Перший палець - він і є перший, первіший від другого.
Дуже сподобалися описи села - автор, схоже, знає, про що пише: він бачить картину і її побачила я. Без зневаги пише, а з повагою до осердя нашої країни (так, ось такий "сільський" пафос).
Дядько Василь... От є у селах такі маргінали, що живуть у невеликій сільській спільноті зовсім іншим життям - без звичних речей: господарства, техніки, худоби, городів. У містах на таких людей не звертають уваги, в селах навпаки.
Автор описав усе з тонким психологізмом, дядько, мов живий, постає перед очима. Власне, в такій подачі, де сплелися реальність і містика, мені оповідання подобається. Хочеться ще і ще читати про таємниці сільського "гуру" і "навернення" його урбанізованого "плємяша" (це слово випадає з контексту, мені воно видається стороннім, хоча я розумію, чому саме воно).
Варто сказати, що образ дядька попри "два пальці" все ж залишився нерозкритим. Ніби і пояснено, ніби і показано, проте... У другій історії герої уже постають з іншими характерами, ніж у цій, першій. Там більше Богдана, тут більше дядька. У цій історії герої мені ближчі і привабливіші.
Ваші зауваги завжди слушні. Дякувати за позитивний і емоційний відгук. Можливо продовжу писати історію Богдана Наріжного. Матиме сенс звести його віч-на-віч з Ісука Такає))))
Виходить якось складно оцінити коли продовження знаходиться в іншій групі. Продовження я неодмінно прочитаю, оскільки зацікавило. А оцінювати прийдеться лише першу частину. Досить мальовничо передані образи села, увесь його колорит і протиставлення міському житті, що саме більше всього і сподобалося в творі.
Написано гарно, читається легко. Але плутанина з іменами героїв сильно збиває з пантелику. Чи то може я шось не второпав?
На жаль Богдана чекало розчарування, щойно він зайшов за фасад будівлі вокзалу. Дорога… Раніше крива з вивертами в балках, мов гадюка, що приготувалася до нападу на супротивника, вже пряма-прямісінька і заасфальтована. Тепер по ній не побігаєш босоніж. Розпечений асфальт обпікав ступні. Степан зійшов на узбіччя. Там він повною мірою відчув забуті пилюку, камінці, а на десерт ще й колючки будяків.
Степан це майже як Богдан, але тільки Степан.
І знову плутанина з іменами.
А почалося все ще з дитинства. Одного дня Василько гайнув до балки Злодійка подивитися куди струмок тече
Тобто, я так розумію, мова йде про Василя, дядька Василя, в якого племінник Богдан-Степан. Далі йдеться декілька абзаців про те як він жив після того випадку. Гарно вчився, поступив у мед. вуз і таке інше. Потім:
Коли прийшов час отримувати диплома він навідріз відмовився давати клятву Гіппократа. Офіційно написав відмову на ім’я ректора. Сокурсники переконували його просто стояти мовчки під час загального проголошення, а потім спокійно отримати диплома і гайда за направленням. Дарма, вперся і край, не вказуючи конкретної причини. Така поведінка не пасувала дорослій, вже жонатій людині, яка виховувала трирічну доньку. В результаті диплома Петро Навоєнко не отримав. Видали йому свідоцтво
Петро це той самий Василь, чи може вже інший персонаж?
Вельми дякую за зауваги... Ага! Прикольно. спробую пояснити просто, бо виправдання виглядатимуть ще абсурдніше. Коли писав у голові крутилися кілька імен і прізвищ головного героя. Степан, Богдан, Руслан... Судилося йому бьути Богданом Наріжним. Мабуть в запалі не помітив і на якусь хвилину Богдан став Степаном.
Петро Навоєнко. Так і з цим іменем також... Малося нга увазі Василь Петрович Навоєнко.
Ще одне! Буває намагаюся дуже швидко друкувати аби встигати за летом думки. Мабуть ще не освоїв швидкісний машинопис. Заность на поворотах))) Ще раз дякую.
Знала, що пальців на цьому конкурсі два. Перший потрапив до контрольної групи. Поки читала, було ще якесь мляве бажання почитати другий, а що ж там далі. Але коли закінчила... щось уже не так цікаво. Одним словом, мене нічим особливо не зачепило.
ПС. Про плутанину з іменами вам уже казали - я теж її зауважила.
А про що це оповідання? Жив собі файний хлопець. Будував будинки. Поїхав у відпустку додому. В останньому реченні зустрівся з своїм дядьком, теж судячи з розлогого опису - гарним хлопцем. Який тут меседж читачу? Яка мораль сєй басні? От як би просвітлений дядько підказав йому якусь концепцію революційну - як побудувати ще вищий хмарочос - наприклад. Де розвязка? Ну, але то такє - як автор постелив так читач і проголосує)))
Головне і приємне є в цьому оповідання... Він поїхав до рідних обійсть аби зачерпнути приємного минулого для сублімації у сприятливе майбутнє, що спровокує до нових варіантів означення свідомого Я!)))
Зазвичай ми проводимо три конкурси на рік. Правила кожного нового конкурсу можуть містити певні технічні відмінності. Ми дуже просимо всіх учасників уважно з ними ознайомитися.
Що робити? Куди бігти? Куди надсилати файл, в якому форматі? Які строки голосування? Що отримує переможець? Чому така тема?
Щиро дякуємо всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Про нас
Проєкт «Зоряна Фортеця» існує з 2008 року. Ми прагнемо формувати творче літературне середовище, що сприятиме появі нових імен та ідей в українській фантастиці. Зміцнюємо зв'язки між авторами, які працюють у жанрі фантастики, та читачами, підтримуємо прагнення молодих авторів вчитатися та розвивати свої літературні навички. Проводимо конкурси та різноманітні культурні й освітні події.
Коментарів: 9 RSS
1Ловчиня птахів03-09-2013 09:55
Тепер усе стало на свої місця - і сюр, і не сюр.
Перший палець - він і є перший, первіший від другого.
Дуже сподобалися описи села - автор, схоже, знає, про що пише: він бачить картину і її побачила я. Без зневаги пише, а з повагою до осердя нашої країни (так, ось такий "сільський" пафос).
Дядько Василь... От є у селах такі маргінали, що живуть у невеликій сільській спільноті зовсім іншим життям - без звичних речей: господарства, техніки, худоби, городів. У містах на таких людей не звертають уваги, в селах навпаки.
Автор описав усе з тонким психологізмом, дядько, мов живий, постає перед очима. Власне, в такій подачі, де сплелися реальність і містика, мені оповідання подобається. Хочеться ще і ще читати про таємниці сільського "гуру" і "навернення" його урбанізованого "плємяша" (це слово випадає з контексту, мені воно видається стороннім, хоча я розумію, чому саме воно).
Варто сказати, що образ дядька попри "два пальці" все ж залишився нерозкритим. Ніби і пояснено, ніби і показано, проте... У другій історії герої уже постають з іншими характерами, ніж у цій, першій. Там більше Богдана, тут більше дядька. У цій історії герої мені ближчі і привабливіші.
Автору - удачі!
2Автор пальця03-09-2013 21:20
Ловчиня птахів
Ваші зауваги завжди слушні. Дякувати за позитивний і емоційний відгук. Можливо продовжу писати історію Богдана Наріжного. Матиме сенс звести його віч-на-віч з Ісука Такає))))
3Радістка Кет06-09-2013 14:14
Цікава тема і виклад теж нічогенький
Фантастика+романтика+гумор.
4автор тексту про ящірок04-10-2013 15:54
Виходить якось складно оцінити коли продовження знаходиться в іншій групі. Продовження я неодмінно прочитаю, оскільки зацікавило. А оцінювати прийдеться лише першу частину. Досить мальовничо передані образи села, увесь його колорит і протиставлення міському житті, що саме більше всього і сподобалося в творі.
Написано гарно, читається легко. Але плутанина з іменами героїв сильно збиває з пантелику. Чи то може я шось не второпав?
Степан це майже як Богдан, але тільки Степан.
І знову плутанина з іменами.
Тобто, я так розумію, мова йде про Василя, дядька Василя, в якого племінник Богдан-Степан. Далі йдеться декілька абзаців про те як він жив після того випадку. Гарно вчився, поступив у мед. вуз і таке інше. Потім:
Петро це той самий Василь, чи може вже інший персонаж?
5Автор пальця04-10-2013 17:25
автор тексту про ящірок
Вельми дякую за зауваги... Ага! Прикольно. спробую пояснити просто, бо виправдання виглядатимуть ще абсурдніше. Коли писав у голові крутилися кілька імен і прізвищ головного героя. Степан, Богдан, Руслан... Судилося йому бьути Богданом Наріжним. Мабуть в запалі не помітив і на якусь хвилину Богдан став Степаном.
Петро Навоєнко. Так і з цим іменем також... Малося нга увазі Василь Петрович Навоєнко.
Ще одне! Буває намагаюся дуже швидко друкувати аби встигати за летом думки. Мабуть ще не освоїв швидкісний машинопис. Заность на поворотах))) Ще раз дякую.
6L.L.05-10-2013 20:52
Знала, що пальців на цьому конкурсі два. Перший потрапив до контрольної групи. Поки читала, було ще якесь мляве бажання почитати другий, а що ж там далі. Але коли закінчила... щось уже не так цікаво. Одним словом, мене нічим особливо не зачепило.
ПС. Про плутанину з іменами вам уже казали - я теж її зауважила.
7Автор пальця05-10-2013 22:18
L.L.
І це теж хорошо)
8Злий07-10-2013 09:59
А про що це оповідання? Жив собі файний хлопець. Будував будинки. Поїхав у відпустку додому. В останньому реченні зустрівся з своїм дядьком, теж судячи з розлогого опису - гарним хлопцем. Який тут меседж читачу? Яка мораль сєй басні? От як би просвітлений дядько підказав йому якусь концепцію революційну - як побудувати ще вищий хмарочос - наприклад. Де розвязка? Ну, але то такє - як автор постелив так читач і проголосує)))
9Автор пальця07-10-2013 12:07
Злий
Головне і приємне є в цьому оповідання... Він поїхав до рідних обійсть аби зачерпнути приємного минулого для сублімації у сприятливе майбутнє, що спровокує до нових варіантів означення свідомого Я!)))