загальну картину спогадів в деталях пазла та вздрів небагато. Ось він сидить в кінотеатрі - в руках стакан з попкорном, губи в солодкій цукровій пудрі, очі не можуть відірватися від екрану. Він з батьками тільки-но переїхав у цю країну і насолоджувався новим життям. Славкові це подобалось: і вибрик пам’яті, і дійство перед очима. Йому було однаково що станеться з валізою наркотиків, з його бовдурами-охоронцями, а врешті решт і з ним самим. Було так добре дивитися як вона підходить до нього граційно похитуючи стегнами і вколює щось під щелепу. Як відходить назад, зупиняється, прислуховуючись до своїх відчуттів - дреди повільно опускаються на її плечі. Вона нагадує йому гібрид японського самурая і яутжа-хижака, якого завалив Арнольд. Носач закриває очі і засинає. Цівка тягучої слини тягнеться з напіввідкритого рота і стікає на великий золотий хрест…

Зранку сипнув невеликий дощик, занадто прохолодний, як на серпень і небо затягло тонким сірим простирадлом туману. Повинно було б бути задушливо-спекотно але відчуття прохолоди ранньої осені дрібними краплями осідало на натовпі людей.

Леон Гайд - відомий медіамагнат, засновник студії PPAS, нависав над операторами і слідкував за матеріалом, який ішов у прямий ефір. Назву студії він вигадав сам і ця абревіатура означала - Peter Parker's Arachnid Studio. Знаючи про обожнювання Гайдом Людини-павука можна було не дивуватися, тим паче, що заможним городянином зробив його саме цей супергерой.

- Я зайняв місце Пітера, - бувало говорив Гайд, - я висвітлював його життя поки він рятував ціле місто. Дарма він зник… Але, можливо, десь у Всесвіті він потрібніший, ніж тут на цій грішній Землі. Забагато тут стало героїв але Пітер був кращим за всіх.

Те ж саме він сказав і зараз, потім розвернувся і обдивився кожного з операторів. Він їх називав “польові миші”. В їхні обов’язки входило знімати все що відбувається на смартфони, любительські фотоапарати та відеокамери. Якість картинки повинна відрізнятися. Миші знімали все так, ніби це роблять звичайні шанувальники. Потім матеріал збирався, монтувався, і ось у Гайда на каналі найбільше підписників і рекламодавців, ніхто не може переплюнути його за кількістю лайків та переглядів, тому що ніхто крім його мишей не знімає павуків - про це турбувався інший підрозділ “Всевидячі яструби”.

Богдан Чубов входив до спецпідрозділу "Залізні щури”. І хоч його бісила манера Гайда давати всім кодові імена наче в дешевих бойовиках, і хотілось ляснути себе по лобові, закрити очі, і звалити з цієї божевільні якнайдалі, але тримали гроші - кращим Леон платив щедро, не те що простим мишам. За ексклюзивний матеріал можна було отримати кругленьку суму, тому Богдан і терпів божевільного багатія-коміксомана. Чубов поправив окуляри та прислухався до шефа.

- Інструкції вами вже отримані, а тому миші можуть починати працювати - голосно сказав директор студії. І вже тихіше, коли залишились лише четверо, додав: - Я вас витягну, - Леон показав на своє око потім на Богдана. - я дивлюсь за тобою.

Натовп людей голосно привітав міських високопосадовців, які поважно вийшли з широко відчинених дверей мерії та підійшли до мікрофонів встановлених на сходах. Мер виголосив коротку промову. В ній він згадав весь пройдений ним шлях від простого фермера до вибраного людьми очільника міста, похизувався здобутками, сказав декілька несхвальних слів про свого попередника і суперника на майбутніх виборах (які вже не за горами), розповів скільки добра зробила для їхнього міста Мадам Павутина та запросив її до мікрофону.

Поки мер бла-бла-бла, Богдан огледів місце подій.

Над натовпом в повітрі зависли дрони з абревіатурою PPAS - всіх інших специ з підрозділу “Бетмен” майстерно, не привертаючи уваги, вивели з гри. Випадкових людей, що знімали дійство, прорідили гострими пазурами яструби. Ніхто не заважатиме різноплановій картинці монополіста, хоча буде здаватися, що в країні існує свобода слова та конкуренція у ЗМІ, а демократія в суспільстві перш за все.

Натовп заревів і Богдан зрозумів, що зараз з’явиться сама героїня цієї вистави, яку він вже неодноразово бачив.

Як завжди спочатку мер зі своїми людьми зникне зі сходів мерії, потім з’являться охоронці в чорних костюмах та окулярах, і лише потім вийде сама Павучиха. Охорона їй не потрібна, а ось шанувальникам, які можуть під час виступу прорватися крізь ряди поліції, вона вкрай необхідна бо супергерой може і гепнути когось ненароком. Зростом під два метра, широка в плечах та ще ширша в стегнах, вузька в талії, з товстими, мов стовбури дерев, руками та ногами, з ходою боксера надважкої категорії - це була знаменита учениця та соратниця Людини-павука, яка зайняла його місце після того, як Паркера викликали кудись у Мультивсесвіт до команди Месників. Богдан ще й досі дивувався кому могла подобатися ця здоровенна бабища в закритій наглухо сріблястій масці-шоломі, у пластинчастій самурайській броні пофарбованій під забарвлення павука-хрестовика. Але комусь таки подобалася. Взяти хоча б Леона Гайда - у нього весь офіс обвішаний плакатами павуків - як звичайних так і тих, які зазнали впливу радіації - або фанатам, які крізь щільне оточення інколи проривалися до свого ідола.

Говорили також, що вона була більше ніж соратниця та учениця Паркера але то були їхні особисті, павучі справи...

Мадам Павутина підійшла до мікрофона і мелодійним, але на диво беземоційним, ніби записаним заздалегідь, контральто виголосила коротку промову. Богдан навіть не слухав - він і так знав, що Павучиха похвалиться своїми попередніми досягненнями, відмітить дії мера та поліції, не відповість на питання і широким кроком зникне у нутрощах будинку мерії. Цього він і чекає.

Натовп, підбурюваний яструбами кидається вперед, Чубов не заважає йому, навпаки - дає змогу прорвати ряди поліції і сам вливається в потік шанувальників. Один щур зриває з нього синю поліцейську сорочку, два інших біжать попереду розштовхуючи натовп. Через секунду їхня четвірка уже стає вістрям списа, що летить до дверей мерії. І вони встигають - останнього з охоронців хапають дужі руки і жбурляють назад, під ноги юрби, а його місце займає Богдан і включає запис.

Звісно, що йому навряд чи вдасться дійти до кімнати чи то пак схованки Павучихи але спробувати потрібно.

Про те, що вона не така як всі інші люди, дівчина дізналася коли їй виповнилося в тринадцять років. Її забрали від батьків і відвезли в дослідницький інститут, що знаходився в Карпатах, в західній Україні. Кільканадцять разів вона намагалась розпитати сестер і санітарок але привітний та уважний медперсонал не відповідав на її питання і не відв’язував від ліжка. Добрий лікар розповідав про згубний вплив радіації на її молодий організм. Заспокоював, що все тимчасово, все зміниться, зміниться і вона. З маленької дівчинки вона перетвориться на надлюдину, а з часом і на грізного переслідувача всіх злочинців. Тільки потрібно знайти вчителя…

Пізніше їй повідомили про загибель батьків і дози заспокійливого збільшили.

Коли психіка прийшла до ладу її помістили в затишну палату з заґратованими вікнами та дверима, під цілодобовий нагляд охорони.

А потім, коли вона підросла, її відправили в Сполучені штати і все відбулося так, як у коміксах по супергероїв - вона стала на захист справедливості але знову ж - під дбайливим наглядом спецслужб та Пітера Паркера.

Поки що все йшло за планом, який розробив Гайд: Богдан миттєво розсекретили і, міцно зв’язавши, кинули в одну з порожніх кімнат підвального поверху.

Через годину завітала сама Мадам Павутина.

Те що він зв’язаний, а здоровенна супергероїня розглядає його мов спійману муху, зараз не мало жодного значення - нагрудна камера вела запис на мікро флешку, а камера в окулярах ще й передавала сигнал назовні, а отже Гайд знає його місцеперебування і веде запис, а потім Леон витягне його з поліцейського відділку.

Павучиха підійшла до нього, нахилилася і він побачив своє відображення в срібному дзеркалі маски, потім вона зняла його окуляри. Дреди Павучихи ожили, піднялися та наблизились до голови Богдана мов змії. Двоє з них присмоктались до скроней чоловіка. Павучиха зробила все простіше - ніяких допитів, вона сама все дізнається. Болю та хвилювання Богдан не відчував, скоріш за все дреди виділяли якийсь знеболювач та заспокійливе, картинки спогадів перед очима теж не з’являлися тільки свербіло десь в потилиці, ось і все. Через хвильку присоски відстали від голови Богдана, а далі все пішло зовсім не за планом - обидві камери були зламані тієї ж миті, і у Чубова залишалась надія лише на те, що датчик GPS працює. На крайній випадок була ще одна автономна прихована камера, тільки от...

Павучиха доторкнулася Богданової шиї рукою, він відчув укол і провалився в забуття. І снилося Чубову, що його тягнуть по темній широкій трубі, і він болюче б’ється об її стіни. Потім ввижалось йому ніби він летить поміж хмарами і нарешті він прокинувся висячи на стіні в міцних обіймах павутини. Страху та болю він не відчував - дія отрути ще не скінчилась.

Коли зір сфокусувався Богдан побачив Павучиху, яка стояла спиною до нього і дивилася новини по телевізору. В них розповідали про затримання одного з ватажків угруповання Whisper Gang, В’ячеслава Носача і розхвалювалися дії захисниці всіх слабких та обездолених, прекрасної Мадам Павутини.

Богдан обдивився кімнату - меблів не було зовсім. На лівій від нього стіні висіли фотокартки, в основному це були фото молодої дівчини, частіше однієї, а інколи з чоловіком в якому Богдан впізнав Паркера. На правій же стіні висіли портрети злочинців, більша частина їх була закреслена червоними діагональними лініями. До одного фото Чубов придивився пильніше і хоч воно було закреслене багато разів зрозумів, що це фото людини-павука в знаменитому костюмі. Дверей та вікон в кімнаті не було. Тільки в стелі чорнів отвір.

Новини змінилися рекламою і Леді Павутина повернулася до нього. Богдан розтулив губи і хотів сказати про неприпустимість таких нелюдських методів допиту, які можливо застосовувати тільки для злочинців, а також про… Липка павутина заліпила йому рота ще до того як він встиг набрати повітря. Його це аж збісило, він смикнувся але тенета не відпустили. І, хоч як сильно не були приспані його почуття, він відчув страх, а потім Павучиха почала знімати свої обладунки і Богдану стало ще моторошніше.

Мадам Павутина відстібнула наплічники та нарукавники, зняла грудну пластину. І Богдан побачив темно помаранчеву шкіру вкриту рідким чорним волоссям на масивній грудній клітці де й натяку не було на жіночі груди. Товстелезні руки з плямкаючим звуком розділилися надвоє - верхні були людськими, а от нижні - лапами павука і закінчувалися гострими кігтями. Павучиха зняла пластину зі стегон і чорне черево вирвалося з тісної броні, вона висмикнула ноги з взуття і вони теж розділились на дві пари кінцівок. Павучиха впала на шість лап і рукою зняла маску - голова павука з трьома парами очей, ротовими щупальцями та лапами-дредами уважно розглядала здобич. Це вже була не захисниця справедливості Мадам Павутина, а славнозвісна кровожерлива Шелоб. Вона наблизилась до Богдана, стала так, щоб бути на одному з ним рівні і, пробивши грудну клітку, впустила рідкий травний сік в тіло своєї жертви…

Леонід Гайдило цілеспрямовано йшов по міському сміттєзвалищу на сигнал маячка. Коли ціль була під ногами, він нахилився та розгріб старе ганчір’я. Леон підняв невелику кульку і протер її. Це було штучне око Богдана. Його таємна відеокамера...

- Крайній випадок… Так, на самий крайній випадок. Я казав, що пригляну за тобою… Вибач. Люди повинні знати правду. Якщо, звісно, їм потрібна така правда…

Примітки.

Whisper Gang - Це одна з п'яти банд, контролюючих ввезення і вивезення контрабанди в Готем. Діє в Україні та США. Всесвіт DC.

“Left Foot Forward” - слухає бібліотекар Стен (Стен Лі) під час бійки Людини-павука з Ящером в бібліотеці. Фільм “Нова Людина-павук” 2012р.

Яутжа - (самоназва), найбільш відомі як Хижаки - мисливці. Хижак (англ. Predator) - серія фантастичних фільмів. Частина об'єднаного кіновсесвіту хижаків.

Шелоб - (англ. Shelob) — «зле створення в формі павучихи», яке жило в гірському проході над ущелиною Кіріт Унгол на кордонах Мордора. “Володар перснів”