По стилю написання це оповідання дуже схоже на «Уйгурстанську історію» і ГГ такий же тюхтій, дівчата завжди беруть все в свої руки. Хоча в кінці дівчину ніби то зжирають, але ГГ не сильно переймається. Якщо писав один і той самий автор, то відразу можна зрозуміти характер людини.
І ще, чому герої раптом стали оголені? Цей момент дуже не сподобався. Текст написаний добре, але все інше маячня, ніби приснився якийсь сон і Ви його переказали.
ги-ги, цікаво, що хтось побачив спільне з моїм оповіданням) я теж побачив - початок, який мені тут сильно сподобався. однак далі - я б так ніколи не писав. тут напевне просто спільність жанру - такої собі абсурдистської сонно-подібної чи символічної фантастики.
попри змазану середину і фінал (забагато усіляких незрозумілих і нелогічних реалій, надмірне нагромадження), це оповідання мені у цілому сподобалося. воно мало би шанс на потрапляння у мій топ, якби я голосував у цій групі.
аноніму№2 я б не радив судити про автора за його героями. не всі автори створюють героїв, які їм у всьому подобаються - це просто нецікаво.
Якщо чесно, нічого не зрозуміла. Така цікава зав"язка із тією таємничою будівлею - а за описами і констатацією кожного кроку ГГ просто загубилася. Нагромадження таємниць і - нема за що зачепитися. Мотивації мало.
Дівчина побігла - чому?
З"їли?
Не з"їли?
Чому саме у цей день було дозволено піти із зали по тому коридору, по якому раніше ГГ не ходив?
Чому папірці кричать?
Хто ті всі люди, що замикають двері після дня? А якщо це неважливо - то для чого воно читачеві?
Багато закидів, як на мене, та нема за що потягти, щоб розкрутити клубок сюжету. Проте, можливо, доопрацювати...
Трохи про помилки, багато які - певно, просто опечатки.
Не_люблю
Якусь мить він шарпав наш одяг, а тоді облишив, бо смикати вже було нічого. до речі, про оголення я теж нічого не зрозуміла. Ні як, ні для чого. А, можливо, то просто багата уява ГГ? Це б хоч щось пояснило...
вона іде оголеною поряд з незнайомим чоловіком, вбраним так само - прикольненько фраза сподобалась
наші_тіні
хоч пилу на них і немає все ж таки разом
а надмірну цікавість тут не вітають
Врешті, я здався і не попросив, щоб мене вивели. - або ж Врешті, я здався і попросив..., або ж Поки врешті я не здався і не попросив...
Автору - наснаги і уваги! Добре було б для початку для себе відповісти на деякі з моїх питань - можливо, тоді б оповідання сприймалося краще. Удачі!
Скажу фразою з мульфільму 38 папуг: "Красиво, но не понятно".
І ще - автор не повинен відповідати ні на які запитання. Звичайно, приємно, коли є звороній зв'язок з автором, але те, що хотів сказати автор повинно читатися у оповіданні. Якщо ні, то на те є дві причини:
1. Автору не вдалося написати те, що він хотів довести до читача.
2. Читач нічого не зрозумів в оповіданні, і це вже проблеми читача.
Яка причина тут - хто зна, може в мені, яле я мало що зрозумів. Шукав якісь алегорії с зучасним світом - не знайшов. Мабуть - просто не дано. Я сам не люблю, коли "розкладено по полкам", але хоч якісь натяк про те, що відбувається у оповіданні мені б н е завадив наприкінці твору.
Читав-читав, і не дійшло до мене.
Дещо таке зі мною відбувалося, коли майже у дитинстві вирішив прочитати "Улитку на склоне". Це була тоді моя помилка. Може і до вашого оповідання я ще не доріс.
Як казав Шерлок Холмс: "Кто знает, друг мой, кто знает".
Але - написано дуже гарно. Один з найкращих стилей написання з усіх оповідань третьої групи, що я читав. Над топом - подумаю.
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 8 RSS
1Аноним05-03-2011 21:26
Мені дуже сподобалось.
побільше б таких інтересних творів.
2Аноним07-03-2011 10:33
По стилю написання це оповідання дуже схоже на «Уйгурстанську історію» і ГГ такий же тюхтій, дівчата завжди беруть все в свої руки. Хоча в кінці дівчину ніби то зжирають, але ГГ не сильно переймається. Якщо писав один і той самий автор, то відразу можна зрозуміти характер людини.
І ще, чому герої раптом стали оголені? Цей момент дуже не сподобався. Текст написаний добре, але все інше маячня, ніби приснився якийсь сон і Ви його переказали.
3Аноним08-03-2011 12:46
я не згодний. Нічого спільного з "Уйгурстанською історією" не бачу. Я згідний з першим коментарем.
4автор Уйгурстанської історії08-03-2011 13:40
ги-ги, цікаво, що хтось побачив спільне з моїм оповіданням) я теж побачив - початок, який мені тут сильно сподобався. однак далі - я б так ніколи не писав. тут напевне просто спільність жанру - такої собі абсурдистської сонно-подібної чи символічної фантастики.
попри змазану середину і фінал (забагато усіляких незрозумілих і нелогічних реалій, надмірне нагромадження), це оповідання мені у цілому сподобалося. воно мало би шанс на потрапляння у мій топ, якби я голосував у цій групі.
аноніму№2 я б не радив судити про автора за його героями. не всі автори створюють героїв, які їм у всьому подобаються - це просто нецікаво.
5Лариса Іллюк08-03-2011 21:48
Якщо чесно, нічого не зрозуміла. Така цікава зав"язка із тією таємничою будівлею - а за описами і констатацією кожного кроку ГГ просто загубилася. Нагромадження таємниць і - нема за що зачепитися. Мотивації мало.
Дівчина побігла - чому?
З"їли?
Не з"їли?
Чому саме у цей день було дозволено піти із зали по тому коридору, по якому раніше ГГ не ходив?
Чому папірці кричать?
Хто ті всі люди, що замикають двері після дня? А якщо це неважливо - то для чого воно читачеві?
Багато закидів, як на мене, та нема за що потягти, щоб розкрутити клубок сюжету. Проте, можливо, доопрацювати...
Трохи про помилки, багато які - певно, просто опечатки.
Не_люблю
Якусь мить він шарпав наш одяг, а тоді облишив, бо смикати вже було нічого. до речі, про оголення я теж нічого не зрозуміла. Ні як, ні для чого. А, можливо, то просто багата уява ГГ? Це б хоч щось пояснило...
вона іде оголеною поряд з незнайомим чоловіком, вбраним так само - прикольненько
фраза сподобалась 
наші_тіні
хоч пилу на них і немає все ж таки разом
а надмірну цікавість тут не вітають
Врешті, я здався і не попросив, щоб мене вивели. - або ж Врешті, я здався і попросив..., або ж Поки врешті я не здався і не попросив...
Автору - наснаги і уваги! Добре було б для початку для себе відповісти на деякі з моїх питань - можливо, тоді б оповідання сприймалося краще. Удачі!
6марко09-03-2011 20:12
цікаве оповідання, сподобалося
7Пан Мишиус10-03-2011 12:33
Скажу фразою з мульфільму 38 папуг: "Красиво, но не понятно".
І ще - автор не повинен відповідати ні на які запитання. Звичайно, приємно, коли є звороній зв'язок з автором, але те, що хотів сказати автор повинно читатися у оповіданні. Якщо ні, то на те є дві причини:
1. Автору не вдалося написати те, що він хотів довести до читача.
2. Читач нічого не зрозумів в оповіданні, і це вже проблеми читача.
Яка причина тут - хто зна, може в мені, яле я мало що зрозумів. Шукав якісь алегорії с зучасним світом - не знайшов. Мабуть - просто не дано. Я сам не люблю, коли "розкладено по полкам", але хоч якісь натяк про те, що відбувається у оповіданні мені б н е завадив наприкінці твору.
Читав-читав, і не дійшло до мене.
Дещо таке зі мною відбувалося, коли майже у дитинстві вирішив прочитати "Улитку на склоне". Це була тоді моя помилка. Може і до вашого оповідання я ще не доріс.
Як казав Шерлок Холмс: "Кто знает, друг мой, кто знает".
Але - написано дуже гарно. Один з найкращих стилей написання з усіх оповідань третьої групи, що я читав. Над топом - подумаю.
8Олег Сілін11-03-2011 03:51
По-перше, місцями мова така красивенька, що аж не здраво.
По-друге, в мене з'явилося відчуття, що це - частина більшого твору. Причому, частина десь із середини.
По-третє, і зважаючи, і незважаючи на "по-друге" - до чого тут Метрополітен?