SFeraKon — одна з найбільших та найстарших конвенцій наукової фантастики у Східній Європі. З 1977 щовесни року її проводить хорватське сай-фай товариство SFera, і Загреб на кілька днів перетворюється на місце паломництва європейських любителів фантастики.
SFeraKon: Останній день
47й SFeraKon тривав з 9 по 11 травня. Про те, як проходили перші два можна прочитати тут. Останнього дня відвідувачів усюди було трохи менше, ніж у попередні. Деякі учасники панелей перед початком одразу попереджали: «Вчора (в суботу ввечері) у нас була вечірка. Тому вибачте, якщо в нас трохи сплутана мова».
Та це не завадило воркшопам для дорослих та дітей, зустрічам письменників з прихильниками, а також найцікавішій літературній дискусії між почесними гостям - Мартою Веллс і Ричардом Морґаном.
Марта Веллс і Ричард Морґан: «Тренди і відлуння в сучасній фантастиці»
Порівняно з попередньою зустріччю, ця була більш інтимною. Модераторка поставила лише кілька питань і згодом дозволила глядачам питати Ричарда і Марту. Спершу обговорювали репрезентацію нейровідмінних осіб у серії книг «Щоденники вбивцебота». Головний герой цих книжок багато в чому нагадує людину, котра має розлад аутичного спектру. І це не випадковість.
— Знаєте, раніше аутизм не діагностували. Дівчатка з аутизмом у 80х роках вважалися просто неслухняними. Зараз, на щастя, усе набагато краще.
Марта Веллс розповідала про власну нейровідмінність і те, наскільки Вбивцебот нагадує її саму.
— Мене часто питають. А у вас був сенситивний читач? Так, це була я!
Ричард Морґан розповідав про складність зображення гомосексуального героя у своїй серії «Земля, гідна героїв» (A Land Fit For Heroes) й те, скільки гейту від фанів і підтримки ЛГБТ-спільноти водночас вона йому принесла.
Марта Веллс розповідала, що давно є частиною фандому, аж з моменту виходу на екрани «Імперія завдає удару у відповідь» і їй дуже близька атмосфера конвентів. А ще вона досі читає журнали, котрі популяризували раніше фантастику й завдяки яким вона розвивалась — «Uncanny», «Locus» і більш молодший «FIYAH». Ричард Морґан зізнається, що не знав про такі зʼїзди фанів як SFeraKon аж доти, доки «Видозмінений вуглець» не став популярним і автора не почали запрошувати на різні заходи. Він не любить читати з екранів і завжди просить видавців про фізичну книжку, журнали проглядає рідко, лише щоб почитати про якісь скандали. Морґан ділиться своїм розчаруванням у «Hugo» після китайського втручання і каже, що більше не вірить у чесність цієї нагороди.
По тому їх питають з залу про персонажів і Морґан каже:
— Я зробив Ковача таким здорованем з сірою мораллю. Бо я завжди думав: якщо ви не боїтеся своїх власних героїв, то як їх будуть боятися покидьки у ваших книжках? Ваші герої мають бути страшні. І я завжди думав, що моральна сірість — це його основна риса. У «Пробуджених фуріях» він вже такий справжній засранець. Я вважав, чисте зло — це нереалістично. Усі це знають. Тому часто писав морально сірих героїв. Але з тим, що зараз відбувається у світі, я зрозумів, що можливо краще писати якраз чисте зло. Бо воно насправді не таке вже складне. Моя нова історія — це найбільш наближена до чорно-білої моралі річ з усього, що я писав.
— Так, це нагадує, як мені завжди редактори казали: зроби поганців більш складними! — додає Веллс. — Але ж вони такими не є! Знаєте: «Треба слухати завжди обидві сторони». Так званий, моральний релятивізм. Навіщо?
З залу письменників питають чи нормально це коли одна ідея спадає на думку одночасно кільком авторам. Марта Веллс відповідає:
— Я вірю, що два окремі автори можуть одночасно прийти до однієї ідеї. Таке іноді трапляється. Пам’ятаєте, раніше був популярний тренд про вампірів? Багато хто про це писав. Але дві людини ніколи не напишуть ідентичну книжку. У них буде різне бачення, різні голоси. Це не буде одна й та сама історія.
— Ви ж знаєте звідки насправді беруться нові ідеї, — усміхається Морґан. — Це ж все вже було. Десь у оповіданнях Філіпа Діка. Так званий «Дік-ефект». Так. Дік був тут раніше за нас.
Марта Веллс радить молодим письменникам ніколи не писати заради трендів.
— Ви готуватимете книжку 1 чи 2 роки до друку і за цей час багато чого зміниться. Просто пишіть такі історії, які подобаються саме вам.
— Я думаю, найвища майстерність - це зобразити в книжці як щось дійсно працює. Ніби вхопити реальність у тексті. Ти можеш читати історію і раптом: «О Боже! Воно ж дійсно усе так!», — ділиться Ричард Морґан.
Обидва погоджуються, що не варто зациклюватися на відгуках про свою книжку, а ще:
— Немає великого сенсу у повірнянні себе з іншими авторами, — зазначає Веллс.
— Так, немає сенсу порівнювати себе з кимось і ображатись на чийсь успіх. Або ще гірше, зловтішатися: «Дивіться на цього гівнюка! Так тобі й треба! Ха-ха-ха!». Ось це найгірше взагалі, — додає Морґан.
На питання кого вони радять і чиї тексти вразили, Морґан відповідає: Пітер Воттс, Адріан Чайковський, а за стилем сам автор наслідує твори Вільяма Ґібсона і Джеймса Елроя. Марті Веллс подобається Бекі Чемберс і фентезійний ретелінг Великого Гетсбі авторки Нґі Во.
Хорватська фантастика: погляд зблизька
Увечері останнього дня на SFeraKon відбувався аукціон старих фантастичних видань. Перед входом до зали волонтери видавали учасникам номерки і коли ведучий презентував книжку, можна було за неї позмагатися. Аукціон проводив Мірко Карас — віцепрезидент хорватського НФ-товариства SFera. Про особливості місцевої фантастики ми поспілкувалися з ним після події.
Мірко Карас - віцепрезидент товариства SFera
— Чи важко займатися популяризацією фантастики в Хорватії?
— Зараз не так важко, як раніше. Раніше наукова фантастика була більш популярна у нас у форматі фільмів. Люди переважно дивились фільми, а фантастичні книжки чи комікси не читали. Пізніше почали звертати увагу на книжки закордонних авторів. До 80-90х років у нас не було багато наших авторів. А потім з’явилось товариство SFera, яке почало займатися популяризацією хорватських письменників, проводити літературні майстер-класи. З’явилися два літературні товариства: у Рієці, рієцьке коло, та в Істрії у місті Пазин, де у нас «Істракон». Зараз маємо багацько людей, які пишуть і в Спліті, і в Славонському Броді, ми у Загребі — по всій Хорватії. Тому зараз є дуже багато підтримки та зацікавлених в цьому людей. Ніхто більше не вважає фантастику чимось лише «дитячим». Але разом з тим є упередження стосовно наших рідних авторів. Важко доводити людям, що хорватські автори теж гарно пишуть фантастику. Всі хочуть лише американців. Є наші автори, є українські автори, польські, французькі, але все ж проблеми мови та перекладу.
— Що порадите читати українцям з хорватської фантастики? Які тексти та автори, на вашу думку, обов’язкові для ознайомлення?
— Зі старих текстів Звонимир Фуртінгер був найпершим, хто писав наукову фантастику в Хорватії. Після нього було покоління 80х років: Дарко Мацан, Мілена Беніні, Татьяна Ямбришак, Александр Жиляк. То наші класики. У нас з’явилося нові автори. Деякі з них перекладені на інші мови. Наприклад, Зоран Крушвар, його роман «Виконавці замислу Господнього» є перекладеним у Польщі. На жаль, взагалі не маємо перекладів українською. Що ще порадити? Це залежить від жанру. Тепер маємо багато піджанрів фантастики. Якщо більше шукаєте тверду НФ, то це до Еда Барола. Фентезі гарно пише Сребренка Переґрин, Єлена Дунато, Ігор Рендич. Ми у SFera іноді до Єврокону перекладаємо хорватських авторів і ще випускаємо збірки оповідань — це ті автори, яких можемо порадити.
Люди, на яких тримався конвент - волонтери SFeraKon’у
Так минули 47 дні фантастики у Загребі, котрі відвідало близько 4,500 людей, і команда волонтерів яких складала понад 60 осіб.
Чекайте на інтерв’ю з Ричардом Морґаном!
Анна Ковальова спеціально для «Зоряної фортеці»
травень 2025, Загреб, SFeraKon
